МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Хрестовий похід проти комунізму

06/04/2009 | Майдан-ІНФОРМ
Сьогодні виповнюється 20 років із початку краху комунізму в Європі. Перший крок зробила Польща
Олександр ШИМАНСЬКИЙ
http://umoloda.kiev.ua/number/1420/186/50026/

Виборчий плакат, з яким «Солідарність» ішла на вибори в 1989 році, в ці дні знов прикрашає Палац культури і науки у Варшаві. (Фото Рейтер.)

Сьогодні Польща та вся Європа святкують 20–ту річницю проведення парламентських виборів 1989 року, після яких ця країна стала першою з так званого соціалістичного табору, де демократичним шляхом було відсторонено від влади правлячу компартію (хай навіть у цій країні вона і замаскувалася під назвою Польська об’єднана робітнича партія). Проведені нещодавно опитування громадської думки у колишніх країнах совєтського блоку, які тепер є членами ЄС, показали, що 75 відсотків поляків на цей час задоволені падінням комунізму і своїм життям у нових умовах.

Сьогоднішні святкування відбудуться в королівському палаці Вавель у Кракові. Попередньо планувалося провести їх у колисці польської незалежної профспілки «Солідарність» — Гданську, звідки робітники розпочали антикомуністичний похід. Та колишні переможці в новій Польщі виявилися переможеними.

У зв’язку зі складною ситуацією у світовій галузі суднобудування уряд Польщі прийняв рішення про ліквідацію суднобудівних заводів у Гдині та Щецині, звільнення понад дев’яти тисяч робітників та розпродаж із молотка майна підприємств закордонним інвесторам — із надією, що ті відродять кораблебудування. Усі три пункти вже виконані. Головне суднобудівне підприємство на аукціон не виставляли, оскільки з кінця 2007 року воно вже має закордонного власника — українську фінансову групу «Індустріальний союз Донбасу». Донбасівці дохазяйнувалися до того, що міністр фінансів Польщі Александер Град місяць тому змушений був звернутися по допомогу до Єврокомісії. І надав план дій, інакше підприємству загрожує банкрутство. Тож для колиски «Солідарності» 20–та річниця повалення комунізму виявилася найчорнішим днем в її історії. Теперішнє керівництво місцевої «солідарності» визнало прем’єр–міністра та членів його уряду небажаними гостями в Гданську, тому урочистості, до яких бракує хіба що жалобних стрічок, перенесли на «нейтральну територію», до старої столиці Польщі — Кракова. Вчора туди вже прибули лідери країн Вишеградської четвірки.

За межами Польщі також відзначать дату. Єврокомісія підготувала трихвилинний ролик, який транслюватиметься на телеканалах країн ЄС. А глобальний американський телеканал Сі–Ен–Ен покаже чотирисерійний документальний фільм про ті події.

Польський народ зберігав стійку відразу до комунізму. Перше масштабне антирадянське повстання сталося в місті Познань 1956 року. Наступні повторювалися в різних куточках Польщі з інтервалами в кілька років. Але кардинальне об’єднання всіх антикомуністичних робітничих рухів сталося 1980 року під керівництвом профспілки «Солідарність», яка була створена в Гданську і яку очолив електрик місцевої судоверфі Лех Валенса. Сила «Солідарності» була в її всенародності. Провідні інтелектуали та інтелігенція стали інтегральною частиною робітничої профспілки, розробили її програму та засоби досягнення мети.

Для уникнення можливої військової інтервенції Радянського Союзу польське керівництво 13 грудня 1981 року оголосило військовий стан, розраховуючи за цей час придушити «Солідарність». В операції були задіяні 70 тисяч військовослужбовців, 30 тисяч міліціонерів, 1750 танків та 1900 бронетранспортерів. За офіційними даними, впродовж дії військового стану 14 осіб загинули та більше трьох тисяч були інтерновані в табори. Інтернованих було звільнено через рік, і «Солідарність» пішла в підпілля. Але в 1988–89 роках у Польщі виникла така жорстока економічна криза, що комуністичне керівництво вже не в стані було справитися з нею. Отож 6 лютого 1989 року в Польщі сталася безпрецедентна для соцтабору подія: влада вперше сіла за «круглий стіл» з опозицією для ведення переговорів. Президент Польщі та перший секретар ЦК ПОРП Войцех Ярузельський публічно обмінявся рукостисканням із лідером «Солідарності» Лехом Валенсою, який за кілька років до цього був заарештований за наказом самого ж Ярузельського. Засідання «круглого столу» тривали до 5 квітня. Їхнім головним наслідком стала домовленість про легалізацію «Солідарності» та проведення перших у радянському блоці вільних багатопартійних виборів. Влада розраховувала їх виграти, але прорахувалася в розмірах нелюбові народу.

Польське 4 червня дало початок «ефекту доміно» — краху комуністичних режимів в інших країнах радянського блоку.

sean

Відповіді

  • 2009.06.04 | Историк

    Некоторые уточнения:

    1. Идея и модель "круглых столов" были разработаны и запущены в Москве еще в конце 1988 года. В марте 1989 состоялись выборы на "альтернативной основе", а затем и "Съезд народных депутатов". Опыт показал, что это вполне приемлемый путь для перехода номенклатуры в новые реалии. Она обретала демократическую легитимность и целый ряд преимуществ как "добровольно отдавшей власть" - за это как бы полагались отступные. Предполагалось также, что в основном удастся сохранить агентурные и корпоративные сети влияния, а также прибрать к рукам командные высоты в экономике (при том что "партийные деньги" и система международных СП также никуда не девались). Исходили из того, что необходимо позволить массам "выпустить пар", а также освободиться от собственного кадрового балласта и присмотреться к новым активистам-самородкам. Кремль в принципе хотел насадить по всей Восточной Европе "маленьких Горби". Сперва ожидалось также, что повсюду удастся сохранить какие-то остатки институционального влияния - ОВД, СЭВ и проч.(для затравки на будущее). На этот счет столкнулись с жесткой оппозицией НАТО, которое потребовало выметаться полностью. В принципе, условия и главные инструменты для выдворени СССР из Вост. Европы были на тот момент подготовлены Западом с помощью переговоров по обычн. ВС в Европе (CFE), проходивших в Вене, и ряда инициатив по линии СБСЕ.
    2. Кремль не собирался вторгаться в Польшу военным путем в 1980-81 годах.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.06.04 | Shooter

      Re: Некоторые уточнения:

      Историк пише:

      > 2. Кремль не собирался вторгаться в Польшу военным путем в 1980-81 годах.

      Можливо рішення ще й не було прийнято, проте в прилеглих до Польщі районах, на скільки знаю, були перекинуті додаткові військові частини.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.06.04 | Историк

        Re: Некоторые уточнения:

        Shooter пише:
        > Можливо рішення ще й не було прийнято, проте в прилеглих до Польщі районах, на скільки знаю, були перекинуті додаткові військові частини.
        Действительно, так. Подыгрывали Ярузельскому и польским спецслужбам, которые прекрасно справились со своей задачей под национальным флагом.
      • 2009.06.04 | keymaster

        обставини в Польщі у 1980 році були такі, що зовнішня

        інтервенція була собі дорожчою. Це всі розуміли - і Москва, і Ярузельський. Тому основний план був на придушення Солідарності руками самих же поляків, а все інше було страшилкою та своєрідною агітацією за Ярузельського - "от якщо він цього би не зробив, тоді втрутились би війська Варшавського договору".
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.06.04 | Историк

          ...как говорили несколько раньше - "лучше Каня, чем Ваня" (как

          это по-польски?)
  • 2009.06.04 | Историк

    Линия самозащиты Ярузельского и др. в том и состоит,

    что это они "спасли отчизну от русских". Это известное преувеличение. В тех условиях (и не только из-за героических поляков, а скорее из-за прозаического НАТО) Москва не влезла бы в Польшу. К тому времени военно-политическая конфронтация с Западом была полностью перенесена в "третий мир". СССР с союзниками рвался к Индийскому океану, в ЮАР и в Центральную Америку. Воевать в Польше не было никакого смысла, т.к. она оставалась на тот момент в признанной зоне советского влияния. А как показали события - этого и не требовалось. Легенды о якобы предстоявшей очередной "осаде Варшавы", конечно, имеют свою аудиторию, и нет никаких сомнений, что многие поляки дали бы самоотверженный отпор. Но не следует упускать из виду реальную глобальную обстановку того времени. И не будем также забывать старика Рейгана...


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".