10/31/2009 | О'Тарнавський

...купити ліки від грипу )

Хто хоче подивитися на механізми і наслідки поширення паніки, нехай загляне в ці хвилини у аптеки великих міст. Хоча аптека, як відомо – саме те місце, де концентрація вірусів є високою. Недаремно продавці аптек у великих містах уже стоять в масках. На Заході країни в масках уже ходять по вулицях – хоч не факт, що це врятує від свинячого грипу.

“Арбідола, амізона, аміксіна, анаферола, оксолінової мазі, марлевих пов'язок немає!” - написано на вході до аптеки. Всередині – така ж роздруківка, у якій нервовим почерком засмиканої людини дописано ще “афлубін”.

До аптечної каси – черга з семи чоловік. Усі закривають шарфами або високими комірами роти й носи.

“Віагра, 50 міліграм”, - тихо каже дядько, який теж закриває обличчя шаликом. Черга дивиться на нього з заздрістю. Тому що всі інші хочуть купити арбідол, амізон та інший афлубін – а цього всього нема. Продавщиця в дефіцитній пов'язці на обличчі рекомендує якийсь аналог, черга жваво розбирається у ньюансах фармакології.

“Колдфлю дайте! Фармацитрон!

“А ремантадин є?” - питає статечна тітонька із зовнішстю старшого бухгалтера. “Та ремантадин не годиться, - радить молодик у костюмі з кінця черги. - Це проти пташиного, а нам потрібно від свинячого”.
“А може, в мене пташиний!” - з викликом каже тітонька. - Є ремантадин?” “Розібрали,” - зітхає продавщиця.

“А таміфлю?” - цікавиться молодик. Черга нашорошує вуха. “Інтернету начиталися? - кутики губ аптекарші за маскою піднімаються вгору. - Нема, і ніколи не було.”

Капсули “Таміфлю” й інгалятор “Реленца” - два різновиди ліків, офіційно визнаних Всесвітньою організацією охорони здоров'я як ефективні засоби для боротьби з вірусом. Міністр охорони здоров'я Василь Князевич сьогодні навіть уникнув їх називати на прес-конференції – щоб, мовляв, не було ажіотажу. Він сказав, що закуплені “ті ж два препарати, що їх використовували інші країни”.

Однак таміфлю і реленца допомагають тільки тим, хто уже захворів. Для профілактики вони абсолютно непотрібні.

Для профілактики навіть маски на вулицях не потрібні – тому що на вулиці (якщо та вщент не забита людом, звісно) протяг і без того різко зменшує шанси віруса проникнути у ваш організм.

Але киянам це не поясниш – вони розкуповують маски. Так само як за два дні до Києва їх розкуповували у Тернополі, де замість однієї гривні за маску хотіли 5, а то й 15.

Зараз у масках ходять навіть у провінційній Вижниці (Чернівецька область) – і вже один одному не дивуються.

«Менше 20 чоловік за раз в аптеці не буває, - розповідає працівник аптеки Валентина Штифюк. - Люди панікують, влаштовують скандали і звинувачують персонал аптеки у тому, що ми ховаємо від них ліки».

Очевидно, що завтра маски вдягнуть і в Києві. Кажуть, що маска в закритому приміщенні може й допомогти – якщо її регулярно на свіжу змінювати.

Регулярно – це кожні три години.

З іншого боку, вірус може проникнути в організм і через поверхню ока - а воно ж маскою не закрите, тут треба окуляри.

Паніка росте на очах – і спостерігати за її поширенням дуже цікаво. На пошту регулярно приходять панічні лінки типу “Смертельний вірус не можуть побороти навіть антибіотики!” або “ШОК! Власти скрывают правду о “легочной чуме”!”

Хоча антибіотики ніколи й не допомагали проти вірусів (вони призначені для боротьби з мікробами), а “легочная чума” має зовсім інші симптоми.

Схоже, що ми знову повертаємося до середньовіччя – до чуток і вірувань замість знання і віри.

“З такими темпами скоро почнуть лінчувати тих, хто чхає на вулиці”, - коментує мій колега Анатолій Бондаренко побачену картинку.

Від чолов'яги, який кілька разів підряд чхнув біля входу в метро, розбігаються громадяни. Вони сховали носи в коміри і шалики. Дехто з них іде за нами – з однієї аптеки в іншу.

Дзвонить Олег, знайомий з Тернополя – просить поради, що робити. Каже, що в них там справжня паніка.

“Мий руки частіше”, - рекомендую.

Саме таку пораду дав мені родич-вірусолог, до якого я подзвонив кілька хвилин тому - після того, як вийшов із аптеки, так нічого й не купивши: “Мий руки частіше – щоразу, як торкаєшся поверхонь у громадських місцях або там, де багато людей буває. І запам'ятай – нічого не відбулося, просто статистика стала доступна. Щороку в Україні від грипу вмирає кілька тисяч людей”.

Я жахаюся. “Але в Штатах помирає ще більше, - каже мені цинічний лікарський голос на іншому кінці телефону. Це стандартна цифра – десь піввідсотка від кількості тих, хто захворів. А зараз саме сезон. Усі хворіють. Ти десь на вулиці?”

“Так”, - кажу я, подумки перераховуючи “піввідсотка” у людські життя – виходить 5 громадян із 1000.

“Ну от, ти зараз на вулиці, і довкола тебе з дуже великою ймовірністю є люди з грипом. Можливо, навіть із свинячим. Але не хвилюйся, смертність від нього – не більша, ніж у звичайного. Просто раніше на неї не звертали уваги, а зараз ЗМІ створюють паніку. У Мексиці було так само.

Зрештою, вмирають ті, кому призначено вмерти – в кого імунітет остаточно ослаблений, або хто на роботу хворий ходить і який-небудь фармацитрон п'є замість лікаря викликати. Мий руки, провітрюй приміщення, їж свіжі і якісні продукти, лимони, часник і цибулю, купи аскорбінову кислоту, а раптом почнеш кашляти – дзвони мені. І не переживай – більшість із тих, хто захворіє, навіть не зрозуміють, що в них свинячий грип – полежать удома, теплої рідини поп'ють і за тиждень знову в офіс”.
....
“А інтерферон? - питає молодик. - Якщо його в ніс закапувати, він слизову захищає, щоб через неї віруси не пролізли”. Інтерферон є, але тільки півтори упаковки – і люди в черзі (досі вони, можливо, і не знали про такий препарат) починають вимагати “відпускати по 5 ампул на руки”.

“Та це не поможе! - в черзі знаходиться і спеціаліст з альтернативної медицини, досить літнього віку. - Ніздрі чим хоч намаж, і вірус там заплутається, в цій мазі. Я он бальзамом “Червона зірка” мажу, в'єтнамським”.

“Головне – не ходити хворим, - тихо каже дівчинка, яка стоїть за ним. - Я бачила виступ міністра. Якщо захворів, треба пити багато теплої рідини і викликати лікаря”.

“Та які зараз лікарі! - обурюється бабуся з рецептом. - Виписав купу лікарств, а їх у продажу нема. Спекулянти!”

Провізор у прозорому прорізі аптечного віконечка дивиться на нас із Бондаренком. “Що вам?” - стомлено питає вона.

Ми сторопіло стоїмо, заплутавшись у назвах ліків. За нами мітингує черга. Першим приходить до тями Бондаренко.

“Еее, дайте мило,” - каже він.

http://zaua.org/pg/article/solodko/read/8218/Svynacha_panika_u_Kyjevi_jak_my_khodyly_po_aptekah_shhob_kupyty_liky_vid_grypu