"Я виконував свій обов’язок згідно з законами мого народу"
10/16/2009 | Дар Ветер
Вожді ІІІ Рейху йшли на ешафот не виправдовуючись і не відмежовуючись. Якими будуть останні слова недоторканої еліти республіки?
16 жовтня 1946 року в спортзалі нюрнберзької тюрми було встановлено три чорних шибениці для страти десяти осіб, засуджених до смертної кари. Їх вішали по одному, поспіхом, тобто, кожного наступного приводили до зали тоді, коли попередній ще хилитався на шибениці. Майже кожен з них щось казав наостанок.
Герман Герінг був отруєний за нез’ясованих обставин за кілька годин до страти, але перед тим у останньому слові на суді він сказав наступне: "Переможець завжди є суддею, а переможений - засудженим. Я не визнаю рішення цього судилища... Я радію з того, що мене засудили до страти... бо ті, хто сидить у тюрмі, ніколи не стають мучениками".
Ернст Кальтенбрунер. На пропозицію священика зробити останню заяву, він відповів: "Я любив німецький народ і свою батьківщину. Усім серцем. Я виконував свій обов’язок згідно з законами мого народу...". Коли на його голову було одягнено чорний капюшон, він прошепотів: «Щасти тобі, Німеччино!».
Юліус Штрайхер. На сходах до шибениці він голосно вигукнув "Хайль Гітлер". Дійшовши до платформи, Штрайхер вигукнув: "Тепер я йду до Бога!". Біля місця страти раптом повернувся до свідків і вигукнув "Свято Пурім 1946 р.!", «Більшовики і вас коли-небудь повішають!» Коли на нього одягали чорний капюшон, промовив: "Аделе, моя люба дружино". За свідченнями ката, останнє "Хайль Гітлер!" доносилось вже з мішка.
Вільгельм Кейтель - "Я прошу всемогутнього Господа бути милосердним до народу Німеччини. Більш як два мільйони німецьких солдатів загинули за батьківщину до мене. Я йду за моїми синами. Все для Німеччини!".
Йоахим фон Ріббентроп - «Боже, захисти Німеччину!». І додав: "Боже, будь милосердний до моєї душі. Моє останнє бажання, щоб Німеччина знову була єдиною...".
Альфред Розенберг спокійно пішов до шибениці, назвав своє ім’я і відмовився від останнього слова.
Ганс Франк був єдиним зі страчених, з обличчя якого не сходила посмішка. "Я вдячний за гарне ставлення під час мого ув’язнення і прошу Бога прийняти мене з милістю".
Вільгельм Фрік. На шляху до шибениці він хитався і спіткався. Його єдиними словами були: "Хай живе вічна Німеччина!".
Фріц Заукель. Біля шибениці він закричав: "Я помираю безневинним. Вирок несправедливий. Боже, захисти Німеччину і зроби її знову великою. Хай живе Німеччина! Боже, захисти мою родину!".
Альфред Йодль. Насилу піднявся на сходинки шибениці, але спокійно промовив "Вітаю тебе, Німеччино!".
Артур Зейсс-Інкварт. Шкутильгаючи піднявся за допомогою охоронців на сходи шибениці: "Я вірю в Німеччину".
Мета цього посту - цікавість, якими були би останні слова представників "нашої" недоторканої еліти?
16 жовтня 1946 року в спортзалі нюрнберзької тюрми було встановлено три чорних шибениці для страти десяти осіб, засуджених до смертної кари. Їх вішали по одному, поспіхом, тобто, кожного наступного приводили до зали тоді, коли попередній ще хилитався на шибениці. Майже кожен з них щось казав наостанок.
Герман Герінг був отруєний за нез’ясованих обставин за кілька годин до страти, але перед тим у останньому слові на суді він сказав наступне: "Переможець завжди є суддею, а переможений - засудженим. Я не визнаю рішення цього судилища... Я радію з того, що мене засудили до страти... бо ті, хто сидить у тюрмі, ніколи не стають мучениками".
Ернст Кальтенбрунер. На пропозицію священика зробити останню заяву, він відповів: "Я любив німецький народ і свою батьківщину. Усім серцем. Я виконував свій обов’язок згідно з законами мого народу...". Коли на його голову було одягнено чорний капюшон, він прошепотів: «Щасти тобі, Німеччино!».
Юліус Штрайхер. На сходах до шибениці він голосно вигукнув "Хайль Гітлер". Дійшовши до платформи, Штрайхер вигукнув: "Тепер я йду до Бога!". Біля місця страти раптом повернувся до свідків і вигукнув "Свято Пурім 1946 р.!", «Більшовики і вас коли-небудь повішають!» Коли на нього одягали чорний капюшон, промовив: "Аделе, моя люба дружино". За свідченнями ката, останнє "Хайль Гітлер!" доносилось вже з мішка.
Вільгельм Кейтель - "Я прошу всемогутнього Господа бути милосердним до народу Німеччини. Більш як два мільйони німецьких солдатів загинули за батьківщину до мене. Я йду за моїми синами. Все для Німеччини!".
Йоахим фон Ріббентроп - «Боже, захисти Німеччину!». І додав: "Боже, будь милосердний до моєї душі. Моє останнє бажання, щоб Німеччина знову була єдиною...".
Альфред Розенберг спокійно пішов до шибениці, назвав своє ім’я і відмовився від останнього слова.
Ганс Франк був єдиним зі страчених, з обличчя якого не сходила посмішка. "Я вдячний за гарне ставлення під час мого ув’язнення і прошу Бога прийняти мене з милістю".
Вільгельм Фрік. На шляху до шибениці він хитався і спіткався. Його єдиними словами були: "Хай живе вічна Німеччина!".
Фріц Заукель. Біля шибениці він закричав: "Я помираю безневинним. Вирок несправедливий. Боже, захисти Німеччину і зроби її знову великою. Хай живе Німеччина! Боже, захисти мою родину!".
Альфред Йодль. Насилу піднявся на сходинки шибениці, але спокійно промовив "Вітаю тебе, Німеччино!".
Артур Зейсс-Інкварт. Шкутильгаючи піднявся за допомогою охоронців на сходи шибениці: "Я вірю в Німеччину".
Мета цього посту - цікавість, якими були би останні слова представників "нашої" недоторканої еліти?
Відповіді
2009.10.16 | Д. А.
Re: "Я виконував свій обов’язок згідно з законами мого народу"
Дар Ветер пише:>
> Мета цього посту - цікавість, якими були би останні слова представників "нашої" недоторканої еліти?
А мені здається, що мета цього посту - героїзація злочинців та пропаганда нацизму. Стаття КК України.
2009.10.16 | Дар Ветер
Re: "Я виконував свій обов’язок згідно з законами мого народу"
Д. А. пише:> Дар Ветер пише:
>
> >
> > Мета цього посту - цікавість, якими були би останні слова представників "нашої" недоторканої еліти?
>
> А мені здається, що мета цього посту - героїзація злочинців та пропаганда нацизму. Стаття КК України.
Коли комусь, щось здається, треба перехреститися й вас попустить.
Викладення фактів поведінки людини, навіть визнаного найбільшим злочинцем, в останні хвилини життя перед стратою є неабиякою характеристикою тієї людини. Особливо, якщо порівняти з поведінкою ленінців, яких страчували за вироком сталінського "Особого Присутствия Военной Колегии Верховного Суда СССР".
2009.10.16 | Хвізик
а що вигукували учасники замаху на Гітлера, котрих вішали на роя
струнах з роялю?2009.10.16 | Дар Ветер
Re: а що вигукували учасники замаху на Гітлера, котрих вішали на роя
Хвізик пише:> струнах з роялю?
Перед смертью Штауфенберг
крикнул: "Да здравствует священная Германия!"
17 августа в штаб Клюге прибыл фельдмаршал Вальтер Модель, с тем чтобы сменить его. Само внезапное появление Моделя было для Клюге первым признаком готовящегося отстранения. Одновременно Гитлер потребовал от него сообщать о своем местонахождении в Германии. Это означало, что он, Клюге, находится под подозрением в связи с мятежом 20 июля. На следующий день фельдмаршал написал длинное письмо Гитлеру и отправился на машине домой. Около Метца он принял яд.
Его прощальное письмо Гитлеру было обнаружено в захваченных немецких военных архивах:
"Когда Вы получите эти строки, меня уже не будет в живых... Жизнь потеряла для меня всякий смысл... И Роммель, и я предвидели сложившуюся сейчас обстановку... К нам не прислушались...
Я не знаю, сможет ли фельдмаршал Модель, который не раз доказывал свои большие способности, справиться с ситуацией теперь... Однако, если этого не произойдет и новое оружие, на которое Вы возлагаете такие надежды, не обеспечит успеха, тогда, мой фюрер, примите решение закончить войну. Немецкий народ вынес такие несказанные страдания, что пришло время положить конец этому ужасу...
Я всегда восхищался Вашим величием... Если судьба сильнее Вашей воли и Вашего гения, значит, такова воля провидения... Покажите себя столь же великим и в понимании необходимости положить конец безнадежной борьбе, раз уж это стало неизбежно..."
2009.10.16 | Д. А.
Re: "Я виконував свій обов’язок згідно з законами мого народу"
Дар Ветер пише:>
> Коли комусь, щось здається, треба перехреститися й вас попустить.
>
Хреститися треба тому, кому прийшла в голову думка написати бодай щось позитивне про військових злочинців та нелюдів. Бо ця думка точно не від Бога.
PS Якби Ви щось подібне написали в Німеччині - отримали б декілька років без розмов.
2009.10.16 | Sych
Піонєрії не відоме поняття свободи слова. ЄСівській також.
2009.10.16 | Арій.
""Я вірю в Німеччину".
Немає в цьому нічого позитивного. От, або він сказав - "Я вірю в Україну" - тоді б це було позитивно.