07/05/2009 | yes

BИЖИЛА ПІД ЧАС РОЗСТРІЛУ
Зінаїда Федорівна Рубіновська — останній живий свідок розстрілу в’язнів Луцької тюрми 23 червня 1941 року

.....
Їм з першого поверху було добре чутно, як командують, щоб ті, хто засуджені за політичною статтею 54/11, ставали “плотнєй направо”, а решта — наліво. А потім і розпочалося пекло — автоматна і кулеметна стрілянина, вибухи гранат. Коли усе стихло, хриплий, наче б вкрадливий голос:
— Хто живой, поднімайтєсь, більше стрєлять нє будєм, пойдєтє по камєрам.
Та слідом за цим голосом — нові постріли. Зрозуміли, що то дострілюють тих, хто повірив і піднявся з-під трупів. А потім до їхньої камери зайшов сам начальник тюрми з охоронцями і запитав, чи чули, що робилося на вулиці. Перелякані в’язні мовчали, лише після повторного запитання одна з них — Ірина Лещикова — сказала, що чули, мовляв, гражданін начальник.
— Так ми поступаєм с врагамі, так і с вамі поступім, контрикі, — пообіцяв начальник і скомандував: — Всєм с вєщамі на растрєл.
....
http://www.volyn.com.ua/?rub=5&article=0&arch=