Міжнародні демократичні норми мовного питання

В актах-документах поважних міжнародних інституцій таких як Обєднані Нації, Рада Європи чи Організація Безпеки і Співробітництва в Європі до яких Україна має безпосереднє відношення як член, вписані різні постанови і рекомендації, що відносяться до національних меншин. Основою цих рекомендацій є Міжнародна угода громадянських та політичних прав, а також Міжнародна угода про економічні, соціяльні та культурні права. Зобовязання держав-членів походять з конференцій в Копегайген (1990), Гелсінкі (1992), а рекомендації прийшли з конференцій в Газі (1996) та Осло (1998). Дуже важливими, бо загально прийнято як аксіома це приписи в освіті з Газької конференції. Дозвольте процитувати слова які схоплюють суть циз рекомендацій:

„Право національних меншин встановлювати та займатися власними інституціями, включно з освітніми, є засадничо встановлено у міжнародному праві і повинно бути визначене. Хоча Держава має право нагляду з адміністративної точки зору та для узгодження з своїм законодавством, вона не сміє перешкодити цьому праву встановлюючи ненормальні адміністративні вимоги які зведуть до неможливого національним меншинам влаштувати власні освітні інституції. Хоча немає формального зобовязання щоби держави фінансували ці приватні установи, цим інституціям не можна перешкодити у шуканні ресурсів від усіх домашніх та міднародних джерел.”

Немає у рекомендаціях вимоги фінансування Державою освітних інституцій національних меншин. Який є стан сьогодні в Україні з російськомовними освітними інституціями, а в Російській Федерації з україномовними освітними інституціями? Україна йде далеко поза рекомендації ОБСЕ. В Україні понад дві тисячі навчальних закладів з російською мовою навчання які фінансуються з державного бюджету України. Додатково є майже дві тисячі загальноосвітніх навчалььних закладів з українською та російською мовами навчання. Це теж фінансується з державного бюджету. Натомість у Російській Федерації навчальних закладів з українською мовою навчання чи з російською і українською мовою навчання немає зовсім.

Правда, РФ немає нічого спільного з демократією і тому всякі рекомендації її не зобовязують, хоча РФ є членом ОН, Ради Європи та ОБСЄ. Напередодні президентських виборів у РФ минулого року, РФ обмежила кількість спостерігачів від ОБСЕ до 100, а коли ОБСЕ запротестувало, що така мала кількість не становить жадне спостерігання і тому ОБСЕ не братиме участі зовсім, тодійшній Президент РФ Володимир Путін на пресконференції поскаржився, що міжнародні структури хочуть вчити РФ демократії. „Краще”, сказав Президент Путін, „хай вчать своїх супруг готовити капусняк.” Натомість Україна далеко перейшла рамці рекомендацій ОБСЄ бо не тільки дозволяє на приватні російськомовні освітні заклади, не ставить їм перепони, але фактино фінансує приблизно 4000 російсько мовних шкіл з державного бюджету. Деякі можуть вважати таке відношення України до російської мови похвальним, одначе другі держави схарактеризували б таке відношення абсурдним та економічно самогубним.

Конференція ОБСЕ в Осло подала рекомендації щодо мови національних меншин у других секторах крім освіти. Сектори включали: назви, релігія, громадська діяльність у неурядових організаціях, засоби масової інформації, економіку, адміністративні інституції та публичні послуги, незалежні крайові інституції, виступи перед юридичними властями та захист при позбавленню волі. У кожному випадку конференція окреслила право представника національної меншини користуватися власною мовою. Рівнож у кожному випадку право користування власною мовою було співучасне з користуванням державною мовою в адміністративних питаннях. Шодо засобів масової інформації то основна теза-рекомендація це - що „на крайових, регіональних та місцевих рівнях кількість і якість часу призначеного для ефіру у мові національної меншини повинні бути співмірними з чисельністю та концентрацією національної меншини.”

Тобто коли згідно з останнім переписом населення з 2001 російська національна меншина становить 17.3% населення Україна то подібний відсоток ефіру повинен бути відданий російській мові, і це зокрема повинно відображатися на регіональному рівні, особливо в Криму єдина адмінітсративна одиниця де росіяни становлять більшість.

Дальші рекомендаціїї щодо ЗМІ конференції в Осло звучать ось так:

„...особи які приналежні до національних меншин мають право влаштувати і розвивати приватні засоби масової інформації...це право обмежене засадами міжнароодного права, як також легітимними вимогами Держави в справі регулювання заслбів масової інформації...свободу вислову не може стримати... але це не перешкаджає ліцензуванню звукового радіо та ефіру телебачення чи заходів кіно без дискримінації основаного на обєктивних критеріях”

В економічних відносинах загальна засада це, шо держава не сміє обмежувати мовний вибір підприємця у переведенні приватних комерційних заходів. Одначе рекомендації конференції в Осло доповнюють цю засаду так:

„Держава може вимагати щоби державна мова або мови були впроваджені у тих секторах економічної діяльності, які лишають наслідки на права інших або вимагають діалог чи комунікацію з публичними інституціями...забезпечення прав і свобод інших (споживачів-АЛ),

а також обмежені норми публичної адміністрації можуть служити причиною для специфічних вимог користування також державними мовою чи мовами Держави...Держава не сміє заборонити користування мовою, але на підставі легітимного публичного інтересу, може встановити конечність користуванням також державними мовою чи мовами Держави.”

Якийсь мудрець може завважити, що Україна настільки демократична, що вона пішла далеко за рамці рекомендацій міжнародних інституцій, щодо мовних питань національних меншин. Таке ствердження – демагогія. На жаль реальність інакша і доволі гірка - Україна не є демократичною державою бо не захищає інтересів більшості „демос” (народу) який є по етнічності - український. Правда ця більшість роками пригноблена до межі хворобливості і тому інколи її „все ровно”. Вона настільки побита, що не вимагає своїх прав у власній державі. Тому цей хворобливий стан треба лікувати. Для того вибрали Президента, Премєр-Міністра і других. На жаль ніхто з обраних не вивязався поки що.

30 липня 2009 Аскольд Лозинський

Відповіді

• 2009.08.02 | Сергій

  Re: Міжнародні демократичні норми мовного питання

  Холлєра!
  Ну що за манери?
  Жодного і-нет посилання. Жодної офіційної назви документу, на які посилається і які цитує автор.
  Така стаття годиться для міжсобойчика. А як я можу у суперечці з 5-ою колоною навести аргументи автора, якщо у статті немає жодного конкретного документу.
  Шкода.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2009.08.02 | Пан Коцький

    Google über alles... (л)

    Хоча по суті я з Вами згоден, статті без відповідних посилань дуже вже нагадують про ґазету "Правда", тощо...
    
    http://www.osce.org/documents/hcnm/1996/10/2700_en.pdf
    http://www.osce.org/documents/hcnm/1998/02/2699_en.pdf