06/27/2009 | igorg

Потрапила під руку ця книжка Довженка. Почав читати й почав дивуватися.
Село ніби звичайне, українське, яких багато, ніби Чернігівщина.

Людьми орють поле за наказом німців під доглядом жандармів з автоматами й керує цим староста Лаврін Запорожець.
Ось дочка Олеся підійшла до батька-старости з обуренням що він запряг людей:
-Вони в ярмах...
-Не хотіли ярем, треба було битися за волю.
-Не могли всі битися...
-На жаль це так. Але будуть битися. А хто не буде - вмре.

Коли я читав це давно те не звернув уваги й нічого ніби дивного не бачив. З огляду на той інформаційно-ідеологічний фон що був навколо.
Але тепер. Не орали люди поле в ярмах за німців. Не наглядали німці з автоматами за оранкою. Просто коли б й хотіли б то не змогли б. Надто дороге задоволення. Але орали за совєтів. Й саме під наглядом.
З іншого боку староста-комуніст навмисно знущається над людьми аби викликати спротив. Таке було, про таке чув.
Далі картина катування німцями людей. У селі. Катує Ернст фон Крауз. Судячи з титула особа не рядова. Та ще й із сином. Й займається селянами?
Ось що каже фон:
-Я не сплю ночами. Я заганяв усю поліцію. І хоч би тобі що-небудь. Нічогосінько. Орють у ярмах, молотять, а хліба нема, корови пропадають, і все мовчить, і проклинає ніби Запорожця.
Це ж до болю знайома картина. Усі 70 років ні хліба ні корів ні продуктів вдосталь. А то й просто голод. Голод починався після визволення від німців ...
Так само й знайома картина катувань й поведінка. Вона точно списана з енкаведистських зразків. Саме так вони й знущалися. У с.Гурівка на Дніпропетровщині навіть спеціально катівню обладнали.

То як на це дивитися? В яку гру грав Довженко й навіщо. Людина безумовно порядна і з чутливим серцем. Адже він як ніхто розумів що відбувається. Й писав у щоденниках ...

Як думаєте, товариство?