Зацініть нове від Уколова. "Пісня яблучко переможно ширіцця" (/)
06/05/2009 | Sean
Хто сказав що бути патріотом вигідно і почесно?
Сьогодні істеричні заклики президента протистояти змінам Конституції вихлюпнулись за межі нашого інформаційного простору.
Тим часом право на зміну Конституції має не Президент, не уряд і навіть не знаменитий мер міста Києва. Змінювати Конституцію мають право народні депутати України, за умови підтримки змін 300 голосами у Верховній Раді. Власне, 28 червня 1996 року ми були свідками як першу Конституцію незалежної України – прийняли саме в залі Верховної Ради.
Після внесення змін до Конституції, рішення народних депутатів ще має підтвердити Конституційний суд.
Так виглядає демократична, прописана у Конституції, процедура зміни Основного Закону. На кожному етапі ця процедура є прозорою і, до речі, з 1996 року була застосована вже багато раз. Що ж, таке право має народ України. Але для призначення референдуму – недостатньо одного хотіння глави держави і його нечисленних прихильників. Для цього існує чітко виписана процедура.
Взимку 2004 року, коли Верховна Рада спотворила Коституцію, запровадивши наполовину парламентську реформу, а наполовину залишивши повноваження президенту – народ ніхто не запитував. Власне, якби тоді провести референдум і серйозно розібратися у запропонованих недолугих напівзмінах, навряд чи той проект отримав би більшість голосів.
Тож істерика з приводу конституційних змін, яка розгорнулась сьогодні, свідчить не про "конституційний переворот", бо все відбуватиметься згідно Закону.
Ці захриплі від крику "захисники права народу" насправді лузери, яких не влаштовують результати виборів 2007 року.
За ними стоять люди, які звикли ловити рибку у каламутній воді переплутаних повноважень. Ті, хто не просто уособлює бедлам, але й звично користується результатами постійних чвар і безвладдя, набиваючи власні кишені.
За їхньою відчайдушною спробою захистити бедлам з нетерпінням і зловтіхою спостерігають з-за кордону ті, кому завжди на руку були внутрішні чвари поміж україців.
Але мені здається період бедламу закінчується. Вимушене об'єднання політичних сил потрібне не тільки для подолання кризи – це потрібно для збереження і розвитку нашої країни.
А опоненти завжди ллють бруд і б'ються в істериці. Та й хто сказав, що буде легко – ми і не надіялись, що бути патріотом це вигідно і почесно
Сьогодні істеричні заклики президента протистояти змінам Конституції вихлюпнулись за межі нашого інформаційного простору.
Тим часом право на зміну Конституції має не Президент, не уряд і навіть не знаменитий мер міста Києва. Змінювати Конституцію мають право народні депутати України, за умови підтримки змін 300 голосами у Верховній Раді. Власне, 28 червня 1996 року ми були свідками як першу Конституцію незалежної України – прийняли саме в залі Верховної Ради.
Після внесення змін до Конституції, рішення народних депутатів ще має підтвердити Конституційний суд.
Так виглядає демократична, прописана у Конституції, процедура зміни Основного Закону. На кожному етапі ця процедура є прозорою і, до речі, з 1996 року була застосована вже багато раз. Що ж, таке право має народ України. Але для призначення референдуму – недостатньо одного хотіння глави держави і його нечисленних прихильників. Для цього існує чітко виписана процедура.
Взимку 2004 року, коли Верховна Рада спотворила Коституцію, запровадивши наполовину парламентську реформу, а наполовину залишивши повноваження президенту – народ ніхто не запитував. Власне, якби тоді провести референдум і серйозно розібратися у запропонованих недолугих напівзмінах, навряд чи той проект отримав би більшість голосів.
Тож істерика з приводу конституційних змін, яка розгорнулась сьогодні, свідчить не про "конституційний переворот", бо все відбуватиметься згідно Закону.
Ці захриплі від крику "захисники права народу" насправді лузери, яких не влаштовують результати виборів 2007 року.
За ними стоять люди, які звикли ловити рибку у каламутній воді переплутаних повноважень. Ті, хто не просто уособлює бедлам, але й звично користується результатами постійних чвар і безвладдя, набиваючи власні кишені.
За їхньою відчайдушною спробою захистити бедлам з нетерпінням і зловтіхою спостерігають з-за кордону ті, кому завжди на руку були внутрішні чвари поміж україців.
Але мені здається період бедламу закінчується. Вимушене об'єднання політичних сил потрібне не тільки для подолання кризи – це потрібно для збереження і розвитку нашої країни.
А опоненти завжди ллють бруд і б'ються в істериці. Та й хто сказав, що буде легко – ми і не надіялись, що бути патріотом це вигідно і почесно
Відповіді
2009.06.05 | GreyWraith
Ось це справді істерика
Я вже мовчу про взаємовиключні параграфи.Сподобалося, певно, панові Уколову бути депутатом, - а конкуренція за місце під сонецм зросла. От і старається.
2009.06.05 | Мірко
Тут якийсь лінк?
2009.06.05 | Bogun
А хто такий Уколов?
2009.06.05 | Sean
колишній завсідник цього форуму
нині - нардеп від БЮТ, пропагандист2009.06.05 | Bogun
Добре, що колишній!
Ви до речі помітили, що серед усіх цих бютівських балаболів, практично не видно старої гвардії, а лишу писаренки, портнови, кожемякіни, уколови, кириленки, а де цікаво шкілі, омельченки, яворівські? Цікава тенденція...2009.06.05 | Тестер
Re: А хто такий Уколов?
Бувший соціаліст...2009.06.05 | Адвокат ...
Соціялісти савєцкіє, як і ґебісти,-- бувшими не бувають.
2009.06.05 | Bogun
Соціялісти савєцкіє, як і ґебісти,-- бувшими не бувають.
Соцпартія - розсадник провокаторів, зрадників і підлабузників. В минулому Винниченко, Порш, а зараз Мороз, Луценко, Уколов, Рудковський, Волга... Шо ж це за партія така?2009.06.05 | Микола Гудкович
ОФФ: А що Винниченко наробив?
2009.06.05 | Sean
Україну просрав
не сам звісно2009.06.05 | omela
Мало того, що просрав. В 1920-му він по суті вчинив пряму зраду
Коли УНР ще боролася.Інша річ, що большевикам його послуги не знадобилися.
2009.06.05 | Абу
нє нада ля-ля! ґебісти-- бувають.
а ось ці людішки - певно ні2009.06.05 | omela
Це з його блога на УП (л)
http://blogs.pravda.com.ua/authors/ukolov/4a28cab99a9a0/2009.06.05 | Shooter
Як кажуть, Уколову краще жувати
І. Франко про цього та йому подібних упосліджених "патрійотів"Усе я бистро виджу,
Все оплюю, все збриджу,
Все сквашу, все розстрою,
Всіх гіркістю напою.
Де треба, влізу в душу,
Де схочу, честь нарушу,
На кождого подвір'я
Посію недовір'я,
На кождого підсіння
Положу підозріння -
І все те, все буквально,
Я вчиню так формально,
Спокійно, і прилично,
І вповні методично,
Що все уйду скандалу,
Не нюхну криміналу.
А хто би мав охоту
Назвать мою роботу
Яким поганим словом,
Я судом гоноровим
Йому прикручу роги
І чистий, без тривоги,
Неначе пес за плотом,
Все буду патріотом.
2009.06.05 | omela
+5 за вірш