Цивілізація: культова гра Семюела Хантінґтона
06/08/2009 | ziggy_freud
Прошу панство коментувати:
____________________________
ЦИВІЛІЗАЦІЯ: КУЛЬТОВА ГРА СЕМЮЕЛА ХАНТІНҐТОНА
Віктор Пушкар, канд. психол. наук
Гра Семюела Хантіґтона і гра Сіда Мейєрса – в чому головна відмінність. Зіткнення малокультурних з поверхнево цивілізованими?
Йдучи назустріч побажанням трудящих і піддаючись тиску світової закуліси. Зважаючи на дещо надмірно серйозне ставлення шановного публікума до питання цивілізаційної афіліації України, “етой страни”, інших державних та квазідержавних утворень. Популярне викладення поглядів автора стосовно взаємного зв’зку цивілізації і культури. Почнемо із спадщини класиків.
В науковій літературі зустрічаються діаметрально протилежні точки зору. Для П. Сорокіна значення культури є винятково важливим, а цивілізаційна спільнота є близьким до випадкового нагромадженням культур. А. Крьобер зауважує, що він використовує обидва терміни практично як синоніми, для нього “цивілізація практично є розвиненою, писемною та переважно міською культурою”. Хоча Сорокін визнає їснування “культурних надсистем”, що підозріло нагадують цивілізації; Крьобер фактично розглядає цивілізації як такі, що утворюються взаємодією культур. Ще далі йде в цьому напрямку К. Ґірц (“Інтерпретація культур”); в його концептах цивілізація виявляється практично зайвою.
Протилежна традиція започаткована істориком А. Тойнбі. Світ чітко поділяється на обмежену кількість цивілізацій, які ведуть боротьбу на взаємне знищення. Від цікавих для свого часу наукових праць Тойнбі походить багато спекулятивних текстів, що прямо або опосередковано спираються на його розробки. Зокрема, в популярних творах С. Хантінґтона ознаки спільноти, пов’язані з культурою, практично відсутні. Його теорія легка для сприймання аматорами, вона дає відносно цілісну, і, якщо уникати “зайвих” подробиць, несуперечливу картину світу. Зокрема, автор ухиляється від надання власних доказів існування пропонованої ним цивілізаційної конфігурації світу, заміняючи їх посиланнями на Тойнбі. Хантінґтон обходиться без чіткого визначення, що саме є цивілізацією, і з дивовижною легкістю переходить до апокаліптичних картин зіткнення сконструйованих ним спільнот. Але є також очевидна перевага цього безсмертного вчення. Середньому студенту простіше протягом семестру вивчити назви цивілізацій, включно з “можливо, африканською” (дослівно у Хантінґтона – “and, possibly, African”), ніж роками детально розбиратись у структурі та взаємодії культур.
В чому полягала геополітична гра Семюела Хантінгтона, і чим вона принципово відрізнялась від культової комп’ютерної гри Сіда Мейєрса? Особи, які грали в цивілізації в реальному світі, використовували реальні ресурси, і занапастили велику кількість реальних людських життів. Принаймні частково - через нав’язане ним примітивне уявлення про цей самий світ.
В літературі зустрічається досить гостра критика цивілізаційної теорії. Наприклад, ессе Amartya Sen (Амартія Сен) , лауреата нобелівської премії з економіки, так і називається “What Clash of Civilizations?” (Яке зіткнення цивілізацій?). Воно доступне за цією адресою http://www.slate.com/id/2138731/
У вітчизняному науковому дискурсі, а також навколонауковому гламурі, поки що спостерігається чисельна (але навряд якісна) перевага прихильників цивілізаційної теорії. Жодний полковник історичних наук (с) не відмовить собі у задоволенні зробити непристойний жест у бік осіб, що надмірно переймаються культурою. Сподіваємось, товарищі при слові “культура” хоча б не хапаються за пістолет, або інший важкий тупий предмет, який його замінює в несправжніх полковників.
Основні питання, які залишились особисто у мене після уважного ознайомлення з текстами Хантінґтона і деяких його епігонів:
1) Чому багато конфліктів різної інтенсивності відбувалось в межах одної цивілізації? Наприклад, католицька Франція близько 100 років воювала з Лотарингією, іншою католицькою франкською державою. Або православний цар Московії захопив православний Новгород з наступним вирізанням незручної частини населення. Або комуністичний В’єтнам був змушений рятувати сусідню Кампучію від радикальнішого комуністичного режиму Пол Пота; що наробив своїй країні більше лиха, ніж будь-які колонізатори з Європи.
2) В Україні реальна картина виходить значно складнішою за чорно-білий комікс конфлікту “православно-слов’ян” з “іудео-християнами”, які стоять в перманентній бойовій готовності по два береги Дніпра, Сяну чи Дона. Досить порахувати локальних претендентів на владу у 1918 році, спробувати їх класифікувати та поділити на два цивілізаційних табори. Чому одні українські соціалісти періодично вбивали інших українських соціалістів; чому Махно ворогував з міськими анархістами, і навіть розстріляв ідейно близького сусіда отамана Григорьєва?
Додамо до розгляду давніші часи. Велике Князівство Литовське з його переважно руськими землями, Кримське ханство і ще десяток сусідніх держав, чи не половина серед яких вважалась (чи самопроголошувалась) імперіями. І картковий будиночок, зведений послідовниками Семюела Х., розсипається. Але будьте обережні у висновках, панове. Я зовсім не підбурюю вас вчинити популярний серед нашіх північних сусідів думкозлочин “фальсифікація історії на шкоду інтересам…” Навіщо заперечувати цінічно-винахідливу перемогу княгині Ольги над вбивцями її чоловіка; або “героїчну” різанину, вчинену в Києві Андрієм Боголюбським?
3) Припустимо, цивілізаційна гіпотеза є вірною. Тоді чому багато людей відмовляються ідентифікувати себе з якоюсь певною цивілізацією, або просто дуже мало тим переймаються? Це ж так само зручно, як називати себе Раком, народженим в рік Бика. Або, простіше, людиною тотему Ведмедя. Мабуть, тому що народження людини у батьків певної конфесії, включно з конфесією “наукових атеїстів”, визначає її долю лише частково.
Цивілізованість, позбавлена доповнюючої культури, може замінювати її найдивнішими сурогатами. Від безневинних проявів старого доброго тотемізму до реально небезпечних деструктивних культів. Знову приклади:
- ми люди грамотні, тому воду не святимо, а заряджаємо в екстрасенса;
- нанооберіг в нас повішено не від якогось пристріту, а від торсіонного поля;
- безсмертна душа – попівські байки, але особисто я живу вже в третій інкарнації.
Отакоє от (с) можна часто почути від осіб з дипломами ВНЗ.
Насмілимось припустити, що кожний духовний карлик ((с) полковник історичних наук), який зручно влаштується на плечах згаданих вище гігантів думки, має шанс побачити світ трохи далі за них. Головне – вчасно підказувати гігантам перестрибувати через цивілізаційні розлами, які останнім часом так щільно вкривають Україну. В середньому райцентрі їх налічується до десятка. Кажуть люди, десь навіть по селах є. Але дуже мало і тільки для себе.
Хоча деякі наївні люди стверджують: це в нас просто мало будують доріг. Та й старі експлуатують абияк. Дорога між сусідніми обласними центрами часто займає більше часу, ніж переліт між двома столицями держав. Звідси — принаймні частково вірне враження розламаності...
____________________________
ЦИВІЛІЗАЦІЯ: КУЛЬТОВА ГРА СЕМЮЕЛА ХАНТІНҐТОНА
Віктор Пушкар, канд. психол. наук
Гра Семюела Хантіґтона і гра Сіда Мейєрса – в чому головна відмінність. Зіткнення малокультурних з поверхнево цивілізованими?
Йдучи назустріч побажанням трудящих і піддаючись тиску світової закуліси. Зважаючи на дещо надмірно серйозне ставлення шановного публікума до питання цивілізаційної афіліації України, “етой страни”, інших державних та квазідержавних утворень. Популярне викладення поглядів автора стосовно взаємного зв’зку цивілізації і культури. Почнемо із спадщини класиків.
В науковій літературі зустрічаються діаметрально протилежні точки зору. Для П. Сорокіна значення культури є винятково важливим, а цивілізаційна спільнота є близьким до випадкового нагромадженням культур. А. Крьобер зауважує, що він використовує обидва терміни практично як синоніми, для нього “цивілізація практично є розвиненою, писемною та переважно міською культурою”. Хоча Сорокін визнає їснування “культурних надсистем”, що підозріло нагадують цивілізації; Крьобер фактично розглядає цивілізації як такі, що утворюються взаємодією культур. Ще далі йде в цьому напрямку К. Ґірц (“Інтерпретація культур”); в його концептах цивілізація виявляється практично зайвою.
Протилежна традиція започаткована істориком А. Тойнбі. Світ чітко поділяється на обмежену кількість цивілізацій, які ведуть боротьбу на взаємне знищення. Від цікавих для свого часу наукових праць Тойнбі походить багато спекулятивних текстів, що прямо або опосередковано спираються на його розробки. Зокрема, в популярних творах С. Хантінґтона ознаки спільноти, пов’язані з культурою, практично відсутні. Його теорія легка для сприймання аматорами, вона дає відносно цілісну, і, якщо уникати “зайвих” подробиць, несуперечливу картину світу. Зокрема, автор ухиляється від надання власних доказів існування пропонованої ним цивілізаційної конфігурації світу, заміняючи їх посиланнями на Тойнбі. Хантінґтон обходиться без чіткого визначення, що саме є цивілізацією, і з дивовижною легкістю переходить до апокаліптичних картин зіткнення сконструйованих ним спільнот. Але є також очевидна перевага цього безсмертного вчення. Середньому студенту простіше протягом семестру вивчити назви цивілізацій, включно з “можливо, африканською” (дослівно у Хантінґтона – “and, possibly, African”), ніж роками детально розбиратись у структурі та взаємодії культур.
В чому полягала геополітична гра Семюела Хантінгтона, і чим вона принципово відрізнялась від культової комп’ютерної гри Сіда Мейєрса? Особи, які грали в цивілізації в реальному світі, використовували реальні ресурси, і занапастили велику кількість реальних людських життів. Принаймні частково - через нав’язане ним примітивне уявлення про цей самий світ.
В літературі зустрічається досить гостра критика цивілізаційної теорії. Наприклад, ессе Amartya Sen (Амартія Сен) , лауреата нобелівської премії з економіки, так і називається “What Clash of Civilizations?” (Яке зіткнення цивілізацій?). Воно доступне за цією адресою http://www.slate.com/id/2138731/
У вітчизняному науковому дискурсі, а також навколонауковому гламурі, поки що спостерігається чисельна (але навряд якісна) перевага прихильників цивілізаційної теорії. Жодний полковник історичних наук (с) не відмовить собі у задоволенні зробити непристойний жест у бік осіб, що надмірно переймаються культурою. Сподіваємось, товарищі при слові “культура” хоча б не хапаються за пістолет, або інший важкий тупий предмет, який його замінює в несправжніх полковників.
Основні питання, які залишились особисто у мене після уважного ознайомлення з текстами Хантінґтона і деяких його епігонів:
1) Чому багато конфліктів різної інтенсивності відбувалось в межах одної цивілізації? Наприклад, католицька Франція близько 100 років воювала з Лотарингією, іншою католицькою франкською державою. Або православний цар Московії захопив православний Новгород з наступним вирізанням незручної частини населення. Або комуністичний В’єтнам був змушений рятувати сусідню Кампучію від радикальнішого комуністичного режиму Пол Пота; що наробив своїй країні більше лиха, ніж будь-які колонізатори з Європи.
2) В Україні реальна картина виходить значно складнішою за чорно-білий комікс конфлікту “православно-слов’ян” з “іудео-християнами”, які стоять в перманентній бойовій готовності по два береги Дніпра, Сяну чи Дона. Досить порахувати локальних претендентів на владу у 1918 році, спробувати їх класифікувати та поділити на два цивілізаційних табори. Чому одні українські соціалісти періодично вбивали інших українських соціалістів; чому Махно ворогував з міськими анархістами, і навіть розстріляв ідейно близького сусіда отамана Григорьєва?
Додамо до розгляду давніші часи. Велике Князівство Литовське з його переважно руськими землями, Кримське ханство і ще десяток сусідніх держав, чи не половина серед яких вважалась (чи самопроголошувалась) імперіями. І картковий будиночок, зведений послідовниками Семюела Х., розсипається. Але будьте обережні у висновках, панове. Я зовсім не підбурюю вас вчинити популярний серед нашіх північних сусідів думкозлочин “фальсифікація історії на шкоду інтересам…” Навіщо заперечувати цінічно-винахідливу перемогу княгині Ольги над вбивцями її чоловіка; або “героїчну” різанину, вчинену в Києві Андрієм Боголюбським?
3) Припустимо, цивілізаційна гіпотеза є вірною. Тоді чому багато людей відмовляються ідентифікувати себе з якоюсь певною цивілізацією, або просто дуже мало тим переймаються? Це ж так само зручно, як називати себе Раком, народженим в рік Бика. Або, простіше, людиною тотему Ведмедя. Мабуть, тому що народження людини у батьків певної конфесії, включно з конфесією “наукових атеїстів”, визначає її долю лише частково.
Цивілізованість, позбавлена доповнюючої культури, може замінювати її найдивнішими сурогатами. Від безневинних проявів старого доброго тотемізму до реально небезпечних деструктивних культів. Знову приклади:
- ми люди грамотні, тому воду не святимо, а заряджаємо в екстрасенса;
- нанооберіг в нас повішено не від якогось пристріту, а від торсіонного поля;
- безсмертна душа – попівські байки, але особисто я живу вже в третій інкарнації.
Отакоє от (с) можна часто почути від осіб з дипломами ВНЗ.
Насмілимось припустити, що кожний духовний карлик ((с) полковник історичних наук), який зручно влаштується на плечах згаданих вище гігантів думки, має шанс побачити світ трохи далі за них. Головне – вчасно підказувати гігантам перестрибувати через цивілізаційні розлами, які останнім часом так щільно вкривають Україну. В середньому райцентрі їх налічується до десятка. Кажуть люди, десь навіть по селах є. Але дуже мало і тільки для себе.
Хоча деякі наївні люди стверджують: це в нас просто мало будують доріг. Та й старі експлуатують абияк. Дорога між сусідніми обласними центрами часто займає більше часу, ніж переліт між двома столицями держав. Звідси — принаймні частково вірне враження розламаності...
Відповіді
2009.06.08 | Pavlo Z.
Я несамовито обурений написаним. Диявол криється у дрібницях!
ziggy_freud пише:>В Україні реальна картина виходить значно складнішою за чорно-білий комікс конфлікту “православно-слов’ян” з “іудео-християнами”, які стоять в перманентній бойовій готовності по два береги Дніпра, Сяну чи Дона.
ДонУ!!!!
2009.06.09 | Пан Коцький
Якщо вже придиратись до дрібниць...
То мало б були Амартя (а не Амартія) Сен, Сид Майєр (а не Сід Мейєрс) (в ориґіналі Sid Meier)...2009.06.09 | ziggy_freud
як стояти. то вже звичайно краще на Дону
носії високих цивілізаційних ідей досить рідко замислюються над дрібницями. Чи то вони відновлять свою імперію, чи то за їх рахунок хтось розширить свою. Головне - велич. Тітанічність зусиль.2009.06.09 | Pavlo Z.
Не тільки на ньому. Ще краще - "від Сяну до Дону":)
ziggy_freud пише:> носії високих цивілізаційних ідей досить рідко замислюються над дрібницями. Чи то вони відновлять свою імперію, чи то за їх рахунок хтось розширить свою. Головне - велич. Тітанічність зусиль.
І завжди ігнорування дрібниць у титанічних планах призводить до ліквідації мільйонів живих "дрібниць" при реалізації.
2009.06.08 | Хвізик
ґеніально. прямо в точку:
ziggy_freud пише:> Хоча деякі наївні люди стверджують: це в нас просто мало будують доріг. Та й старі експлуатують абияк. Дорога між сусідніми обласними центрами часто займає більше часу, ніж переліт між двома столицями держав. Звідси — принаймні частково вірне враження розламаності...
2009.06.08 | Pavlo Z.
Re: ґеніально. прямо в точку:
Хвізик пише:> ziggy_freud пише:
> > Хоча деякі наївні люди стверджують: це в нас просто мало будують доріг. Та й старі експлуатують абияк. Дорога між сусідніми обласними центрами часто займає більше часу, ніж переліт між двома столицями держав. Звідси — принаймні частково вірне враження розламаності...
Некоректне порівняння: швидкість авто завжди менше швидкості літака.
І не в точку, а в крапку:)
2009.06.08 | Koala
ні, саме в точку. Чи ви хочете сказати,
що хтось цілить в пунктуаційні знаки?2009.06.08 | Pavlo Z.
Я просто хочу сказати, що хтось не побачив смайлика
після слів "в крапку":)2009.06.08 | Tatarchuk
добре хоч раси не згадали :)
Уявляю як іноді складно пояснити різницю між термінами які мало того що багатозначні кожен сам, ще й можуть перетинатися між собою в окремих випадках від 100% до 0%, нічого по суті не доводячи крім існування "ейлерових кругів".Культурна і цівілізаційна парадигми, мені здається, даремно так уж протиставлені у визначеннях: може вони якось конкурують на рівні авторів між собою, але принаймні не меншою за обсягом всіх наворотів їм протиставлена інша, теж подвійна парадигма - класово-стадіальна. Ризикну припустити за власними спотереженнями, що на практиці саме до неї досить і прибігають у критичні моменти "цівілізаційних" дискусій, коли на емоціях вже не виїхати і залишається апелювати до демократії, наприклад, або процентів жиру в маслі, або до морального права - усі ці прояви є історично прИходящими
За кожним з ціх підходів прочно тягнуться власні "скелети у шафах", як правило в обличчі засновників. Наприклад за "культурною" парадигмою чітко просліжується в минуле і культуртреґерство, і теорія "історичних і неісторичних народів", і власне расизм, і "культурні кола". А за "цівілізаційниками" тягнуться такі само невідмвиваємі "бремя белих", теорія Монтескьє про географічну обумовленість устроїв, і навіть марскистське вчення "про особливий шлях розвитку Сходу", і зрештою "геополітицькі розломи" та "два світу - два образу життя". І ще багато іншого.
Про стадіальний та класовий підходи багато розводитись не буду, бо офтоп. Але на мою думку, більшість існуючих теорій вже давно по суті є міксами всіх чотирьох "першоелементів": культура, цівілізація, стан(клас), стадія. Різні мудреці сучасності їх мікшують на свій смак у різних пропорціях. При цьому з молчаливої згоди відсторонюються від зіставлення загального тезаурусу (ну точно як політтехнологи)
ПС. Питання авторові на засипку: варварство для його тезаурусу - це антоним чого?
2009.06.09 | ziggy_freud
кляси, раси і стадії
Tatarchuk пише:> Культурна і цівілізаційна парадигми, мені здається, даремно так уж протиставлені у визначеннях: може вони якось конкурують на рівні авторів між собою, але принаймні не меншою за обсягом всіх наворотів їм протиставлена інша, теж подвійна парадигма - класово-стадіальна.
З ходу розглядати кляси суспільства, не знаючи його структури, це однаково що в папуасів питати, де в них знаходиться ЦК ВКП(б). І хто тут виконує обов*язки Троцького. Ну нема в них такого досягнення цивілізації. Але живуть люди і там.
щодо раси. Той же Богардус визначав дистанцію між расами. Бо в нього такі да йшлося про білих і чорних. Але мета була протилежна до расистської.
> Про стадіальний та класовий підходи багато розводитись не буду, бо офтоп. Але на мою думку, більшість існуючих теорій вже давно по суті є міксами всіх чотирьох "першоелементів": культура, цівілізація, стан(клас), стадія. Різні мудреці сучасності їх мікшують на свій смак у різних пропорціях. При цьому з молчаливої згоди відсторонюються від зіставлення загального тезаурусу (ну точно як політтехнологи)
зараз воно виходить, що в межах своєї кухні праві і одні, і інші. Коли тицяють пальцем в логічну суперечність, можна сказати - уйді, протівний. У нас тут парадіґма. А спільний тезаурус напевне вийде на чиюсь користь. Не обов*язково на користь розумнішого. Свої Трофіми Лисенки є всюди. А в гуманітарці найбільше.
> ПС. Питання авторові на засипку: варварство для його тезаурусу - це антоним чого?
Римського громадянства,
Варвар для римлянина - в першу чергу понаєхавший германець. Він, противний, ходить в штанях і п*є нерозбавлене вино. Але загалом з ним багато про що можна домовитись. На відміну від вандала. Бо варварство - нехтування деякими правилами поведінки, вандалізм - саме тупа безглузда деструктивність.
2009.06.09 | Tatarchuk
Re: кляси, раси і стадії
ziggy_freud пише:> З ходу розглядати кляси суспільства, не знаючи його структури, це однаково що в папуасів питати, де в них знаходиться ЦК ВКП(б). І хто тут виконує обов*язки Троцького. Ну нема в них такого досягнення цивілізації. Але живуть люди і там.
Ще можна спитатися в папуасів: де в них нібесний єрусалім чи його аналог, археміф про вмираючого та воскресаючого бога (або куди діли), на якій стадії общіни вони знаходяться, чи був в них мєзоліт, етц
> зараз воно виходить, що в межах своєї кухні праві і одні, і інші. Коли тицяють пальцем в логічну суперечність, можна сказати - уйді, протівний. У нас тут парадіґма. А спільний тезаурус напевне вийде на чиюсь користь. Не обов*язково на користь розумнішого. Свої Трофіми Лисенки є всюди. А в гуманітарці найбільше.
тоді сразу пора викреслювати філологів з гуманітаріїв. Або краще поділити нас чесно на астрологів і філософів
> > ПС. Питання авторові на засипку: варварство для його тезаурусу - це антоним чого?
>
> Римського громадянства,
>
> Варвар для римлянина - в першу чергу понаєхавший германець. Він, противний, ходить в штанях і п*є нерозбавлене вино.
Важлива деталь: і ніколи не голить ноги, руки, фізіономію...
2009.06.09 | Odesa
Re: кляси, раси і стадії
Tatarchuk пише:> > Варвар для римлянина - в першу чергу понаєхавший германець. Він, противний, ходить в штанях і п*є нерозбавлене вино.
> Важлива деталь: і ніколи не голить ноги, руки, фізіономію...
"Римляни відрізняються від варварів тим, що тримають своє тіло в чистоті".(Хтось з давніх римлян)
По суті. Суперечність між етнічною культурою і надетнічною цивілізацією - це суперечність між різними мірами узагальнення при описі одного й того ж феномена. Додам, що Тойнбі - "панцивілізаціоніст" дає такою ж мірою викривлену картину історії, як і Бродель - "панекономіст", оскільки в людській історії "троянди й виноград" є приблизно "рівних два крила". На мій любительський погляд, рівень узагальнення в Тойнбі є неприпустимо надмірним, таким, що спотворює картину людської культурної історії в очах читача-ділетанта. Гадаю, в формуванні цивілізацій більша роль належить не спільним першоідеям, що запліднюють окремі етнічні чи інші "вужчі" культури, а безпосереднім взаємовпливам останніх. Глобалізація, якої Тойнбі, на відміну від нас, не мав задоволення спостерігати, спростовує його гіпотезу про довічну боротьбу цивілізацій (остання, до слова, позірно трохи перегукується з нав`язливою ідеєю Маркса про всюдисутню непримиренну класову боротьбу при "капіталізмі").
2009.06.09 | ziggy_freud
то варварство перемогло чи нє? (ред.)
Tatarchuk пише:> Ще можна спитатися в папуасів: де в них нібесний єрусалім чи його аналог, археміф про вмираючого та воскресаючого бога (або куди діли), на якій стадії общіни вони знаходяться, чи був в них мєзоліт, етц
> Важлива деталь: і ніколи не голить ноги, руки, фізіономію...
в Римі зараз повно людей, які ходять в штанях, з неголеним обличчам і руками. Більше, ніж в тогах. Фалернське вино з водою вживають хіба що окремі ретро-естети. Я сам з такими не знайомий.
За зовнішніми ознаками виходить, варварство перемогло. Але Італія лишилась досить культурною. Та й "варварська" ґотіка в них, як на мене, не гірша від спадщини Імперії. (поправка щодо стилів) Правдиво ґотичного "варварства" в них не так щоб багато. Але ж і романський стиль - справа рук післяімперських жителів Італії.
2009.06.09 | harnack
Деякі культури є апокаліптичними вандалізмами: первісне християн
-ство, приміром... Себто - ненависть до греко-римської цивілізації... яку й треба було знищити, вони собі програмно гадали...2009.06.09 | ziggy_freud
прошу вточнити: чи було раннє християнство "культурою"
і якщо так, в якому сенсі?тоді можна назвати окремою "культурою" будь-яке пізнє християнство, що не співпадає з віруваннями влади.
harnack пише:
> Себто - ненависть до греко-римської цивілізації... яку й треба було знищити, вони собі програмно гадали...
якщо пан монотеїст, він може толерувати політеїзм, але навряд стане любити поганських богів і правителів, які їм поклоняються.
2009.06.09 | ilia25
Є компютерна програма, яка генерує подібні тексти
Які на поверхні виглядають майже як наукова праця, але будь-якого сенсу, звісно, начисто позбавлені.2009.06.09 | ziggy_freud
згенеруйте
але спочатку доведіть, що ви не бот.2009.06.09 | Arnold Joseph Toynbee ghost-gluon
цивілізація-культура
Як для публіцистики забагато нарядних посилань на полковників історії. Та і навіть як мім то не дуже - бо алюзії задовгі, максимум, блін, воно не полковник, а уголовник.Так що, важливо знати, яке завдання автором ставилося. Всеж-таки, як публіцистика, як на мене, занадто важка. Та і було б із ким сперечатися - поведінка, не варта справжньому офіцеру
Як для цивілістики або культурології - не витримує критики, бо подібне до своїх об'єктів, тобто: вульгаризоване.
По перше, треба розуміти тезаурус та все багатство значень та розмірностей тих понять для агломовного носія:
Thesaurus:
culture - a) civilization, customs, lyfestyle, mores, society, style of live..., b) refinement, education, good taste, sophistication, urbanity... c) farming, civilization, hasbandry...
civilization - a) b) c) d)
(culture (the culture of Middle Ages) standards (farming standards, workmanship, habits, culture of everyday life, highly cultured man)...
civilization = the ancient civilizations of , culture, When I returned to civilization... 1) a human society that has highly developed material and spiritual resources and a complex cultural, political, and legal organization; an advanced state in social development 2) the peoples or nations collectively who have achieved such a state 3) the total culture and way of life of a particular people, nation, region, or period classical civilization 4) the process of bringing or achieving civilization 5) intellectual, cultural, and moral refinement 6) cities or populated areas, as contrasted with sparsely inhabited areas, deserts, etc civilization )
Не те що ты самі відтінки значень не доступні середньому кандидату і навіть уголовнику від історії, але справній англійський вчений мислить одночасно у декількох контекстах, на відміну...
Від себе, якщо пану буде цікаво все ж таки дослідити феномен з точки зору психології (але краще працюють методи психіатрія), можу додати такий нюанс.
Культура як стандарт (не кидай, око за око, око за два ока, рівне за рівне, кожному своє, після нас хоч потоп) - то є також розподілені ефективні стратегії (за Докінзом) у кожній окремій спільноті, яка визначається як цивілізація. Отже, культура визначає форму цивілізації та її властивості та виживання. Отже, можна сказати і так: схильність носіїв англійської мови вживати культуру як синонім цивілізації є перевірена на практиці можливість сумущення причини (культури) та слідства (цивілізації, що розвилася під впливом культурної програми). Звичайно, такий мікс понять не буде підводити носіїв тезаурусу до того моменту, доки якась культура не відпрацює захисного маскування для рефлективної цивілізації. Тоді розрізняти прийдеться.
2009.06.09 | ziggy_freud
приймається лише частково
Arnold Joseph Toynbee ghost-gluon пише:> По перше, треба розуміти тезаурус та все багатство значень та розмірностей тих понять для агломовного носія:
> Thesaurus:
так. І надалі робити поправку на спотворення цих значень вітчизняними екс-викладачами наукового комунізму. Тут ми маємо як мінімум подвійну нелінійну фільтрацію: попередники Х. - Х. - послідовники Х. на пост-совітщині. Для яких теорія "зіткнення цивілізацій" виявилась якоюсь надто зручною.
та й сам Х. не без гріха був. В літературі згадуються його ранні писання про "прискорену урбанізацію В*єтнаму" за допомогою обробки джунглів напалмом.
> Не те що ты самі відтінки значень не доступні середньому кандидату і навіть уголовнику від історії, але справній англійський вчений мислить одночасно у декількох контекстах, на відміну...
от і я про що. Які з того ж Табачніка або Дацюка англійці. А писанини на цю тему в них неміряно. Схоже, автор вирішив трохи віддзеркалити.
> Від себе, якщо пану буде цікаво все ж таки дослідити феномен з точки зору психології (але краще працюють методи психіатрія), можу додати такий нюанс.
гм. Цивілізайний невроз, набутий після втрати ерзац-Батька, це все таки не обов*язково клініка. Поточний стан невротичних пост-совітів має саме переважно психологічне пояснення.
> Культура як стандарт (не кидай, око за око, око за два ока, рівне за рівне, кожному своє, після нас хоч потоп) - то є також розподілені ефективні стратегії (за Докінзом) у кожній окремій спільноті, яка визначається як цивілізація. Отже, культура визначає форму цивілізації та її властивості та виживання. Отже, можна сказати і так: схильність носіїв англійської мови вживати культуру як синонім цивілізації є перевірена на практиці можливість сумущення причини (культури) та слідства (цивілізації, що розвилася під впливом культурної програми). Звичайно, такий мікс понять не буде підводити носіїв тезаурусу до того моменту, доки якась культура не відпрацює захисного маскування для рефлективної цивілізації. Тоді розрізняти прийдеться.
так. Культура первинна. Цивілізація без культури - мавпування аборигенами більш статусних прибульців. Скляні буси, дешеві люстерка і обов*язкові окуляри на носі вождя. Те саме захисне маскування. Ну хоча б "суверенна демократія".
2009.06.10 | ziggy_freud
атака самовиправданців? (/)
http://www.pravda.com.ua/news/2009/5/28/95563.htm> Зверніть увагу, що ці позиції задані як в культурному контексті, так і в цивілізаційному. Самовиправданці виправдовують мотиваційні запозичення, (цивілізаційна вторинність – мотивації створено іншими цивілізаціями), покладеними на ґрунт народної традиційності та української мови як визначального, на їхню думку, ідентифікатора українства.
> При цьому вони дуже неохоче визнають своє цивілізаційне паразитування. Самозреченці визнають необхідність повного розчинення нації у тій чи іншій цивілізації (цивілізаційна асиміляція) разом з перейняттям чужих культурних традицій, цінностей та мов (культурна модерність завдяки культурним запозиченням).
Супер. Ну кому ж сподобається порівняння Себе (Дацюка) з якимось там конченим Дімо Тоббачнєґом. Доводиться міняти засади стратегування стратегій. Як то:
> Стратегування можливе лише в позиції духовного самоперетворення, яке змінює особистості, колективи і цілий народ на власних глибинних засадах, в умовах духовної експансії інших цивілізацій та культур зберігаючи та розвиваючи його ідентичність.
якби ще панове стратеги уважно ознайомились з концептом Вчинку київського психолога В.А.Роменця, це могло б додати до їхніх стратегій досі відсутню компоненту.