09/14/2009 | stryjko_bojko

Ганна Горохова
Прожити на 400 грн. в місяць реально? Експеримент…

Під час кризи гіперактуальності набуває економія. Разом з тим, скупий, як вчить відоме прислів`я, платить двічі. Але, якщо економію на одязі, взутті, побуті ще якось виправдати можна, то економія на самопочутті (читай – на харчуванні) видається безглуздою. Та все ж, за сучасної дорожнечі доводиться шукати компроміс: між дешевим і корисним, між вітчизняним та імпортним. До речі, з необхідністю вибирати сьогодні змушені миритися не лише «відчайдушні» домогосподарки, чиї статки ледь дозволяють звести кінці з кінцями, а й забезпечені співвітчизники: через скруту гривню у гаманці рахує кожен другий, інше питання – яку.
Не від нудьги, а на благо…
Наслухавшись вражаючих новин про те, як усе погано у нашій економіці, і наскільки гірше чекає нас попереду, автор цієї публікації зважилася на експеримент. Я поставила собі за мету витрачати на харчування в місяць лише 400 грн. Як витрачають, наприклад, бюджетники, дрібні некмітливі держслужбовці тощо. Для повноти картини уточнюю: названу суму я запланувала витратити лише на їжу. Розумію, хтось із названих категорій малозабезпеченого населення вже на цьому етапі може дорікнути, мовляв, це задорого, ми й за менше живемо. Погоджуюсь, але, на такі кошти я зібралась прожити у столиці в часи, коли літр молока дешевше, ніж за 4 грн. не купиш, а буханця дешевше 3 грн. не знайдеш. За крок до старту повідомлю ще й те, що продукти і порції страв я розраховувала на одну особу – так, для чистоти експерименту. Але, коли було зайве, залюбки ділилася. Напевне, тому, що родом з України.
Повчальна математика
Рахуємо. Місяць – це у середньому 30 днів. 30 днів – це, на жаль, не 4 тижні (тоді би легше було порівну розділити 400 грн.), а 4 з «хвостиком». Тому ділю місяць на 6 частин по 5 днів, тоді 400 – на 6 «п`ятиденок», виходить по 67 грн. на 5 днів. Отакий пайок.
Рахуємо далі. 5 днів – це 15 харчувань, по 4.50 грн. на одну трапезу. Якщо скажу, що за такі гроші вже ніде не нагодують – ні на Майдані, ні в їдальні забутого Богом кооперативу у глухому селі, ні навіть у буфеті Верховної Ради, то, напевно, «вікном в Америку» це не стане. З цього випливає, що харчуватися в спеціалізованих громадських закладах мені зась, хоча й хочеться, бо так простіше і зручніше. Звідси й висновок – готуватиму сама. Питання, де закуповувати провізію відпало саме, бо режим роботи змусив купувати на тиждень уперед, аби не бігати щодня до магазину. Тому у списку залишилися ринки і гіпермаркети, і лише за винятком – окремі магазини формату «біля дому». За назвами торгові точки не перераховуватиму, бо рекламувати нікого не збираюсь. Та й це зайве – кожна мудра господиня у кожному місті, містечку і селі добре знає, де купувати дешево і зручно. На гіпермаркетах зупинилась через те, що, коли торговці роблять ставку на великі площі, вони дещо знижують роздрібні ціни, аби збільшити відвідуваність таких магазинів. Хоча, це для більшості сучасних покупців давно не секрет. У гуртових закупівлях, які я вирішила робити під час експерименту, зазначу, є свої вигоди: якщо купуєш на тиждень – плануєш, а плануєш – зникає потреба щодня сушити мізки питанням: а що б таке приготувати, аби й на роботу з собою взяти, і вдома поїсти. А складаєш списки – страхуєш себе від спонтанних покупок. Якщо при цьому купуєш усе ж таки не багато найменувань товару, бо на 67 грн. багато не купиш – менший ризик, що обрахують на касі (простіше перевірити за чеком).
Скупа дієта
Аксіому про білки-вуглеводні-жири знає кожен, не сумніваюсь. Не забула про неї і я, бо не ставила собі за мету потрапити до лікарні з анемією чи авітамінозом. Зі школи запам`яталося: білки – це м`ясо, риба, бобові і горіхи; вуглеводи – злаки, овочі та фрукти; жири – майже в кожному продукті, найбільше в оліях і маслах. Білки для здоров`я вкрай необхідні, але з м`яса почерпну їх мало, бо... Півкілограма курятини на два тижні, стільки ж яловичини, але вже на місяць, – така моя пайка м`яса, вирішила я, ще під час складання програми. Тішу себе думкою – в часи голоду було гірше, тому гріх скаржитися. Риба – інші справа: теж корисна, доступніша за м`ясо (окремі сорти), проте важче вибрати свіжу. Масло вершкове та сметану не їм, бо так вже склалося, що вони мені не смакують з того часу, як перестали бути натуральними. Їх не купуватиму. Цукор не їм. Крупи, бобові, овочі, фрукти, сири, курячі яйця – основа мого меню. Ніяких булочок, шоколадок чи газованої води з кіоску. Ми ж домовилися – дорожнеча…
З калькулятором до магазину…
Поїхали! Йду з 70-ма гривнями у кишені до гіпермаркету і з острахом думаю: що вдасться звідти принести за такі гроші? У списку щонайменше два види злакових, олія, яйця, хліб, півкілограма-кілограм риби, овочі. На решту, якщо залишиться, фрукти. З порога розумію, що цього разу мені поталанило: у «зеленому відділі» акції. Не можу не скористатися. Пучок петрушки (100 гр. плюс-мінус) – 3,70 грн., пучок цибулі зеленої – 3,50 грн. Набираю 1 кг. «старої» цибулі – на 3,20 грн. і моркви – на 3 грн. Яблука, українські по 4,50 грн. – візьму кілограм. Вже набігло 20,50 грн. Кілограм гречки – 6,20 грн., кілограм рису розважного знайшла за 10,50 грн. Півкілограма курячих крилець – для супів – на 10 грн. Пляшка «середньостатистичної» олії – 9,50 грн., пачка сиру (250 гр.) – 6,20 грн., пачка сушеного кропу – 2,70 грн. Пів буханця хліба чорного “українського” – 1,70 грн. Картопля, що залишилася з зими, на стихійному ринку по 3 грн. – беру 1 кг., бо на більше не вистачає грошей.
У результаті витратила 70 грн. і перевищила свій тижневий ліміт, проте, деяких продуктів, як от крупи, цибуля, морква, олія, взяла із запасом. Загалом, продуктів на тиждень вистачить на супи, каші, а також для обідів на роботу. Меню справді дуже скромне, але відносно поживне.
Наступного тижня зробила ставку на капусту, вона дещо подешевшала: 2 кг – 9 грн., огірків вдалося купити аж 1 кг за ціною 6 грн., знову – цибуля, петрушка, кріп. Цього разу закупила бобові – консервований горошок, 2 банки по 5,20 грн., бо свіжий був ще занадто дорогий і три стакани білої квасолі по 4 грн. – у бабусі на стихійному ринку. Десяток яєць за 4,80 грн. Невеличку головку сиру – 13 грн. і пачку макаронів – 8 грн. Зауважу, морква, стара цибуля, крупи і олія залишилися ще з минулого тижня. Із м’ясного цього разу не купила нічого – не вистачило. І без того сума “перевитрат” за цей тиждень скала 2,80 грн.
Придбаного плюс запаси мені вистачило на 14 днів. При цьому на харчі пішло всього 145 грн., а майже півмясяця вже позаду. З мого оптимістичного підрахунку в гаманці ще щонайменше 250 грн. і лише 16 експериментальних днів попереду. Тому вирішила “зайвих” 50 грн. таки витратити на м’ясне. Кілограм курячого філе (побачила рекламу акції у супермаркеті) всього за 21 грн. і кілограм коропа за 28 грн. – цих білків мені має вистачити ще на днів 10-15.
Наступні 2 тижні – у звичному режимі. Докупила картоплі, круп і зелені, буряка й моркви – люблю салати з цих овочів. Ще й вистачило на огірки, які на ярмарку вже продавали по 5 грн. і навіть за 4,50 грн. можна було купити. З фруктів – банани і яблука, придбані за акцією. Я навіть змогла порозкошувати – купила м’яса кальмара 800 гр. за 20 грн. і маслин та морської капусти на вагу і тричі варила смачні “морські” супи – ароматні та корисні.
Ощадливо та корисно
У підсумку скажу: в суму вклалася, завдання виконала, і харчувалася, переконана, корисно. На зайве не вистачало. Натомість навчилася ретельному плануванню й ощадливості. Погодьтесь, у скруту вміння напрочуд корисні. А на 12 грн., які залишилися у мене з експериментальних 400 грн., купила нотатник для подальшого планування, яке за цей час встигло стати звичним.
Ганна Горохова (УНІАН)

постiйна адреса статтi:
http://consumers.unian.net/ukr/detail/1028