У Віктора Ющенка з'явилась серйозна жіноча група підтримки
Дорогі співвітчизники,
Важка дорога становлення Української Держави, де в кожному місті, містечку, селі безіменні могили невинно убієнних, закатованих голодомором і репресіями мільйонів українців... Де ще стоять кам’яні ідоли найзлочинніших в історії людства вождів... Де йде невидима війна їхніх виплодків з молодою Україною – зі студентами, журналістами, підприємцями. Де хникає деяка інтелігенція, скаржачись на розчарування помаранчевою революцією, нездатна збагнути, що весь шлях – від першого живого ланцюга 1989 року до помаранчевого вибуху на площі Незалежності 2004 року – був шляхом поразок, бо колишня компартійна номенклатура і кримінальні злочинці узурпували владу в обескровленій, позбавленій зрілої національної еліти, Україні. І тягнулася їхня вакханалія цілих 14 років, у які було пограбовано Україну і зруйновано наші сподівання.
Щойно після помаранчевих подій, лише за кілька років, сталися ті переміни, яких не може не зауважити кожна думаюча людина: весь світ довідався про страхітливий геноцид українського народу – Голодомор, на державному рівні утверджено вшанування Героїв Крут, жертв Биківні, створено Інститут національної пам’яті, меморіальний музей «Дем’янів Лаз» в Івано-Франківську та національний науковий меморіальний музей «Тюрма на Лонцького» у Львові, відновлено Батурин, Чигирин і ін....
І все це з волі Президента Віктора Ющенка, котрий не полишив працю навіть тоді, коли над ним вочевидь зависло марево смерті. І вийшовши з цього двобою, нині ставить найкардинальніші завдання перед українським народом – внести в Конституцію України ті закони, без яких розвиток Української Держави неможливий, зокрема, конституційно зняти депутатську недоторканість (у своїх виступах Президент зазначає, що серед депутатів є не просто кримінальні злочинці, а й злочинці-рецидивісти). Безперечно, ці питання були краєнаріжними під час подій 2004 року, подій, які лише прорвали злоякісну пухлину – і гній вилився назовні, затруївши своїм смородом усе суспільство.
Щоб подолати такий стан, держава повинна мати насамперед міцну і відповідальну українську Службу безпеки (нарешті в СБУ прийшли нові патріотичні кадри – В. Наливайченко, В. Вятрович.інш...), а також не менш відповідальні служби внутрішнього порядку і прокуратури (де, на жаль, сидить ще чимало старої кадри і процвітає корупція). А такі служби держава може мати лише за умови активної підтримки починань Президента з боку народу – всіх свідомих українських патріотів, бо лише патріоти, наголошує В. Ющенко, врятують Україну.
Нині на чолі молодої Української Держави – не диктатор (до того ж, диктатура – далеко не шлях подолання злочинності) і не олживий гарант недосконалої Конституції, а керівник, котрий закликає нас до активності, відверто говорячи про всі болючі проблеми. Очевидно, це не до вподоби багатьом нинішнім владоможцям. І не лише їм – частина української збазівленої інтелігенції, орієнтуючись на брехливі рейтинги, вважає, що «у діючого Президента немає шансів на перемогу, а у суспільства – раціональної потреби в цьому».
Перемога у діючого Президента вже є – це перемога національного лідера, котрий на карб своєї праці поставив ідею підняти малоросів і хахлів до рівня духовно вільних і гордих УКРАЇНЦІВ. Бо лише за таких умов можливий справжній розвиток України. Проте «раціональна» інтелігенція зумисне не бере до уваги реальних здобутків В. Ющенка, хоча й не заперечує, що в історичній перспективі його діяльність буде визнана. Але ж бо історія не тільки визнає заслуги, але й засуджує відступництво і зрадництво. Як визнала І. Мазепу і засудила козацьких старшин, котрі називали себе соратниками гетьмана і завдяки цьому не лише здобули владу, а й багатство – і зрадили Гетьмана. Безперечно, історія засудить і тих лжесоратників Президента В. Ющенка, котрі обмежили його повноваження, котрі, здобувши посади, побігли кланятись диктаторові Росії, котрі нашпигували партійні списки олігархами, вбивцями і педофілами; лжесоратників, котрі ведуть подвійну гру, плекаючи, з одного боку, марґінальність малоросів і підлість табачників, а з іншого боку, обіцяючи золоті гори й українській діаспорі, і галичанам, і донецьким шахтарям, і власним тигреняткам, котрі цинічно наважуються нині заперечувати факт отруєння В. Ющенка. А з ними засудить і тих, хто угідливо мовчав і мовчить на всю цю дволикість і цинізм і вводить народ в оману своїми високими титулами, за якими бездіяльність і байдужість, лише ставка на начебто «виграшного кандидата».
Та хто цей «виграшний кандидат»? Адже кожен багато-багато обіцяє всім і вся ... Лише один не дає обіцянок і сказав те, чого не сказав (і не скаже) ніхто інший: «балотуватимусь, бо не можу зрадити тих, хто повірив мені...». І ще вчора гостре на докори – «чи дождемось ми Вашінгтона з новим і праведним законом?» - суспільство нині думає і вирує, бо бачить перед собою обрис нового конституційного закону, і приходить до усвідомлення, що ніхто ніколи не створив і не створить на Землі благоденствія для всіх, але й що без віри і терпеливості неможливо звести справжню державу – храм нації, а не тимчасову халабуду, бо зводиться він не за один день чи рік, і зводиться у важкій праці численною когортою істинних будівничих – не олігархів, не облудних писак, що досі не визбулися галанівського синдрому все оплювати і зневажити, а тими, котрі донедавна вважалися рабами малими і німими, на сторожі коло яких величне ім’я УКРАЇНЕЦЬ...
Українці! Ми переможемо, бо за нами – майбутнє. А майбутнє формується вже нині, в кожну мить нашого життя. Тому пам’ятаймо: будь-хто з щедрих на велемовні обіцянки кандидатів «Україну в огні окраденную збудить», і наші нащадки понесуть на скрижалях історії не лише зболене слово зрадженого Президента, а й докір всім нам нині сущим.
Від ініціативної жіночої групи підтримки
Президента Віктора Ющенка
Ірина Калинець, письменниця
Стефанія Шабатура, Голова Марійського Товариства «Милосердя»
Надія Кохалевич, Голова Львівської обласної організації “Всеукраїнська Ліга українських жінок”
Ольга Пастушенко, Голова Львівської обласної організації «Союзу українок»
Марія Бабій, член Львівського Конгресу української інтелігенції
Віра Лясковська, депутат Львівської міської ради
Тетяна Крушельницька, депутат Львівської міської ради
Мирослава Зваричевська, Заслужена вчителька України
Аделя Дячун, член Товариства «Тернопільщина»
Дарія Кулієвич, педагог
Звенислава Мамчур, заступник голови Львівського відділення Конгресу української інтелігенції
Лист відкритий для підписів.
Відповіді
2009.10.20 | Арій.
Іноді погоджуюсь з висловом: "Інтелігенція -це гівно"
2009.10.20 | Мартинюк
Але тільки тоді, коли вона не підтримує Тимошенко
2009.10.20 | Арій.
Та там теж купа таких.
Але вони хоч більш тверезі - ставлять на реально прохідного кандидата.2009.10.20 | samopal
І де тут "серйозна група"? Де Богатирьва, Григорович, Білозір..
2009.10.20 | Микола Гудкович
І не кажіть
2009.10.20 | Sean
За всієї поваги до пані Калинець...
...краще нічого не скажу2009.10.20 | OlalaZhm
не втрималась душа поетів...
Тюлькін приклад заразний. А ще дуже смішний, безсенсовий і шкідливий для кандидата, якого оспівують2009.10.20 | Sean
так і є
OlalaZhm пише:> Тюлькін приклад заразний. А ще дуже смішний, безсенсовий і шкідливий для кандидата, якого оспівують
2009.10.20 | Д. А.
Так, та не зовсім
> OlalaZhm пише:
> > Тюлькін приклад заразний. А ще дуже смішний, безсенсовий і шкідливий для кандидата, якого оспівують
1. Тутечки немає жодного заклику "об"єднатися навколо Ющенка як єдиного кандидата від демократичних сил", як це є в інспірованих тюльками зверненнях.
2. Це звернення підписали одинадцять осіб, тому воно виглядає як міркування однодумців, на відміну від писаніх під копірку звернень сотень осіб з різних областей (деякі з цих осіб дізнаються про своє "звернення" лише від журналістів).
2009.10.20 | Адвокат ...
Схоже на те.
2009.10.20 | OlalaZhm
Re: Так, та не зовсім
Д. А.Так, та не зовсім
Перекласти (eng рус укр)
> OlalaZhm пише:
> > Тюлькін приклад заразний. А ще дуже смішний, безсенсовий і шкідливий для кандидата, якого оспівують
1. Тутечки немає жодного заклику "об"єднатися навколо Ющенка як єдиного кандидата від демократичних сил", як це є в інспірованих тюльками зверненнях.
________________________________
А і не треба заклику об"єднатися. Достатньо поверхневої схожості, щоб з перших слів знудило
2009.10.20 | Д. А.
Re: Так, та не зовсім
OlalaZhm пише:> А і не треба заклику об"єднатися. Достатньо поверхневої схожості, щоб з перших слів знудило
Отак, орієнтуючись за поверхневою схожістю, деякі люди збирають поганки замість печериць. А потім дивуються, чого так нудить?
2009.10.20 | Микола Гудкович
Хто так підтримує!
От, якщо пам'ять мені не зраджує, Мойсей Фішбейн не писав таких звернень. Але в мене таке враження, що він багато в чому підтримує Ющенка.
Дивні та смішні люди…
2009.10.20 | Мартинюк
Підтримують - погано, не підтримують також погано.
Все що стосується Ющенка проходить під прискіпливим моралізаторським оком , і звісно під таким мікроскопом неодмінно виявляється якась пляма чи заковика.А реально на Ющенка покладена місія віддуватися за гріхи всієї України.В даному випадку за фальшиву "любов" тюліґенції до згаданої Тюлі. По скільки з тюлі як з гуски вода, то звісно набагато комфортніше викривати "язви суспільства" на конкретному прикладі Ющенка . Той і вислухає, і навіть поспівчуває. Це ж не бютопропівці, які неодмінно оголосять критика аґентом Балоги, Фірташа,Могилевича, ну а зараз - Березовського.
До речі мене зараз вельми потішають мазохістичні спроби деяких, ніби той нормальних людей, у зв'яку з останнім педоґейтом, "звичним ходом мислі" звинуватити якимось чином Ющенка. Прямо видно, як цей "незавершений ланцюг судженнь" то там то сям непрошено вискакує в текстах і тирадах.
Бо якщо БЮТівці зробили щось хороше - то це одягнуті в біле прихильники Тимошенко, якщо накоїли щось погане, то вони вже"помаранчеві".
І взагалі щоб не зробив Ющенко, чи хтось заради нього, то так би мовити "стереотипи хорошого тону" вимагають негайно віднайти в цьому і повідомити загалу якусь каку. Аби не втратити реноме "об'єктивної персони".