05/15/2009 | Олексій Мазур

Попри патріотичні почуття до малої батьківщини, любові до рідного міста, в якому народився і живу, а також палку вболівальницьку пристрасть до футболу, на яку «страждаю» з дитячих років, - коли дізнався про рішення виконкому УЄФА вилучити Дніпропетровськ зі змагань на право проведення ЄВРО-2012, то, чесно кажучи, не дуже засмутився.

Мабуть це тому, що насправді, як футбольний вболівальник та пересічний городянин зі статусом корінного дніпропетровця, не багато чого втратив.

Навряд чи моя позиція знайде розуміння з боку вболівальницького загалу (не для цього, власне, пишу), але тим не менш спробую пояснити свою мотивацію.

Отже…
Почну з того, що навіть якщо поєдинки Чемпіонату Європи і проходили б на нещодавно побудованій «Дніпро-Арені», я б все одно їх дивився по телевізору - через цінову недоступність квитків на матчі.

Не знаю, скільки конкретно коштували б ці «перепустки» до футбольного раю, але те, що в будь-якому разі сума була б фантастично високою, а тому недосяжною для переважної більшості пересічних за соціальним статусом, але не менш палких від того вболівальників – можна не сумніватися.

Безпосередніми свідками футбольних баталій на найсучаснішому стадіоні-красені була б місцева елітна публіка, різного ступеню привілейовані особи, адміністративна камарилья обласного й міського рівня та інші.

Тож європейська першість стала б черговим святом для обраних, сильних світу цього – шахраюватих господарів життя, які, здобувши свій високий статус, благополучно тримають його і лише множать свою заможність і благополуччя, незважаючи ні на які світові фінансові кризи.

А для таких, як я «Дніпро-Арена» стала б на час Євро-2012 неприступною фортецею - справжньою футбольної Бастилією.

Усвідомлення ж того, що ігри континентального чемпіонату проходитимуть в 15-20 хвилинах їзди на громадському транспорті від місця проживання і водночас неможливості бути присутнім на самому стадіоні, лишень ятрили б вболівальницьку душу.

Отже, незважаючи на максимальну географічну близькість спортивного свята, перегляд дніпропетровських матчів для несамовито одержимих ідеєю потрапити на них проходив би у звичайному режимі телевізійної трансляції, як при проведенні турніру в будь-якій іншій країні Старого світу.

А як щодо втрати потенційних прибутків від реалізації різноманітних інвестиційних проектів розбудови інфраструктури, потрібної для прийняття міжнародних змагань найвищого ґатунку?

Очікуваний «навар» від проведення першості втратили насамперед міські начальники, бізнес-еліта, місцеві ділки. Наскільки б суми від проведення ЄВРО-2012 поповнили міській бюджет і відбилися на соціальних програмах на благо цілого міста й городян – теж велике питання з огляду на масштаби всюдисущої корупції, відсутність належної прозорості в розподіленні бюджетних коштів й механізмів дієвого контролю за їхнім використанням.

Та й взагалі, чи була б готова міська інфраструктура для проведення такого представницького заходу? Чи впоралася б з іспитом на «європейськість»? Враховуючи темпи і якість підготовки міста, стверджувальна відповідь на поставлені питання виглядає більш ніж сумнівною.

Судячи зі стану доріг в місті, які давно стали гіркою притчею во язицех, – День «побєди» й досі не настав, здається, що війна й дотепер полихає: подекуди ями на них нагадують воронки від бомбардування.

А які ж на них пробки бувають – ледь не по кількадесят кілометрів! Затори, що регулярно виникають, часто-густо не розсмоктуються годинами! Транспортний рух в місті повністю паралізується: не пройти і не проїхати.

Такі картини нагадують кадри з голлівудських фільмів-катастроф чи то про падіння на Землю метеоритів, чи то атаку космічних прибульців, або ж евакуацію населення при спалаху епідемій смертельних вірусів.

Ці міські пейзажі роблять місто жахливим. Але то не підступи іноземних загарбників чи якихось космічних монстрів! Головний винуватець подібних надзвичайних станів – міська влада. Це вона, рідна, влаштовує для своїх городян такі пастки.

Парадокс, але з наближенням Євро ситуація аж ніяк не покращувалася, а здається лишень навпаки – тільки погіршувалася.

Через пробки та затори карети швидкої медичної допомоги і зараз, якщо виїжджають, коли є бензин, то буває не встигають на виклик. А що було б при напливі європейських людських і транспортних потоків? Чи не обернулося б футбольне свято додатковими жертвами серед городян від неможливості надання невідкладної медичної допомоги?

Місто продовжує перебувати до неможна засміченим, брудним і смердючим.

А ще Дніпропетровськ попри всі почесні нагороди Івана Куліченка, які він як мер міста здобуває на міжнародній арені, продовжує складатися з численних, по-іншому не скажеш – комунальних ГЕТТО, де люди, кинуті напризволяще міською владою, страждають, потерпаючи від комунального безкраю: відсутності опалення та гарячого водопостачання, постійних перебоїв з холодною водою та електрикою, протіканням дахів і поступової руйнацією будинків; в багатоповерхівках не працюють ліфти, не прибирається дворова територія, не кажучи вже про відсутність капітальних ремонтів споруд.

Дніпропетровськ давно перебуває на межі загального соціального вибуху через влаштовані мерією комунальні тортури для городян. І революційна ситуація з кожним роком все більш назріває. Втративши останні надії на покращення, у відчаї люди починають виходити на вулиці і перекривати траси.

Під час відкриття «Дніпро-Арени» представники ініціативної групи з боротьби за комунальне благополуччя одного з численних гетто поінформували міськвиконком про готовність жителів мікрорайону вийти до стадіону цілими сім’ями, аби привернути увагу до умов свого існування.

Влада зреагувала негайно: відразу до місця народних хвилювань прибув міліцейський наряд, відтак «хрестовий похід» за комунальний добробут було приборкано в самому його зародку. В Дніпропетровську влада вже навчена – вона знає, в якому гетто просто лякають, а в якому ці погрози не пусті слова, бо людям справді вже несила терпіти.

І ще не менш важливий гуманітарний аспект.

Мер Куліченко звинувачує уряд в лобіюванні Львова, оскільки Дніпропетровськ в плані підготовки до ЄВРО-2012, за його словами, був нічим не гірший від міста Лева, а то й за низкою показників мав кращі позиції.

"Ми вважаємо, що саме через зволікання з боку держави Дніпропетровськ втратив шанс приймати матчі Євро-2012", - йдеться у зверненні Дніпропетровського міськвиконкому до Кабінету міністрів – повідомляє УНІАН.

У листі також зазначається: "Ми занепокоєні ситуацією, що склалася навколо Дніпропетровська. Чи не є це зволікання щодо підготовки документів по Дніпропетровському аеропорту ланцюгом спланованих дій? Хотіли б отримати відповіді на кілька важливих для нас запитань:

чому держава гарантувала по місту Львову не тільки державні замовлення, а й інвестиційні ризики, а по місту Дніпропетровську не гарантувала навіть власні повноваження?

- хто від імені уряду підписав гарантії стосовно аеропорту Львова і чому таких гарантій не було надано щодо аеропорту Дніпропетровська?

- хто з посадових осіб чи урядових організацій несе відповідальність і організовує роботу щодо підготовки аеропорту Дніпропетровська відповідно до вимог УЄФА?".

"Враховуючи вищезазначене, залишаємо за собою право подати апеляцію на рішення Виконкому УЄФА, оскільки згідно з правилами, це дозволено робити протягом 20 діб з дня оголошення результатів. Чекаємо відповідь до 23 травня 2009 року", йдеться у зверненні.
http://euro-2012.unian.net/ukr/detail/3511

Слід зазначити, у Дніпропетровську резонансне рішення виконкому УЄФА спричинило черговий спалах сформованого у радянські часи та міцно вкоріненого у свідомості «дніпропетровських» як політичного клану регіонального шовінізму – як це так, «не перше, але й не друге місто» в країні знову ущемили, кузню кадрів образили!? Про це заявляють у своїх коментарях відомі й знакові в місті громадсько-політичні діячі, представники влади, народні депутати, спортивні чиновники.

От як, приміром, висловився з цього приводу керівник благодійних програм Фонду «Наш Дом - Днепропетровск», депутат міськради від Партії регіонів, керівник компанії «Алєф-капітал» Ігор Циркін в ефірі одного з місцевих телеканалів:

- У города украли Євро-2012, – обурюється Ігор Маркович. – Мне как горожанину очень больно. Мы с вами привыкли и знаем, что долгие годы Днепропетровск был центром Советского Союза, центром нашей страны. Но сегодня мы видим ситуацию, что с нашим городом перестали считаться. Пришел момент, когда нам необходимо возрождать былую славу нашего города, думать о том, как развивать спорт, культуру.

Ігорю Марковичу, одному з місцевих PR-дунів, що не злазить з телеекранів зі своїми галасливими благодійними акціями, вочевидь невтямки, що цими словами він фактично відрікся від України як Батьківщини.

Що вона для нього? Зі всього випливає, що цілковите ніщо, пустий звук до того ж на незрозумілій для нього, і ніколи не шанованій ним українській мові. А от інша справа – СССР і Дніпропетровськ в ньому як науково-промислова й кадрова столиця «Імперії зла», яку боявся, в тому числі через дніпропетровську «сатану» весь світ! Оце, за Циркіним – сила!

А я думаю, європейським гостям України вистачить пам’ятників леніним, вулиць карлів марксів, лібкнехтів й цеткін в Харкові і Донецьку. Не варто їхати в Дніпропетровськ, аби на його вулицях і площах побачити теж саме, відчути той самий радянський дух.

Нехай краще подивляться мальовничі краєвиди стародавнього Львова, зануряться у неповторний кавовий аромат насправді українського міста Лева.

Дніпропетровську треба було змагатися з Донецьком і Харковом, а не ображатися тепер на Львів. Вважаю, що якби ЄВРО-2012 проводилося в Україні без участі Львова – це було б ще більш несправедливо, ніж залишити без турніру Дніпропетровськ.

Дніпропетровськ нині – звичайне радянське місто, яким його бажає бачити нинішня влада: «Пройдусь по Карла Либкнехта, сверну на Пролетарскую и на подходе к Ленина я постою в тени».

Місто не має українського колориту, воно позбавлене національного обличчя в пам’ятниках й топоніміці. На його площах бовваніють комуністичні диктатори, а вулиці, площі і бульвари продовжують увіковічувати україножерів, пролетарських діячів різних часів та народів, комуністичних тиранів та гнобителів українства.

Це - справжня ганьба городян і України. То може і не слід так бідкатися через те, що вчергове не зганьбилися на всю Європу, яка, до речі, офіційно й в рівній мірі засудила як антилюдські фашистську й комуністичну ідеології.

Так, комуністичні традиції не стають на перешкоді проведення олімпійських ігор та інших міжнародних змагань, припустимо, в Китаї (а даремно!). Але ж то Китай, а Дніпропетровськ – Європа. Дніпропетровськ попри все інше тільки б посилив негативні враження європейців від України як комуністичного, радянського анклаву старого континенту.

З огляду на викладене вище, рішення про виключення Дніпропетровська з кандидатів на проведення ЄВРО-2012 міська влада абсолютно заслужила.

Щоправда, в УЄФА була своя мотивація (через відсутність інформації можна лишень здогадуватися, що саме стало причиною для пред’явлення червоної картки Дніпропетровську), яка навряд чи може співпадати з представленою в цьому матеріалі.

До речі, президент ФФУ Григорій Суркіс, повернувшись до України із засідання виконкому УЄФА, назвав прийняте рішення єдино правильним і справедливим. «Могло бути і гірше», - додав він.

Олексій МАЗУР,
Дніпропетровськ.

І ще...

УНП пакладає провину за непроведення в Дніпропетровську ЄВРО-2012 на місцеву владу і вимагає відставки очільника ОДА В. Бондаря і мера І. Куліченка

Дніпропетровська обласна організація Української Народної партії звинувачує місцеву владу у провалі підготовки до проведення в місті Євро-2012 і вимагає відставки очільника ОДА Віктора Бондаря та міського голови Івана Куліченка.

Виключення Дніпропетровська з списку міст, що мали приймати чемпіонат Європи з футболу є свідченням неспроможності міської та обласної влади виконувати свої обов'язки, а заяви голови ОДА В.Бондаря про начебто політичний характер рішення є надуманими і не підтверджуються фактами, - переконані в ДОО УНП.

Обласна організація Української Народної партії вважає, що обласна та міська влада не використали можливостей, які відкривала підготовка Євро 2012 для подолання кризи.

Замість будівництва та ремонту доріг у Дніпропетровську займалися відведенням землі олігархам, складенням "списку губернатора", що передбачав будівництво об'єктів, більшість з яких якого не мала відношення до чемпіонату. Велись непрозорі тендери по реконструкції аеропорту, та будівництва доріг, - зазначають в місцевому осередку партії.

Не було нічого зроблено і для реставрації пам'ятників історії та культури, хоча така реставрація прямо передбачена умовами УЄФА.

ДОО УНП важає, що реальна підготовка була замінена пропагандистськими саморекламними промовами та обіцянками. В результаті такої недолугої політики область та місто втратили серйозні інвестиції, можливість розбудови інфраструктури, шанс зменшити кризовий прес та отримати додаткові робочі місця.

Тому Дніпропетровська обласна організація заявляє:

1) Голова ОДА В.Бондаря повинен піти у відставку, або таку відставку має ініціювати Президент України;

2) Дніпропетровська міська Рада на чолі з міським Головою І.Куличенко забов'язана скласти повноваження;

3) Політична відповідальність за цю ганьбу лягає також на ті партії, які складають більшість в обласній та міський Радах - тобто на Партію Регіонів, КПУ та блок Лазаренка.