09/22/2009 | cipt.kontakt

В інтерв’ю агенції Блумберг Президент України Віктор Ющенко заявив, що не збирається відмовлятися від участі у виборах-2010.

На перший погляд ці слова можуть сприйнятися як порожні твердження чинного президента, який не маючи жодних шансів мусить говорити про свою участь в боротьбі лише для того, щоб якось завершити своє президентство. Проте, глибший аналіз показує, що ситуація цілком інша.

Шанси Ющенка на здобуття перемоги у президентських виборах зараз більші, ніж будь-коли протягом останніх двох років. Взагалі, ці шанси повністю не втрачалися, навіть у час оприлюднення ющенківського проекту Конституції з наголосом на двопалатний парламент, що відхилило від нього частину найстійкіших прихильників з числа патріотичної інтелігенції, чинний президент був завжди реальним претендентом на нове президентство.

Після виділення основних кандидатів на президентську посаду весною цього року, шанси Ющенка полягали у домовленості з Яценюком і демонструванні рішучих активних дій на захист національних інтересів. Адже, електоральне поле Ющенка і Яценюка тоді було єдиним, саме через слабкість теперішнього президента, громадська думка в цьому електоральному сегменті висувала на президентську посаду молодого і, як вважалося – розумного і патріотичного Яценюка. «Старі» кандидати – Ющенко, Тимошенко і Янукович, - на той час цілком набридли, вівся інтенсивний пошук нових діючих осіб в електоральних полях в електоральних полях кожного з цих кандидатів.

Саме в електоральному полі Ющенка, в особі Яценюка, знайшовся перший з таких кандидатів, у наслідок чого рейтинг чинного президента стійко закріпився на рівні менше 3 %. Але, той же А.Яценюк першим показав першим свою неспроможність серйозно претендувати на президентську посаду, вкрай невдалим початком своєї виборчої кампанії, яка активно використовує стандартні методи ведення кампаній, але цілком не враховує реальну ситуацію в суспільстві. Та й інші «нові претенденти», зокрема Тігіпко, Гриценко, Литвин (останній хоч і є старим політиком, проте серйозним претендентом на президентську посаду став недавно) не проказали того потенціалу, якого від них очікували. Отже, «нові кандидати» програли, можливо тимчасово, а можливо й остаточно – «старим». Тому, Ющенко, Тимошенко і Янукович залишаються основними кандидатами в своїх електоральних полях і основними претендентами на майбутнє президентство.
Враховуючи помилки А.Яценюка, Ющенку для перемоги у виборчій боротьбі, вже навіть не обов’язково знімати Яценюка і брати його у свою команду, «пластиліновий», тобто такий, що прагне пристосуватися до всіх позицій у всіх регіонах і середньостатистичної громадської думки, яка хоча і є середньою, але не відповідає позиції жодної з великих соціально-політичних груп, показав свою ще меншу твердість, ніж «м’який» Ющенко. Натомість теперішній президент, рішучими відповідями російському колезі Д.Медвєдєву, твердою позицію у принципових для патріотичних виборців питаннях, знову завойовує до себе прихильність. Так ще в серпні у Львові за рейтингом до президентських виборів В.Ющенко вже був на 1 місці. Звичайно, для переважної більшості населених пунктів західної та центральної України, що є основою базою електоральної території Ющенка, він залишається на 4-5 позиції у рейтингу кандидатів, проте саме Львів відомий тим, що саме його громадська думка упереджує розвиток подій і, з часом до думки львів’ян, коли вона виразна й обґрунтована, приєднується більша частина патріотичного електорату. Особливо сприятиме цьому погіршення стосунків України з Росією, яке зараз є цілком можна передбачати, що практично щороку загострюється в передноворічній період, який стане вирішальним періодом у виборчій кампанії в Україні.
Сприяє покращенню позиції В.Ющенка і те, що він не веде демонстративної президентської кампанії, як інші кандидати, для яких їхні кампанії стали більш невдалими, ніж вдалими, а через низький рейтинг і стратегічні міркування, інші кандидати, крім Юлії Тимошенко, не вважають за потрібне активно боротися проти чинного президента. Адже, для кожного з них вийти у 2 тур з В.Ющенко вважається значно перспективніше, ніж з активною та емоційною Ю.Тимошенко. Проте, чи не найважливішим сигналом, який різко піднімає шанси В.Ющенка взяти не лише свій електорат, але й частину електорату Ю.Тимошенко, який ні за яких підстав не наважиться голосувати за В.Януковича і не має довіри до нових кандидатів, є події, що демонструють можливість швидкого повного банкрутства Юлії Тимошенко. Зупинка судом приватизації Одеського припортового заводу, істерія О. Турчинова і інших чільників команди Тимошенко з цього приводу, і нарешті відмова В.Путіна від жовтневої зустрічі з діючим прем’єром України. Якби Тимошенко була в доброму стані, в інтересах російського прем’єра В.Путіна було демонстрування активних контактів з нею. Так що єдиною справжньою причиною скасування зустрічі може бути очікування близького краху Тимошенко, відвернути що Путін або не в силі, або це вимагає від нього занадто великих ресурсів. Заява Путіна стала сигналом як для російських, так і для українських впливових осіб у безперспективність вкладання коштів у президентську кампанію українського прем’єр-міністра. Ю.Тимошенко, зараз, очевидно, на порозі і внутрішнього, і зовнішнього банкрутства. Внутрішнє банкрутство – відсутність коштів на ведення дуже дорогої агітаційної кампанії, зовнішнє – відсутність засобів для виконання не то, що обіцянок прем’єр-міністра, а навіть підтримання хоча б якоїсь більш-менш стабільної економічної ситуації в держав до кінця року.
Досить пасивне ведення президентської кампанії В.Ющенком й те, що він, за його словами, зараз не женеться за рейтингом, дає йому іншу перевагу. Великі затрати на передвиборчу кампанію тягнуть за собою великі зобов’язання перед тими від кого чи через кого беруться потрібні кошти. Після кампанії 2004 року В.Ющенко був заручником всіх тих, хто активно сприяв його перемозі, а потім і утриманню президентської посади: «любих друзів», О.Мороза, тієї ж Ю.Тимошенко, після «Універсалу» - В.Януковича, а під кінець – глави власного Секретаріату – В.Балоги. Якщо зараз В.Ющенко буде вільним від такої залежності, то його друге президентство можу бути надзвичайно вдалішим, ніж перше, і цей нібито «слабкий» президент може стати не менш сильним, ніж був у своєму другому президентському терміні Леонід Кучма.
Отже, шанси В. Ющенка на перемогу цілком реальні. Проте, до виборів ще досить далеко, ситуація зараз дуже мінлива, можуть бути різні несподіванки здатні різко змінити хід подій і розташування сил.

Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України
Львів, вул. Джохара Дудаєва 15, к.32
тел./факс: +38 (032) 2611887