08/23/2009 | Людмила Ямщикова

Буквально напередодні Дня Незалежності сталася маленька, але знакова подія.

Втім, її початок був закладений ще в травні. Коли один менеджер (точніше – генеральний директор компанії, що входить до потужної групи виробників слабоалкогольних напоїв) розмістив в авторській колонці одного журналу статтю під назвою «Экономика Тараса Бульбы».

Публікація викликала доволі жваву дискусію на сайті. Вона, зібравши більше 320-ти коментарів, протривала понад два тижні.

Все було доволі буденно. Кожна людина має право на свободу думки й має можливість її вільно висловлювати (принаймні - в нашій демократичній країні).

На тому б історія закінчилася. Якби…

Якби не зачепила інтереси соціальної групи, яка не лише має громадянську позицію, але й вміє її активно відстоювати.

Як наслідок – на багатьох сайтах, у блогах, форумах та інших інтернет- ресурсах з’явилося звернення від громадської організації «Спудейське братство Києво-Могилянської Академії» із переліком конкретних вимог до керівництва компанії та закликом до споживачів бойкотувати продукцію компанії.
Невдовзі до студентів Могилянки долучилися ще дві громадські організації.

Практично на кожному ресурсі, який розмістив студентський заклик, досі тривають спричинені заявою дискусії й щодо історії України, й щодо якості продукції, що виробляється під керівництвом автора статті, й щодо методів впливу. Корисні дискусії, слід зазначити…

Активність інтернет-спільноти не на жарт стривожила автора вищезгаданої статті. В результаті чого прес-служба очолюваної ним компанії (не без прямої вказівки генерального директора напевно) адресувала листа адміністраціям сайтів, які містили студентське звернення.

Так, саме «містили», адже зараз на залишки колишніх дискусій на деяких сайтах вказує лише кеш гуглу та завчасно збережені скрін-шоти.

Після того, як сайти, згідно з правилами хорошого тону, оприлюднили лист прес-служби, дискусія набула нового забарвлення. Тепер вже її об’єктом є не стільки перший твір генерального директора, а горезвісний лист-відповідь, який маніпулює інформацією, містить погрози та залякування.

Схоже, історія швидко не скінчиться.
Але вже зараз можна підвести деякі її підсумки.

Що саме висвітлив конфлікт?

1. В Україні наявні діючі складові громадянського суспільства:
• формалізовані об’єднання громадян, які здатні ефективно виконувати своє основне завдання – захист інтересів соціальних груп, яких вони об’єднують або представляють (в нашому конкретному випадку вони спрацювали як класичні «watch dog»-організації);
• вільні ЗМІ (щонайменше – інтернет-ресурси), які поважають свободу слова та готові підтримувати вільну дискусію (яка також має місце);
• неформалізовані спільноти із добре налагодженою координацією та спроможністю до оперативної мобілізації;
• окремі активні громадяни, здатні грамотно та аргументовано відстоювати своє права та інтереси;

2. Інститути громадянського суспільства готові підтримувати один одного та створювати принаймні ситуативні коаліції

3. Економічні методи впливу справді працюють

4. Споживачі не купуються на красиві декларації, а вимагають від українських виробників дотримання стандартів соціальної відповідальності на практиці.

Непогані здобутки за 18 років, чи не так?
Тож, маємо повне право святкувати свою незалежність із чистим сумлінням! Шануймося, бо ми того варті!