06/10/2009 | Майдан-ІНФОРМ

Ще 21 травня, після проведення колегії Мінпаливенерго, Продан провів прес-конференцію. Відповідаючи на запитання журналістів, він заявив про необхідність передачі на баланс «Нафтогазу України» газорозподільчих мереж.

«Зараз вони перебувають на балансі облгазів, проте дія ліцензій на їх експлуатацію вже закінчена, - наголосив міністр палива та енергетики. - Відтак міністерство ініціюватиме передачу мереж на баланс «Нафтогазу України». У такому випадку НАК відповідатиме за їх подальше техобслуговування, а облгази отримуватимуть оплату за послуги щодо транспортування».

За словами Юрія Продана, у випадку повернення облгазів до державної власності обласні газорозподільчі компанії працюватимуть стабільно і безперебійно, а послуги надаватимуть за справедливими тарифами. За інформацією міністерства, лише за перший квартал поточного року облгази недоплатили НАК «Нафтогаз України» 2,8 мільярда гривень.

«НАК матиме всі відповідні ліцензії на транспортування і постачання, і, відповідно, всі платежі за договорами зі споживачами одержуватиме НАК», - повідомив ініціативний міністр вже 10 червня. Він зазначив, що це рішення прийняте як один із заходів щодо поліпшення фінансового становища держхолдингу. При цьому Ю.Продан зазначив, що обл- і міськгази продовжать експлуатацію мереж.

Проте, тут ми бачимо певне протиріччя. По-перше, НАКу і так складно отримувати кошти від внутрішніх споживачів та налагодити нормальну платіжну дисципліну. Вочевидь, при передачі газорозподільчих мереж компанія вдасться до старого методу – погроз перекрити постачання газу. По-друге, є вже існуючий борг у 2,8 млрд. грн., який теж треба отримати.

Зробити це нелегко, оскільки єдиним джерелом прибутку міськ- та облгазів є транспортний тариф, який, проте, скоріше ускладнює матеріальне становище підприємств, аніж допомагає їм. Тому передача мереж НАКу не полегшить його фінансовий стан, а погіршить його, оскільки самі газорозподільчі мережі потребують величезних вкладень. Для розуміння зробимо невеликий відступ у суть питання.

Бідність розподілу

Зазвичай про погане управління даними мережами згадують після великих аварій та вибухів газу у житловому секторі. Згідно з експертними оцінками, зношеність вітчизняних газорозподільних мереж складає 60%, а в окремих регіонах - всі 100%.

За словами Віталія Дем’янюка, генерального директора ТОВ «Газекс-Україна», за об’єктивними оцінками, середній рівень зносу газорозподільної системи в країні - 55-60%. Десята частина газових мереж зношена повністю. 2007 року на мережах зафіксовано понад 12 тисяч аварійних ситуацій.

За даними Профспілки працівників газових господарств України, з 2005 до 2008 року кількість нещасних випадків, що трапилися з природним газом у побуті, зросло практично втричі. Її голова Іван Яровий володіє інформацією, що близько 60% газорозподільчих мереж відпрацювали свій термін експлуатації, а відповідно не можна давати ніяких гарантій щодо їх подальшої роботи. "Вони можуть працювати ще кілька років, а можуть і завтра зробити нам сюрприз. Найбільший ризик - у тих областях, де газифікація починалася ще у 1940-і роки. Наприклад, Київ – 1949 р", - зауважив він.

В чому причина цього? За словами Віталія Дем’янюка, низька ліквідність газорозподільчих мереж, низька платоспроможність та економічна неефективність підприємств, що працюють з газорозподільчими мережами України, створюють фінансові труднощі для всієї газотранспортної системи України.

За його словами, на сьогоднішній день низка фактів говорить про те, що газорозподільчі мережі потребують модернізації анітрохи не менше, аніж українська ГТС. Однак, "якщо щодо газотранспортної системи ще щось декларується, то по відношенню до газорозподільчих мереж такого нема".

Лише включення в тарифи інвестиційного складника, про що говорять вже останні 3-4 роки, дасть змогу регіональним підприємствам із газопостачання і газифікації збільшити обсяг відрахувань на відновлення і розвиток об’єктів газорозподільчих мереж, поліпшити виробничу базу і підготовку кадрів, пояснюється в повідомленні.

Шляхи виходу

Що було зроблено для виправлення ситуації? Уряд та НКРЕ неодноразово переглядали та змінювали тарифи на транспортування газу розподільчими мережами, однак зміни не були повністю реалізовані та не враховували потреби розвитку галузі.

Іван Яровий підкреслив, що за період 2004-2008 років протяжність газових мереж збільшилася на 65 тис. км, однак чисельність персоналу не збільшилася і продовжує триматися на рівні 2003 р. "Якщо додати, що за цей період було газифіковано більше мільйона нових квартир, що збільшилася кількість газових мереж середнього тиску та було збільшено рівень газифікації у сільській місцевості, зрозуміло, що зараз потрібно у 2-3 рази більше витрат", - відзначив він. За його словами, це повинно було спонукати НКРЕ до відповідних розрахунків, але цього не було зроблено.

Без інвестиційної складової нові транспортні тарифи не розв’язують фінансові проблеми галузі. Він навіть не дає облгазам можливості відновити штат працівників, необхідний згідно з нормативами.

Одна з головних причин занепаду галузі - в тому, що, за висловом президента Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-club» Олександра Тодійчука, газорозподільча система «фактично на сьогодні – нічийна», «при приватизації облгазів газорозподільна система залишилась у власності держави».

Цікаво, що у жовтні 2007 року нинішній міністр енергетики Продан пропонував інші рішення проблеми. Тоді після зустрічі Президента Віктора Ющенка, віце-прем’єра з питань ПЕК Андрія Клюєва та секретаря РНБОУ Івана Плюща, заступник останнього Юрій Продан заявив, що система «працює непрозоро», і найефективнішим з запропонованих варіантів є передача місцевих газорозподільних об'єктів у концесію приватному бізнесу.

"Нинішня система управління газовими мережами не стимулює підприємства вкладати кошти в їх модернізацію і ремонти. Необхідна передача мереж у концесію", - сказав він. Продан не виключив, що передача в концесію може відбуватися на конкурсній основі, але зауважив, що “для цього необхідний відповідний підготовчий період, прописування чітких умов, на яких ці облгази будуть експлуатувати газорозподільчі мережі».

Нагадаємо також, що великий резонанс ця заява не викликала, на відміну від намірів попереднього керівництва НАКу та міністерства. За часів Юрія Бойка активно обговорювалося питання передачі газорозподільчих мереж у власність «РосУкрЕнерго» або «Газпрому». На щастя, цього не сталося.

Відтак, складно зрозуміти наміри Мінпаливенерго. Навіщо перевішувати додаткове боргове ярмо на НАК? Навіщо передавати компанії неліквідні активи? Відповідь на це питання скоріше політична, ніж економічна. Вочевидь, Юрій Продан зробив перший крок у війні Тимошенко за облгази, яку вона оголосила Фірташу та іншим підприємцям ще навесні.

Довідково: Державні газорозподільчі мережі, довжина яких складає понад 300 тис. кілометрів, на підставі договорів користування з компанією «Газ України» обслуговують регіональні підприємства з газопостачання і газифікації, акціонерами яких є державні і недержавні компанії. Міськ- і облгази, відповідно до нинішньої договірної бази, щорічно повинні вкладати в обслуговування мереж не менше 4% їхньої залишкової вартості.

www.ua-energy.org