07/16/2009 | Богдан Львів

«Реформування пільг і привілеїв в Україні – наближення до європейських стандартів»

02 липня 2009р. у Львівському прес-клубі реформ відбувся круглий стіл

Обговорення теми пільг та привілеїв відбулось з вступного слова голови Центру громадської адвокатури п. Леоніда Тарасенка, який оприлюднив наступну інформацію:
Сучасна система пільг в Україні є надзвичайно складною та часто ні соціально, ні економічно не обґрунтованою. Процедура надання пільг та їх призначення регулюється більш ніж п'ятдесятьма нормативно-правовими актами.
Загалом пільги в Україні можна поділити за різними критеріями, однак найпоширенішим з них є поділ пільг за їхнім змістом. До них зокрема належать:
І) житлово-комунальні (звільнення або зменшення плати за житло, комунальні послуги; першочергове або позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов; надання бюджетних кредитів та позик на індивідуальне житлове будівництво тощо);
2) медичні реабілітаційні (безоплатне або пільгове придбання ліків; безоплатне або пільгове санаторно-курортне лікування та виплата компенсації за невикористане право на пільгове санаторно-курортне лікування);
3) транспортні (право безкоштовного проїзду всіма видами пасажирського міського (комунального) та приміського транспорту);
4) соціально-побутові (право на безоплатне або пільгове встановлення телефонів; безоплатне або пільгове користування телефоном);
6) соціально-трудові (право на позаконкурсне зарахування до вищих навчальних закладів при одержанні позитивних оцінок; право позачергового працевлаштування за спеціальністю; переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату та на працевлаштування у випадку ліквідації підприємства; підвищений розмір допомоги в разі тимчасової непрацездатності; використання щорічної відпустки у зручний для них час і т.п.).

За даними ЄДАРП, в Україні станом на 1 вересня 2008 року налічується близько 13 млн. осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою і близько 3,2 млн. за професійною. Найбільш чисельними категоріями серед них є пенсіонери за віком (10,5 млн. осіб), діти війни (6,2 млн. осіб), ветерани праці (4,6 млн. осіб), ветерани війни (2,9 млн. осіб), постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи (1,9 млн. осіб). До речі, усі ці люди отримали на руки понад 27,1 млн. статусів (посвідчень), тобто певна частина облікованих осіб має право на пільги за декількома законами.
Загалом на пільги мають право близько 43 відсотків всього населення країни. Загальний обсяг пільг потребує щороку понад 29 млрд. гривень що дорівнює річним видаткам усіх місцевих бюджетів України. Зважаючи на це жоден бюджет не здатен витримати такого навантаження, тому більшість пільг залишається лише декларацією.

До основних проблем чинної системи пільг можна віднести:
• Невідповідність державних зобов'язань з надання пільг і фінансових ресурсів на їх забезпечення. Велика кількість пільг для різних категорій населення призводить до того, що бюджет України не спроможний забезпечити пільгами всіх, хто має на"них право, оскільки таке право має близько третини населення України. Неможливість профінансувати всі пільги зумовлює зупинення чи скасування окремих норм законодавства, які проголошують право на пільги. Отже, низка пільг залишається декларативною;
• Незаконне користування пільгами. Через велику кількість пільг і широке коло осіб, охоплених ними, проконтролювати надання тих чи інших пільг непросто. Тому громадяни можуть здобувати документи, які надають право на пільги, незаконним способом і фактично безкарно користуватися пільгами, на які вони не мають права.
• Відсутність норм споживання або завищеність таких норм. Наприклад, не існує нормування кількості пільгових поїздок, що сприяє надмірному споживанню транспортних послуг пільговиками. Обсяг житлово-комунальних послуг, які можуть бути спожиті в межах пільги, нормований, але перевищує норми, достатні для мінімального задоволення потреб.
Численність пільг і широке коло пільговиків ускладнює контроль за наданими пільгами і створює передумови для неповного фінансування пільг. Існування широкого кола осіб, які мають право на пільги, зумовлено:
• Складністю законодавства про надання пільг. Систему пільг в Україні регулюють більше 46 законодавчих актів, кожен з яких є підставою для надання тих чи інших пільг. Окрім того, постійно вносяться зміни до законодавства для зупинення дії тих ми інших пільг;
• Наданням пільг за належністю до певної категорії .Такий принцип надання пільг не враховує доходів громадян, які в межах однієї категорії пільговиків можуть дуже різнитися. Наприклад, попри те, що пенсіонери загалом залишаються найменш забезпеченою частиною населення, з початком пенсійної реформи серед них виокремилася частина осіб, чиї доходи неабияк зросли і в кілька разів перевищують прожитковий мінімум. Проте останні мають право на пільговий проїзд нарівні з тими пенсіонерами, які отримують мінімальну пенсію. Отже, держава підтримує не лише найбільш малозабезпечених. Це призводить до неефективного витрачання бюджетних коштів та збільшення некомпенсованих витрат комунальних підприємств на надання пільгових послуг;
• Поширенням пільг на членів сім'ї пільговика. Житлово-комунальні пільги є найпоширенішим видом пільг, якими користуються члени сім'ї пільговика. Поширення пільг на всіх осіб, які проживають разом з пільговиком, призводило до зловживань (зокрема до прописки на житловій площі пільговика якомога більше осіб). Однак протягом кількох останніх років коло осіб, які належать до членів сім'ї пільговика, було законодавчо обмежено, що призвело до зменшення кількості користувачів пільг.
Внаслідок названих проблем не всі пільговики можуть реалізувати своє право на пільги. Як наслідок, виникає несправедливість у наданні пільг, і держава фактично не може гарантувати їх надання, а система пільг не забезпечує рівного доступу до пільг усім тим, хто має на них право.
Також в Україні відсутній облік всіх пільговиків і пільг, що їм надаються, що унеможливлює контроль за виділенням і роз приділенням коштів з Державного і місцевого бюджетів.
В січні 2009 року експертами і працівниками Центру громадської адвокатури за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Реформування системи пільг і привілеїв в Україні - наближення до європейських стандартів» в м. Львові було опрацьовано великий масив законодавства України, а також нормативних актів Львівщини, за результатами чого складений Каталог пільг.
Даний каталог відображає, які категорії громадян сьогодні в Україні користуються пільгами і в якому обсязі, а також в якому нормативно-правовому акті дана пільга передбачена. Довідку підготували експерти Центру громадської адвокатури Ярмола А.Ю, Мазур І. О, Коваль О.Я.

Керівник проекту «Реформування пільг і привілеїв в Україні – наближення до європейських стандартів» п. Оксана Коваль розповіла про існуючі проблеми сучасного законодавства, коли пільги з кожним роком збільшуються за своєю кількістю, але не мають належного фінансового обґрунтування і забезпечення в держбюджеті та місцевих бюджетах, відповідно потребуючим у пільгах відмовляють, через що виникають соціальні конфлікти. Настав час підійти до проблеми реформування пільг та привілеїв, аби уникнути тої небезпеки, коли ситуація вийде з під будь-якого контролю. Хоча існує думка, що реформування можливе тільки після подібної повної катастрофи і розвалу наявної соціальної служби в Україні, бо занадто великий спротив чиниться ідеям її реформуванню. Однак всі ми розуміємо, що з цим «розвалом» ми поставимо під загрозу сотні тисяч життів наших співвітчизників, які цілком залежать від соціальної допомоги і пільг, які їм надає держава. Цього не можна допустити і цим обґрунтовано необхідність цього заходу.

Заступник начальника Головного управління та соціального захисту Львівської обласної держадміністрації окреслила весь комплекс проблем виконавчої влади з приводу виконання законодавства по пільгам, і вважає певним досягненням те, що їм вдалось створити єдину базу обліку всіх пільг по кожній категорії, але стає очевидним неможливість подальшого функціонування служб соціального забезпечення і першим з головних заходів має бути встановлення мораторію на подальше надання пільг іншим категоріям. Потрібно зафіксувати всі категорії і пільги на тому рівні, що є, а наступні категорії потрібно вводити на принципіально новій законодавчій базі згідно європейських норм соціального захисту населення.

Заступник голови Львівської обласної асоціації інвалідів п. Оксана Кіяновська розповіла про кричущі потреби інвалідів, які повсякчас позбавлені повноцінної соціальної допомоги і кожен вирішує свої проблеми самотужки. Теперішня пенсія по інвалідності в 700 грн. зовсім не відповідає прожитковому рівню навіть простого фізичного виживання, а значно коштовніше медичне забезпечення інвалідів взагалі не враховують, тому що різні незначні відсоткові знижки не йдуть ні в яке порівняння з надзвичайно завищеними цінами на ліки і медичні послуги. Влада робить красиві жести у вигляді побудови пандусів по всіх усюдах, замість зробити акцент на домашню соціальну допомогу. Не інвалід повинен коляскою їздити по магазинах, а магазини повинні виконувати замовлення для інвалідів з доставкою додому і значною знижкою, як постійному клієнту. Це і буде європейський цивілізований підхід до проблеми інвалідів.

Жваву дискусію викликало питання пільг на приміському та громадському транспорті, але в підсумку всі однозначно зупинились на тому, що тільки переведення в грошову форму цих пільг зможе подолати конфлікти поміж пільговиками та перевізниками.

Ще одною важливою темою постало питання роз’єднання пільг за заслуги від пільг за соціальною допомогою. Всі заслуги людини перед державою мають бути зосередженні у пенсійно-преміальному вигляді в індивідуальному порядку, а не в аморфному вигляді радянського типу, як «обслуговування поза чергою» чи повна оплата всіх телефонних рахунків Героям Радянського Союзу тощо.
Також потрібно скасувати всі пільги депутатам всіх рівнів починаючи з Верховної Ради України, а також суддям, прокурорам, всім іншим аналогічним посадовцям. Це просто є аморальним, коли пільги отримують дуже багаті і заможні люди.
Як правильно було відзначено, що при тому, що майже 1\3 бюджету України йде на покриття витрат по пільгах, то з цієї суми практично половина оплачує пільги для заможних, що є нелогічним і неправильним. Якби всі гроші на пільги не розпорошувати, а були зведені до конкретних соціальних програм – виплати немічним і різним потребуючим соціальним верствам збільшились би значно і досягли рівня достатнього для прожиття і лікування.

Від Громадської організації «Разом» виступив член правління Богдан Гордасевич з Резолюцією наступного змісту (попередні тези було оприлюднено)

Резолюція Громадської організації «Разом» стосовно «Реформування пільг і привілеїв в Україні – наближення до європейських стандартів»

Основна теза соціальних реформ полягає в ідеї, що не можна в умовах ринкової економіки, що є домінуючою в світі та Україні, продовжувати жити в сфері надання соціального захисту населення за законами антиринкового радянського законодавства та його принципів надання пільг і привілеїв за узагальненими нормами.

Виходячи з цих положень вважає за необхідне провести реформування з урахуванням наступних тез

1. Всі пільги повинні бути деполітизовані.

Не секрет, що окремі політичні сили роблять надання соціальних пільг від держави своєрідний інструментом опосередкованого підкупу виборчого електорату. Ця ж причина змушує утримуватись від реформування системи соціальних пільг, бо це автоматично несе незадоволення значної кількості виборців, які отримують пільги, навіть усвідомлюючи їх неправомірність. Особливо це проявляється на абсолютно неправомірних пільгах за статусом «Діти війни», коли пільги надаються незалежно від достатку людини, що вступає в протиріччя з самою суттю надання соціальних пільг тільки немічним і малозабезпеченим.

2. Адресне надання пільг в грошовій формі.

Всі пільги повинні надаватись за рішенням соціальної служби в кожному окремому випадку персонально, після підготовки відповідних обстежень стану заявника на соціальну пільгу самою службою. Тобто всі довідки і документи збирає суто соціальна служба, а не заявник, що одночасно стає і перевіркою реального стану справ.
Пільги не повинні надаватись у вигляді процентних зменшень комунальної оплати та інших опосередкованих формах, як безкоштовний проїзд в громадському та приміському транспорті, що наносить суттєві збитки підприємствам, які держава не може компенсувати в повному об’ємі через неможливість обліку реально наданих пільг. До того ж одні пільговики можуть зловживати кількісно використовуючи пільгу, а інші, особливо сільське населення, фактично взагалі позбавлені можливості скористатись комунальними та транспортними пільгами. Надання пільг виключно в грошовій формі дозволить вирівняти справедливе надання пільг незалежно від місцевих умов і проживання.

3. Соціальна пільга не повинна носити принизливий характер.

Соціальні служби повинні сприяти допомогти заявнику, а не намагатись віднайти причину, щоб відмовити і таким чином «економити бюджетні кошти». На жаль, теперішні соціальні служби примушують до такої економії неофіційними вказівками від вищих державних керівників. Соціальна допомога не місце для економії, але вона повинна справедливо надаватись і розподілятись за потребою.
Збирання безкінечної низки різних довідок повинно бути заборонено. Тільки заява з викладом причин, чому виникла потреба в соціальній допомозі.
Жодна соціальна допомога не повинна надаватись як обов’язкова, а тільки за заявою і тільки за наявності всіх умов, тому що, для прикладу, допомога не дітей комусь потрібна, а комусь і не дуже.

4. Пріоритет державних витрат на привілеї в народжуваність дітей, зокрема багатодітним сім’ям.

Всі пільги по народженню дітей, їх фізичного розвитку і медичного забезпечення, освіти тощо повинні бути вилученні з сфери соціального захисту і оформлені в якості привілеїв і дотацій держави, особливо що стосується багатодітних сімей. Держава має стимулювати народженність, а не зводити всі стосунки до багатодітних сімей як допомогу малозабезпеченим. Це не прохачі у держави, а гордість держави, якими держава повинна опікувати з власної ініціативи. Діти – це найбільший пріоритет бюджетних витрат держави у сфері привілеїв!

По роботі круглого столу було вирішено прийняти узагальнену Концепцію реформування системи надання пільг в Україні, яка буде представлена на розширеному обговорені круглого столу за аналогічною темою у Києві.