Дони проти лугів: фінальний раунд? (/)
05/17/2009 | Sean
Масований інформаційний залп з боку кількох топ-представників базової „донецької” гілки ПР по одному з лідерів луганських „регіоналів” Віктору Тихонову став черговим свідченням непримиренної ворожнечі між двома сусідніми політичними кланами. І справа тут, звичайно, не в долі футбольної команди „Зоря” з Луганська і навіть не в тому, хто з “регіоналів” і як себе поводив у буремний для цієї сили 2005 рік.
Хто надівав футболку на Тимошенко, а хто рятував власну шкуру
Хоча формальним приводом для масованої „отвєтки” стали якраз висловлювання Тихонова про нібито намір Ріната Ахметова придбати луганську „Зорю” і про своє невдоволення поведінкою Ахметова у 2005 році (прем’єр-міністру Тимошенко фірмову футболку „Шахтаря” надівав) і тим, що той побажав уряду якомога скоріше здолати кризу.
Першим луганському „нахабі” відповів у інтерв’ю одному з Інтернет-сайтів друг і соратник Ріната Леонідовича Борис Колесников. Мовляв, таке враження, що Тихонов навіть не знає, скільки футболістів виходить на поле: адже двома футбольними клубами в нас володіти не можна. Тихонов і справді шукав у ВР спонсорів для „Зорі”, підходив до „донецьких”, зокрема, до Ігоря Гуменюка. Але ліпше б пошукав допомоги в Луганській області, де, цитую, „ніколи не вітався місцевий бізнес, де правили чиновники, причому за останні десять років украли стільки, що утримувати можна було б не лише „Зорю” – іспанську „Барселону”!” Прозорий натяк.
А футболку „Шахтаря”, уточнив педантичний Колесников, Юля вдягала не у 2005, а у 2004 році, коли ще не була прем’єр-міністром.
Другим гнівну відповідь Тихонову дав сам Рінат Леонідович на спільній прес-конференції з самим Віктором Януковичем. Щодо можливої купівлі злощасної "Зорі" зазвичай стриманий і коректний Ахметов заявив, що це "маячня божевільного”, а його серце навіки віддане донецькому "Шахтареві".
Він підтвердив, що бажає уряду Тимошенко подолати кризу, оскільки хоче гідної роботи, зарплати й життя українцям. "Що стосується пана Тихонова, якщо він бажає, щоб криза перемогла Україну, нехай про це публічно скаже. Якщо криза здолає Україну – це означає ріст безробіття і бідність", – додав Ахметов.
Щодо своєї поведінки 2005 року найбагатший бізнесмен України заявив: "Моя совість чиста перед однопартійцями, а головне – перед собою". Ахметов нагадав про нібито сфальсифіковані проти нього справи, маски-шоу з БТРами, про „близького друга” Колесникова у в’язниці – усе це свідчило про те, що ні з ким тоді він не домовлявся. На відміну від інших.
За словами Ахметова, Тихонов тоді проходив по одній справі з нині покійним Євгеном Кушнарьовим. Євген Петрович 10 діб перебував у камері, оголосив голодування. А Тихонов нібито не знаходився там і десяти секунд. Чому? "Відповідь одна: тому що в Кушнарьова були совість і гідність. А Тихонов біг швидше від гончака домовлявся з усіма, щоб урятувати свою власну шкіру", – заявив Ахметов.
За кілька годин висловлювання Ахметова підхопив і розвинув заступник голови Партії регіонів Андрій Клюєв, зазначивши, що „абсолютно підтримує свого колегу”. І це є доволі знаковим, оскільки експерти відносять Андрія Петровича скоріше до команди Януковича. Клюєв не називав прізвища Тихонова, але з контексту було добре зрозуміло, кого саме пропонує він „вичистити” з ПР: "Напередодні президентської гонки вони (окремі члени ПР) дозволяють собі публічні висловлення, продиктовані політтехнологами конкуруючих партій і спрямовані на образу лідерів Партії регіонів, руйнування її єдності", – вважає депутат. І для того, щоб отримати перемогу на президентських і парламентських виборах, ПР потрібно „очистити партійні лави на всіх рівнях” (читай – від подібних „засланих козачків”). У зв`язку з цим Клюєв пропонує негайно зібрати політраду партії і прийняти відповідні рішення.
Невдовзі потому своє зачудування „справедливістю і глибиною висловлених Рінатом Леонідовичем оцінок дій окремих наших однопартійців” висловив Нестор Шуфрич. „Також неможливо не зрозуміти, і треба категорично підтримати заяву Клюєва про необхідність очищення нашої партії”, – заявив тезко Махна. Поза всяким сумнівом, ескападно-галасливий Шуфрич має неабияку популярність у значному сегменті електорату „регіоналів”, особливо на Півдні та Сході України. До його слів там прислухаються.
Нарешті, озвався ще один „важковаговик” ПР Микола Янович Азаров: потрібно зібрати політраду й розставити всі крапки над „і”. Він привітав демократичні дискусії у партії, але нагадав: „Позиція Партії регіонів, визначена програмними цілями та положеннями, не може бути іншою, окрім як конструктивна робота, націлена на якнайшвидший вихід нашої країни з кризи і перехід до високих темпів розвитку”. Тобто дав ясно зрозуміти, що „демократична дискусія” скінчиться закономірним покаранням тих, хто не поділяє цих конструктивних програмних засад.
Донецькі і луганські: історія любові
Ця активна атака „донів” (незалежно від поділу на януковичів та ахметовських) проти „лугів” в особі Віктора Тихонова анітрохи не здивує тих, хто стежить за історією непростих відносин між двома нібито спорідненими донбаськими кланами. „Луганські” завжди (і небезпідставно) вважали, що „донецькі” ставляться до них як до молодшеньких і безпомічних братиків і здійснюють масштабну експансію в їхній ареал.
Ця експансія знайшла яскраве вираження як в економічній, так і в політичній площині. За свідченням преси, наприклад, група СКМ Ріната Ахметова контролює «Краснодонвугілля» (єдину на Луганщині компанію, яка добуває коксівне вугілля), Свердловський машинобудівний завод (виробляє гірничошахтне та інше устаткування), Луганську ТЕС (головне підприємство міста Щастя, що входить до складу Луганська), Луганський пивоварний завод. За списками ПР в облраду пройшов генеральний директор ВАТ «Краснодонвугілля» Леонід Хлапьонов. Свою людину в облраді має і корпорація «Укрпідшипник», яку пов`язують з братами Клюєвими, – це директор фірми «Укрпідшипник-Восход» Юрій Сигитов.
Показовими були кадрові чистки, здійснені 2007 року „донецьким” міністром вуглепрому Сергієм Тулубом на Луганщині. Відразу п`ять генеральних директорів холдингових компаній «Луганськвугілля», «Лисичанськвугілля», «Донбасантрацит», «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит» і глава дирекції «Луганськвугілляреструктуризації» захотіли звільнитися «за власним бажанням» – і всі були замінені донецькими ставлениками.
Луганську обласну організацію ПР очолював раніше Володимир Ландик, генеральний директор ТОВ «Норд-Сервіс» у Луганську, молодший брат керівника донецької компанії «Норд» Валентина Ландика. „Луганські” вважали його „чужаком”. Не дивно, що група Ландика постійно конфліктувала з групою корінних луганців Єфремова й Тихонова.
Можна уявити собі, як заворушилося від жаху волосся на голові представників луганської партійно-управлінської еліти, коли 30 березня 2007 року тодішній глава уряду й головний „дон” Віктор Янукович заявив про можливість об’єднання Донецької та Луганської областей. Для них це означало б повний і безславний кінець.
„Луганські” пручалися, не бажаючи покірно здавати свій регіон потужним сусідам. Зрештою, Олександр Єфремов таки очолив обласний осередок ПР, відсунувши Ландика-молодшого на задній план. Були здійснені спроби „відстроїтися” від „донецьких” у політичному плані за принципом „бути святішими від Папи й радикальнішими від Януковича”. Саме Єфремов, Тихонов та голова Луганської облради Валерій Голенко стали ініціаторами федералістського дійства під умовною назвою „Сєвєродонецьк-2”, хоча центральне керівництво ПР до цієї ідеї поставилося прохолодно. Той же Голенко на ХІ з’їзді ПР виступив з різкою критикою „угодовської щодо Тимошенко” позиції групи Ахметова.
Паралельно „луганські” шантажують „центр” можливістю переорієнтації на інші політичні сили, якщо їхні інтереси не враховуватимуть. При цьому, звісно, посилаються на народ. Характерний приклад: в одному з інтерв’ю заступник Луганської облорганізації ПР Володимир Іванов висловив невдоволення недостатнім представництвом Луганщини в парламентській фракції партії. Мовляв, регіон, який „дає мільйон і більше голосів певній політичній силі, має право розраховувати не на чотири своїх представники у ВР України”. А далі відвертий шантаж: ”Думаю, що ця проблема неминуче постане, і поставлять її не політики, які хочуть бути в парламенті, а поставлять люди. Якщо цей чинник не буде враховано, тоді не буде мільйона голосів. А буде та кількість, яка є сьогодні на чотири представники. Решту віддадуть іншим партіям, де інтереси луганців будуть представлені більше. Без урахування цього чинника далі будувати політику партії, як у бізнес-проекті, неможливо. Це приречено на провал”.
Луганці подейкують, що частина місцевих “регіоналів” сьогодні тісно співпрацює з Єдиним центром Віктора Балоги. Саме тому обласну організацію ЄЦ очолив екс-“регіонал” Валентин Дзонь. За іронією долі, оплотом ЄЦ на Луганщині став... Сєвєродонецьк.
Схоже, нещодавня ескапада Віктора Тихонова стала останньою краплею для „донецького” керівництва ПР. А тому в нерівному протистоянні „донів” з „лугами” може дуже скоро розпочатися останній раунд. З цілком передбачуваним результатом. Навряд чи обмежаться просто „виносом” безпосереднього „винуватця” Віктора Тихонова. Чистки серед луганських „регіоналів” можуть виявитися доволі масштабними. Горе непокірним у регіоні, який „дони” явно вважають своїм незаперечним ареалом. „П’ятої колони” перед президентськими перегонами вони в тилу не залишатимуть.
На „луганські страждання” накладаються протистояння між різними угрупованнями всередині місцевих організацій ПР в інших базових для неї регіонах – у Криму, в Харкові, Дніпропетровську. Такий роздрай здатен завдати неабиякої шкоди „біло-голубим” і поставити під сумнів їхній успіх як на президентських, так і на парламентських виборах.
Микола Писарчук
http://unian.net/ukr/news/news-315936.html
Хто надівав футболку на Тимошенко, а хто рятував власну шкуру
Хоча формальним приводом для масованої „отвєтки” стали якраз висловлювання Тихонова про нібито намір Ріната Ахметова придбати луганську „Зорю” і про своє невдоволення поведінкою Ахметова у 2005 році (прем’єр-міністру Тимошенко фірмову футболку „Шахтаря” надівав) і тим, що той побажав уряду якомога скоріше здолати кризу.
Першим луганському „нахабі” відповів у інтерв’ю одному з Інтернет-сайтів друг і соратник Ріната Леонідовича Борис Колесников. Мовляв, таке враження, що Тихонов навіть не знає, скільки футболістів виходить на поле: адже двома футбольними клубами в нас володіти не можна. Тихонов і справді шукав у ВР спонсорів для „Зорі”, підходив до „донецьких”, зокрема, до Ігоря Гуменюка. Але ліпше б пошукав допомоги в Луганській області, де, цитую, „ніколи не вітався місцевий бізнес, де правили чиновники, причому за останні десять років украли стільки, що утримувати можна було б не лише „Зорю” – іспанську „Барселону”!” Прозорий натяк.
А футболку „Шахтаря”, уточнив педантичний Колесников, Юля вдягала не у 2005, а у 2004 році, коли ще не була прем’єр-міністром.
Другим гнівну відповідь Тихонову дав сам Рінат Леонідович на спільній прес-конференції з самим Віктором Януковичем. Щодо можливої купівлі злощасної "Зорі" зазвичай стриманий і коректний Ахметов заявив, що це "маячня божевільного”, а його серце навіки віддане донецькому "Шахтареві".
Він підтвердив, що бажає уряду Тимошенко подолати кризу, оскільки хоче гідної роботи, зарплати й життя українцям. "Що стосується пана Тихонова, якщо він бажає, щоб криза перемогла Україну, нехай про це публічно скаже. Якщо криза здолає Україну – це означає ріст безробіття і бідність", – додав Ахметов.
Щодо своєї поведінки 2005 року найбагатший бізнесмен України заявив: "Моя совість чиста перед однопартійцями, а головне – перед собою". Ахметов нагадав про нібито сфальсифіковані проти нього справи, маски-шоу з БТРами, про „близького друга” Колесникова у в’язниці – усе це свідчило про те, що ні з ким тоді він не домовлявся. На відміну від інших.
За словами Ахметова, Тихонов тоді проходив по одній справі з нині покійним Євгеном Кушнарьовим. Євген Петрович 10 діб перебував у камері, оголосив голодування. А Тихонов нібито не знаходився там і десяти секунд. Чому? "Відповідь одна: тому що в Кушнарьова були совість і гідність. А Тихонов біг швидше від гончака домовлявся з усіма, щоб урятувати свою власну шкіру", – заявив Ахметов.
За кілька годин висловлювання Ахметова підхопив і розвинув заступник голови Партії регіонів Андрій Клюєв, зазначивши, що „абсолютно підтримує свого колегу”. І це є доволі знаковим, оскільки експерти відносять Андрія Петровича скоріше до команди Януковича. Клюєв не називав прізвища Тихонова, але з контексту було добре зрозуміло, кого саме пропонує він „вичистити” з ПР: "Напередодні президентської гонки вони (окремі члени ПР) дозволяють собі публічні висловлення, продиктовані політтехнологами конкуруючих партій і спрямовані на образу лідерів Партії регіонів, руйнування її єдності", – вважає депутат. І для того, щоб отримати перемогу на президентських і парламентських виборах, ПР потрібно „очистити партійні лави на всіх рівнях” (читай – від подібних „засланих козачків”). У зв`язку з цим Клюєв пропонує негайно зібрати політраду партії і прийняти відповідні рішення.
Невдовзі потому своє зачудування „справедливістю і глибиною висловлених Рінатом Леонідовичем оцінок дій окремих наших однопартійців” висловив Нестор Шуфрич. „Також неможливо не зрозуміти, і треба категорично підтримати заяву Клюєва про необхідність очищення нашої партії”, – заявив тезко Махна. Поза всяким сумнівом, ескападно-галасливий Шуфрич має неабияку популярність у значному сегменті електорату „регіоналів”, особливо на Півдні та Сході України. До його слів там прислухаються.
Нарешті, озвався ще один „важковаговик” ПР Микола Янович Азаров: потрібно зібрати політраду й розставити всі крапки над „і”. Він привітав демократичні дискусії у партії, але нагадав: „Позиція Партії регіонів, визначена програмними цілями та положеннями, не може бути іншою, окрім як конструктивна робота, націлена на якнайшвидший вихід нашої країни з кризи і перехід до високих темпів розвитку”. Тобто дав ясно зрозуміти, що „демократична дискусія” скінчиться закономірним покаранням тих, хто не поділяє цих конструктивних програмних засад.
Донецькі і луганські: історія любові
Ця активна атака „донів” (незалежно від поділу на януковичів та ахметовських) проти „лугів” в особі Віктора Тихонова анітрохи не здивує тих, хто стежить за історією непростих відносин між двома нібито спорідненими донбаськими кланами. „Луганські” завжди (і небезпідставно) вважали, що „донецькі” ставляться до них як до молодшеньких і безпомічних братиків і здійснюють масштабну експансію в їхній ареал.
Ця експансія знайшла яскраве вираження як в економічній, так і в політичній площині. За свідченням преси, наприклад, група СКМ Ріната Ахметова контролює «Краснодонвугілля» (єдину на Луганщині компанію, яка добуває коксівне вугілля), Свердловський машинобудівний завод (виробляє гірничошахтне та інше устаткування), Луганську ТЕС (головне підприємство міста Щастя, що входить до складу Луганська), Луганський пивоварний завод. За списками ПР в облраду пройшов генеральний директор ВАТ «Краснодонвугілля» Леонід Хлапьонов. Свою людину в облраді має і корпорація «Укрпідшипник», яку пов`язують з братами Клюєвими, – це директор фірми «Укрпідшипник-Восход» Юрій Сигитов.
Показовими були кадрові чистки, здійснені 2007 року „донецьким” міністром вуглепрому Сергієм Тулубом на Луганщині. Відразу п`ять генеральних директорів холдингових компаній «Луганськвугілля», «Лисичанськвугілля», «Донбасантрацит», «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит» і глава дирекції «Луганськвугілляреструктуризації» захотіли звільнитися «за власним бажанням» – і всі були замінені донецькими ставлениками.
Луганську обласну організацію ПР очолював раніше Володимир Ландик, генеральний директор ТОВ «Норд-Сервіс» у Луганську, молодший брат керівника донецької компанії «Норд» Валентина Ландика. „Луганські” вважали його „чужаком”. Не дивно, що група Ландика постійно конфліктувала з групою корінних луганців Єфремова й Тихонова.
Можна уявити собі, як заворушилося від жаху волосся на голові представників луганської партійно-управлінської еліти, коли 30 березня 2007 року тодішній глава уряду й головний „дон” Віктор Янукович заявив про можливість об’єднання Донецької та Луганської областей. Для них це означало б повний і безславний кінець.
„Луганські” пручалися, не бажаючи покірно здавати свій регіон потужним сусідам. Зрештою, Олександр Єфремов таки очолив обласний осередок ПР, відсунувши Ландика-молодшого на задній план. Були здійснені спроби „відстроїтися” від „донецьких” у політичному плані за принципом „бути святішими від Папи й радикальнішими від Януковича”. Саме Єфремов, Тихонов та голова Луганської облради Валерій Голенко стали ініціаторами федералістського дійства під умовною назвою „Сєвєродонецьк-2”, хоча центральне керівництво ПР до цієї ідеї поставилося прохолодно. Той же Голенко на ХІ з’їзді ПР виступив з різкою критикою „угодовської щодо Тимошенко” позиції групи Ахметова.
Паралельно „луганські” шантажують „центр” можливістю переорієнтації на інші політичні сили, якщо їхні інтереси не враховуватимуть. При цьому, звісно, посилаються на народ. Характерний приклад: в одному з інтерв’ю заступник Луганської облорганізації ПР Володимир Іванов висловив невдоволення недостатнім представництвом Луганщини в парламентській фракції партії. Мовляв, регіон, який „дає мільйон і більше голосів певній політичній силі, має право розраховувати не на чотири своїх представники у ВР України”. А далі відвертий шантаж: ”Думаю, що ця проблема неминуче постане, і поставлять її не політики, які хочуть бути в парламенті, а поставлять люди. Якщо цей чинник не буде враховано, тоді не буде мільйона голосів. А буде та кількість, яка є сьогодні на чотири представники. Решту віддадуть іншим партіям, де інтереси луганців будуть представлені більше. Без урахування цього чинника далі будувати політику партії, як у бізнес-проекті, неможливо. Це приречено на провал”.
Луганці подейкують, що частина місцевих “регіоналів” сьогодні тісно співпрацює з Єдиним центром Віктора Балоги. Саме тому обласну організацію ЄЦ очолив екс-“регіонал” Валентин Дзонь. За іронією долі, оплотом ЄЦ на Луганщині став... Сєвєродонецьк.
Схоже, нещодавня ескапада Віктора Тихонова стала останньою краплею для „донецького” керівництва ПР. А тому в нерівному протистоянні „донів” з „лугами” може дуже скоро розпочатися останній раунд. З цілком передбачуваним результатом. Навряд чи обмежаться просто „виносом” безпосереднього „винуватця” Віктора Тихонова. Чистки серед луганських „регіоналів” можуть виявитися доволі масштабними. Горе непокірним у регіоні, який „дони” явно вважають своїм незаперечним ареалом. „П’ятої колони” перед президентськими перегонами вони в тилу не залишатимуть.
На „луганські страждання” накладаються протистояння між різними угрупованнями всередині місцевих організацій ПР в інших базових для неї регіонах – у Криму, в Харкові, Дніпропетровську. Такий роздрай здатен завдати неабиякої шкоди „біло-голубим” і поставити під сумнів їхній успіх як на президентських, так і на парламентських виборах.
Микола Писарчук
http://unian.net/ukr/news/news-315936.html