Росія без пам'яті
05/02/2009 | Майдан-ІНФОРМ
В інтерв’ю для польського щоденника ,,Gazeta Wyborcza” російський режисер грузинського походження Бакур Бакурадзе розказав про свсій останній фільм ,,Шультес”. При нагоді поділився думками відносно стану російського суспільства.
В Москві – каже Бакурадзе – кожного дня відбуваються жахливі речі, але ми дійшли до такого моменту, що нікого це не турбує. Не йдеться тут тільки про байдужість – це місто в якому немає суспільства. Місто, яке неспроможне до бунту, чи хоча б самостійного мислення, висловлювання власної думки. На кожному кроці правда сприймається як фальш, а фальш як правда – такий є спосіб мислення сьогоднішньої Росії.
Не думати про це, що невигідне – згідно з таким правилом живуть нині мешканці Москви. Не пам’ятати. В цьому є закладений якийсь основний брак довіри до світу, великий національний комплекс. Росія не може вирішити, що для неї пріоритетне – чи важливіша історія перед чи після революції? Чи російська тотожність є царська чи сталінська? Де в історії знаходиться цей пункт відношення? Росіяни люблять відчувати себе кращими, тому свою тотожність будують через конфлікт, шукання ворога.
У моєму фільмі нема хеппі енду, але я хотів показати, що пробудження є можливе. Не переоцінюю ролі кіно, але сьогодні коли не можна довіряти медіа, книжком, політиком, навіть школі, мабуть саме фільм є єдиним способом, щоб висловити в Росії власну думку. Принаймні одного глядача вирвати зі сну.
Джерело:
"Gazeta Wyborcza" 25-26.04.2009
"Rosja bez pamięci"
Paweł Felis
Поставив:
Андрій Сидор
В Москві – каже Бакурадзе – кожного дня відбуваються жахливі речі, але ми дійшли до такого моменту, що нікого це не турбує. Не йдеться тут тільки про байдужість – це місто в якому немає суспільства. Місто, яке неспроможне до бунту, чи хоча б самостійного мислення, висловлювання власної думки. На кожному кроці правда сприймається як фальш, а фальш як правда – такий є спосіб мислення сьогоднішньої Росії.
Не думати про це, що невигідне – згідно з таким правилом живуть нині мешканці Москви. Не пам’ятати. В цьому є закладений якийсь основний брак довіри до світу, великий національний комплекс. Росія не може вирішити, що для неї пріоритетне – чи важливіша історія перед чи після революції? Чи російська тотожність є царська чи сталінська? Де в історії знаходиться цей пункт відношення? Росіяни люблять відчувати себе кращими, тому свою тотожність будують через конфлікт, шукання ворога.
У моєму фільмі нема хеппі енду, але я хотів показати, що пробудження є можливе. Не переоцінюю ролі кіно, але сьогодні коли не можна довіряти медіа, книжком, політиком, навіть школі, мабуть саме фільм є єдиним способом, щоб висловити в Росії власну думку. Принаймні одного глядача вирвати зі сну.
Джерело:
"Gazeta Wyborcza" 25-26.04.2009
"Rosja bez pamięci"
Paweł Felis
Поставив:
Андрій Сидор
Відповіді
2009.05.02 | Историк
Re: Росія без пам'яті
Майдан-ІНФОРМ пише:> ...Принаймні одного глядача вирвати зі сну.
Данная позитивная презумпция ложна. Неизвестно, кого еще разбудите. Пусть лучше спит.