06/08/2009 | spetskor

Телевізійне звернення лідера Партії регіонів Віктора Януковича в День Святої Трійці стало кульмінаційною крапкою в інтризі коаліційних перемовин, що, набувши минулого тижня стрімкого розвитку, тримали у напрузі не лише вітчизняний політикум й експертні кола, але й, без перебільшення, все українське суспільство, оскільки теми, винесені на обговорення «тайної вечері», напряму торкалися майбутньої долі держави, а значить і кожного громадянина. Насторожилися й в світі.

Ефектна і несподівана розв’язка в, здавалося б, вже остаточно затвердженому сценарію, що передбачав зовсім інший розвиток сюжету, наштовхує на наступні міркування й висновки.

Недільні звернення до народу очільника ПР та прем’єр-міністра України однозначно засвідчили сам факт ведення ними непублічних перемовин.

Переговорний процес під грифом «цілком таємно» йшов не між окремими депутатами чи ініціативними групами, а на найвищому рівні, за участю лідерів політичних сил, які представлені у ВР найбільшими фракціями.

Головним предметом перемовин стали можливості і умови створення мега-коаліції між БЮТ і ПР та підготовка в освячення такого союзу пакету Конституційних змін, серед яких – кардинальна ревізія виборчого законодавства аж до перенесення виборів президента до парламенту та перерозподіл владних повноважень.

З наведених пунктів випливає, що ті народні обранці з обох таборів, хто до цього часу намагався видати такі перемовини за звичайні робочі консультації з поточних питань, які ніяк не пов’язані зі створенням нового парламентського об’єднання та змінами до Основного Закону, чи висловлював категоричне заперечення самого факту переговорів, робили це: або через свою необізнаність в силу персональної віддаленості від центрів прийняття рішень при суворій конспірації процесу, або ж свідомо й навмисно дезінформували громадськість.

Одначе попри максимальну утаємниченість зносин в даному випадку все ж таки більш правдоподібною видається друге з наведених пояснень.

До слова, депутат від БЮТ, голова Національної спілки письменників України Володимир Яворівський, намагаючись применшити значення резонансних подій, що відбуваються в країні, здається, до останнього моменту називав інформацію про коаліційні перемовини між БЮТ та ПР такою, що не відповідає дійсності і в одному зі своїх телевізійних інтерв’ю навіть зіронізував: мовляв, якщо декілька депутатів з ПР і БЮТ зустрілися і розпили чарчину-дві, то хіба це можна вважати перемовинами про створення коаліції?

Як виявилося, не за чарчиною збиралися і не просто на депутатські посиденьки чи ресторанні гульки.

З огляду на виголошені лідером опозиції та чинним головою уряду телевізійні звернення й самі підсумки переговорів, їхнім ініціатором була Юлія Тимошенко: це саме з її боку надійшла така пропозиція до Януковича і в жодному разі не навпаки. Прийняте Віктором Федоровичем рішення щодо припинення перемовин стало для Юлії Володимирівни цілковитою несподіванкою:

«Він, в односторонньому порядку, нікого не попередивши, вийшов з переговорного процесу, зробив гучну політичну заяву, поставивши, власне кажучи, хрест на об’єднанні, на шансі для України», - скаже вона у телезверненні.

Звична для Тимошенко артистична, зворушливо-пронизлива й охоче застосовувана нею манера спілкування з телеглядачами не змогла приховати щирі емоційні нотки незадоволення й роздратування прем’єрки кінцівкою перемовин, що теж видає її надзвичайну зацікавленість в успіху переговорного процесу та болісне сприйняття його безрезультатного підсумку, розчарування і образу з приводу нездійсненних сподівань.

Напроти, Янукович у своєму слові виглядав значно оптимістичнішим. Для нього результат – не трагедія. Вели перемовини – добре, здобули «безцінний вантаж», закінчили – теж непогано:

«У мене немає наміру політизувати переговори чи їх провал для досягнення короткотермінових політичних дивідендів. Я повинен сказати, що переговори, які ми вели з партнерами, дали багато на перспективу. Пройдений шлях до об’єднання залишається нашим спільним надбанням. Це той безцінний вантаж, який ми беремо з собою, продовжуючи рух уперед. Ми обов’язково використаємо його. Це відбудеться одразу після президентських виборів. Але нехай народ – і лише він - дасть мандат довіри тому, хто, на його думку, зможе забезпечити проведення подальших реформ».

З двох найголовніших фігурантів несподівано обірваної «чорної ради» більш постраждалою виглядає Тимошенко. Враховуючи її ініціативу, активність й життєву зацікавленість в успіху справи, раптова кінцівка коаліціади останніх днів – це для неї безперечна політична, іміджева й, зрештою, електоральна поразка.

Про серйозність і жагучість бажання Тимошенко досягнути поставленої мети, що так і залишилася нездійсненою, принаймні, поки що, сама довірливо повідала з екрану:

«Щоб довести до логічного завершення ці переговори, щоб об’єднати країну, треба було навіки закопати глибоко в землю всі приватні образи, всі амбіції та особисті владні апетити… Наша політична сила була готова на такі жертви. Наша політична сила йшла на великі, небачені компроміси. Ми поступалися всім. Ми були готові на будь-які жертви – політичні, електоральні, іміджеві, кадрові. Але я і сьогодні, ані на мить, не шкодую про те, що така спроба була зроблена. Це вірний і праведний шлях».

А от Януковичу більш-менш вдалося зберегти «добру міну при поганій грі».

Він здобув очки, виступаючи одночасно і прихильником консолідації політсил заради державного блага – «Порятунок України можливий лише шляхом об’єднання всіх без винятку учасників політичного процесу без огляду на те, що їх розділяє», і в той же час ніби захисником демократії та, як це не дивно, переконаним поборником відкритості політичних процесів: «…рішення не може прийматися кулуарно, в таємниці від народу»

Та чому ж він не виступив з такою заявою відразу ж, щойно перемовини розпочалися і стала ясною їхня тема?

Парадокс, але факт – завершення спроби узурпації влади в країні в уявленні загалу буде пов’язане з вольовим рішенням не кого-небудь, а саме Януковича:

«Ми розглядали шлях внесення змін до Конституції, які передбачали вибори президента в парламенті і продовження на певний термін повноважень парламенту. Мета таких змін – дати новій коаліції і новому уряду час для реалізації програми відродження економіки. Однак ці зміни в Конституцію треба було вносити дуже швидко. Це означало, що треба відмовитися від широкого їх обговорення в обстановці відкритості і прозорості. А такий шлях – це крок назад від демократії. Треба завжди радитися з народом».

Ну і довго ж «дозрівав» Янукович – до самого кінця перемовин. Пізненько, але дійшло таки й до «ВікторФедорича».

Щоправда, Юлія Володимирівна категорично заперечила такі твердження, назвавши їх навмисними спробами дискредитації переговорів і об’єднавчого процесу:

«Я хочу остаточно поставити крапку в дискусії стосовно найбільш резонансних тем переговорів щодо внесення змін до Конституції, - сказала вона у своєму телезверненні. - Мова не йшла ані про продовження повноважень парламенту, ані про однозначне обрання президента у парламенті, ані про будь-які заходи щодо обмежень свободи слова. Проти подібних змін категорично і відразу виступила наша політична сила, а так само і Блок Литвина, і блок НУ-НС. Про це я публічно заявила на передачі "Свобода слова" ще 19 грудня 2008 року, коли перший раз був зруйнований переговорний процес. Тоді мені одна із журналісток задала запитання: "Чому зруйнувалися переговори?". Я чітко відповіла, що отримала умови, за яких президента треба обирати у парламенті, а повноваження у нього лишаються такі, як і сьогодні. Ще тоді я повідомила: "Такі умови неприйнятні. Ми не можемо на них погодитися". І тому я залишаюся на таких позиціях і зараз. І хочу підкреслити, що всі ці розмови були зроблені задля дискредитації переговорного процесу, які і так проходили складно, дуже важко і тяжко».

В той же час екс-спікер парламенту Арсеній Яценюк в студії «ТВІ» у Євгена Кисельова, сказав, що такий самий, як оприлюднений в ЗМІ напередодні проект Конституційних змін, потрапив до нього як голови ВР з Кабміну ще у вересні минулого року.

Головною ж причиною припинення переговорів, за словами Юлії Володимирівни, стала її категорична відмова від пропозиції Януковича про введення 50-річного вікового цензу для кандидатів в президенти:

«Єдина умова, від якої ми категорично відмовилися (і це було майже в останній день, це було у п’ятницю, 5 червня), коли Віктор Янукович запропонував мені особисто таку "екзотичну" норму Конституції, відповідно до якої кандидатом у президенти могла бути обрана тільки людина, не молодша 50-річного віку. Я категорично відмовилася від цих пропозицій. Вважаю, що обмежувати так жорстко вибір людей є несправедливим. Думаю, несприйняття таких вимог мною і нашою командою і стало причиною виходу Віктора Януковича з переговорного процесу».

Як би там не було, але гірко і бридко усвідомлювати, що ніхто з тих депутатів від БЮТ, від яких можна було очікувати публічного опонування, протистояння можливому створенню неприродного союзу «ПРіБЮТ», так і не наважились на це.

Тим вони лише підтвердили свій статус фігових листочків Юлії Володимирівни та цілковиту від нею залежність, перевагу особистого меркантильного інтересу над своїм реноме публічних діячів і принципових політиків.

Замість того, щоб застерегти Юлію Володимирівну від хибного кроку, вони опинилися поза грою, самоусунулися чи побоялися виступити проти лінії партійного керівництва.

Що ж, нехай тепер тішаться привселюдно виголошеною їм подякою від Юлії Тимошенко:

«А зараз я хочу подякувати, я дійсно дуже вдячна своїм колегам по фракції та демократичній коаліції за те, що вони зрозуміли це. Особливо тим людям, яким у силу особливостей власної політичної біографії та світогляду це було зробити найважче: Миколі Томенку, Сергію Соболєву, Володимиру Яворівському, Володимиру Филенку, Михайлові Косіву, Ігорю Гриніву, Павлу Мовчану, Степану Курпілю, Віктору Терену, Андрію Шевченку Я можу продовжувати цей список безкінечно, та всім іншим депутатам нашої фракції, фракції НУ-НС за те, що вони наступили собі на горло, мусили принести в жертву свої бачення та переконання заради захисту та збереження національних інтересів, заради національного примирення. Ці люди показали високу політичну честь, гідність та мужність у боротьбі за єдність».

Можна з впевненістю стверджувати, що в країні знайдеться чимало тих, які «мужньому» вчинку вищеназваних осіб дадуть зовсім іншу оцінку, таку, що кардинально – в бік негативу – відрізняється від наданої Юлією Тимошенко.

Дуже шкода, що серед так званої «національно-демокартичної» платформи БЮТівської «кАманди» виявилося ьак багато людей, здатних з легкістю і покорою «наступити собі на горло», коли потрібно докладати максимум зусиль для відстоювання своєї позиції, вступати у відкриту дискусію з лідером, переконувати у неправильності її кроків, вміти наполягати на своєму.

«На жаль, в українській політиці і досі перемагають обман, інтриги, зради та підлість… Прикро і сумно від цього. Але це так.», - а от з цими словами Юлії Володимирівни справді дуже важко не погодитись. Щоправда, вона звинувачує в гріхах кого завгодно, тільки не саму себе.

А даремно, адже схильність до закулісних, непрозорих, залаштункових перемовин з приводу доленосних для держави рішень та свідомої омани виборців, що несе в собі як неповагу до громадян, так і загрозу для держави, було продемонстровано з боку провідних політичних акторів з усіх сторін, що взяли участь в «таємній вечері».

Просто Янукович цього разу встав з-за столу першим. Та чи є гарантія, що ні в кого надалі не виникатиме бажання «продовжити бенкет».

Олексій МАЗУР,
Дніпрпетровськ.