05/03/2009 | yes

Історія із зверненням Свободи до Президента щодо визнання ветеранів та вцілому дивізії СС "Галичина", була всебічно проаналізована. Як я зрозумів, більшість схилилася до двох думок: або тупість або провокація. Я навіть теж більше був схильний думати, що це просто тупість.

Я пригадав історію, як на зорі Незалежності, сам став учасником подібного випадку, коли знайомий дивізійник попросив допомоги у створенні плакату, присвяченого збору дивізійників. Плакат малював на моє прохання досить відомий художник, я навіть щось там проспосорував. Все було як належить - друкарня роздрукувала енну кількість плакатів і програмок. Плакати були завчасно розвішені. І ніхто особливо не звертав уваги, що солдат був не у селянські сорочці, хоч і з відзнаками дивізійника, але у добротній німецькій військовій уніформі.

Чи це була провокація? Та про те ніхто не думав. Нікому і у голову не приходило, як там відреагує Східна Україна, чи кось покоробить чи ні. А як покоробить, то так і вражому треба! Бо це наша історія і це частина нашого життя, частина нашої пам"яті.

Думаю, що Свобода на правильному шляху. Вона окреслює свій електорат і має надійну електоральну нішу. Очевидно, що не дуже розраховує на виборця зі сходу і не робить собі з того клопоту.