11/01/2009 | Pavlo

Цього тижня Блаженніший Любомир дав інтерв’ю для «Дзеркала тижня», яке було опубліковане 31 жовтня. Однією із центральних тем розмови було питання патріаршого устрою УГКЦ.

«Ми в дорозі – тяжкій і повільній з причин як зовнішніх, так і внутрішніх», – сказав щодо цього Глава УГКЦ. За словами Блаженнішого Любомира, внутрішню ситуацію ускладнює зокрема те, що УГКЦ не є виключно на території України, а розкинута по всьому світі. Її структури є в Північній і Південній Америці, Західній Європі, Австралії. «Зараз перед нами стоїть завдання забезпечити насамперед внутрішню єдність тих різних частин в Україні і поза її межами... Бути патріархатом – це нести спільну відповідальність за всіх, де б вони не були. Ми призвичаюємося, вдумуємося, що це означає – бути патріархатом», – сказав Предстоятель УГКЦ.

Говорячи про зовнішні труднощі, Глава УГКЦ, зазначив, що за законами Католицької Церкви патріархати встановлює або Вселенський Собор, або, якщо він не збирається, від імені Церкви Папа Римський. «На жаль, Другий Ватиканський собор, на якому заходила мова про статус Української Греко-Католицької Церкви, не виробив відповідної процедури. Питання зависло у повітрі. Нове законодавство – приблизно 20 років, відколи з’явився новий кодекс церковного права, – також не вносить ясності в це питання. Він підтверджує джерело рішення – Вселенський Собор або Папа, – але питання про те, коли, як, чому цей статус дається, залишилися відкритими», – пояснив Блаженніший Любомир.

Не обминув своєю увагою Глава УГКЦ «зовнішні впливи» щодо питання патріархату: позицію Московського Патріархату та інших Православних Церков, які, за словами Предстоятеля УГКЦ, «не дуже радо бачили би патріарший устрій у греко-католиків». «Вони не знають, що з нами робити, як до нас ставитися. Бо ми є для них парадоксом. Дивовижею. Чимось неприродним... У мене були маленькі зустрічі з росіянами, і я зробив висновок: вони впевнені, що якщо ти росіянин, мусиш бути православний. І навпаки – якщо ти православний, тоді ти справді росіянин, або, в нашому випадку, – українець. А якщо ти православний, то ти не є католик. Усе доволі просто. Для них католик – це латинник, латинської традиції. Тобто «не наше». Це не правильно. І ми своїм існуванням ці прості постулати заперечуємо. Ми, бачите, і православні за традицією, і католики, об’єднані з Апостольською столицею у Римі».

Завершуючи в інтерв’ю тему патріаршого устрою, Блаженніший Любомир сказав: «Коли ми говоримо про патріарший устрій для греко-католиків, ми не хочемо, щоби він став формою відділення нас від православних братів. Для нас патріархат – не завершення. Для нас це засіб для досягнення більш серйозної мети – єдності Київської Церкви, яка була на початку. Патріархат – це шлях, а не вінець мрій».

Департамент інформації УГКЦ