07/26/2009 | bojeslav

Такої ганьби у військовому вищому навчальному закладі ще не було. Так, армія за роки незалежності, а точніше військові керовники, займалися соромом (якщо він у них був) неодноразово – і коли вибухали склади ракетно-артилерійського озброєння, і коли уражалися на мішені, а помилкові цивільні цілі, і коли внаслідок неякісного харчування зазнавали отруєнь підрозділи строкової служби.
Проте до останнього ті, кому держава довірила її охороняти та командувати підлеглими, не сміли позаритися, а може розуму вистачало, на святеє оборони – на військову присягу. Саме так, на присягу молоді, яка обіцяє, клянеться захищати Батьківщину і бути гідними прикладом для прийдешніх, гордістю батьків і родини. Такий день є найурочистішим у житті, бо один раз лише народжуються, вмирають і … приймають присягу.

Цієї суботи до присяги мали привести близько 400 офіцерів запасу – студентів з десятка вузів Львова. Відповідний військовий вишкіл зі студентами проводили впродовж зборів, були тренування урочистої церемонії, були символічні однострої, прийшли батьки, наречені.

Але сталася халепа… Для командирів. Для студентів, які приймають присягу – це прикрість, невезіння. Над Львовом зависла дощова хмара, яка … так, розігнала урочисте зібрання. Уявіть собі, люди запланували заздалегідь весілля, молода сподівається виглядати якнайкраще, а тут – дощ. Що, скасовувати шлюб? Чи вважати, що дощ – на щастя? Не знаю, чим керувалося командування інституту Сухопутних військ, яке вибороло право гордо величати свій заклад Академією, але воно вирішило, що мокнути під дощем їм, і, зрозуміло, новопосталим офіцерам запасу, не личить. Тому розкидало групи студентів по коридорам кафедр, під покрівлю, в тепличні умови. Чули б це хлопці, які, як правило, без одягу, їжі, зброї, набоїв посеред зими стояли за Вкраїну під Базаром 1921 р, під Крутами 1918 р., на західних теренах у часи війни УПА проти окупантів у 1942-1950-тих рр. Але в них була інша зброя, сильніша, та, якої не вистачає сьогоднішнім командирам Збройних Сил України – ідейна віра у конечну потребність Української держави. Тому, переконаний, вони б – не спотворили ритуал військової присяги. Вони, наші герої, зробили б все, щоб цей день, незважаючи на примхи погоди, був світлим і пам’ятним, бо цей день належить майбутнім оборонцям Української держави.

Може слід уже спитати у військових командирів, у генералів Генерального Штабу, у чільників Міністерства оборони, а кого ж ви готуєте? А кому ж ви доручили командування? Ви впевнені, що рішення таких командирів у критичних ситуаціях будуть зваженимиі єдиновірними?
Громадо, час ставити такі питання!!!

P.S. Офіцери, що прийняли присягу на вірність Україні, робили пам’ятні знимки біля монументальної споруди … політработнікам Красної армії та галереї «героїв» - випускників, політруків цієї армії доби 1941-45 рр., яких випускали десь під Уралом .