08/15/2009 | Jan Rokita

Вперше польська влада використала візи для такої показової демонстрації небажання по відношенню до України. Міністр Схетина рекомендував не впустити до Польщі малої групки українських підлітків на велосипедах, не дивлячись на те, що мали вони важливі польські візи. Заступник Схетини публічно з'ясував, що візи були неважливі, бо були „виманені”. Не знати чому, цією аргументацією керівництво МВС вирішило ще більше загострити конфлікт.

На чому полягало це негідне виманювання? Українські організатори не запитали держчиновників Схетини про згоду на те, щоб патроном їх велосипедного пробігу був Степан Бандера. Для українців - національний герой, борець за вільну Україну, в'язень польського Бреста і німецького « Заксенхаузен», наприкінці, із-за рогу вбитий радянським агентом спецслужб. Для нас - організатор замахів на Голувка, Бабія і Пєрацкого, а також - хоч що правда на віддалі патрон Української Повстанської Армії, так як в часи діяльності УПА знаходився в гітлерівському концтаборі

Яка польська політична аксіологія виникає з цього інциденту і чи ми впевнені, що саме таку українську політику польська держава повинна проводити? Польські власті привласнили собі право на те, щоб давати або не давати дозволу вибирати патронів екскурсій і молодіжних пробігів з сусідніх держав. Хотілося б поцікавитися у Схетини, що він зробить, якщо молоді німці захочуть проїхати до Кролевця шляхом Гогенцоллернів або - не дай Боже - молоді євреї до Бреста шляхом терориста і лауреата Нобелівської премії Менахема Бегіна?

Я вважаю, що до нудоти варто повторювати: історична пам'ять є святою власністю народів. І не нам вирішувати зміст української пам'яті. А міністра я спішу поінформувати, що колись на Кремлі я вшанував пам'ять його завойовника, гетьмана Жулкєвского, але до голови мені не прийшло інформувати про це у візовому відділі російського МВС.

Польща вввела шість років тому візи для українців, ніби того не бажаючи, не незручні вони є для польських інтересів, хоч неминуче благо політики Євросоюзу. Багато разів ми декларували прагнення до їх лібералізації, спрощення процедур, а наприкінці знесення. Це є одна з цілей Східного Партнерства Євросоюзу. І так всупереч цим деклараціям українці борикаються з деморалізованою діяльністю польських консульств на Сході і безглуздо рестриктивними законами польського ринку роботи.

Не дуже допомогло прийняття Київом угоди з ЄС про спрощення візового руху. Досі однак це все можна було спихати на бюрократію Євросоюзу, а в якнайгіршому разі - на „ польську історію”. Показове рішення Схетини показує, що в питанні віз Польща є лицемірна: проголошує постулати їх знесення, але хоче вживати їх як інструменту ідеологічної рестрикції.

Ну і наприкінці найважливіша річ. Польща мала досить розуму, щоб протягом років здобувати симпатію молодого покоління українців. Я пам'ятаю в дні помаранчевої революції польські і бандеравські прапори, утримувані хлопцями з Києва і Кракова поряд на Хрещатику. Закриття біло-червоного шлагбауму для групки таких же хлопців на велосипедах неминуче буде асоціюватися молодим українцям з абсурдною радянською практикою, про яку могли чути від своїх батьків.

Бандера є і буде важливим пунктом української пам'яті і цього не змінить жоден декрет міністра Схетини. Не змінять також цього ані наші судження, не відомо які прояви небажання. За якийсь час президент Ющенко оголосить його напевно героєм України. Але категорично пропольська політика Ющенка перестала нас останнім часом обходити. Перестало нас також обходити те, що серед тисяч (якщо не мільйонів) українців, шануючих Бандеру, цим дрібним інцидентом ми знову пробудили польський ресентимент. І можна б цим всім нехтувати, коли б тільки не одне запитання. Чи ми вже не вважаємо, що пропольська і вільна від впливів Кремля Україна - враз з європейською інтеграцією - найважливішою умовою польської безпеки?

Переклад – Марія Якубович http://www.fcp.edu.pl/przeglad-prasy/po-ukrainsku
Автор – Ян Рокіта
Джерело =http://www.dziennik.pl/opinie/article429353/Dekret_Schetyny_i_ukrainska_pamiec.html