Идет война холодная
08/11/2009 | Олександр Северин
"…намёки на «российскую угрозу» безопасности Украины,
которой, как Вы прекрасно знаете, нет и быть не может"
Д.Мєдвєдєв, 01.08.09
11-го серпня 2009 року через медіа в світ вихлюпнулося "Обращение к Президенту Украины Виктору Ющенко"1 російського президента Дмитра Мєдвєдєва, написане, як випливає з тексту, за десять днів до того і котре Мєдвєдєв, як пояснює офіційний кремлівський сайт, "счёл необходимым сделать открытым, учитывая, что положение дел в российско-украинском межгосударственном общении приковывает к себе внимание граждан России и Украины, напрямую затрагивая их повседневную жизнь и завтрашний день".
Не знаю, чи то десять днів між нібито написанням і оприлюдненням той текст просто відстоювався для більшого "навару", чи бовтався між кабінетами Мєдвєдєва та Путіна, чи його доопрацьовував штат кегебешних майстрів психологічного впливу а чи все ж таки торкав кремлівських верховодців небезпідставний сумнів на тему "а может не надо?". Як би там не було, вихлоп стався і процес, як той казав, пішов.
У продукті звернення Мєдвєдєва до міжнародного епістолярного жанру насамперед звертає на себе увагу хуцпістський2 стиль, який, безперечно, не є продуктом мєдвєдєвських емоцій, а радше продуктом зусиль путінських артельників пропагандистської війни. Звертаючись до українського президента, московський колега зверхньо нарікає, дорікає, сварить, висварює і повчає. "Я уже писал Вам об этом в ноябре прошлого года, но ситуация не только не выправляется, а, напротив, деградирует" – пише Мєдвєдєв (скорше пишуть за Мєдвєдєва, звісно, але менше з тим), приймаючи позу сердитого вчителя: він, бачте, писав, а неслухи насмілилися не відреагувати належно. І, відповідно, далі починає грати під прокурора, інкримінуючи Ющенку "целенаправленные действия Вашей администрации", внаслідок яких, мовляв, мали місце нижчевикладені великі неподобства.
Відтак, подальший текст є де-факто пунктами звинувачень, в яких Мєдвєдєв безапеляційно сипле ефесбешними мислебацилами, нав'язуючи читачам (позаяк звернення відкрите і неодмінно буде дидактично ретрансльовано догідливими медіа-передавачами):
- що режим Саакашвілі "варварськи напав на Південну Осетію" за сприяння носіїв "антиросійської позиції в Україні", які "повністю поділяють з Тбілісі відповідальність за скоєні злочини" (підтекст – "і ми до них дістанемося");
- що Україна, мовляв, не вправі ігнорувати "відому вам позицію Росії" щодо НАТО і що в Кремлі краще знають, що потрібно українцям, аніж в Києві;
- що це саме Україна "ускладнює практичну діяльність" ЧФ РФ, порушуючи "основоположні угоди";
- що саме Україна винна у тому, що енергетична безпека "Росії, України, багатьох європейських держав" (ну, ви розумієте) опинилася під загрозою;
- що в Україні порушуються права російських інвесторів (не знаю, про кого тут йдеться, про солнцевських, про одінцовських чи про якихось там ще);
- що учасники українських визвольних змагань – "націстські посіпаки", Голодомор – "націоналістично зафарбоване трактування масового голоду в СССР", що історія – неуникненно "спільна" (тобто має бути спільним історичний міф), а російську мову звідусіль витісняють (хто і як – щоправда не сказано, тут "сотруднікі" вочевидь недопрацювали);
- що регілійна політика української влади – суть "згубна практика втручання", але українці (слід розуміти що тотально всі) явили "підтримку єдности православ'я" (чи то пак православія) і за те Москва тих українців вважає за можливо схвально поплескати по зігнутих спинах;
- що вимога відкликання двох московських дипломатів-шкідників – це "безпрецедентна для всього пострадянського простору" (знайте, мовляв – такий є, це константа, явлена нам Москвою у відчуттях) "провокація", "випад" за який відповідальний сам Ющенко через "підконтрольні служби". Відтак все, що утне Москва – це відповіді на "недружній крок";
- що українці – це не самостійна нація, а [испокон!] "братній народ", до якого, хоче він того чи ні, росіяни будуть "питать" (мені здається, це краще не перекладати), "самые добрые чувства".
Після декларування мотивувальної частини Мєдвєдєв виголошує резолютивну: "відкласти приїзд на Україну нашого нового посла" на невизначений термін, до визначення конкретних строків "пізніше з врахуванням реального розвитку російсько-українських відносин". До речі, оце кількоразово повторене "НА Украину", попри те, що навіть російські ЗМІ поступово привчалися (принаймні дотепер) вимовляти, як би не заплітався язик, "в Украину", виглядає як дрібна капость підлітка, що намагався, пишучи шкільного твора, дотримуватися правил пристойности, але, не втримавшись, таки нашкарябав на столі три заповітні літери.
Як, на мою думку, це все слід розцінювати?
По-перше, факт загальмування прибуття в Україну російського посла не варто ні недооцінювати, ні переоцінювати. Залишення певної держави без свого повноважного представника – серйозний дипломатичний крок, крутішим за який, у принципі, є хіба вислання чужого посла, розрив дипломатичних відносин та війна. Проте якби йшлося про власне залишення без посла, а не шантажистський, цілком у кегебешному стилі, викрутас – "ви злякайтеся, а не злякаєтеся – то гаразд, ми самі злякаємося". На кримінальному арго це зветься "брати на понт". Така постава дає Москві при несприятливому для неї розвитку подій у подальшому просто забути про свій пасаж, вимкнувши гальма.
По-друге, маємо справу, безперечно, з новим актом пропагандивної війни, в якому Мєдвєдєв виклав основні напрями подальших російських офензив (за що йому у певному розумінні можна навіть подякувати, адже "попереджений значить озброєний"). Актом промовистим, який має позбавити "прекраснодушну" частину українського суспільства сподівань на доброту Кремля, а іншу частину, "владельцев заводов, газет, пароходов", вгатити по макитрах осягненням того, що у московських розкладках їхне місце – біля параші, намісники та генерал-губернатори у разі чого диктуватимуть не лише "дискурс" (тим більш, що не знають цього слова), як сфери, які треба звільнити для благодатних "російських інвесторів".
По-третє, як пряме і відкрите втручання у внутрішні справи України, особливо зважаючи на апеляцію до "нового політичного керівництва України", тобто заявляючи про неприйнятність для Москви кандидатури Ющенка.
Так, повіяло невипраними тельняшками братішек-матросів Муравйова і жандармщиною епохи тамтешнього Ніколая. То що робити?
Опцій в принципі багато.
Можна покрутити пальцем біля скроні, відмахнутися і посміятися над недолугим "чебурашкою", "прєвєдмєдвєдом", "путінОїдом".
Можна злякатися і, залежно від статусу, чи наллятися пивом "Балтіка" з водкой "Столічной" під якусь "душевную пєсню о главном" чи поспішити до Білокам'яної на поклон, вимолюючи доступу до царського чоботу та за ханським ярликом.
Можна, навпаки, озброївшись футболкою, на якій козарлюга стинає москалям голови, пройтися маршем біля осиротілої російської амбасади, щось поскандувати і потицяти у вікна чи то трьома пальцями чи то дулями.
Тощо.
Але колись, у легендарні часи, у просунутого, як би сьогодні сказали, майстра дзен неофіт допитувався, у чому суть вчення і практики. "Йдеш – і йди собі, - відповів сенсей, - сидиш – і сиди собі, лежиш – то й лежи. Хочеш спати – спи, хочеш їсти – їж, хочеш пити - пий. Тільки не суєтися".
Повторю услід за мудрим сенсеєм. Головне – не діяти рефлекторно. Особливо – коли саме до того тебе і підштовхують.
Перше. Нам конче необхідно нормально і законно провести президентські вибори і забезпечити наявність в Україні легітимної влади, бо natura abhorret vacuum, а бажаючі ту порожнечу заповнити – от вони. У цьому контексті будь-яке зазіхання на законну процедуру виборів має розцінюватися навіть не як просто порушення виборчого права, а як зазіхання на національну безпеку. Усунення, як це пропонується в одіозному проекті змін до закону про вибори, громадських організацій від спостереження є абсолютно неприпустимим, щоб не сказати - навмисною диверсією.
Друге. Українські громадяни і українські політики, українські професіонали і українські бізнесмени, українські військові і українські інтелектуали мали б усвідомити засадничу спільність – українськість. Ми всі на одному боці барикад, де на іншому – союз ефесбешних вигодуванців в Кремлі та ідіотів і крадіїв тут. Наше спільне завдання, попри різницю у політичних поглядах – будувати міцну правову процедурну державу з відповідальною ефективною владою та сильним сектором національної безпеки, ставлячись до саботажників як до саботажників.
Третє. Питання енергетичної безпеки, енергозбереження, енергетичного унезалежнення та енергетичної співпраці з Заходом – пріоритет.
Четверте. Нагадаю з Відкритого листа до адміністрації США, урядів і громадськости країн ЄС3: "можемо і маємо розвивати наше співробітництво [з НАТО], активно виконувати річну Національну програму, отримувати професійну допомогу, брати участь у формуванні спільної безпекової стратегії і робити свій практичний внесок у безпеку союзу демократій. Усвідомлюємо, що на часі не гучні декларації, а повсякденна, копітка праця. Саме така праця - наш найкоротший шлях до Альянсу".
Четверте. Не боятися самим і не намагатися залякати. Розпальцьовка, вирячені очі і вишкірені зуби (а також царський голий торс та батерфляй на байкальському відпочинку перед телекамерами) – то штибу уркаганських понтів на зоні, розрахованих на таких саме уркаганів, тільки "сцикливіших". Всякий крок має бути виваженим і продуманим, а не рефлекторним звуком. Панікерам усіх гатунків та ідеологічних забарвлень краще відійти до віддаленого шанця.
П'яте. Процитую cамого Мєдвєдєва: "не поддаваться искушению поссорить наши народы ради чьих бы то ни было геополитических проектов или политической карьеры, а всячески беречь дружбу украинцев и россиян, укреплять фундамент сотрудничества к обоюдной выгоде и в интересах процветания наших стран". Істинно сказано, амінь (хоч він і мав на увазі мабуть що інше). Розвиток міжсуспільних відносин, людські контакти науковців, фахівців, громадських діячів України і Росії є запобіжником на улюбленій червоній кнопці путіно-мєдвєдєвих. Певним чином місія українців – врятувати росіян від війни. Знов-таки з Відкритого листа: "тільки у спілкуванні, у широких культурних, інформаційних, наукових, освітніх, фахових обмінах і особистих контактах можна розвинути необхідну довіру, яка стане міцним фундаментом партнерства між нами". У листі йшлося про Європейський простір, але те саме вірно і для міжсуспільних взаємин з Росією, у цьому розумінні не близька до всеосяжної і всепроникненої тоталітарщини московська влада, а вільна Україна може стати для російських "вольнодумцев" порталом виходу у Світ.
Колись одна мудра людина, якій я безмежно вдячний, казала мені: "міра твого опору має зростати мірою тиску на тебе". Не сумніваюся, що Україна і українці здатні до опору - спокійного, виваженого, раціонального.
Олександр Северин, к.ю.н.
радник ВГО Альянс "Майдан"
Примітки:
1 http://www.kremlin.ru/text/docs/2009/08/220743.shtml
2 Микола Рябчук. "Кремль досконало опанував мистецтво хуцпи" http://maidanua.org/static/mai/1218951146.html
2 http://maidanua.org/static/mai/1248770435.html
которой, как Вы прекрасно знаете, нет и быть не может"
Д.Мєдвєдєв, 01.08.09
11-го серпня 2009 року через медіа в світ вихлюпнулося "Обращение к Президенту Украины Виктору Ющенко"1 російського президента Дмитра Мєдвєдєва, написане, як випливає з тексту, за десять днів до того і котре Мєдвєдєв, як пояснює офіційний кремлівський сайт, "счёл необходимым сделать открытым, учитывая, что положение дел в российско-украинском межгосударственном общении приковывает к себе внимание граждан России и Украины, напрямую затрагивая их повседневную жизнь и завтрашний день".
Не знаю, чи то десять днів між нібито написанням і оприлюдненням той текст просто відстоювався для більшого "навару", чи бовтався між кабінетами Мєдвєдєва та Путіна, чи його доопрацьовував штат кегебешних майстрів психологічного впливу а чи все ж таки торкав кремлівських верховодців небезпідставний сумнів на тему "а может не надо?". Як би там не було, вихлоп стався і процес, як той казав, пішов.
У продукті звернення Мєдвєдєва до міжнародного епістолярного жанру насамперед звертає на себе увагу хуцпістський2 стиль, який, безперечно, не є продуктом мєдвєдєвських емоцій, а радше продуктом зусиль путінських артельників пропагандистської війни. Звертаючись до українського президента, московський колега зверхньо нарікає, дорікає, сварить, висварює і повчає. "Я уже писал Вам об этом в ноябре прошлого года, но ситуация не только не выправляется, а, напротив, деградирует" – пише Мєдвєдєв (скорше пишуть за Мєдвєдєва, звісно, але менше з тим), приймаючи позу сердитого вчителя: він, бачте, писав, а неслухи насмілилися не відреагувати належно. І, відповідно, далі починає грати під прокурора, інкримінуючи Ющенку "целенаправленные действия Вашей администрации", внаслідок яких, мовляв, мали місце нижчевикладені великі неподобства.
Відтак, подальший текст є де-факто пунктами звинувачень, в яких Мєдвєдєв безапеляційно сипле ефесбешними мислебацилами, нав'язуючи читачам (позаяк звернення відкрите і неодмінно буде дидактично ретрансльовано догідливими медіа-передавачами):
- що режим Саакашвілі "варварськи напав на Південну Осетію" за сприяння носіїв "антиросійської позиції в Україні", які "повністю поділяють з Тбілісі відповідальність за скоєні злочини" (підтекст – "і ми до них дістанемося");
- що Україна, мовляв, не вправі ігнорувати "відому вам позицію Росії" щодо НАТО і що в Кремлі краще знають, що потрібно українцям, аніж в Києві;
- що це саме Україна "ускладнює практичну діяльність" ЧФ РФ, порушуючи "основоположні угоди";
- що саме Україна винна у тому, що енергетична безпека "Росії, України, багатьох європейських держав" (ну, ви розумієте) опинилася під загрозою;
- що в Україні порушуються права російських інвесторів (не знаю, про кого тут йдеться, про солнцевських, про одінцовських чи про якихось там ще);
- що учасники українських визвольних змагань – "націстські посіпаки", Голодомор – "націоналістично зафарбоване трактування масового голоду в СССР", що історія – неуникненно "спільна" (тобто має бути спільним історичний міф), а російську мову звідусіль витісняють (хто і як – щоправда не сказано, тут "сотруднікі" вочевидь недопрацювали);
- що регілійна політика української влади – суть "згубна практика втручання", але українці (слід розуміти що тотально всі) явили "підтримку єдности православ'я" (чи то пак православія) і за те Москва тих українців вважає за можливо схвально поплескати по зігнутих спинах;
- що вимога відкликання двох московських дипломатів-шкідників – це "безпрецедентна для всього пострадянського простору" (знайте, мовляв – такий є, це константа, явлена нам Москвою у відчуттях) "провокація", "випад" за який відповідальний сам Ющенко через "підконтрольні служби". Відтак все, що утне Москва – це відповіді на "недружній крок";
- що українці – це не самостійна нація, а [испокон!] "братній народ", до якого, хоче він того чи ні, росіяни будуть "питать" (мені здається, це краще не перекладати), "самые добрые чувства".
Після декларування мотивувальної частини Мєдвєдєв виголошує резолютивну: "відкласти приїзд на Україну нашого нового посла" на невизначений термін, до визначення конкретних строків "пізніше з врахуванням реального розвитку російсько-українських відносин". До речі, оце кількоразово повторене "НА Украину", попри те, що навіть російські ЗМІ поступово привчалися (принаймні дотепер) вимовляти, як би не заплітався язик, "в Украину", виглядає як дрібна капость підлітка, що намагався, пишучи шкільного твора, дотримуватися правил пристойности, але, не втримавшись, таки нашкарябав на столі три заповітні літери.
Як, на мою думку, це все слід розцінювати?
По-перше, факт загальмування прибуття в Україну російського посла не варто ні недооцінювати, ні переоцінювати. Залишення певної держави без свого повноважного представника – серйозний дипломатичний крок, крутішим за який, у принципі, є хіба вислання чужого посла, розрив дипломатичних відносин та війна. Проте якби йшлося про власне залишення без посла, а не шантажистський, цілком у кегебешному стилі, викрутас – "ви злякайтеся, а не злякаєтеся – то гаразд, ми самі злякаємося". На кримінальному арго це зветься "брати на понт". Така постава дає Москві при несприятливому для неї розвитку подій у подальшому просто забути про свій пасаж, вимкнувши гальма.
По-друге, маємо справу, безперечно, з новим актом пропагандивної війни, в якому Мєдвєдєв виклав основні напрями подальших російських офензив (за що йому у певному розумінні можна навіть подякувати, адже "попереджений значить озброєний"). Актом промовистим, який має позбавити "прекраснодушну" частину українського суспільства сподівань на доброту Кремля, а іншу частину, "владельцев заводов, газет, пароходов", вгатити по макитрах осягненням того, що у московських розкладках їхне місце – біля параші, намісники та генерал-губернатори у разі чого диктуватимуть не лише "дискурс" (тим більш, що не знають цього слова), як сфери, які треба звільнити для благодатних "російських інвесторів".
По-третє, як пряме і відкрите втручання у внутрішні справи України, особливо зважаючи на апеляцію до "нового політичного керівництва України", тобто заявляючи про неприйнятність для Москви кандидатури Ющенка.
Так, повіяло невипраними тельняшками братішек-матросів Муравйова і жандармщиною епохи тамтешнього Ніколая. То що робити?
Опцій в принципі багато.
Можна покрутити пальцем біля скроні, відмахнутися і посміятися над недолугим "чебурашкою", "прєвєдмєдвєдом", "путінОїдом".
Можна злякатися і, залежно від статусу, чи наллятися пивом "Балтіка" з водкой "Столічной" під якусь "душевную пєсню о главном" чи поспішити до Білокам'яної на поклон, вимолюючи доступу до царського чоботу та за ханським ярликом.
Можна, навпаки, озброївшись футболкою, на якій козарлюга стинає москалям голови, пройтися маршем біля осиротілої російської амбасади, щось поскандувати і потицяти у вікна чи то трьома пальцями чи то дулями.
Тощо.
Але колись, у легендарні часи, у просунутого, як би сьогодні сказали, майстра дзен неофіт допитувався, у чому суть вчення і практики. "Йдеш – і йди собі, - відповів сенсей, - сидиш – і сиди собі, лежиш – то й лежи. Хочеш спати – спи, хочеш їсти – їж, хочеш пити - пий. Тільки не суєтися".
Повторю услід за мудрим сенсеєм. Головне – не діяти рефлекторно. Особливо – коли саме до того тебе і підштовхують.
Перше. Нам конче необхідно нормально і законно провести президентські вибори і забезпечити наявність в Україні легітимної влади, бо natura abhorret vacuum, а бажаючі ту порожнечу заповнити – от вони. У цьому контексті будь-яке зазіхання на законну процедуру виборів має розцінюватися навіть не як просто порушення виборчого права, а як зазіхання на національну безпеку. Усунення, як це пропонується в одіозному проекті змін до закону про вибори, громадських організацій від спостереження є абсолютно неприпустимим, щоб не сказати - навмисною диверсією.
Друге. Українські громадяни і українські політики, українські професіонали і українські бізнесмени, українські військові і українські інтелектуали мали б усвідомити засадничу спільність – українськість. Ми всі на одному боці барикад, де на іншому – союз ефесбешних вигодуванців в Кремлі та ідіотів і крадіїв тут. Наше спільне завдання, попри різницю у політичних поглядах – будувати міцну правову процедурну державу з відповідальною ефективною владою та сильним сектором національної безпеки, ставлячись до саботажників як до саботажників.
Третє. Питання енергетичної безпеки, енергозбереження, енергетичного унезалежнення та енергетичної співпраці з Заходом – пріоритет.
Четверте. Нагадаю з Відкритого листа до адміністрації США, урядів і громадськости країн ЄС3: "можемо і маємо розвивати наше співробітництво [з НАТО], активно виконувати річну Національну програму, отримувати професійну допомогу, брати участь у формуванні спільної безпекової стратегії і робити свій практичний внесок у безпеку союзу демократій. Усвідомлюємо, що на часі не гучні декларації, а повсякденна, копітка праця. Саме така праця - наш найкоротший шлях до Альянсу".
Четверте. Не боятися самим і не намагатися залякати. Розпальцьовка, вирячені очі і вишкірені зуби (а також царський голий торс та батерфляй на байкальському відпочинку перед телекамерами) – то штибу уркаганських понтів на зоні, розрахованих на таких саме уркаганів, тільки "сцикливіших". Всякий крок має бути виваженим і продуманим, а не рефлекторним звуком. Панікерам усіх гатунків та ідеологічних забарвлень краще відійти до віддаленого шанця.
П'яте. Процитую cамого Мєдвєдєва: "не поддаваться искушению поссорить наши народы ради чьих бы то ни было геополитических проектов или политической карьеры, а всячески беречь дружбу украинцев и россиян, укреплять фундамент сотрудничества к обоюдной выгоде и в интересах процветания наших стран". Істинно сказано, амінь (хоч він і мав на увазі мабуть що інше). Розвиток міжсуспільних відносин, людські контакти науковців, фахівців, громадських діячів України і Росії є запобіжником на улюбленій червоній кнопці путіно-мєдвєдєвих. Певним чином місія українців – врятувати росіян від війни. Знов-таки з Відкритого листа: "тільки у спілкуванні, у широких культурних, інформаційних, наукових, освітніх, фахових обмінах і особистих контактах можна розвинути необхідну довіру, яка стане міцним фундаментом партнерства між нами". У листі йшлося про Європейський простір, але те саме вірно і для міжсуспільних взаємин з Росією, у цьому розумінні не близька до всеосяжної і всепроникненої тоталітарщини московська влада, а вільна Україна може стати для російських "вольнодумцев" порталом виходу у Світ.
Колись одна мудра людина, якій я безмежно вдячний, казала мені: "міра твого опору має зростати мірою тиску на тебе". Не сумніваюся, що Україна і українці здатні до опору - спокійного, виваженого, раціонального.
Олександр Северин, к.ю.н.
радник ВГО Альянс "Майдан"
Примітки:
1 http://www.kremlin.ru/text/docs/2009/08/220743.shtml
2 Микола Рябчук. "Кремль досконало опанував мистецтво хуцпи" http://maidanua.org/static/mai/1218951146.html
2 http://maidanua.org/static/mai/1248770435.html
Відповіді
2009.08.11 | Историк
Вы не заметили, что Москва фактически
отрицает украинский суверенитет?..2009.08.11 | Адвокат ...
Вона весь час те й робить. Нє?
Як не дєлом, то сльовом.2009.08.11 | GreyWraith
Ми вже до цього звикли...
Чи не хоче пан Мєдвєдєв вилізти на Івана Великого і спробувати заперечити ділом закон всесвітнього тяжіння?2009.08.11 | Историк
Re: Ми вже до цього звикли...
GreyWraith пише:> Чи не хоче пан Мєдвєдєв вилізти на Івана Великого і спробувати заперечити ділом закон всесвітнього тяжіння?
Оставьте парнишку в покое. Тут совсем другие дяди бал правят. Они если и прыгают, то только с парашютом и полным боекомплектом...
2009.08.11 | AxeHarry
Re: Ми вже до цього звикли...
Для Дядeй главноe - нe прізeмліццо на кємто забитиє по традіціонному разгільдяйству віли.2009.08.11 | Историк
Re: Ми вже до цього звикли...
AxeHarry пише:> Для Дядeй главноe - нe прізeмліццо на кємто забитиє по традіціонному разгільдяйству віли.
Вот это другой разговор! Ясли я Вас правильно понял...
2009.08.11 | Адвокат ...
Ви усьо пойнялі чьотко!
2009.08.11 | AxeHarry
Re: Ви усьо пойнялі чьотко!
заходит к тебе российский солдат за золотыми ложечками. а ты ему говоришь: прости, браток, свинцовые только остались!2009.08.11 | igorg
Ось і визрівають, наливаються соком плоди
запліднені у Кремлі Обамою. Обережніше треба із сім'ям! У же ж один спалився на Моніці.2009.08.11 | Адвокат ...
Схоже на те. Єбама всласть "про*бал" Україну,
після чаю з мацькальськеґо чобота.2009.08.11 | GreyWraith
Нічого ніхто не процвиндив
Бо якби справді США нас здали, то для таких істеричних і недолугих заяв в Росії не оголошували б. Бо причин для паніки не було б.А так - виявилося, що ні Україна, ні Грузія мідним тазом, попри сподівання, накриватися не збираються (ви чули по російських та підросійських ЗМІ, як здулася грузинська опозиція? Отож...), а товстий полярний звір вже настільки наблизився до Росії, що американці не соромляться і дедлайн оголошувати. От і гарячкують, бо час закінчується...
2009.08.11 | igorg
Почитайте матеріали Мюнхена
2009.08.11 | Махновець
Re: Нічого ніхто не процвиндив
Я десь бачила таку інформацію, що газ (у свердловинах) в Россії закінчиться в 2015.2009.08.11 | Историк
Re: Ось і визрівають, наливаються соком плоди
igorg пише:> запліднені у Кремлі Обамою. Обережніше треба із сім'ям! У же ж один спалився на Моніці.
Моника - это их внутреннее (по имеющимся данным). Внешняя политика США - это преемственная и глобальная военная политика, в которую не всегда "вписываются" даже президенты, не говоря о других странах.
2009.08.11 | Sean
згадайте, до речі, скільки паркетологів провіщувало
що Раша цього разу не пхатиметься напряму в президентські вибори. Вже запхалася. Одному кандидату - чорну мітку, іншим - маячки2009.08.11 | GreyWraith
Пес повернеться на своє блювотиння?
2009.08.11 | ОлегS
Разумный совет сенсея. Согласен.
Что добавил бы - мне кажется, Президент вместе с МИДом должен подготовить свое заявление по этому по поводу , спокойное, выверенное - только не к Медведеву, с котором, в принципе, дебильно дискутировать - а к Западной европе и Штатам, объясняя, что идет та самая холодная война, почему она идет, и как на самом деле выглядит позиция Украины.2009.08.11 | igorg
Ага, і Україну уже виставлено на торги
Тож апелювати потрібно в першу чергу до Європи, особливо до тих по кому пройшовся русскій сапог. Ще має сенс до Японії й можливо до Ізраїлю. З абсолютно чітким нагадуванням про зовсім недавню історію. Бо є гидке відчуття, що ці гноми не чекатимуть довго, життя людське коротке, а їм охота погратися у войнушку й побачити бажані плоди ще за життя.Й нагадувати слід дуже доступно. Про геополітичне становище України, про її мобілізаційний потенціал, про енергетичний потенціал, про ядерні реактори й Дніпровський каскад. А ще показати де саме стояли ракетні бази із Сатаною. Й Мукачівську й Пістрялівську РЛС в купі із Чорнобильською не зле нагадати. Й цифирки по Київському військовому округу навести. Нагадати скільки ходу танкам до Варшави, Праги, Відня, Берліна й Парижу. Скільки ВДВ треба аби скажімо Болгарія стала дружньою Росії країною.
2009.08.11 | ОлегS
Что всегда -огорчает - наш провал в ПиАре
Вот хороший момент, чтобы воспользоваться информационным поводом, раздуть такую волну на Россию, чтоб они к холодам боялись кубометр газа Европе недодать - потому что лозунг "во всем виновата Украина" не прокатит!2009.08.11 | igorg
Ну ви ж бачили реакцію БЮТ з ПРУ на це
А по неділях Яворівський буде нас вчити як бути Українцями.2009.08.11 | Историк
Яценюк только что выступал по "Эху": "наш президент, конечно,
давал повод...". Стоит прочитать.2009.08.11 | ОлегS
Да стоит ли... Не тот титан мысли, чтоб читать...
2009.08.11 | Историк
Но он как бы не только публицист?..
2009.08.11 | Историк
Вот это правильно:
igorg пише:> А ще показати де саме стояли ракетні бази із Сатаною. Й Мукачівську й Пістрялівську РЛС в купі із Чорнобильською не зле нагадати. Й цифирки по Київському військовому округу навести. Нагадати скільки ходу танкам до Варшави, Праги, Відня, Берліна й Парижу. Скільки ВДВ треба аби скажімо Болгарія стала дружньою Росії країною.
2009.08.11 | Sean
Цікава забавка може бути, до речі
"Моніторинг втілення у програмах кандидатів у Президенти України настанов Президента РФ"2009.08.11 | Pavlo Z.
До речі - це шикарний пас Ющенку.
Москва вдруге наступає на українські передвиборчі граблі:)Sean пише:
> "Моніторинг втілення у програмах кандидатів у Президенти України настанов Президента РФ"
Ідея класна, 100%. Щоб було серіальним процесом треба петицію он-лайн написати ("є такі-то настанови гномєдвєда, ми уважно спостерігатимемо і оприлюднюватимемо як Ви, кандидате, їх виконуєте"), підписати і всім, хто заявив про кандидатство надіслати. До речі, Ющенку можна не надсилати ("він нездатен виконувати, адже гномєдвєд про це сказав").
P.S.Хоч дупою відчуваю, що Ющенко для Кремля - далеко не найгірший варіант.
2009.08.11 | GreyWraith
Re: До речі - це шикарний пас Ющенку.
Pavlo Z. пише:P.S.Хоч дупою відчуваю, що Ющенко для Кремля - далеко не найгірший варіант.
Судячи із обговорюваного звернення, Кремль з Вашою дупою не погоджується.
2009.08.11 | igorg
Й він цей пас прийняв, готує відповідь
2009.08.11 | Pavlo Z.
Re: До речі - це шикарний пас Ющенку.
GreyWraith пише:> Pavlo Z. пише:
> P.S.Хоч дупою відчуваю, що Ющенко для Кремля - далеко не найгірший варіант.
> Судячи із обговорюваного звернення, Кремль з Вашою дупою не погоджується.
А Ви не припускаєте гри у піддавки?:))
2009.08.11 | Историк
Медведев сформулировал программу российской
агрессии: "НАТО, отойди в сторону!", "Пятая колонна - к бою!", "Остальные - разбегайтесь!". Очень грамотно. Обратите также внимание на зачистку (вкл. серию убийств) и др. формы типично предвоенного озверения режима в России.2009.08.11 | DADDY
Ой, тільки не варто нас лякати можливою війною
Историк пише:> агрессии: "НАТО, отойди в сторону!", "Пятая колонна - к бою!", "Остальные - разбегайтесь!". Очень грамотно. Обратите также внимание на зачистку (вкл. серию убийств) и др. формы типично предвоенного озверения режима в России.
Сигнали 5-й колоні дійсно є, а все решта (як це і зазначає Шон в своїй статті) суцільні "понти для приїзджих та людей зі слабкими нервами".
Ви ж самі погодились, що із парашютом та повним боєкомплектом можна десантуватися на вила - ось так і буде, бо маємо славні бойові традиції.
2009.08.11 | Историк
Реальная (а вовсе не дутая) военная угроза, особенно
против Европы, была важнейшим и эффективным инструментом советской внешней политики все 40 лет холодной войны. Которую, кстати, Москва если и проиграла, то не до конца. Вот Вы, допустим, смелый, бескомпромиссный и не будете обыгрывать эту угрозу в своих политиканских интересах. Но не все же такие...2009.08.11 | Сахаров
Вила - то забавка порівняно з тим на що ще можна приземлитися
2009.08.11 | GreyWraith
Он і до Тбілісі російські танки не дійшли...
І, попри прогнози русофілів, Саакашвілі як керував Грузією, так і продовжує. А грузинська опозиція здулася...2009.08.11 | Историк
Они и до Рейна не дошли, а только до Эльбы. Но
этого хватило, чтобы шантажировать полмира, а в ФРГ оппозиция едва не вытолкнула страну из НАТО.2009.08.11 | GreyWraith
А даремно...
Замахнувся? - бий, і то так, щоб той вже не піднявся. А то станеться те, що сталося: ті, хто живуть за Ельбою, очуняли, підготувалися і виштовхали російсько-раяднські танки за Хутір Михайлівський.Историк пише:
этого хватило, чтобы шантажировать полмира,
Шантаж - зброя слабкого і фактично разова. Врешті-решт терпець може урватися, і він вирішить проблему, просто знешкодивши цього самого шантажиста. Несподіванки вже нема...
Цікаво, чому це Байден так круто 15 років взявся Росії відпускати?
а в ФРГ оппозиция едва не вытолкнула страну из НАТО.
Так не виштовхнула ж.
2009.08.11 | Историк
Re: А даремно...
GreyWraith пише:> Замахнувся? - бий, і то так, щоб той вже не піднявся. А то станеться те, що сталося: ті, хто живуть за Ельбою, очуняли, підготувалися і виштовхали російсько-раяднські танки за Хутір Михайлівський.
Фишка было в том, чтобы замахнуться на тех, кто ближе, а шантажировать тех, кто дальше, за океаном. Горби как раз хотел разорвать узы атлантизма с помощью объединения Германии и "Общеевропейского дома". В этих же целях он несколько опустил своих генералов, за что и поплатился. Хватился было, но - поздно. Этот опыт сегодня учтен, генералы в России - на коне и фактически у власти.
> Историк пише:
> этого хватило, чтобы шантажировать полмира,
> Шантаж - зброя слабкого
Хитрого. Умный под шантаж не подставляется.
і фактично разова.
40 лет?..
Врешті-решт терпець може урватися, і він вирішить проблему, просто знешкодивши цього самого шантажиста. Несподіванки вже нема...
Бывает. Но бывает и наоборот.
> Цікаво, чому це Байден так круто 15 років взявся Росії відпускати?
Типа, нет необходимости для срочных и решительных мер. Это лукавство. Они знают, что запас прочности у России огромный.
> а в ФРГ оппозиция едва не вытолкнула страну из НАТО.
> Так не виштовхнула ж.
Это все Горби-авантюрист. Думал (с дружками), типа, "мы порозовеем, восточные немцы - левые, западные левые немцы - за нас, объединятся и на радостях нас профинансюруют, а американцев выдавят, вот я и без генералов справлюсь". Не получается без генералов-то!
2009.08.11 | GreyWraith
Re: А даремно...
Историк пише:Горби как раз хотел разорвать узы атлантизма с помощью объединения Германии и "Общеевропейского дома". В этих же целях он несколько опустил своих генералов, за что и поплатился. Хватился было, но - поздно.
Тут, схоже, так і було. Я про щось подібне читав у Буковського. Але всі хитрі плани зірвалися через те, що на перших східнонімецьких виборах переміг ХДС, хоча всі ліваки розраховували на перефарбовану СЄПН. І тоді не дивно, що те, що сталося (замість виходу ФРН із НАТО - вступ туди аж до Балтії включно, і тепер навіть Україна з Грузією на порозі), теперішнє російське керівництво розгладає як наглий і жорстокий кидок...
Хитрого. Умный под шантаж не подставляется.
Буває, що і підставляється. Але потім викручується.
40 лет?..
І який результат в кінцевому підсумку? НАТО за 100 км від Санкт-Петербурга?
Бывает. Но бывает и наоборот.
Я повторюю, що шантажист - це слабак. Якби він знав, свою волю жертві прямо нав'яже, то так би і діяв. Як свого часу та ж Російська Імперія чи інші сильні держави. Але у слабкого є шанс тільки при несподіванці... Ідіотизм і кретинізм опонента я вважаю занадто малоймовірним.
Они знают, что запас прочности у России огромный.
Тоді навіщо лукавлять? І де він, той запас, в чому виражається?
Хоча коли знати, що замість Росії років через 30 буде там Китай, то я згоден: міцність не величезна, а нескінченна...
Это все Горби-авантюрист. Думал (с дружками), типа, "мы порозовеем, восточные немцы - левые, западные левые немцы - за нас, объединятся и на радостях нас профинансюруют, а американцев выдавят, вот я и без генералов справлюсь". Не получается без генералов-то!
Во-во, це Буковский писав...
2009.08.11 | Историк
Re: А даремно...
GreyWraith пише:> Во-во, це Буковский писав...
...прочитав это в бумагах, которые я до этого писал
2009.08.11 | DADDY
З генералами теж щось не дуже виходить
Историк пише:>Не получается без генералов-то!
Справа в тому, що кремляді підходять до питання несистемно, традиційно по-радянські: тобто б"ють "по вершкам, а не по корешкам". Якщо б наприклад я поставив собі за мету відродити СіСіСіПі, то, маючи ресурс від дорогих вуглеводнів, провів би в країні структурні і технологічні реформи (перелік дуже довгий, тому не наводжу). Після того, як населення близького зарубіжжя почало б возити до мене в країну дітей на екскурсії типу " Країна щастя", тоді б можна було поволі підтягувати ситуацію до возз"єднання братніх народів.
На риториці війни ніц у карліків не вийде.
2009.08.11 | GreyWraith
Re: З генералами теж щось не дуже виходить
DADDY пише:Якщо б наприклад я поставив собі за мету відродити СіСіСіПі, то, маючи ресурс від дорогих вуглеводнів, провів би в країні структурні і технологічні реформи (перелік дуже довгий, тому не наводжу).
А навіщо ті реформи теперішньому російському режимові? ЇМ і так добре, а ці реформи об'єктивно мусять плодити велику кількість справді вільних і незалежних людей. І навіщо тим людям нова імперія із ізоляцією?
Після того, як населення близького зарубіжжя почало б возити до мене в країну дітей на екскурсії типу " Країна щастя", тоді б можна було поволі підтягувати ситуацію до возз"єднання братніх народів.
А навіщо будувати щось реальне, якщо можна обмежитися телевізійними потьомкінськими селами і підкупом сусідської еліти?
На риториці війни ніц у карліків не вийде.
Не вийде - то не вийде, але нагадити можуть багато, а нам розгрібати...
2009.08.11 | AxeHarry
Re: Вила - то забавка порівняно з тим на що ще можна приземлитися
Вила - тeж забавка шхe та, особливо якщо крупнокалібeрні та з навeдeнням по радару.А головним по вилам трeба назначити ну наприклад Ворошиловського Cтрілка Кузьмука, то жодeн нормальний літун нe згодицця підійти до укркордону ближчe ніж радіус роботи вил...
2009.08.11 | ОлегS
А хотел на выборы не идти...При такой поддержке придется за Юща.
2009.08.11 | Сахаров
А не пішов би він на КНUI разом зі своїм послом?
2009.08.11 | Pavlo Z.
Не захоче.
2009.08.11 | Сахаров
Язык дипломатии тонок и гибок.
Можно гибко лизнуть, но можно и тонко послать.Як там у Листі запорожців султанові? "Місяць на небі..... а день у нас такий як у Вас. Поцілуй у сраку нас." - Тонко, дипломатично, зі смаком, і, головне, пасує до історичного моменту.
2009.08.11 | Pavlo Z.
Ні тут таки краще не тонкий гнучкий язик,а товстий негнучкий KH.
Сахаров пише:
> Можно гибко лизнуть, но можно и тонко послать.
> Як там у Листі запорожців султанові? "Місяць на небі..... а день у нас такий як у Вас. Поцілуй у сраку нас." - Тонко, дипломатично, зі смаком, і, головне, пасує до історичного моменту.
А якщо серйозно, то стиль листа запорожців підійшов би "на раз"!:)
2009.08.13 | Чумак
Ну то підсадимо. Може, йому просто зависоко. Але хай на це
не ображається. Ми ж не навмисно. "Маємо те, що маємо"2009.08.11 | GreyWraith
Дивіться, які люті в Росії солдати (л)
21-летний старший сержант-контрактник Николай Еремин избил двоих и убил одного офицеров битой. http://txt.newsru.com/crime/10aug2009/3officersbeatmsk.html2009.08.11 | Историк
А некоторые из них выходят в генералы...
2009.08.11 | Сахаров
Оно то так. Но только один мужик двух генералов
долго не прокормит.2009.08.11 | Историк
Re: Оно то так. Но только один мужик двух генералов
Сахаров пише:> долго не прокормит.
А ежели он нефтю качает?..
2009.08.11 | Сахаров
Re: Оно то так. Но только один мужик двух генералов
Исключительно для генералов? А как другим захочется? Или исторические хозяева у нефти найдутся? И вообще - сегодня бар, завтра йок, хотя Пут с Медведом, видимо, пенсию получать еще будут (но до нее еще и дожить надо).2009.08.11 | Историк
Re: Оно то так. Но только один мужик двух генералов
Сахаров пише:> Исключительно для генералов? А как другим захочется? Или исторические хозяева у нефти найдутся? И вообще - сегодня бар, завтра йок, хотя Пут с Медведом, видимо, пенсию получать еще будут (но до нее еще и дожить надо).
In the long run we are all dead - John Maynard Keynes...
2009.08.11 | Сахаров
Оно то так. Но беда не в том, что человек смертен,
иногда он внезапно... Особенно если мужику надоест качать. (За точность не ручаюсь, но почти Булгаков).2009.08.11 | Историк
Re: Оно то так. Но беда не в том, что человек смертен,
Сахаров пише:> иногда он внезапно... Особенно если мужику надоест качать. (За точность не ручаюсь, но почти Булгаков).
Ручаюсь, что про мужика - это уже другая философия...
2009.08.11 | Сахаров
Never say never
2009.08.11 | GreyWraith
Історику, я Вас поважаю
З таким розумним, дотепним, тонким, іронічним тролем, як Ви, мати справу - одне задоволення.Керував би я ФСБ, то примусив би їх замість легіонів тупорилих портянок, що тільки фінансування даремно процвинджують, мати справу з такими розумними людьми, як Ви. Окрім жартів.
2009.08.11 | Историк
Re: Історику, я Вас поважаю
GreyWraith пише:> мати справу з такими розумними людьми, як Ви. Окрім жартів.
они и не шутят (жарт)
2009.08.11 | zmej_gorynych
Re: Дивіться, які люті в Росії солдати (л)
А це просто пістня! Бомба!!!Реально зо два десятки дагів (хоча по матеріалах справи проходить лише троє) захопили КПП військового містечка, пограбували та віддухопелили російську розвідроту (біля 20-ти чоловік!) прямо в її казармі: http://txt.newsru.com/crime/30jan2009/dag20sturmspecnaz.html
Вопля, джигіти, га!
2009.08.12 | GreyWraith
Аби ось ці джигіти до нас в гості не навідалися...
Сформують ось цей Мєдвєдєв із них яку-небудь Дику дивізію і кине на Київ...Хоча, слід відзначити, у нас якось про різні кавказькі мафії чомусь мало чути. Невже наша українська бандота виявилася настільки суворою, що роги джигітам пообламувала ще 15 літ тому?
2009.08.13 | Чумак
Навідаються - зустрінемо.
2009.08.11 | орест
Re: Идет война холодная
Моя порада Президенту - зігнорувати Медведева. Хамам не відповідають.2009.08.11 | ilia25
Не идет
Заява зроблена для внутрішнього користування, як і всі публічні заяви Креммля. Мовляв дивіться, які дурні українці, не послухалися нас та обрали собі Ющенка. Лише щоб за 5 років провалявши дурня, обрати врешті решт Януковича.А холодну війну Росія просто не може потягнути экономічно.
2009.08.11 | Историк
Нет у Вас чувства нового!
ilia25 пише:> А холодну війну Росія просто не може потягнути экономічно.
Это ту "старую" не может. А в "новой" несколько человек взяли и разнесли пол-Манхэттена. Это к вопросу о цифрах.
Кстати, о них же: личный состав армии вместе с контрактниками, срочниками, вольнонаемными, персоналом вспомогательных предприятий, научных институтов, КБ и ВУЗов - 1.470.000
ФСБ, ФСО, ФПС, ФАПСИ, СВР и пр. - 2.140.000
штатные сотрудники МЧС, МВД, ВВ, Минюста, ФМС и Прокуратуры - 2.536.000.
И еще др. Их-то Россия как-то "тянет"...
2009.08.12 | ilia25
Re: Нет у Вас чувства нового!
Историк пише:> ilia25 пише:
> > А холодну війну Росія просто не може потягнути экономічно.
> Это ту "старую" не может. А в "новой" несколько человек взяли и разнесли пол-Манхэттена. Это к вопросу о цифрах.
> Кстати, о них же: личный состав армии вместе с контрактниками, срочниками, вольнонаемными, персоналом вспомогательных предприятий, научных институтов, КБ и ВУЗов - 1.470.000
> ФСБ, ФСО, ФПС, ФАПСИ, СВР и пр. - 2.140.000
> штатные сотрудники МЧС, МВД, ВВ, Минюста, ФМС и Прокуратуры - 2.536.000.
> И еще др. Их-то Россия как-то "тянет"...
Так это ж без холодной войны она их тянет. А если у Росии перестанут покупать нефть и газ, то на какие шиши она будет содержать свою армию? Снова половину населения загонит в бараки, а другую пошлет на лесоповал? Я думаю что уж какие они замордованные после 70 лет совка, но гражданская война у них начнется.
2009.08.13 | Чумак
Як хтось сумнівався - ось нащо нам власна церква: (л)
http://uapc.org.ua/ua/?newsId=389