Росіян вже годують "маринованим Ющенком" (/)
08/17/2009 | Тарас Токар
Російська оборона за допомогою атаки
[15:04 17 августа 2009 г.] [ Rzeczpospolita, 14 августа 2009 ]
Підігрітий тріумф на Кавказі і маринований Ющенко! Саме такі страви приготували російські лідери своїм співгромадянам, щоб відвернути їхню увагу від економічної кризи та напруженої ситуації на Північному Кавказі.
Російський народ потребує демонстрації сили, проявів слабкості він не стерпить. А тому Москва чіпляється не тільки до Грузії та України — конфлікти в Росії виникають чи не з усіма державами на пострадянському просторі, пише Юстина Прус у польській Rzeczpospolita.
Стратегія Кремля: Москва втрачає вплив у пострадянських державах. Ситуацію намагається рятувати погрозами на адресу сусідів.
Щоденна газета “Комерсантъ” написала про спроби Москви почати нову торгівельну війну — цього разу з Литвою. На думку московських санітарних служб, у литовських молочних продуктах було знайдено антибіотики. Вільнюс стверджує, що це неправда, а за всім цим стоїть політика. “Комерсантъ” припускає, що Москва мститься за продаж польській компанії Orlen нафтопереробного заводу в Мажейку і намагається в такий спосіб чинити тиск на нового президента Литви.
За два дні до цього Дмітрій Медвєдєв заходився відновлювати вплив в Україні — публічно розкритикувавши політику Віктора Ющенка, чиє президентство власне завершується, і звинувачуючи його в повному псуванні відносин між “братніми народами”. “У вигляді кари” — приїзд в Україну нового посла відкладається до кращих часів, тобто до появи в Києві розсудливішого керівництва.
Боротьба не припиняється і на білоруському фронті. Непокірного Алєксандра Лукашенка, який не хоче визнавати незалежність Південної Осетії і Абхазії і створювати сили швидкого реагування в рамках ОДКБ — російського анти-НАТО — покарали молочною війною. Поки що безрезультатно.
І це ще не все: Москва втрачає вплив у Центральній Азії, на Кавказі і навіть у Молдові. У вигляді антидоту вона використовує добре відомий їй засіб: “погрози і кредити”. “Це наслідок системи цінностей, яку прищепив Путін. Гроші і сила. Гроші дозволяють нам їх купити, сила залякувати”, — оцінює ситуацію в розмові з Rzeczpospolita політолог Дмітрій Орєшкін. А грошей на “братерську” щедрість дедалі менше. “Щоб не втрачати впливів в колишньому СРСР, Москва змушена діяти. Проблема в тому, що вона діє дедалі більш агресивно, і це приносить протилежні результати, на відміну від тих, що вона переслідує, — говорить Rzeczpospolita Алєксєй Макаркін з Центру політичних технологій у Москві. — Для Кремля відступ чи більш зважені кроки були б ознакою слабкості, але тут дійсно потрібна “м’яка сила”, — додає експерт. — Власне тому Москва поступово втрачає вплив на користь Заходу і Китаю”, — переконує він.
Фортеця в облозі
Російська громадськість проявів слабкості не стерпить. У цьому контексті коментар Секретаріату Ющенка на лист Медвєдєва був влучним діагнозом. “Молоде керівництво Росії перетворюється на заручника старих імперських комплексів, які змушують постійно плекати образ зовнішнього ворога і підміняти рівноправний діалог з усіма сусідніми державами мовою образ і погроз”, — заявили українські можновладці.
Медвєдєв, який в ході виборчої кампанії на початку минулого року був представлений нам як ліберал, що виступає за мир і свободу, швидко зрозумів, на що є попит. “Потрібні успіхи, але в радянському, наддержавному розумінні”, — запевняє Орєшкін. У ролі одного з таких успіхів росіянам була представлена російсько-грузинська війна на Кавказі. Сподобалося — рейтинги президента і прем’єра пішли вгору. Тому незабаром після річниці цих подій влада і контрольовані нею ЗМІ зробили все, щоб добре відтворити цю атмосферу і дати людям посмакувати вже трохи побляклого тріумфу і відчуття братського обов’язку щодо осетинців і абхазів. Дійсно, протягом минулого року зовнішній світ схилити на свій бік не вдалося, але зі співвітчизниками було значно легше.
Окрім того, саме тому Київ, який із готовністю став на бік Тбілісі, критикувався публічно, а не в кабінетній тиші — Дмітрій Медвєдєв скористався благами цивілізації, щоб за допомогою свого блогу викликати Ющенка до дошки. “Це Путін виховав народ так, що не можна затримуватися. Потрібні подальші перемоги, демонстрація сили”, — вважає Орєшкін. І сильний, незламний лідер, який стане на варті інтересів Росії. Зокрема, поза її кордонами.
Путвєдєв
Тож навколо кого об’єднуватися? Медвєдєв — президент, глава держави. Він публічно розкритикував Ющенка, а під час візиту до південноосетинського Владикавказу, неподалік від Цхінвалі, запевнив, що минулорічне рішення про збройне втручання прийняв він. Однак, як зазначив один з коментаторів радіостанції “Эхо Москвы”, “народ відчуває, хто тримає кийок”. Тим часом Владімір Путін пірнав у Байкал і здійснював кінні прогулянки з оголеним торсом, нагадуючи співвітчизниками, хто насправді батько народу.
Тихе суперництво в російському тандемі чи зрежисована гра — правда в тому, що на обох лідерів найближчими місяцями чекає велике випробування. Економісти застерігають, що насувається осіння хвиля кризи, звільнені кілька місяців тому люди і досі не знайшли роботи, заводи простоюють, а валютні резерви тануть. Окрім того, вирують пристрасті на Північному Кавказі — з Інгушетії, Чечні, Дагестану щодня надходять повідомлення про чергові стрілянини і замахи. Від цього всього треба відвернути увагу росіян, принісши їм на тарілочці підігрітий тріумф на Кавказі і маринованого Ющенка. На цьому, певно, справа не закінчиться.
Юстина ПРУС
Перевод — Inozmi.
http://www.ukrrudprom.ua/digest/Rosyska_oborona_za_dopomogoyu_ataki.html
[15:04 17 августа 2009 г.] [ Rzeczpospolita, 14 августа 2009 ]
Підігрітий тріумф на Кавказі і маринований Ющенко! Саме такі страви приготували російські лідери своїм співгромадянам, щоб відвернути їхню увагу від економічної кризи та напруженої ситуації на Північному Кавказі.
Російський народ потребує демонстрації сили, проявів слабкості він не стерпить. А тому Москва чіпляється не тільки до Грузії та України — конфлікти в Росії виникають чи не з усіма державами на пострадянському просторі, пише Юстина Прус у польській Rzeczpospolita.
Стратегія Кремля: Москва втрачає вплив у пострадянських державах. Ситуацію намагається рятувати погрозами на адресу сусідів.
Щоденна газета “Комерсантъ” написала про спроби Москви почати нову торгівельну війну — цього разу з Литвою. На думку московських санітарних служб, у литовських молочних продуктах було знайдено антибіотики. Вільнюс стверджує, що це неправда, а за всім цим стоїть політика. “Комерсантъ” припускає, що Москва мститься за продаж польській компанії Orlen нафтопереробного заводу в Мажейку і намагається в такий спосіб чинити тиск на нового президента Литви.
За два дні до цього Дмітрій Медвєдєв заходився відновлювати вплив в Україні — публічно розкритикувавши політику Віктора Ющенка, чиє президентство власне завершується, і звинувачуючи його в повному псуванні відносин між “братніми народами”. “У вигляді кари” — приїзд в Україну нового посла відкладається до кращих часів, тобто до появи в Києві розсудливішого керівництва.
Боротьба не припиняється і на білоруському фронті. Непокірного Алєксандра Лукашенка, який не хоче визнавати незалежність Південної Осетії і Абхазії і створювати сили швидкого реагування в рамках ОДКБ — російського анти-НАТО — покарали молочною війною. Поки що безрезультатно.
І це ще не все: Москва втрачає вплив у Центральній Азії, на Кавказі і навіть у Молдові. У вигляді антидоту вона використовує добре відомий їй засіб: “погрози і кредити”. “Це наслідок системи цінностей, яку прищепив Путін. Гроші і сила. Гроші дозволяють нам їх купити, сила залякувати”, — оцінює ситуацію в розмові з Rzeczpospolita політолог Дмітрій Орєшкін. А грошей на “братерську” щедрість дедалі менше. “Щоб не втрачати впливів в колишньому СРСР, Москва змушена діяти. Проблема в тому, що вона діє дедалі більш агресивно, і це приносить протилежні результати, на відміну від тих, що вона переслідує, — говорить Rzeczpospolita Алєксєй Макаркін з Центру політичних технологій у Москві. — Для Кремля відступ чи більш зважені кроки були б ознакою слабкості, але тут дійсно потрібна “м’яка сила”, — додає експерт. — Власне тому Москва поступово втрачає вплив на користь Заходу і Китаю”, — переконує він.
Фортеця в облозі
Російська громадськість проявів слабкості не стерпить. У цьому контексті коментар Секретаріату Ющенка на лист Медвєдєва був влучним діагнозом. “Молоде керівництво Росії перетворюється на заручника старих імперських комплексів, які змушують постійно плекати образ зовнішнього ворога і підміняти рівноправний діалог з усіма сусідніми державами мовою образ і погроз”, — заявили українські можновладці.
Медвєдєв, який в ході виборчої кампанії на початку минулого року був представлений нам як ліберал, що виступає за мир і свободу, швидко зрозумів, на що є попит. “Потрібні успіхи, але в радянському, наддержавному розумінні”, — запевняє Орєшкін. У ролі одного з таких успіхів росіянам була представлена російсько-грузинська війна на Кавказі. Сподобалося — рейтинги президента і прем’єра пішли вгору. Тому незабаром після річниці цих подій влада і контрольовані нею ЗМІ зробили все, щоб добре відтворити цю атмосферу і дати людям посмакувати вже трохи побляклого тріумфу і відчуття братського обов’язку щодо осетинців і абхазів. Дійсно, протягом минулого року зовнішній світ схилити на свій бік не вдалося, але зі співвітчизниками було значно легше.
Окрім того, саме тому Київ, який із готовністю став на бік Тбілісі, критикувався публічно, а не в кабінетній тиші — Дмітрій Медвєдєв скористався благами цивілізації, щоб за допомогою свого блогу викликати Ющенка до дошки. “Це Путін виховав народ так, що не можна затримуватися. Потрібні подальші перемоги, демонстрація сили”, — вважає Орєшкін. І сильний, незламний лідер, який стане на варті інтересів Росії. Зокрема, поза її кордонами.
Путвєдєв
Тож навколо кого об’єднуватися? Медвєдєв — президент, глава держави. Він публічно розкритикував Ющенка, а під час візиту до південноосетинського Владикавказу, неподалік від Цхінвалі, запевнив, що минулорічне рішення про збройне втручання прийняв він. Однак, як зазначив один з коментаторів радіостанції “Эхо Москвы”, “народ відчуває, хто тримає кийок”. Тим часом Владімір Путін пірнав у Байкал і здійснював кінні прогулянки з оголеним торсом, нагадуючи співвітчизниками, хто насправді батько народу.
Тихе суперництво в російському тандемі чи зрежисована гра — правда в тому, що на обох лідерів найближчими місяцями чекає велике випробування. Економісти застерігають, що насувається осіння хвиля кризи, звільнені кілька місяців тому люди і досі не знайшли роботи, заводи простоюють, а валютні резерви тануть. Окрім того, вирують пристрасті на Північному Кавказі — з Інгушетії, Чечні, Дагестану щодня надходять повідомлення про чергові стрілянини і замахи. Від цього всього треба відвернути увагу росіян, принісши їм на тарілочці підігрітий тріумф на Кавказі і маринованого Ющенка. На цьому, певно, справа не закінчиться.
Юстина ПРУС
Перевод — Inozmi.
http://www.ukrrudprom.ua/digest/Rosyska_oborona_za_dopomogoyu_ataki.html