06/22/2009 | БС

Після Помаранчевої революції була певна надія, що нація, нарешті, зробить крок до самоствердження. І це не могло не викликати шаленого переляку і протидії тих, хто звик століттями паразитувати на тілі України. Ще б пак! У державі Президент, який не соромиться свого роду-племени, який бачить Україну християнською державою, схиляє голову перед її святинями, бачить її майбутнє і знає, яким шляхом її провадити. Ба більше - добре розуміє, що цінності матеріальні є похідними від цінностей духовних, а тому в основу своєї політики ставить питання, для нації визначальні - мову і пам'ять, які, врешті-решт, є складовими її самоідентифікацїї, головною запорукою поступу. Думаю, у цьому Віктор Ющенко мав можливість переконатися, бо починав своє кар'єрне зростання як здібний фінансист та успішний прем'єр. Нагадаю, він був протеже Вадима Гетьмана. А цей знаменитий банкір, відомий не лише як фахівець, але й свідомий свого українства, створював фінансово-грошову систему незалежної держави і був убитий найманцями, яких так і не знайшли. Започатковану Гетьманом справу продовжив Ющенко. Його економічні реформи були успішними. Припинилися бартерно-вексельні операції, гривня отримала товарне покриття, зміцнилася фінансово-банківська система. Европа і світ побачили в Україні надійного партнера. А головне - почалася стабільна виплата зарплат і пенсій. Це так злякало тодішнього президента Л. Кучму, що Верховна Рада відправила у відставку автора і виконавця реформ - прем'єра Ющенка. Хочу наголосити - Верховна Рада, виборний законодавчий орган, який мав би вітати такі досягнення, не підтримав державного прагматизму уряду Віктора Ющенка. Медведчук, сірий кардинал тодішнього президента, не спав: більшість проголосувала за відставку. Національно-демократичних сил виявилося надто мало. "Я йду, щоб повернутися",- сказав Ющенко, і він повернувся у велику політику, був обраний Президентом України з рейтингом, який і не снився багатьом претендентам на найвищу державну посаду. Однак той Ющенко був уже не тільки прагматичним економістом, він став на чіткі національні позиції. Перші його кроки показали: національна ідея працюватиме. Поставлені завдання були дуже високими. Як і протидія їм. Щоб країна не перейшла від "човників" зі смугастими торбами на "кравчучках" до впевненого в собі середнього класу (а це реально міг зробити Президент, якого світ визнавав одним із найкращих економістів), у державні колеса було закладено навіть не палиці, а сталеві рейки. Вони називалися конституційною реформою. Постельмахував біля коліс Олександер Мороз із поплічниками після поїздки за інструкцією до Москви. Кремль вжив запобіжних заходів, розрахованих не на одне десятиліття. ...

Повний текст статті див. на http://ukrslovo.com.ua/work/archive/2009/24/01.html (передрук з Газ. "Національна трибуна", Нью-Йорк)