07/27/2009 | vkhanas

На жаль, серед опублікованих матеріалів поки що не вдалося знайти жодної спроби аналізу статутів сучасних партій . Тому автор сам зробив спробу оцінити чинні редакції статутів ВО «Батьківщина», КПУ, Народної партії, НСНУ та Партії регіонів за наступними критеріями: (1) спрямованість діяльності; (2) складність набуття членства; (3) демократизм побудови партійних структур; (4) демократизм внутріпартійних відносин; (5) відкритість та взаємодія партії з громадськістю.

Аналіз партійних статутів за цими критеріями свідчить:

1) усі досліджені партії прагнуть побудувати в Україні демократичну, правову, соціальну державу, громадянське суспільство, сприяти утвердженню соціальної справедливості та народовладдя;

2) найбільш проста процедура набуття партійного членства у ВО «Батьківщина», Народної партії та Партії регіонів, де достатньо особистої заяви та рішення партійного осередку. А вступити в КПУ та НСНУ можна тільки за наявності рекомендацій двох членів партії, причому рішення партійного осередку затверджується вищестоящими органами. Крім того, в КПУ ще може додатково встановлюватися іспитовий термін до одного року;

3) найбільш демократичним можна вважати формування партійних структур у КПУ, ВО «Батьківщина» та Партії Регіонів, де значну роль відіграє ініціатива знизу. Що стосується Народної партії та НСНУ, то тут проглядає тенденція будувати партійні структури зверху. А в НСНУ взагалі керівники виконкомів територіальних та місцевих партійних організацій призначаються з «центру». Найменш демократичним виглядає механізм заповнення партійних структур персоналіями в Народній партії, де усі ключові пости на центральному рівні та склад кандидатів у народні депутати визначає одна людина – Голова партії;

4) стосовно демократизму внутріпартійних відносин: статут ВО «Батьківщина» надає право членам партії вносити пропозиції до статутних органів усіх рівнів, відстоювати свою точку зору, вільно пропагувати альтернативні ідеї лише до прийняття рішень з цих питань; КПУ будує свою діяльність на дотриманні оновленого принципу демократичного централізму, який доповнено періодичною змінюваністю усіх керівних органів партії знизу доверху, колегіальністю при виробленні та прийнятті рішень, гласністю у роботі усіх партійних організацій та їх керівних органів, відокремленням колегіальної відповідальності від індивідуальної; в Народній партії партійні осередки, місцеві та регіональні партійні організації не можуть висловлювати позицію партії щодо важливих державних і суспільних подій без узгодження таких заяв і рішень з центральними органами; в НСНУ член партії має право вільно висловлювати свої погляди і обговорювати будь-які питання партійного життя як до, так і після ухвалення рішень партійними органами; член Партії регіонів має право виступати з критикою на адресу керівних органів партійних організацій всіх рівнів та окремих їх членів, вільно висловлювати власну думку та обговорювати будь-які питання партійного життя.

5) щодо відкритості та взаємодії партії з громадськістю: НСНУ ідейно та організаційно підтримує об'єднання громадян, надає допомогу в їх створенні; КПУ будує свої відносини з організаціями і об’єднаннями на засадах політичного партнерства, відкритого діалогу і розумного компромісу; місцевім партійнім організаціям Партії регіонів надано право співпрацювати з місцевими організаціями інших політичних партій та громадських організацій без будь-яких зостережень; Народна партія дозволяє подібні контакти лише з тими організаціями, цілі і завдання яких не суперечать програмним засадам партії, а партійці-депутати мають періодично звітувати перед своїми партійними організаціями та громадськістю; у статуті ВО «Батьківщина» стосунки партії з громадськістю взагалі не прописані.

Цей стислий аналіз довів, що провідні партії України намагаються будувати демократичне суспільство, нерідко самі порушуючи норми демократії. І це не є рисою саме сьогодення. Ще в середині ХХ ст. М. Дюверже відмічав, що загальний хід розвитку партій виявляє їх розбіжності з принципами і нормами демократії. Дж. Медісон прогнозвав, що партійні фракції будуть такими шкідливими для державного устрою, що потрібно буде створити федеральний уряд, вільний від їхнього впливу. А відомий партієзнавець Р. Міхельс взагалі називав партії «отрутою демократії»
Крупник А. Політичні партії як складові соціальної інфраструктури
http://www.polepravdy.te.ua/?page=pravo&pravoid=96&sub=