06/14/2009 | spetskor

1. «Джинса» - «хобі», покликання – «теледЕБАТИ»

Про своє ставлення до «джинси» гендиректрока Дніпропетровської обласної державної телерадіокомпанії повідала в інтерв’ю ДУСІ («Телекритика») під час святкової вечірки з нагоди Дня журналіста, організованої біло-блактним медіа-магнатом, екс-очільником Держкомтелерадіо України, головою правління фонду «Единый мир» Едуардом Прутніком.

Про захід у «Freedom» ДУСЯ звітує громадськості в статті "Шиловой – бронежилет, а Безлюдной – каску»:

«/…/ Вечер обещал быть сочным. Прутник решил собрать журналистов, развлечь их выступлением десятка шоу-бизовских, как у нас принято говорить, звезд и вручить призы за победу в нескольких номинациях/.../

Кого я тут только не встретила! На вечеринку Прутника пришли главный редактор информационного вещания «Интера» Антон Никитин, шеф-редактор «Свободы на «Интере» Александр Пантелеймонов, небезызвестный политтехнолог Игорь Шувалов, президент и вице-президент холдинга «Главред-медиа» Виктор Шлинчак и Юлия Лымарь, авторитетный экономист, член международного фонда "Единый мир" Алексей Плотников, генеральный директор телеканала «СИТИ» Виталий Докаленко, ведущая канала ТЕТ Мартина Лукьянченко, шеф-редактор «Телекритики» Наталья Лигачева, журналист этого же проекта Светлана Остапа, ведущая «Подъема» на Новом канале Ольга Фреймут, мой любимчик - президент Первого национального - Василий Илащук, умница и красавица Соня Кошкина, главред «Профиля» Алена Громницкая, шеф-редактор информационного вещания канала СТБ Алексей Мустафин, ценитель будущих тещ и тестей Александр Колодий и многие, многие другие. Конечно же, мне не было суждено быстро найти свой столик и расположиться там за чашкой кофе в ожидании начала программы. Я встретила ведущего «Свободы слова» на ICTV Андрея Куликова/.../

Фонд «Единый мир» к призам подошел креативненько. Правда, не во всех случаях ваша Дуся поняла, когда стебались ласково, а когда - с глубоким подтекстом. Судите сами! За борьбу с джинсой специальный диплом и биту в подарок получил заместитель главного редактора районной газеты "Вісті Борзнянщини" Михаил Москаленко. Для защиты светлых мыслей комментатору информационных программ Первого канала (Россия) Александру Лукьяненко презентовали металлическую каску. Собственно, такими же предметами Эдуард Прутник посчитал нужным наградить и заместителя главы правления ММЦ «СТБ» по информационному вещанию Алексея Мустафина и генпродюсера «Интера» Анну Безлюдную (вместо отсутствующей Ани на сцену за каской поднялся, естественно, Андрей Данилевич). За весомый вклад в интеллектуальные достижения украинской элиты и стойкое противодействие внутреннему и внешнему давлению соответственно.

Но, это еще что! Вот генеральному директору Днепропетровской областной государственной телерадиокомпании Виктории Шиловой за непоколебимость позиции и преданность профессии и для защиты от власти вручили бронированную вышиванку с камушками от Сваровски, между прочим! Мне тут же захотелось выяснить у Вики, кого же она так боится, что даже Прутник печется о здоровье госпожи Шиловой.

Дуся: Вікторія, ви будете вдягати цю броньовану вишиванку?

Шилова: Обов'язково.

- Щодня вдягатимете на роботу?

- Ні, тільки на прийом до губернатора.

- Ви його боїтесь?

- Хай він мене боїться! (Сміється.)

- Не довіряєте цій людині?

- Ні, ні, ні. Не довіряю і не стаю ні боком, ніяк взагалі. (Сміється.)

- Розкажіть про найстрашніший випадок нападу на вас.

- Найстрашніший випадок був, коли віце-губернатор Дніпропетровщини Семен Кроль став брудно домагатися мене в своєму кабінеті.

- Що ви тоді зробили?

- Я просто нагадала йому, що він губернатор. Сказала про це на обласній раді.

- Сьогодні Москаленку подарували біту за боротьбу із джинсою. Кому ще ви би вручили такий приз?

- Простим журналістам, які кожен день ходять і роблять цю важку справу. Бо вони попадають і в рейдерські атаки, і в повені, і в якісь шахти, туди, де вже ніхто не виживає. Їм треба і біти, і каски.

- Як ви взагалі ставитесь до джинси? Це погано брати гроші за свою роботу в приватному порядку?

- (Посміхається.) Це нормально, але джинса - це хобі. Проте є справжня журналістика, і це справа/.../

© ДУСЯ
Время 14:54
Дата 04/06/09
Адрес новости: http://www.dusia.telekritika.ua/system_category/12304
При использовании материалов сайта гиперссылка на "dusia.com.ua" обязательна.»
/кінець цитати/

Брутальним вчинкам цих нахабних покидьків - різних там кролів, губернаторів та інших потенційних секс-агресорів з числа високо і не дуже посадовців - безумовно, немає і не може бути жодних виправдань! Вічна ганьба їм, клятим, незважаючи на посади і розміри окладів! Міні-гільйотину в студію для публічного покарання з прямою трансляцією на «Дніпропетровському Державному» та виконанням вироку самою постраждалою! Аби знали, як на "святе" зазіхати!

В той же час, для деякої збалансованості у висвітленні цієї делікатної теми, видається за доцільне обережно згадати і про існування альтернативних точок зору, зокрема – наявність експертних думок й оціночних суджень щодо невиправданої або ж незрозумілої, сказати б, легковажності і провокативної ризикованості поведінки самої В.Шилової як в кадрі, так і поза ним, як під час ефіру, так і за його рамками.

«Модель ее поведения, - пишет доктор филологических наук, профессор Днепропетровского национального университета Валентина Наривская, - можно было бы определить как фривольность, иногда (в рамках передачи) уже не столько с оттенком легкомыслия, сколько малопристойности.

В одной из передач Шилова в течение 50 минут «интервьюировала» элитную проститутку. В этой связи рецензент отмечает: «Программа откровенно пропагандирует проституцию как «стиль жизни» и как «бизнес».

В другой передаче речь шла о качественном и количественном отличиях женского оргазма. Ну, чем не социально значимая и животрепещущая тема, тем более что трансляция шла в 18.00, когда у телевизоров могли быть дети и подростки?!» - про це пише сайт «Дніпропетровський акцент» http://akcent.dp.ua/articles/num/46 в статті «Юбилей без юбиляров» від 19 квітня 2008.

Є чимало свідків, включаючи автора цих рядків, й іншого публічно демонстрованого В.Шиловою, щонайменше, дуже дивного й неодноразово повторюваного депутаткою-телеведучою, м’яко кажучи, сумнівного трюку.

Перед ефіром чи не кожних "Теледебатів" Вікторія Віталіївна показувала запрошеним, які приходили на передачу вперше, таку "цікавинку". Розпочинала це дійство поясненням, що, мовляв, під час ефіру в кадрі за спинами учасників передачі на стенді буває не видно все слово "ТЕЛЕДЕБАТИ", а лише окремі його букви, які разом складають нецензурне російське слово.

Потім, підходячи до стенду зі словом "ТЕЛЕДЕБАТИ", вона, піклуючись про те, аби всім було видно, закривала ручками "ТЕЛЕД", залишаючи відкритими «ЕБАТИ» . Ця непристойність дуже веселила жінку – куди більше, ніж запрошених до студії журналістів, політологів, аналітиків, експертів, політиків, посадовців.

Це слово справді частенько саме в такому вигляді з'являлося в кадрі під час "Теледебатів". Їй неодноразово вказували на це її ж співробітники з тим, аби вона якось виправила ситуацію та й вона сама, демонструючи трюк, казала про періодичні звернення з цього приводу обурених телеглядачів. Але майбутня жертва секс-агресорів з високих владних кабінетів ніяк не реагувала на зауваження. Здається, наявність в ефірі нецензурного слова лишень тонізувала і веселила її.

Колишні співробітники ДОДТРК також зазначають про регулярне використання В.Шиловою російського мату, безсоромну лайку з її вуст в спілкуванні з колегами, до того ж - необов’язково для передання негативних емоцій: міцне слівце часто-густо, за їхніми даними, зривається з її вуст і в «позитивному» контексті.

От воно все, ймовірно, і вдалося взнаки, вдарило бумерангом: деякі відповідальні особи мабуть неправильно витлумачили «сигнали», що час від часу надходили від самої В.Шилової.

Для довідки: Викторія Шилова – депутат дніпропетровської облради від блоку Лазаренка, голова комісії з питань зв’язків з громадськістю і ЗМІ.

В жовтні 2006 року виключена з НСЖУ за наклеп, упередженість, необґрунтовані звинувачення та розповсюдження недостовірної інформації, а також використання службового становища в особистих цілях.

На XV звітно-виборній конференції Дніпропетровської обласної організації Спілки Вікторія Віталіївна консолідувала навколо своєї персони журналістський актив в голосуванні щодо висловлення їй недовіри як голові профільної комісії облради – таке рішення делегати конференції підтримали одностайно.

В 2009 р. Вікторія Віталіївна потрапила до списку ворогів української журналістики, оприлюдненого НСЖУ напередодні Всесвітнього Дня захисту свободи слова, що відзначається 3 травня.

Спілчани гостро критикують владу за ігнорування їхніх численних звернень та заяв щодо неприпустимості перебування В.Шилової на керівній посаді обласної студії державного телебачення, яке вона, з точки зору журналістського активу, перетворила на власний майданчик для реалізації своїх політичних амбіцій та ретрансляції особистих світоглядних позицій, ідеологічних симпатій і навіть релігійних уподобань.

Тим часом "найстрашніший з усіх випадків» (а були ще?) так засів в голову жертви, що нещасна вже сама почала обмовлятися (чи не по Фрейду ?): то до одного начальника її на "ковдру" викликають, то до іншого, і так - до кабінету дніпропетровського губернатора вже точно дійшло, а злі язики мають нахабство подейкувати, що і до значно вищих.

2. В.Шилова… на ковдрі у губернатора,
або
Перевірка на "вшивість"

З офіційної заяви, озвученої начальницею управління у справах преси та інформації Дніпропетровської ОДА Аллою Шоріною:

"...Гендиректор Дніпропетровської обласної телерадіокомпанії Вікторія Шилова заявила про тиск на телеканал з боку облдержадміністрації та особисто губернатора Віктора Бондаря.

За дивним збігом обставин, ці звинувачення з'явилися після того як правоохоронні органи вирішили перевірити використання бюджетних коштів державної ТРК. Зазначена перевірка є нормальною, якщо врахувати, що за минулий рік на закупівлю обладнання і власний розвиток компанія тільки з обласного бюджету отримала майже 5 млн. гривень. Це більше, ніж за попередні 5 років роботи обласної телерадіокомпанії.

За словами Віктора Бондаря, обласна влада не втручається в інформаційну політику державної компанії. Жодного разу керівникові державного телеканалу не ставилося запитання за яким принципом та чи інша політична партія або громадська організація отримує ефірний час для виступів.

Також ніколи не ставилося запитання, яким чином оплачена реклама політичних партій і діячів на державному каналі.

Попри численні скарги на роботу генерального директора Вікторії Шилової, обласна державна адміністрація протягом полутора років за керівництва Віктора Бондаря не здійснювала будь-яких перевірок кадрової, інформаційної або рекламної політики телеканалу. Однак останні скарги громадян та працівників компанії звертають на себе велику увагу щодо господарської діяльності телеканалу.

Більше того, для зміцнення рейтингу і можливостей державної компанії наприкінці минулого року за ініціативи губернатора Віктора Бондаря Дніпропетровська обласна рада вирішила питання щодо безпрецедентного фінансування обласної студії і, як вже зазначалося, протягом 2008 року телекомпанії було перераховано близько 5 млн. гривень.

Отже, намір правоохоронців перевірити використання бюджетних коштів є логічним, вмотивованим і законодавчо обгрунтованим. Безпосереднім обов'язком правоохоронців є проведення обов'язкової в таких випадках інвентаризації нового майна та оцінка результатів від фінансових вливань.

За словами Віктора Бондаря, нервова реакція гендиректорки ДОДТРК та публічні заяви, зроблені нею в ефірі обласної студії у зв'язку з роботою правоохоронців, викликають подив і змушують замислитися про реальні причини такої поведінки керівника.

Емоційні, необгрунтовані заяви, які прозвучали, вкотре свідчать про те, що обласний державний канал став майданчиком для політичних амбіцій свого керівника. Обласний державний канал претворився сьогодні на канал однієї особи. Замість демонстрації цікавих художніх і документальних фільмів, розважальних, культурних та інших передач для дітей і дорослих в ефрі переважають політичні проекти і дебати.

…Звертає на себе також увагу той факт, що на каналі в різному статусі в ефірі постійно з'являється директор компанії Вікторія Шилова. Фактично за державні та обласні бюджетні кошти вона виступає і рекламує себе спочатку як директора телеканалу, потім як депутата облради, потім як експерта, а у політичних ток-шоу вона - ведуча. Навіть в рекламних роликах інколи виступає як основна дієва особа. Ми бачимо її навіть на календарях та рекламних білбордах.

Виникає запитання: чи не переплутала директор каналу державну форму власності з особистою, приватною.

Враховуючи вищезазначену її реакцію на спробу зробити інвентаризацію нового майна компанії і перевірити правомірність використання бюджетних коштів, голова обласної державної адміністрації Віктор Бондар був змушений звернутися до управління МВС Дніпропетровської області, Контрольно-ревізійного управління та Державного комітету телебачення і радіомовлення з проханням провести відповідні перевірки".

Про виклики на "ковдру" до губернатора довірливо, "по секрету всему свету" повідала сама ж гендиректорка Дніпропетровської ОДТРК, депутат облради від Лазаренка, голова комісії з питань зв'язків з громадськістю та ЗМІ Вікторія Шилова в телефонному інтерв'ю 9 телеканалу («Приват ТБ Дніпро»). Так вона коментувала перебіг резонансних подій на очолюваній нею обласній телерадіокомпанії.

- Він почав викликати мене до себе на ковдру…- ошелешила Шилова телеглядачів та відчувши, що ляпнула щось не те, поквапилася розвіяти видану нею ж самою пікантну сенсацію, а відтак "виправилася", сказавши "чисто українською", - на ковер... і говорити про те, які потрібно чіпати комерційні структури, які не потрібно - з якими він товариЩЮє (замість правильного - "товариШУє").

Не вистачило в "щирої" україночки у вишиванці, для якої "Україна понад усе!", керівниці Державної телерадіокомпанії знань з державної ж, української мови: їй навіть з другої спроби так і не вдалося підшукати замість безглуздої "ковдри" та російського "ковра" українського відповідника -"килиму". Це в Росії начальники викликають на "ковер", в Україні ж - на килим! Хоча дійсно, і там, і тут, справедливості заради слід визнати, трапляється, що і на "ковдру"...

Та що там ці "ковдри" і "коври", коли промовляючи нерідною для неї мовою, телеведуча, буває, видає в державний ефір "государство", "животноводство" та безліч іншого.

Взагалі, суржик - звична для Шилової норма спілкування під час ведення передач. Своєю "українською" вона невтомно забруднює навколишнє мовне середовище донезмоги зросійщеного (в тому числі і завдяки її особистим зусиллям) ріднокраю, руйнує його, і без того сильно ушкоджену, українську ауру.

Невміле поводження з власним язиком визнають характерною рисою та особливістю професійного стилю журналістки Шилової не лише експерти-філологи, а й в приватних бесідах навіть наближені до неї особи, принагідно кепкуючи з недоречностей своєї "шефині", озвученими в якості чергових "мыслей вслух" (назва однієї з численних її передач) в прямому ефірі.

Через це глядачі ставали свідками багатьох "прикольних" моментів, щоправда, чимало з них не були такими вже безневинно смішними, безкривдними, позаяк торкалися надзвичайно делікатних тем, що потребують особливої виваженості й обережності в їхньому висвітленні, зокрема, стосовно питань зі сфери релігійних, міжнаціональних та расових взаємовідносин.

Недаремно, реагуючи на одну з її ремарок, Шиловій якось зауважили: "так і до євгеніки дійти можна". Та ж у відповідь - лишень "хі-хі, ха-ха".

Чи, може, в цьому якраз і полягає неповторність самої Шилової, вся незбагненна "сакральність" "останньої надії на правду" в регіоні? (Про те, що "Дніпропетровщина - ідеологічний центр сакральної України!", а ДОДТРК - "остання надія на правду!" проголошують спродуковані В.Шиловою рекламні відеоролики.)

- …Також він давав вказівки щодо показу тих чи інших депутатів, - мовила Шилова в інтерв'ю телефоном. - Я з цим не погоджувалася і мені було сказано, що будуть відповідні перевірки. Я перевірок не боюся, в минулому році я їх пройшла 12… Це питання вже вийшло на всеукраїнський рівень. Ним вже займається Ганна Герман.

То чому тоді такий галас здіймати - аж на всю Україну? Чи не нагадує це одну всім відому з дитинства повчальну пісеньку:

"Я уколов не боюсь!
Если надо, уколюсь!..
- На прививку,
На прививку, третий класс!
…………………………….
Почему стою у стенки,
Почему дрожат коленки?"

Показово, що В.Шилова відразу похвалилася залученням до свого захисту "регіоналки" Ганни Герман - сучасної класики моральної та професійної "принциповості" й "непохитності" з вражаючим життєвим транзитом: радіо "Свобода" - Партія регіонів. Приблизно таке ж "збочення" сталося колись і з Шиловою: Майдан - Блок Лазаренка.

А що, пані Ганна відома своєю неупередженою позицією та прихильністю до українських патріотично налаштованих журналістів? Хіба може представниця яскраво вираженої проросійської сили, якою є Партія регіонів, стати заступницею справді національно-свідомих людей? Звичайно ж ні, Герман, якщо захищатиме, то лишень таких, як вона сама. В.Шилова для цього видається підходящою особою, тож маємо шанс почути зведений дует прокремлівських співачок, однієї - "примадонни" всеукраїнської сцени, а другої - солістки обласної, яка давно заявляє про свої амбіції в будь-який спосіб видряпатися на вищий рівень.

Згадайте лишень, як Г. Герман різко засудила нашого міністра закордонних справ Володимира Огризка, сказавши, що десь-колись, при певних умовах, в чомусь його реакцію на висловлювання російського посла Черномирдіна може і можна було б визнати доречною, але ж, як наголосила депутат, не зараз, коли Україна й Росія переживають такий складний етап в міждержавних стосунках, тим більше, в світлі нещодавнього газового конфлікту. Відтак, за такі «провини» Ганна Герман разом з іншими депутатами відправила Огризко у відставку - ось яким чином ця "біло-блакитна" віддячила українському міністру за дану ним вчасну й адекватну відсіч російському послу за відверто хамські висловлювання на адресу України та її найвищого керівництва. Дуже красномовний випадок, чи не так?

А якою ж «принциповною» і «послідовною» Ганні Герман проявилася в нещодавній епопеї зі створення мега-коаліції в парламенті: то заперечувала сам факт перемовин, то конкретні їхні теми, зокрема щодо перенесення виборів президента в парламент; називала цей крок хибним та недемократичним, а потім відстоювала нагальну необхідність виборів президента Верховною Радою, подаючи за благо позбавлення виборців прямого права всенародного обрання Глави держави. Коли ж все закінчилося, знову повернулася до попрередньої своєї позиції про неприпустимість подібних Конституційних змін.

3. Яничара у вишиванці

Використання Шиловою вишиванок й стародавніх українських візерунків в оформленні студій та телезаставок і проголошуване нею в рекламних роликах "Україна понад усе!" - окремий напрямок в запроваджуваній нею підступно-цинічній антиукраїнській грі. У такий спосіб вона намагається загравати з національно-свідомою аудиторією, видаючи себе за "свою".

Насправді ж ця "щира україночка" робить все від неї залежне, аби спекулюючи ідеєю слов'янського братерства, прищепити українській аудиторії типово російські світоглядні підходи й стереотипи. Передачі В.Шилової - це її цеглинки у цілеспрямоване зведення над Україною російського саркофагу, який би відгородив її від всього демократичного світу; це містечкові спроби повернути Україну, у вишиванці та з писанкою, до московської темниці.
Під українську вишиванку та Петриківський розпис українцям нав'язують ідею так званого "славянского единства" з Росією - з приходом на керівну посаду Шилової ця ідея, схоже, стала генеральним курсом ДОДТРК.

Пропаганда дружби з Росією у В.Шиловських ефірах втілювалася в різні форми, окремі з яких інакше ніж знущанням над українством не назвеш. Так, задля агітації за Українсько-Російський слов'янський союз до державного ефіру в 2006 р. залучається на той час депутат Держдуми, очільник Конгресу російських общин Дмітрій Рогозін.

Зі статті Олександра Палія "Російсько-грузинська війна: як не стати наступними" в "Українській правді" від 15.08.2008:

"Нещодавно представник Росії при НАТО Дмитро Рогозін заявив, що він не згоден з методами Юрія Лужкова, який сказав, що в України слід забрати Севастополь.

За словами Рогозіна, по суті він "за" Лужкова, але нагадує, що Малюта Скуратов, на відміну від Лужкова, "перед тим, як тягнути когось на ешафот, прес-конференцій не проводив.

Отже, такі діячі як Рогозін мріють без прес-конференцій затягнути Україну на ешафот, так як водив своїх жертв Малюта Скуратов, головний кат Івана Грозного. Хоча, якби Рогозін краще знав власну історію, зокрема чим закінчилася опричнина та правління Івана Грозного, він навряд чи брав би собі такі зразки для наслідування.

Нарешті, слід чітко артикулювати очевидну річ: проти вступу до НАТО можуть виступати або цілковиті невігласи, або вороги України. Ця очевидна річ була ще раз підтверджена подіями російсько-грузинської війни."
/кінець цитати/

Дуже важко, практично неможливо не погодитися з наведеними шановним політологом дефініціями. А от в ефірі Дніпропетровського державного телебачення Рогозін був представлений Шиловою не інакше як щирий друг українців з виключно схвальними, даними нею особисто, оцінками діяльності цієї російської держиморди.

Згадую, як під час передачі Шилова запитала в цього шовінюги, а як щодо Тузли, чи, мовляв, не погарячкував він тоді. Ні, виявилось, не погарячкував, просто в такий спосіб (маються на увазі жорсткі антиукраїнські висловлювання), як сказав Рогозін, він тільки намагався посадити сторони конфлікту за стіл перемовин. І таким поясненням Шилова цілком задовольнилась, сприйняла "на ура" як і все, що мовив російський політик. Їй більше нічого і не було потрібно. Отже Рогозін нам, українцям, - і друг, і брат!

Однією ж з тез програми стало: "навіщо Україні та Європа, коли поруч є Росія" - от з ким нашій державі потрібно в першу чергу дружити, зближуватися, а то й через «спільність» історії, культури, ментальності двох братніх слов’янських народів - воз'єднуватися. Так би мовити - з єдиного минулого – до спільного майбутнього. Озвучена російським гостем позиція отримала від Вікторії Віталіївни гарячу підтримку.

А те, що Рогозін і Севастополь вважає російським, і весь Крим таким (він це ніколи не приховував: ні до ефіру на «Дніпропетровському Державному», ні після) - ну так це ж, за Шиловою, лишень його прикрашає і робить нам, українцям, ще ближчим й ріднішим. Ох, який же то був огидний ефір і не де-небудь, а на обласному державному (!) телебаченні.

Одначе позицію Рогозіна ще можна зрозуміти: закоренілий російський імпер-шовінюга гне свою лінію у відповідності з зовнішньо-політичним курсом рідної держави, за що, незважаючи на свій дуже умовно опозиційний статус на внутрішньо-політичній арені, отримує від влади високе призначення для представництва РФ в НАТО - це зайвий раз підтверджує абсолютну відповідність зовнішньо-політичної діяльності Рогозіна офіційному курсу завжди проімперськи й антиукраїнськи налаштованого Кремля.

А от як сприймати поведінку В.Шилової? Яким чином можуть збігатися позиції російського націоналіста Рогозіна і "щирої українки" В.Шилової? Такий абсурд не вкладається в жодну логіку. Розумного й пристойного пояснення цьому не може бути в природі. Все це вказує на меншовартісність самої В.Шилової - представниці саме того типу українців, зрощення якого бажали великодержавні брати-росіяни - українців -безбатченків, -запроданців, -холопів. Шевчекнове "Раби, підніжки, грязь Москви!" - якраз про таких! В цьому зв'язку "Україна - понад усе!" в авторському виконанні Вікторії Віталіївни - і сміх, і гріх.

Щодо стратегічного партнерства та щирих і дружніх відносин з Росією, то вони можливі лишень за умови глобальних демократичних перетворень в РФ, які поки що в ніякій перспективі не проглядаються. Саме впровадження європейських стандартів у внутрішній та зовнішній політиці двох країн стануть запорукою взаємоповажних, рівноправних гармонійних відносин між ними - це і буде справжнім мірилом братньо-слов'янських почуттів. Казати ж про слов'янське братерство нині, зі всіма неприховано ворожими проявами, регулярно демонстрованими Росією щодо України - недоречно і безглуздо, непатріотично і зрештою злочинно по відношенню до українців. Нехай там, на півночі, якщо хочуть бути нам братами, спочатку повчаться вихованості, коректності, виваженості у міждержавних відносинах та приборкають свою імперську сверблячку.

А до того - жодна держава в світі не являє собою такої небезпеки для України, як сусідня "братньо-слов'янська" Росія.

Отже, за насаджуваним В.Шиловою курсом на слов'янську єдність - дозвіл українцям носити вишиванки й малювати писанки, от тільки щодо євроатлантичної інтеграції країни - "зась!" НАТО і ЄС - навіщо? Україні - тільки навіки з Росією! Російській мові - статус другої державної! "Союзу з Росією! - "так!" Спробам переписати історію й реабілітувати "фашистських поплічників" - "Ні!" Зокрема, як це було в одній з передач за участю представників обласної ради ветеранів на чолі з генералом Шевченком, де за мовчазної згоди гендиректорки ДОДТРК ("щирої українки", для якої "Україна - понад усе!") без найменших її спроб захистити українських повстанців, УПА поливалася брудом, піддавалася всіляким образам й приниженню. Якщо вона так полюбляє висловлювати в ефірі свою особисту позицію, то тут би якраз і виступити вчергове. Але ні! В.Шилова навіть не пікнула.

В цьому зв’язку дуже дивно й прикро, що на "честь" потримати хвіст шлейфу нареченої лазаренківської мафії та персональні привілеї постійного перебування в її свиті спокусилися й окремі представники дніпропетровського громадсько-політичного й навіть літературно-мистецького "бомонду" національно-демократичного спрямування.

Ані якість української у виконанні В.Шилової, ані послідовне відстоювання нею для російської мови статусу державної і, як мінімум, регіональної для східних регіонів України, ані яскраво виражені анти європейські та антинатовські настрої ведучої, ані регулярно здійснювана Вікторією Віталіївною пропаганда й агітація за так звану "слов'янську ідею" та дружбу з Росією, незважаючи на неприховано вороже, зверхнє й зухвале ставлення з боку РФ до України, не заважає окремим з числа місцевих українських "патріотів" ставати на захист гендиректорки.

Хіба ж вони не бачать, в якому хороводі, з яким складом виконавців опинилися? Чому ж не дають собі звіт, що у такий спосіб не лише легітимізують-виправдовують В.Шилову, а фактично дружно входять в Блок Лазаренка й разом з цим - до місцевої біло-блакитно-червоної коаліції.

Що ж так могло притлумити національну свідомість, а з нею й українську гідність, тих, хто приєднався до цієї жахливої свистопляски?

З яких таких пір особи, що свідомо обирають дорогу в облраду в списках Блоку мафіозі Лазаренка, визнаного кримінальним злодієм судами двох демократичних країн - США і Швейцарії, користуються повагою в національно-демократичному українському середовищі? Проти чого ж тоді люди виступали на Майдані, куди на хвилиночку забігала Шилова? Пам'ятаєте - "Зека- геть!" Чи на Павла Івановича це не розповсюджується?

Підтримуючи В.Шилову, її підспівувачі перед усе піклуються про свої меркантильні інтереси та перспективи, які їм відкриває близькість до гендиректорки та доступ до інформаційного ресурсу телерадіокомпанії, в тому числі можливість власного піару на ДОДТРК, зеленого світла для особистої справи та бізнесу під дахом Вікторії Віталіївни, подальшого зростання своєї громадсько-політичної кар'єри в команді впливової жінки - депутатки-бізнесменки облради.

Вчиняючи так, вони тим самим з тріском провалюють особистий тест на "В.Шивість" та ганьблять своє ім’я та організації, які вони представляють.

Тим часом ідея слов'янської єдності, про яку без кінця триндикає гендиректорка "Дніпропетровського Державного" в ефірі телеканалу, визнана Конгресом Української Інтелігенції (КУІ) антидержавною, ворожою для України, такою, що загрожує національній безпеці країни.

Саме такого висновку дійшли на спільному засіданні Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України та Правління КУІ у форматі Зборів громадського активу української інтелігенції на тему: "Атака на українську культуру - загроза національній безпеці України".

За підсумками обговорень учасники ухвалили Відозву до керівників української влади та Резолюцію, де в 4 пункті в якості однієї з цілої низки визнаних загрозливими для національної безпеки України тенденцій у сфері культури називається "Просування ідеї слов'янської єдності, як політичної реалізації, ніби-то, нерозривної етно-національної та культурно-історичної спільноти росіян, білорусів та українців", - повідомляє " Портал українця ".

Тож не В.Шилову слід захищати, а якраз державу - від неї та таких як вона!

4. Телекомпанія – це «Я»

Внутрішнє "я" В.Шилової - її власні думки, особисті погляди з широкого спектру тем, персональні політичні й навіть релігійні уподобання повністю заполонили державний ефір. Після очолення нею телерадіокомпанії гендиректорка на блакитному екрані - ледь не безвилазно.

Шиловське "телекомпанія - це я" знайшло своє втілення і в рекламних щитах на честь 50-річчя обласного телеканалу, що відзначався минулого року, де на першому плані вона, Вікторія Віталіївна, власною персоною. Креатив В.Шилової не підказав їй нічого кращого, як виразити всю 50-річну історію телеканалу своєю світлиною.

Зазвичай в обраний В.Шиловою спосіб рекламуються авторські передачі, нові телевізійні проекти, де фото ведучого виглядає і доречним, і потрібним, але щоб таким чином висвітлювати півстолітній період існування студії, в якому труд цілих поколінь журналістів, операторів, режисерів, монтажерів, представників низки інших телевізійних професій…

Не випадковою є наявність на цих бігбордах восьмипелюсткової, хрестоподібної зірки «алатир», який за В.Шилової став неофіційним символом ДОДТРК. Цей прадавній знак взятий у використання своїм релігійним символом язичницькою громадою Рідна Правословна Віра («Сатра Віра» або «Відичне Православ’я») під орудою подружжя Куровських - Верховним волхвом Володимиром та Відаючою матір'ю Ладою.

І в цьому знову ж таки прояв особистих уподобань, цього разу релігійних, гендиректорки ДОДТРК, її прихильність до язичництва, зокрема тієї його гілки, що сповідує панславізм, має вороже-агресивне ставлення до Християнства (ці рідновіри називають християн не інакше як "іудо-христосіанами"), виступає рішуче проти євроатлантичної інтеграції України, сприймаючи НАТО та США найбільшими ворогами слов'янських народів, а також обстоює расову чистоту слов'янського світу, вважаючи міжрасові шлюби збоченням - злочином перед слов'янськими богами.

Тепер емблема цього релігійного культу зображена на студійних стендах, нею, як декором, оформлені телевізійні заставки, під цим знаком виходять інформаційні випуски - символ постійно в кадрі. Цей прадавній знак-оберіг не є винаходом цього культу і в ньому самому немає нічого поганого, але навряд чи він потрапив би до студії, якби Шилова не захопилася вченням релігійної течії, яке взяло цей символ своєю емблемою.

Представники ж цієї релігійної громади часті учасники її передач, де розповідають про свою діяльність, пропагують язичницьке віровчення, а ведуча всіляко демонструє їм свою лояльність. "А якби у нас в Україні була створена така партія, яка б виступала за слов'янську єдність, ви б її підтримали?" - запитала якось в гостей-рідновірів Вікторія Віталіївна (запитання прозвучало так, ніби в Україні таких партій немає) і на своє задоволення отримала стверджувальну відповідь. Відтак постійно пропагована нею в ефірі "славянская идея" отримала ще один бонус.

Не забувала В.Шилова віддавати належне іншому культу, а саме - її політичному босу, найпершому з українських мафіозі, багаторічному заокеанському в'язню, "нєзабвєнному" Павлу Івановичу Лазаренку. Цей політичний гангстер, затятий шахрай і ненажерливий корупціонер, що зганьбив Україну на цілий світ, в її передачах ніхто інший як турботливий "батько" області, справжній герой, що лише завдяки Провидінню встиг втекти від неминучої розправи. Дійшло навіть до того, що "її запопадливість" В.Шилова, поставила ім'я свого патрона в один ряд з такими видатними постатями - мучеників за правду - як В'ячеслав Чорновіл (!) та Георгій Гонгадзе.

Те, що у виборчу кампанію-2006 В.Шилова пройшла в облраду саме за списком Блоку Лазаренка, вже само собою виглядає дуже "логічним" продовженням журналістської й політичної кар'єри Шилової після її нетривалого "помаранчевого етапу».

Тієї пори для того, аби залучити якомога більшу кількість голосів виборців для свого патрона і очолюваної ним сили, на обласному телебаченні В.Шилова веде активну агітацію за Лазаренка, супроводжуючи її потужною дезінформаційною хвилею, всіляко нагнітаючи й роздмухуючи навмисно розпоширювані чутки про найскоріше, буквально з дня на день, повернення Лазаренка на Батьківщину.

Кульмінацією стає демонстрація плівки в одній з передач В.Шилової незадовго до дня голосування з емоційним виступом Павла Івановича, в якому той схвильовано повідомляє про своє повернення як здійснений факт. Це далеко не єдиний, але один з найяскравіших прикладів "останньої надії на правду" по-Шиловськи.

Ця новина хоча й виглядала сенсаційною, проте сприймалася в передачі В.Шилової досить природно, а головне - виглядала правдивою, адже кому як не їй першою повідомляти про історичну подію повернення свого кумиру.

- За таке судити треба! - скаже пізніше в одному з даних мені інтерв'ю лідер Дніпропетровської організації Української народної партії Анатолій Сокоринський.

- Виборча кампанія Лазаренка спиралася на два головні фактори: по-перше, вона була абсолютно чітко спрямована на конкретний електорат - тих, хто хоче мати "царя-батюшку", - зауважить в тому ж таки інтерв'ю член обласного проводу УНП Костянтин Когтянц, - по-друге, вона була побудована на свідомій брехні - кожного другого дня оголошувалося, що Павло Іванович от-от повернеться. Ба, навіть більше, у сільських районах розпускалися чутки, що він вже нелегально повернувся. Але повернутися швидко Лазаренко ніяк не може, якщо взагалі повернеться.

З тих пір дезінформаційні кампанії з роздмухування новин про повернення Павла Івановича "завтра-післязавтра" регулярно повторювалися як на державному телебаченні, так і в замовлених статтях в місцевій пресі.

Серед відгуків про пофесійну діяльність В.Шилової та почуте й побачене в шиловських ефірах - з інших публікацій.

Зі статті за підписами низки колишніх співробітників ДОДТРК «Ювілей без Ювілярів» на сайті «Дніпропетровський акцент» http://akcent.dp.ua/articles/num/46

«…Ее приход к руководству стал звонкой пощечиной коллективу, прямым вызовом общественности, т. к. в октябре 2006 г. за клевету, предвзятость, необоснованные обвинения и распространение недостоверной информации, а также использование профессионального положения в личных целях Шилова была исключена из Национального союза журналистов Украины. Поэтому абсолютно непонятно, как можно было такого человека, которому в приличном обществе и руки не подадут, поставить во главе государственной телерадиокомпании.

Об унификации эфира можно судить по программе передач ДОГТРК, к примеру, за три рабочих дня предновогодья, когда телекомпании выпускают в эфир самое лучшее...

И такое разноОДНОобразие изо дня в день и из месяца в месяц, что в среду, что в пятницу, что в августе что в ноябре. В основном, меняются только названия фильмов. К слову, 29-30 декабря зрителям показали х/ф «Ленин в Октябре», а 30-31 - «Ленин в 1918 году». Настоящий новогодний сюрприз. Просто анекдот и материал для Задорнова.

Конечно, эти фильмы имеют своего зрителя, но всему свое место и время. К тому же, когда на экране сплошь и рядом черно-белые фильмы «Чапаев», «Котовский», «Щорс», «Броненосец «Потемкин», то возникает масса вопросов.

Шилова объясняет это тем, что не хватает денег. В то же время осенью прошлого года весь Днепропетровск был увешан бигбордами с рекламой ДОГТРК. Это - недешевое удовольствие. Одна «точка» в зависимости от месторасположения тянет от 100 долларов. А это цена цветного фильма нормального качества.

Недоумение вызывают и программные перебивки, где звучат, мягко говоря, странные слоганы - «Дніпропетровський державний - остання надія на правду», «Дніпропетровщина - ідеологічний центр сакральної України»…

Собственное производство телекомпании не обеспечивает установленные объемы вещания, поэтому эфир забивается постоянными повторами. К примеру, новости выходят через каждый час, но сюжеты в них не меняются, как и в спортивных выпусках.

Все передачи идут в прямом эфире или режиме записи, отсюда и уровень творчества. Доминирует разговорный жанр в рамках примитивной схемы «вопрос - ответ», что не требует видеосъемок, монтажа, музыкального оформления.

Но у Шиловой свое видение, ведь она биолог, а не журналист по образованию, недавно заочно закончившая университет «поющего ректора» по специальности «диктор и ведущий телепрограмм».

По поводу ее профессиональных качеств уже не первый год бьет тревогу авторитетный специалист - доктор филологических наук, профессор Днепропетровского национального университета Валентина Наривская, указывая, на «отсутствие у программ Шиловой четкой плановой направленности, концепции; неумение Шиловой соотносить видеоряд и закадровый текст, неумение работать с информацией, незнание элементарных законов построения сюжетов и интервью». ..

«Культура речи, как и общая культура телеведущей, находятся на крайне низком уровне и, таким образом, не соответствует ни требованиям времени, ни требованиям к СМИ, в частности, к телевизионным проектам» - отмечает В.Наривская…

…В xoдe третьего тура президентских выборов (2004г.), когда перевес сил стал очевидным, она демонстративно написала на двери своего кабинета: «Ющенко! Так! Свободу не остановить!» И во время приезда в Днепропетровск отправленного в отставку В. Януковича пыталась сорвать его выступление на областном телевидении, организовав совместно с «Порой» пикеты у здания. Кандидата в президенты пришлось заводить в студию через черный вход.

Но новая власть «революционных потуг» Шиловой не оценила, памятуя известную мудрость про единожды предавшего. Шилова пыталась заручиться поддержкой у социалистов и коммунистов. Но и те ее проигнорировали.

В преддверии выборов в Верховную Раду и местные советы 2006 г. к её услугам прибегла «Громада», организовав с ее помощью серию телемостов с Павлом Лазаренко. За это Шилова была включена в избирательный список под №5 и прошла в областной совет, где по партийной квоте возглавила постоянную комиссию по связям с общественными объединениями граждан и СМИ. На этом посту она сразу же начала закулисные переговоры по разделу региональных СМИ между коалициантами депутатского корпуса.

Главным редактором газеты облсовета «Зоря» стала пресс-секретарь руководителя областной организации Партии регионов Олега Царева Светлана Колесникова, а Шилова, как представитель сателлита регионалов - генеральным директором ДОГТРК.

Выполняя политический заказ своих работодателей, Шилова начала открытую информационную войну в эфире, превратив канал в театр одного актера. Она ежедневно светится в кадре в самых разных обличиях: то как ведущая передачи, то как «гость студии», генеральный директор, депутат облсовета, председатель профильной комиссии или руководитель областного отделения благотворительного фонда, комментируя все происходящее в стране и регионе, пытаясь при этом манипулировать общественным мнением и навязывать зрителям свои взгляды и убеждения, провоцирующие межрегиональную, межнациональную и межконфессионную вражду.

Она сама в своих «...еледебатах» 4 марта призналась: «Я - провокатор в эфире».

…Во время другого, не менее продолжительного «стола» с членами «Украинского клуба» Шилова выступила с антиконституционными призывами к федерализации страны и предоставлению русскому языку государственного статуса. ..

А в следующих «Теледебатах» даже были выдвинуты экономические и национально-языковые обоснования федерализма. Это была прелюдия ко II съезду в Северодонецке, который освещался телекомпанией как важнейшее общественно-политическое событие.

По обыкновению съемочные группы ДОГТРК дальше Днепропетровска и Днепродзержинска не выезжают, а тут в другую область поехали...

Как ни странно, но позицию Шиловой разделяет руководство Гостелерадио, в частности, зам. председателя комитета А. Курдинович в своем исх. №6246/17/3-2 от 27 декабря 2007 г. писал: «Стосовно наведених у листі фактів зазначаємо, що дискусії в ефірі останнім часом відрізняються гостротою та полярністю висловлювань та суджень. Цей факт є особливістю часу і свідчить про домінування демократичних норм українського суспільства та свободи слова».


…Эти «демократические нормы» особенно ярко проявились в ходе внеочередных парламентских выборов. В шиловских «дебатах» еще 16 июня они были представлены как «Покупайте, билеты на фильм «Юля - премьер»... Тимошенко втянула президента, Ющенко взяла кондрашка, и он начал клепать указы». В заголовок той передачи был помещен вопрос «нужен ли пост Президента?» и в ходе дискуссии отмечалось, что «мы бы не говорили об институте президентства, если бы это был другой человек».

И подобные «перлы» звучали в течение всей кампании, что в адрес главы государства, что лидера БЮТ (в то время, когда Закон запрещает государственным и коммунальным СМИ участие в предвыборной кампании на любой из противостоящих друг другу сторон!):

«Конституционного Суда нет, Верховного Суда нет, прокуратуры нет, Верховная Рада разогнана (16 июня).

Ющенко обязательно привлекут к ответственности за дезорганизацию жизни в государстве. Он хочет узурпировать власть вместе с мукачевской группировкой (6 сентября).

У Ющенко более 100 незаконных указов за последние три месяца. У него нет поддержки в области (8 сентября)...



Истерию на 51 канале вызвало и назначение временно исполняющим обязанности председателя облгосадминистрации Виктора Бондаря, который, мол, "пришел, чтобы повлиять на результаты выборов.

«Бондарь закончил суворовское училище, он жесткий человек, - возмущалась Шилова с экрана 6 сентября, - у него есть приказ, и он будет его выполнять». Новый руководитель области был охарактеризован как «киндер-сюрприз», «временщик», «засланный казачок» и чужак, назначенный ко всему и с нарушением процедуры, поэтому «решения Бондаря не имеют юридической силы, и любой человек может обжаловать их в суде».

Пытаясь воздействовать на волеизъявление граждан в день выборов, Шилова организовала телемарафон во время которого, когда еще не было завершено голосование, были оглашены предварительные данные экзит-поллов и заявлено, что массовые факты невключения избирателей в списки - это технологии президентского секретариата.

9 февраля с. г., обсуждая в своей передаче законодательные инициативы В. Ющенко по местному самоуправлению, Шилова назвала их «покушением на Европейскую хартию», а блокирование парламентской трибуны объяснила как путь к диктатуре.

«Ющенко, - сказала она, - введет президентское правление и будет регулировать жизнь государства указами». А 23 февраля, в день рождения Виктора Ющенко, очевидно, в качестве подарка, в «...еледебатах» говорилось, что «Ющенко получил власть в результате госпереворота, третий тур президентских выборов ни в какой Конституции не предусмотрен...»

…Ругань и нецензурная брань, хамство, грубость, интриги и сплетни, мелкие пакости и крупные подлости, аракчеевщина и самодурство - это стиль ее руководства. Не случайно народная артистка Украины Зинаида Томашенко в своем заявлении об уходе написала: «Меня убивают!» И это вполне отвечает кредо Шиловой, которое она, не стесняясь, цинично изложила в журнале «Современное образование»: «Со мной всегда можно договориться, но если компромисс невозможен - приходится и по трупам».

18 февраля 2007 г. за освещение ситуации в ДОГТРК мужем Шиловой Вадимом Головко, депутатом Бабушкинского районного совета от «Громады», был избит руководитель службы информации 9 телеканала Анатолий Шинкаренко, который с черепно-мозговой травмой попал в нейрохирургическое отделение областной больницы им. Мечникова. По данному факту прокуратура области возбудила уголовное дело, что Шилова в 10-минутном сюжете новостей прокомментировала как «провокацию».

23 марта 2007 г. во время пресс-конференции В. Януковича, транслируемой в прямом эфире 5 каналом, ему было вручено обращение в связи с событиями в ДОГТРК. И он на всю страну пообещал разобраться, тем более что в то время его правительство, как и Верховная Рада, выступило с Заявлением о массовых фактах нарушений прав журналистов.

Письмо получила и Анна Герман, которая тогда была заместителем Председателя Комитета Верховной Рады по вопросам свободы слова и информации. Но получилось, как в поговорке, мы писали, а они читали.

У Шиловой оказались очень высокие покровители. Представление на ее назначение готовил О. Царев, и оно было согласовано с тогдашними председателем Верховной Рады А. Морозом и вице-премьером Д. Табачником. Посему в Гостелерадио на все шиловские «шалости» смотрели и до сих пор смотрят сквозь пальцы и отделываются лишь отписками…

Для Шиловой телеканал стал не только средством отстаивания политических интеpecoв, но и источником личного обогащения.

…В обмен на предоставление эфира для агитации во время внеочередных парламентских выборов одна из политических сил в обход кассы предоставила Шиловой 20 тыс. долларов.

Она их «отмыла» на косметическом ремонте некоторых кабинетов, коридоров и вестибюля. При этом тендерные процедуры не проводились, а объемы выполненных работ завышены. Бухгалтерией не оприходованы и полученные по бартеру мебель и оборудование, ведь никаких официальных документов нет.

Благодаря шиловским «технологиям» скрытая реклама, обогащающая генерального директора, присутствует во всех передачах. Она выходит под видом «информации» и обеспечивает «левые» поступления и услуги.

К примеру, после цикла передач с директором одной из турфирм Шилова побывала в Китае.

За «партнерство», что указывается в титрах, Шилова одевается в салоне «Ванда», а ведущие «Утреннего коктейля» - от торговой марки «МЕХХ». И подобных примеров немало.

В нарушении Закона Украины «О рекламе» Шилову неоднократно уличали различные проверяющие органы - от КРУ и Счетной палаты до Центральной избирательной комиссии. Но каждый раз спускали на тормозах - молодая - исправится, ко всему еще и депутат областного совета. Став же генеральным директором, Шилова вообще получила карт-бланш и стала использовать эфир для открытой рекламы семейного бизнеса.

Она владеет 30% акций автоцентра «Леон», генеральным директором которого является ее муж, ей принадлежит и художественный салон «Петриковская роспись» по ул. О. Гончара, 8, а в самой Петриковке два земельных участка, поэтому на студии были открыты специализированные программы «Автобан» и «Славянская коллекция». Первая, как указывалось в финальной шапке, одно время выходила «при поддержке областного совета». Этот факт получил резонанс и Шиловой все же пришлось платить за рекламу. Но свои расходы она минимизировала, оплачивая не весь сюжет, а только хронометраж показа реквизитов.

Вот уже более четырех месяцев ежедневно в самое смотрибельное вечернее время, а теперь и утром ежедневно показывается один и тот же гламурно-рекламный 10-минутный фильм «Власть меха». Согласно официальным расценкам стоимость 1 минуты в этом отрезке времени составляет 300 грн.

Значит, студия должна была бы получить минимум 360 тыс. Но «должна» вовсе не означает, что получила в таком размере. К тому же в ходе дня раз 20 показываются и короткие ролики «меха», которые зашифрованы в общую стоимость рекламных услуг и, к тому же, вопреки требованиям соответствующего закона, не разделяются отбивкой «реклама». А это значит, что демонстрируется неоплаченный материал.

Шилову обогащает и подпольная продакшн-студия. В выходные и праздничные дни камеры сплошь и рядом по свадьбам. Съемочные группы работают даже в Киеве. Потом, уже на студийной аппаратуре, производится монтаж. Именно поэтому идут сплошные прямые эфиры - монтажный комплекс занят «халтурой». К примеру, т/о спорта имеет свою монтажку, которая постоянно загружена, хотя ежедневно готовит всего 5-минутный выпуск. Нередко заказчик оплачивает наличными изготовление, а показ по безналу. При этом деньги перечисляются не напрямую на студию, а через автоцентр «Леон». А в нем, к слову, недавно главный спортсмен студии Дмитрий Тимохин приобрел иномарку, как и зав. отделом рекламы Слава Акимова, хотя на их зарплату особо не разгуляешься».

«Скандал вокруг 51 канала разгорается» - регіональний Інтерент-портал Dnepr.Info по матеріалам газети «Горожанін»:
http://dnepr.ihttp://dnepr.info/news/scandals/51chanalnfo/news/scandals/51chanal

«Баланс новостей определяется простой формулой «100 + 0 + 1»: 100% негатива – 0% информации. И в этой телевизионной выгребной яме царствует и наслаждается собственным величием Виктория Шилова. Она и значится в формуле под видом элемента «+1».

Виктория ведет почти все программы в качестве журналиста.

Виктория присутствует почти на всех программах в качестве гостя-депутата.

Виктория учит жизни всех президентов, премьеров, губернаторов и прочую государственную мелочь в качестве эксперта по всем вопросам.

Виктория снимается в телевизионных рекламных роликах.
Виктория ведет журналистские расследования о трудностях жизни днепропетровских проституток.

Виктория решает национальные вопросы, не забывая напомнить в прямом эфире еврейской общине города о том, что лозунг «каждому свое» на воротах нацистских концлагерей еще не утратил свою актуальность.

О, кстати, на прошлой неделе Виктория показалась в эфире и в роли мамы. Она привела в студию «просто так» своего сына, который с детской непосредственностью влезал во взрослые разговоры. И, комментируя мамин рассказ о том, что она «не любит обсуждать с сыном вопросы добывания денег», радостно добавил: «Мама, а помнишь, как ты меня в Египте уложила спать, а потом пошла в бар и потратила 10 тысяч?»

Может, и 20 тысяч потратила, это её право: бар, Египет, романтика… Но зачем использовать для распространения этой семейной информации государственный телеканал и государственные бюджетные деньги, скромно приписав титрами в конце, что весь этот бред льется с экрана «по заказу Гостелерадио»? Тем более что с некоторых пор эфир ДОГТРК транслируется и через спутник, тоже за дополнительные бюджетные деньги.

Можно сказать просто: от вседозволенности поехала крыша. Можно сказать жестче: государство потеряло контроль над информационным пространством. Можно ничего не говорить, а просто всплакнуть над убитым медведем, в роли которого выступил государственный телеканал».

Тим часом, як бачимо зі зворушливого репортажу ДУСІ, наведеного на початку статті, В.Шилова успішно засвоює нові території, входить у столичну тусовку. Йде вгору все вище і вище. Вочевидь, вона вже досягла того рівня, коли єдино можливим напрямком просування в життєвому, а надто - кар'єрному шляху, є рух тільки вперед.

Може з часом хтось візьме та забере її звідси на якийсь всеукраїнський канал? Для Дніпропетровська таке рішення виглядатиме беззаперечним позитивом, для України в цілому - навпаки: адже тоді В.Шилова триндітиме про "слов'янську єдність" та насаджуватиме "слов'янську ідею" , тепер вже з республіканських екранів.

Якщо ж ще й вишиванку одягне, що періодично трапляється в дніпропетровських ефірах, "Україна понад усе!" вигукне, та й де-небудь "алатир" та інші українські візерунки намалює - ну чим не щира україночка...

А те, що на євреїв, часом, гримне - про Бухенвальд їм вкотре нагадає чи ще якось покепкує, або про Україну для білих щось між іншим ляпне - це не страшно, пробачать. Позаяк це ж не українська націоналістка, а "слов'янська", та – що проти НАТО і Америки і за інтеграцію з Росією, за вічну і непорушну братньо-слов'янську єдність Києва і Москви.

Тому звичні для "журналістського" стилю антисемітські й расистські випади Шилової будуть або не помічати, або робити вигляд, що не помітили і на центральних каналах.

Не даремно ж В.Шилову, нехай і в напівжартівливий манер, нагороджує броньованою вишиванкою не хто інший, а саме біло-блакитний медіа-магнат Едуард Прутнік. Хто-небудь з національно свідомих українців може уявити, що такий як Прутнік міг би відзначити справжніх українських патріотів - тих, що з Україною в серці, а не чимось іншим. Та й з якої такої ласки регіонал став би нагороджувати не "своїх", не з його тусовки.

Проте нині з огляду на розвиток політичної ситуації в країні та поразку національно-демократичної ідеї включно з євроатлантичним вектором розвитку (завдяки неабияким старанням в тому числі і таких як Вікторія Віталіївна), сповідувані Шиловою уподобання дедалі більше стають востребуваними, зокрема й в телерадіопросторі. Так що і тут в неї не передбачається жодних проблем.

Та ще й з таким потужним фінансовим ресурсом – справді дуже важко, практично неможливо залишатись неуспішною в кар'єрі, не досягати бажаного результату в будь-якій справі, яку тільки не забажаєш.

Ось, приміром, які коментарі щодо здобуття В.Шиловою посади ген директора ДОДТРК містяться у вже згадуваній статті «Скандал вокруг 51 канала разгорается» на регіональному Інтерент-порталі Dnepr.Info:

«....Государственный телеканал достался Шиловой в процессе дележа сфер влияния, который устроила в области победившая коалиция большинства областного совета.

Не будем заниматься морализаторством на предмет того, что только в Украине депутатские мандаты могли достаться партийной силе, чей лидер больше чем полдесятка лет просиживает штаны в американской тюрьме. Бог с ним, Лазаренко так Лазаренко!

Лазаренковцам (в лице брата опального лидера) досталось кресло зампреда облсовета. И вот тогда вечно молодой и «начинающий», но не имеющий перспектив роста журналист Шилова выскочила с идеей прирезать Блоку Лазаренко еще маленький кусочек победного тортика – отдать ей лично в управление областную государственную телерадиокомпанию. В коридорах областной власти засомневались.

Тогда Шилова зашла с другой стороны, со стороны Гостелерадио, познакомившись поближе с г-ном Прутником. А если еще точней – с его первым заместителем Анатолием Мураховским, поскольку Прутник являлся политическим назначенцем, а г-н Мураховский – кадровый телевизионный чиновник, и решения готовил именно он. Гостелерадио, вняв просьбам Шиловой, назначило её временно исполняющей обязанности директора ДОГТРК.

Гостелерадио пережило бунт всего журналистского коллектива днепропетровской телерадиокомпании, не отреагировав адекватно на это неординарное событие.

Гостелерадио сделало вид, что не заметило, как Союз журналистов Украины исключил Шилову из своих рядов за нарушение журналистской этики и принял специальное обращение к Прутнику.

В конце концов, Гостелерадио закрыло глаза на то, что с 2007 года незаконно уволенные сотрудники ДОГТРК подавали (и выигрывали!) десятки исков против Шиловой. Этот шумный скандал длится по сей день.

Спрашивается, а чего это вдруг солидное госучреждение так полюбило скромную провинциалку? Бывшие сотрудники областного телевидения уверены в том, что г-н Мураховский полюбил скорее не саму Шилову, а её бывшего мужа, который к тому времени успешно торговал в Днепропетровске автомобилями «Ситроен». И вроде как два новеньких «Ситроена» успешно поменяли днепропетровскую прописку на столичную.

/…/ Пусть господин телевизионный чиновник вспомнит о том, что отныне факт коррупции на весах уголовного кодекса весит 15 лет лишения свободы с конфискацией всего нажитого непосильным трудом личного имущества.

И подумает над тем, что каждый дилерский «Ситроен» имеет индивидуальный вин-код, который поможет доказать, что два автомобиля сначала были завезены в Днепропетровск, попали к определенному днепропетровскому дилеру, а уж потом оказались поставленными на учет в столице».
http://dnepr.ihttp://dnepr.info/news/scandals/51chanalnfo/news/scandals/51chanal


Та й справді, чи не варто замислитися: чи багато існує в країні випадків, коли журналістку, виключену з НСЖУ, призначають гендиректоркою облдержтелерадіокомпанії? Якщо НСЖУ - шанована, авторитетна інституція, то чому ігнорується її принципова в цьому плані позиція?

Проти призначення В.Шилової категорично виступив колектив ДОДТРК, який разом зі Спілкою куди тільки не звертався зі своїми заявами-протестами, але і це не стає на перешкоді призначенню. Чому?

А ще давайте поміркуємо:

- наскільки сприяє неупередженості і збалансованості державного ефіру й відповідає його формату постійна наявність в ньому особистого "я" ведучого: власних думок, політичних й ідеологічних уподобань, світоглядних позицій, та ще й таких, що входять у протиріччя з внутрішньою і зовнішньою державною політикою?

- яким нормативним актом Держтелерадіокомітету (або, можливо, Постановою Кабміну чи Верховної Ради; Наказом Президента?) державному телебаченню поставлено завданням пропаганду так званого "славянского единства" України з Росією та Білоруссю на противагу євроатлантичній інтеграції країни? Завдяки старанням гендиректорки ДОДТРК В. Шиловій в державному телеефірі постійно роздмухуються, нагнітаються та нав'язуються телеглядачам антинатівські, антиамериканські та антиєвропейські настрої, натомість проводиться цілеспрямована агітація за союз України з "братской" Росією. Вікторія Віталіївна постійно висловлює з цього приводу власну позицію, особисті панславістські погляди, залучає до ефіру відповідних переконань політиків, громадських діячів та навіть служителів релігійних культів. Запроваджуючи таку політику, вона робить правильно? Це ніяк не дисонує з загальнодержавним курсом?

- чи є доречним і правильним систематичне згадування В.Шиловою у державному ефірі про її особисте розчарування Президентом Ющенком? Переконаний, підстав для розчарування колишнім президентом Кучмою у В.Шилової мало б бути аж ніяк не менше ніж нинішнім, але тоді їх в ефірі не було чути. Зрозуміло чому. Саме завдяки Ющенку державний ефір став вільним… виходить в тому числі і для безперешкодного паплюження його самого, постійного навіювання глядачам, що він не такий як треба. Можливо це теж непогано й навіть корисно, але… Можна, наприклад, зрозуміти розчарування Ющенком тих, хто за покликом серця вдень і вночі мерз за нього на Майдані, аби вибороти для своєї країни Свободу, захистити демократію від кримінальної тиранії, аби здійснити заповітне "Зека - геть!" з послідуючим "Бандитам - тюрми!" і таким іншим.

А за що розчаровуватися в Президентові Ющенкові В.Шиловій? За принципову і неперевершену толерантність Президента до своїх запеклих ворогів, до табору яких вона так легко і без вагань перебігла? За бажання Віктора Андрійовича бачити їх в єдиній владній команді, аби працювати разом на користь Україні? Чи може В.Шиловій вже не до вподоби демократичні перетворення в країні? Повернення національної пам'яті й історії? Визнання Голодомору геноцидом проти українців? Вшанування воїнів УПА? Відстоювання українських інтересів на зовнішній арені? Курс на євроатлантичну інтеграцію? Так без всього цього очевидно, що Вічна Україна, яку має на меті Президент, ніколи не відбудеться! Без реалізації таких замислів, Україна, якщо і залишатиметься незалежною, то досить умовно, саме такою, якою й бачить її В.Шилова - з вишиванками та писанками але без самостійної як внутрішньої, так і зовнішньої політики, без демократичного ладу, з понівеченою історією й національною свідомістю, назавжди повернутою в братньо-слов'янські імперські обійми.

Олексій МАЗУР,
Дніпропетровськ.