06/22/2009 | Куличенко

Або ще одна відповідь „поборникам” української гідності
Є такий вислів; „Ти сердишся—значить ти не правий”. Тим більше, коли замість вмотивованих аргументів спостерігаєш набір лайливих слів від анонімних авторів, безпідставне навішування ярликів, чи запитання на зразок: де ти був у такому-то році.
А саме подібний стиль полеміки обрали палкі прихильники таких міських громадських організацій, як Спілка інтелігенції, Товариство української мови, „Жіноча громада”, „За Україну”, Спілка літераторів „Славутич”, а також УНП з приводу заяви Полтавського Крайового Козацького Товариства Українського козацтва, в якій зважено обстоювалась позиція щодо соціальної реклами з написом „Я - ХоХоL!”.
Скільки злості, викривального пафосу і фальшивого обурення викликала вона в горе-патріотів! Цю б енергію і завзяття та на прибирання Кременчука, щоб заїжджі іноземні гості бачили чисте місто.
Бачте, хохол—це приниження честі і гідності народу, почитайте українську літературу, стверджують деякі автори.
Що ж, ми читали і знаємо історію походження слова хохол і не вбачаємо в ньому крамоли. Як і багато інших кременчужан, котрі намагаються докопатися до істини.
Процитую одного з них мовою оригіналу: «Хохол», «хохил», «хьохол», «хогхол» в разные времена означали: «бесстрашный воин», «воин неба», «священный воин», «защитник веры», «отмеченный Богом». Эти слова были для казаков святыми. Не воспринимают их, как оскорбление, и потомки казаков. А оскорбительное значение этим позитивным понятиям пытались и пытаются придать украинцы, не имеющие казацкого происхождения или сознательные враги казаков. То есть люди, которые по крови ближе к тем, кто сегодня пытается придать слову «хохол» негативный смысл. Это слово не может никого не обидеть, ни унизить. Ну а смысл сам же понимаеш переломать всякий кому захочется может... »
І це справді так, це зрозуміло кожному справжньому, а не вдаваному українцю.
На підтвердження процитую і ще одну відому людину Арсенія Петровича Яценюка, який вважає себе вже майже новим Президентом України і до якого вже перестроїлись, чи пристроїлись шеренгами вчорашні ющенківці-майданівці, закляті противники назви хохол стосовно українців.
Так от, посідаючи у 2007 році надзвичайно високу державну посаду Міністра закордонних справ України в інтерв’ю поважному виданню «Фокус» (27.08.2007) Арсеній Петрович на запитання журналіста: «Вы патриот?» відповів так (мовою оригіналу): «Классический. Таким меня воспитали родители. Я завзятый — хохол, очень даже проукраинский человек. Я хочу, чтобы все гордились Украиной. Это так глубоко сидит во мне, что уезжать я не хочу, а изменять страну к лучшему — да».
Підкреслюю, це сказав не просто народний депутат України, не просто один із очільників передвиборчого блоку Ющенка «НУ-НС», не просто лідер громадського руху, яким зараз є Арсеній Петрович Яценюк, а людина, котра тоді представляла Україну, мала право говорити, як Міністр закордонних справ, від імені нашої держави України.
Для нього назвати себе хохлом та ще й завзятим було за честь. А от для різного роду ідеологічних перевертнів, для яких зрадити - що плюнути, вміти прислужувати і вислухуватися, це, бачте, образа честі і гідності. Правда, сумнівно, щоб вони в них були.
Я пишаюсь тим, що належу до українського козацтва, що я хохол, українець, козак, що разом зі мною мої побратими (Крайовий Отаман Полтавщини Жовтобрюх О.В., Отаман ПКО громадського формування УК з охорони громадського порядку і державного кордону Войтко М.В.) , ті хто розбудовує Україну як гетьманську державу, відстоює ідеї широкого козацького самоврядування. Переконаний, за цим майбутнє нашої держави.
Леонід КУЛІЧЕНКО,
полковник Полтавського Крайового козацького товариства
Українського козацтва.
Контактний телефон: + 38 (067) 540 -71- 14