Помилка, гірша за злочин
11/03/2009 | Олександр Северин
Є думка, що усяка випадковість є, власне, не випадковістю, а неусвідомленою закономірністю, недоступною розумінню невтаємничених.
Є також інша думка – що ціла низка подій і відповідного інформаційного шумовіння навколо них взагалі не є випадковістю.
Перша думка побутує серед деяких філософів, друга, останнім часом – серед деяких українців (теж подекуди, епізодично, не позбавлених певної філософічности), до котрих себе зараховую і я.
Останніми роками українське суспільство не з власної волі (і тим більш – не з власної ініціативи) пройшло через немало великих і малих трагедій, викриттів, звинувачень та скандалів, які у західних країнах викликали б шок і потрясіння. Якшо рахувати від буремного 2004-го – то починаючи з фальсифікації виборів і закінчуючи (втім, судячи за трендом – навряд чи закінчуючи) цього року "педофілійним скандалом. Як слушно сказав не надто любий нам Азаров: "теперішня влада – це суцільний скандал".
Скільки високопосадовими чи політбомондовими товаришами було виявлено і затавровано "злочинів", "злочинців", "хабарників", "корупціонерів" і більше того – "зрадників" - і не злічити ту поважну кількість. Було, навіть від Президента України особливо просунуті та пильні достойники взяли і суворо завимагали "припинити антиукраїнську діяльність", щоправда трохи повимагавши, хутко проковтнули чи то язика чи то якогось чупа-чупса чи ще щось, але ж. І які раховані винятки з таких запущених качок і каченят не заслуговують правдиво бути визначеними як "туалетні"?
При тому, згадаймо, скільки було скоєно владцями справжніх брутальних і очевидних порушень Конституції і законів чи відповідних спроб і замахів, рахуючи від "політреформи" і далі: наділення нардепами братів своїх менших з місцевого самоврядування недоторканістю, тринадцятирічне нехтування Верхорадою вимогами Конституції і Конституційного Суду про прийняття регламенту законом, шахраювате генлювання повноваженнями у Законі "Про Кабінет Міністрів України", регулярний зрив роботи Ради дурним "блокуванням" і упослідження правосуддя подібним же блокуванням та депутатськими гвалтами у судових приміщеннях, демонстративне наплювання на імператив індивідуального голосування у ВРУ, перманентна війна повноважень і посягання виконавчої влади на сферу законодавчого регулювання…Зрештою – і спроба антиконституційної змови БЮТ та ПРУ цього літа, і більш ніж сумнівної якости і такої ж чесности зміни до вибочого закону, і анонсований (хоча і схований під сукно младодепутатської кишені) намір позбавити українців можливости голосувати "проти всіх".
Іноді, як то було зі згаданою спробою Тимошенко та Януковича роздерибанити Конституцію, а з нею і країну, такі спроби діставали певну відсіч суспільства, але назагал – визнаймо – питання "елітних" свинств після 2004 року з вістря предметної суспільної уваги витіснено вбік та серіалізовано у пустопорожніх ток-шоу. Замість дієвого обурення громадян – або мовчанка, або набурмосене бурчання на кухні чи в інтернеті чи то гіркий сміх чи то (знову доречно згадати Азарова) – "да пошлі ви…". А вони не йдуть.
І годі не бачити кореляції між одним та іншим, між облудою безвідповідальних струсів повітря гучними звинуваченнями без наслідків або ж з наслідками, які нічого спільного не мають зі справедливістю та, з другого боку – з реальною сваволею владоможців і блаженною або ж цинічно-блюзнірською дурістю політиків тут і зараз. Або бачити та легковажити. Відволікаючи від важливого, українців привчають до політично- і юридично-нікчемного базікання, а замість спокійного, виваженого, розсудливого дискурсу зі справді актуальних і нагальних питань нав'язують дурну нескінченість істерії, а найбільші майстри істерик та істеризації малюються уособленнями порятунку.
І от тепер, після гіпертрофовано висвітленої і мультиплікованої персональним чинником "кризи", після "педофілічної" мильної бульбашки з погано вимитих рук і у перспективі президентських виборів - грип. ЗМІ захлинаються у панічному невігластві, політики мало не обіцяють "особисто" задушити збудника хвороби, а державці нащось особисто ж зустрічають літак з ліками, не потрудившись, щоправда, допомогти його розвантажити. При цьому тон хорових та сольних заяв і коментарів назагал мало чим різниться від вікопомного зізнання "пропало всьо".
Але от питання: якщо "пропало всьо" - щодня, то чи помітимо, коли дійсно все пропадатиме? А якщо й помітимо, то чи відреагуємо як належить вільним громадянам країни, в якій споконвіку виборюють і захищають права лише "през шаблі"?
Кримінальне право знає і розрізняє, як варіанти суб'єктивної сторони складу злочину, прямий та непрямий (евентуальний) умисел. У першому випадку особа особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільне небезпечні наслідки і бажає їх настання.У другому – хоча і не має прямого наміру, але припускає настання тих наслідків. Я не певен, що ті, хто верещить нам "пропало всьо", ще не переступили межу між другим варіантом і першим. Так сам як ті, хто з трибун та телекранів репетує "тримай злодія", того злочину вже не замислили, ба більше не спланували. Авжеж, з "антиукраїнською діяльністю" включно.
Якось я написав, що якби в Україні існували правосуддя, а не його симулякр, забезпечене право власности, а не не скажу що, а також міцний інституціалізований сектор нацбезпеки, то питання "хто переможе на виборах?" мене б цікавило хіба з точки зору громадянської естетики (якщо звісно залишити осторонь малоймовірні, дякуючи Богу та неcпроможности Кремля, екстремальности).
Втім якби ж то… І тому питання переможця – "важное и актуальное", як той казав. Перемога кожного з фаворитів перегонів несе в собі свої загрози – і спільні для усіх і специфічні – з огляду на персональний склад "команд" (чи то бригад?) і груп підтримки, їхні усталені звички поводження з опонентами, з законом, з правдою тощо та великі неподолані і, можливо, нездоланні спокуси.
Проте прихід до влади когось з навіть дуже небажаних вам чи мені персонажів аж ніяк не є, як не дивно, головною загрозою найближчої перспективи.
Кладучи руку на серце – чи хтось вірить, що президенські вибори-2010 пройдуть навіть не те щоб без порушень закону, а без порушень кричущих, порушень конституційного рівня і системного характеру? А що вони взагалі пройдуть, як процес, що має завершитися легітимним обранням легітимного і загальновизнаного Президента?
Через мій непохитний намір за певних і дуже ймовірних обставин проголосувати у другому турі проти всіх (себто "не підтримую жодного кандидата"), мені доводиться час від часу пояснювати, що така електоральна поведінка є правильною з огляду на її:
- незагрозливість для держави: Президентом за чинним законодавством все одно стане той, хто у другому тур набере хоч на один голос більше за конкурента, навіть якщо при тому абсолютна більшість виборців не підтримає жодного з них;
- громадянсько-егоїстичну корисливість: незначність електоральної підтримки буде запобіжником від появи у кожного з ймовірних переможців непохитної комісарської впевности у власній вседозволености, а кажучи зрозуміло для них – борзости, отже і відповідних спокус ;
- чесність.
Але докорінно інша справа, якщо проти всіх нас, проти всіх українців виступлять, порізно чи спільно, самі кандидати.
Головне питання президентських виборів-2010 – чи вони, як конституційна процедура, відбудуться взагалі.
Головна проблема – сумнівність бажання, волі і навіть взагалі психологічної спроможности кандидатів визнати ймовірну поразку і змиритися з нею.
Головна зла перспектива – зрив другого туру виборів (або його підміна фальсифікатом) відповідним кандидатом та групою підтримки через підконтрольні суди та імітацію народного протесту.
Головна загроза – interregnum*, відсутність легітимної і загальновизнаної влади, безвладдя і безладдя, адже природа не терпить порожнечі.
Щоправда, один з теперішніх фаворитів якось вже казав, що його "з влади не вичавити", а ми вичавили, але ж то було не вчора. А інший фаворит здатен небажані особисто йому вибори взагалі охарактеризувати як "злочин проти народу" і край. І чи не до такого розвитку подій готують громадян, підводячи їх через істерію до емоційної порожнечі, послідовно підвищуючи "больовий поріг" суспільства? Чи з прямого умислу, чи з непрямого, але менше з тим.
Якщо не заплющувати очі на ситуацію (котру все більше хочеться називати ситуйовиною) і не годувати себе смачними але непоживними нездійсненостями, то за відсутности якогось раптово політтекнонічного зсуву найближча альтернатива виглядає невтішною. У порівняно кращому і поки все ж ймовіршіному варіанті – чергова підкилимна і мало чого варта домовленість кланів з можливою "політреформою-2"** та подальший, з метастазами, розвиток повільноплинучої хвороби жлобократії. У гіршому – захоплення однією з ОПГ*** влади поза реальними виборами і попри реальною волю виборців, виявленою результатами першого туру. Я кажу – у гіршому, бо перший випадок – то давно триваюче паскудство, до категоричного заперечення якого громада має ще дорости у громадянському розумінні (з обережним оптимізмом очікую цього не пізніше 2015-го року), а другий – взагалі-то заколот і узурпація у прямому розумінні цих слів Ліквідація демократії навіть в її теперішньому квазівигляді і виклик прямий виклик народу, який претендує бути нацією.
Грип мине, як минав і щороку раніше, як іде на пси і невдала спроба "педофілофілізації"**** суспільства (дослідження причинно-наслідкового зв'язку між нагнітанням епідемічного градусу і затуханням педофілічної теми залишимо особливо просунутим конспірологам), але не варто сподіватися, що зміниться поведінкова парадигма існуючого політикуму: замулити очі, забембати мізки, порушити зв'язок між відчуттями та розумом і – розладнавши таким чином громадянський організм до стану повної, "овочевої" недієздатности – врешті спокійно і благодатно займатися укоханою справою, тобто красти.
Але я маю сподівання, що навіть ті, хто зараз чхає від застуди, хто чхає від алергії на параноїдально-істеричну інформаційну атмосферу*****, та хто взагалі чхає на [таку] політику, переборе цей нежить якщо буде "треба встати і вийти" - навіть не на захист демократії, а на самозахист як вільного народу з почуттям власної гідности.
До речі. Оскільки одній хорошій людині керівництво, піддавшись загальній паніці, наказало приходити на робоче місце конче у пов'язці, моя креативна дружина "по приколу" здизайнувала та пошила красивенну пов'язку у мілітарному стилі. Мені б не хотілося щоб на такий барикадний креатив з'явився практичний барикадний же попит.
В Україні має бути законна влада, легітимно обраний Президент. Ті хто вважатиме важливішим конкретне прізвище, помилиться. І це може бути саме тією помилкою, що гірша за злочин.
Олександр Северин, к.ю.н.,
радник ВГО Альянс "Майдан"
Примітки:
*"Міжкоролів'я" (лат.).
**"Політреформою-2" тут я називаю будь-які зміни Конституції, незалежно від їхнього змісту, ініційовані та/чи внесені поза народною на те волею, висловленою відповідно до чинного Основного Закону.
***Тут – "організована політична група".
****Автор терміну "педофілофілія", вкладає в нього на форумі "Майдану", наскільки я розумію, дещо інший сенс, я ж тут маю на увазі наполегливі зусилля з примусового фокусування суспільної уваги на "страшному недоведеному".
*****Мабуть найнаочнішим прикладом cвідомого, не сумніваюся, нагнітання такої атмосфери є інтернетні банери кшталту "Дальше будет страшно".
Є також інша думка – що ціла низка подій і відповідного інформаційного шумовіння навколо них взагалі не є випадковістю.
Перша думка побутує серед деяких філософів, друга, останнім часом – серед деяких українців (теж подекуди, епізодично, не позбавлених певної філософічности), до котрих себе зараховую і я.
Останніми роками українське суспільство не з власної волі (і тим більш – не з власної ініціативи) пройшло через немало великих і малих трагедій, викриттів, звинувачень та скандалів, які у західних країнах викликали б шок і потрясіння. Якшо рахувати від буремного 2004-го – то починаючи з фальсифікації виборів і закінчуючи (втім, судячи за трендом – навряд чи закінчуючи) цього року "педофілійним скандалом. Як слушно сказав не надто любий нам Азаров: "теперішня влада – це суцільний скандал".
Скільки високопосадовими чи політбомондовими товаришами було виявлено і затавровано "злочинів", "злочинців", "хабарників", "корупціонерів" і більше того – "зрадників" - і не злічити ту поважну кількість. Було, навіть від Президента України особливо просунуті та пильні достойники взяли і суворо завимагали "припинити антиукраїнську діяльність", щоправда трохи повимагавши, хутко проковтнули чи то язика чи то якогось чупа-чупса чи ще щось, але ж. І які раховані винятки з таких запущених качок і каченят не заслуговують правдиво бути визначеними як "туалетні"?
При тому, згадаймо, скільки було скоєно владцями справжніх брутальних і очевидних порушень Конституції і законів чи відповідних спроб і замахів, рахуючи від "політреформи" і далі: наділення нардепами братів своїх менших з місцевого самоврядування недоторканістю, тринадцятирічне нехтування Верхорадою вимогами Конституції і Конституційного Суду про прийняття регламенту законом, шахраювате генлювання повноваженнями у Законі "Про Кабінет Міністрів України", регулярний зрив роботи Ради дурним "блокуванням" і упослідження правосуддя подібним же блокуванням та депутатськими гвалтами у судових приміщеннях, демонстративне наплювання на імператив індивідуального голосування у ВРУ, перманентна війна повноважень і посягання виконавчої влади на сферу законодавчого регулювання…Зрештою – і спроба антиконституційної змови БЮТ та ПРУ цього літа, і більш ніж сумнівної якости і такої ж чесности зміни до вибочого закону, і анонсований (хоча і схований під сукно младодепутатської кишені) намір позбавити українців можливости голосувати "проти всіх".
Іноді, як то було зі згаданою спробою Тимошенко та Януковича роздерибанити Конституцію, а з нею і країну, такі спроби діставали певну відсіч суспільства, але назагал – визнаймо – питання "елітних" свинств після 2004 року з вістря предметної суспільної уваги витіснено вбік та серіалізовано у пустопорожніх ток-шоу. Замість дієвого обурення громадян – або мовчанка, або набурмосене бурчання на кухні чи в інтернеті чи то гіркий сміх чи то (знову доречно згадати Азарова) – "да пошлі ви…". А вони не йдуть.
І годі не бачити кореляції між одним та іншим, між облудою безвідповідальних струсів повітря гучними звинуваченнями без наслідків або ж з наслідками, які нічого спільного не мають зі справедливістю та, з другого боку – з реальною сваволею владоможців і блаженною або ж цинічно-блюзнірською дурістю політиків тут і зараз. Або бачити та легковажити. Відволікаючи від важливого, українців привчають до політично- і юридично-нікчемного базікання, а замість спокійного, виваженого, розсудливого дискурсу зі справді актуальних і нагальних питань нав'язують дурну нескінченість істерії, а найбільші майстри істерик та істеризації малюються уособленнями порятунку.
І от тепер, після гіпертрофовано висвітленої і мультиплікованої персональним чинником "кризи", після "педофілічної" мильної бульбашки з погано вимитих рук і у перспективі президентських виборів - грип. ЗМІ захлинаються у панічному невігластві, політики мало не обіцяють "особисто" задушити збудника хвороби, а державці нащось особисто ж зустрічають літак з ліками, не потрудившись, щоправда, допомогти його розвантажити. При цьому тон хорових та сольних заяв і коментарів назагал мало чим різниться від вікопомного зізнання "пропало всьо".
Але от питання: якщо "пропало всьо" - щодня, то чи помітимо, коли дійсно все пропадатиме? А якщо й помітимо, то чи відреагуємо як належить вільним громадянам країни, в якій споконвіку виборюють і захищають права лише "през шаблі"?
Кримінальне право знає і розрізняє, як варіанти суб'єктивної сторони складу злочину, прямий та непрямий (евентуальний) умисел. У першому випадку особа особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільне небезпечні наслідки і бажає їх настання.У другому – хоча і не має прямого наміру, але припускає настання тих наслідків. Я не певен, що ті, хто верещить нам "пропало всьо", ще не переступили межу між другим варіантом і першим. Так сам як ті, хто з трибун та телекранів репетує "тримай злодія", того злочину вже не замислили, ба більше не спланували. Авжеж, з "антиукраїнською діяльністю" включно.
Якось я написав, що якби в Україні існували правосуддя, а не його симулякр, забезпечене право власности, а не не скажу що, а також міцний інституціалізований сектор нацбезпеки, то питання "хто переможе на виборах?" мене б цікавило хіба з точки зору громадянської естетики (якщо звісно залишити осторонь малоймовірні, дякуючи Богу та неcпроможности Кремля, екстремальности).
Втім якби ж то… І тому питання переможця – "важное и актуальное", як той казав. Перемога кожного з фаворитів перегонів несе в собі свої загрози – і спільні для усіх і специфічні – з огляду на персональний склад "команд" (чи то бригад?) і груп підтримки, їхні усталені звички поводження з опонентами, з законом, з правдою тощо та великі неподолані і, можливо, нездоланні спокуси.
Проте прихід до влади когось з навіть дуже небажаних вам чи мені персонажів аж ніяк не є, як не дивно, головною загрозою найближчої перспективи.
Кладучи руку на серце – чи хтось вірить, що президенські вибори-2010 пройдуть навіть не те щоб без порушень закону, а без порушень кричущих, порушень конституційного рівня і системного характеру? А що вони взагалі пройдуть, як процес, що має завершитися легітимним обранням легітимного і загальновизнаного Президента?
Через мій непохитний намір за певних і дуже ймовірних обставин проголосувати у другому турі проти всіх (себто "не підтримую жодного кандидата"), мені доводиться час від часу пояснювати, що така електоральна поведінка є правильною з огляду на її:
- незагрозливість для держави: Президентом за чинним законодавством все одно стане той, хто у другому тур набере хоч на один голос більше за конкурента, навіть якщо при тому абсолютна більшість виборців не підтримає жодного з них;
- громадянсько-егоїстичну корисливість: незначність електоральної підтримки буде запобіжником від появи у кожного з ймовірних переможців непохитної комісарської впевности у власній вседозволености, а кажучи зрозуміло для них – борзости, отже і відповідних спокус ;
- чесність.
Але докорінно інша справа, якщо проти всіх нас, проти всіх українців виступлять, порізно чи спільно, самі кандидати.
Головне питання президентських виборів-2010 – чи вони, як конституційна процедура, відбудуться взагалі.
Головна проблема – сумнівність бажання, волі і навіть взагалі психологічної спроможности кандидатів визнати ймовірну поразку і змиритися з нею.
Головна зла перспектива – зрив другого туру виборів (або його підміна фальсифікатом) відповідним кандидатом та групою підтримки через підконтрольні суди та імітацію народного протесту.
Головна загроза – interregnum*, відсутність легітимної і загальновизнаної влади, безвладдя і безладдя, адже природа не терпить порожнечі.
Щоправда, один з теперішніх фаворитів якось вже казав, що його "з влади не вичавити", а ми вичавили, але ж то було не вчора. А інший фаворит здатен небажані особисто йому вибори взагалі охарактеризувати як "злочин проти народу" і край. І чи не до такого розвитку подій готують громадян, підводячи їх через істерію до емоційної порожнечі, послідовно підвищуючи "больовий поріг" суспільства? Чи з прямого умислу, чи з непрямого, але менше з тим.
Якщо не заплющувати очі на ситуацію (котру все більше хочеться називати ситуйовиною) і не годувати себе смачними але непоживними нездійсненостями, то за відсутности якогось раптово політтекнонічного зсуву найближча альтернатива виглядає невтішною. У порівняно кращому і поки все ж ймовіршіному варіанті – чергова підкилимна і мало чого варта домовленість кланів з можливою "політреформою-2"** та подальший, з метастазами, розвиток повільноплинучої хвороби жлобократії. У гіршому – захоплення однією з ОПГ*** влади поза реальними виборами і попри реальною волю виборців, виявленою результатами першого туру. Я кажу – у гіршому, бо перший випадок – то давно триваюче паскудство, до категоричного заперечення якого громада має ще дорости у громадянському розумінні (з обережним оптимізмом очікую цього не пізніше 2015-го року), а другий – взагалі-то заколот і узурпація у прямому розумінні цих слів Ліквідація демократії навіть в її теперішньому квазівигляді і виклик прямий виклик народу, який претендує бути нацією.
Грип мине, як минав і щороку раніше, як іде на пси і невдала спроба "педофілофілізації"**** суспільства (дослідження причинно-наслідкового зв'язку між нагнітанням епідемічного градусу і затуханням педофілічної теми залишимо особливо просунутим конспірологам), але не варто сподіватися, що зміниться поведінкова парадигма існуючого політикуму: замулити очі, забембати мізки, порушити зв'язок між відчуттями та розумом і – розладнавши таким чином громадянський організм до стану повної, "овочевої" недієздатности – врешті спокійно і благодатно займатися укоханою справою, тобто красти.
Але я маю сподівання, що навіть ті, хто зараз чхає від застуди, хто чхає від алергії на параноїдально-істеричну інформаційну атмосферу*****, та хто взагалі чхає на [таку] політику, переборе цей нежить якщо буде "треба встати і вийти" - навіть не на захист демократії, а на самозахист як вільного народу з почуттям власної гідности.
До речі. Оскільки одній хорошій людині керівництво, піддавшись загальній паніці, наказало приходити на робоче місце конче у пов'язці, моя креативна дружина "по приколу" здизайнувала та пошила красивенну пов'язку у мілітарному стилі. Мені б не хотілося щоб на такий барикадний креатив з'явився практичний барикадний же попит.
В Україні має бути законна влада, легітимно обраний Президент. Ті хто вважатиме важливішим конкретне прізвище, помилиться. І це може бути саме тією помилкою, що гірша за злочин.
Олександр Северин, к.ю.н.,
радник ВГО Альянс "Майдан"
Примітки:
*"Міжкоролів'я" (лат.).
**"Політреформою-2" тут я називаю будь-які зміни Конституції, незалежно від їхнього змісту, ініційовані та/чи внесені поза народною на те волею, висловленою відповідно до чинного Основного Закону.
***Тут – "організована політична група".
****Автор терміну "педофілофілія", вкладає в нього на форумі "Майдану", наскільки я розумію, дещо інший сенс, я ж тут маю на увазі наполегливі зусилля з примусового фокусування суспільної уваги на "страшному недоведеному".
*****Мабуть найнаочнішим прикладом cвідомого, не сумніваюся, нагнітання такої атмосфери є інтернетні банери кшталту "Дальше будет страшно".
Відповіді
2009.11.03 | zmej_gorynych
Прекрасна стаття, Шоне! Дякую. Лише одне доповнення/пропозиція.
Трохи перефразую слова свого батька з однієї його статті, оскільки на мою думку вони найкраще відображають те, що я оце хочу сказати"Якщо вже говорити про наш, національний, досвід демократії, то ніяк не оминути куценький період Української Козацької Республіки. Були ж таки засади народовладдя! (Ну там виборність, жменя землі на тім’ячко, щоби пам’ятав, звідкіля вийшов і куди піде). Але ж основою цієї демократії була паля на майдані і купа буків біля неї. По-сучасному мовлячи, відповідальність. Коли зникли паля і буки, розпочалася Руїна, яка триває і донині. І триватиме до того часу, коли прийдешнє покоління Громадян України біля кожної Ради, починаючи з Верховної, укопає в землю палі і положить біля них по в’язанці замашних буків. Отоді і настане золотий вік української демократії, т.б.м., з кулаками, себто реальна відповідальність державних службовців, яких народ найняв на управлінську роботу, за їх дії чи бездіяльність, що спричинили шкоду конкретному громадянину, громаді чи державі."
2009.11.03 | Sean
дякую! А доповнення - 100%
zmej_gorynych пише:> Трохи перефразую слова свого батька з однієї його статті, оскільки на мою думку вони найкраще відображають те, що я оце хочу сказати
>
> "Якщо вже говорити про наш, національний, досвід демократії, то ніяк не оминути куценький період Української Козацької Республіки. Були ж таки засади народовладдя! (Ну там виборність, жменя землі на тім’ячко, щоби пам’ятав, звідкіля вийшов і куди піде). Але ж основою цієї демократії була паля на майдані і купа буків біля неї. По-сучасному мовлячи, відповідальність. Коли зникли паля і буки, розпочалася Руїна, яка триває і донині. І триватиме до того часу, коли прийдешнє покоління Громадян України біля кожної Ради, починаючи з Верховної, укопає в землю палі і положить біля них по в’язанці замашних буків. Отоді і настане золотий вік української демократії, т.б.м., з кулаками, себто реальна відповідальність державних службовців, яких народ найняв на управлінську роботу, за їх дії чи бездіяльність, що спричинили шкоду конкретному громадянину, громаді чи державі."
золоті слова. Я теж колись був казав, що якщо ми не впевнені, що з такого то числа більше нічого нікому не "попускаємо" то нема сенсу у новій Конституції, бо доля її буде така сама як і попередниці, а позаяк вона текстово буде краща, то буде ще сумніше. Так саме нема сенсу і в нових "майданах", якщо ... - далі за текстом вище.
До речі, не знаю, чи спер Луценко "самооборону" чи йому самому то в голову довбануло, але словосполучення "громадянська самооборона" було вимовлено вперше на Майдані. Можливо, звісно, що я чогось не знаю.
Саме так, палиці і буки для "достойників". Владців треба примусити виконувати закон. Саме примусити - жорстко і без сентиментів. Хочеш рулити - рули відповідально.
2009.11.04 | Арій.
Re: Прекрасна стаття, Шоне! Дякую. Лише одне доповнення/пропозиція.
2009.11.03 | vkhanas
Re: Помилка, гірша за злочин
І вічне питання процедур...2009.11.03 | Sean
дякую!
2009.11.03 | DADDY
Загалом підтримую, АЛЕ:
Я б хотів аби моє голосування в ІІ турі "не підтримую жодного кандидата", якщо воно виявиться типовим для 50%+1 голос взявших участь у виборах, стало підствою для проголошення виборів президента України такими, що не відбулися і призначення позачергових виборів, в яких не зможуть взяти участь кандидати, що не отримали народної підтримки.Можуть виникнути зауваження, що другий ешелон політикуму бідний на лідерів та особистості, але НМХР це не зовсім так. Вважаю, що як з політиків та особистостей більш літніх, так і з молодої генерації маємо достойників, які б могли отримати (за умови певної підготовки) підтримку виборця і забазпечили б Україні сталий розвиток та прозахідний, проНАТОвський вектор у зовнішній політиці.
2009.11.03 | Ігор Гурчик
Re: Загалом підтримую, АЛЕ:
DADDY пише:> Я б хотів аби моє голосування в ІІ турі "не підтримую жодного кандидата", якщо воно виявиться типовим для 50%+1 голос взявших участь у виборах, стало підствою для проголошення виборів президента України такими, що не відбулися і призначення позачергових виборів, в яких не зможуть взяти участь кандидати, що не отримали народної підтримки.
Ну нарешті! )))
"Дамо УКораїні вибір!"
Але це лише один з пунктів які ми і повинні провести саме зараз.
Бо потім може бути пізно.
2009.11.03 | Ігор Гурчик
В Україні влади вже немає. Нажаль.
2009.11.03 | Sean
Re: Загалом підтримую, АЛЕ:
DADDY пише:> Я б хотів аби моє голосування в ІІ турі "не підтримую жодного кандидата", якщо воно виявиться типовим для 50%+1 голос взявших участь у виборах, стало підствою для проголошення виборів президента України такими, що не відбулися і призначення позачергових виборів, в яких не зможуть взяти участь кандидати, що не отримали народної підтримки.
і я хотів би
> Можуть виникнути зауваження, що другий ешелон політикуму бідний на лідерів та особистості, але НМХР це не зовсім так. Вважаю, що як з політиків та особистостей більш літніх, так і з молодої генерації маємо достойників, які б могли отримати (за умови певної підготовки) підтримку виборця і забазпечили б Україні сталий розвиток та прозахідний, проНАТОвський вектор у зовнішній політиці.
дуже хочу знайти такого на 2015, а таких - ще раніше
2009.11.03 | Михайло Свистович
Re: Загалом підтримую, АЛЕ:
DADDY пише:> Я б хотів аби моє голосування в ІІ турі "не підтримую жодного кандидата", якщо воно виявиться типовим для 50%+1 голос взявших участь у виборах, стало підствою для проголошення виборів президента України такими, що не відбулися і призначення позачергових виборів, в яких не зможуть взяти участь кандидати, що не отримали народної підтримки.
А краще, щоб не 50%+1 голос, а якщо проти всіх проголосує більше, ніж за того, хто набрав серед двох кандидатів найбільше голосів.
2009.11.03 | Bogun
Re: Загалом підтримую, АЛЕ:
> А краще, щоб не 50%+1 голос, а якщо проти всіх проголосує більше, ніж за того, хто набрав серед двох кандидатів найбільше голосів.Розумна поправка!
2009.11.03 | Ігор Гурчик
Re: Загалом підтримую, АЛЕ:
Михайло Свистович пише:> А краще, щоб не 50%+1 голос, а якщо проти всіх проголосує більше, ніж за того, хто набрав серед двох кандидатів найбільше голосів.
Або серед партій на виборах до ВР.
Так і буде. Нікуди вони не дінуться.
2009.11.03 | Ігор Гурчик
Програма максимум (л). Хоча можна і ще доповнити.
http://www.spivzahist.com.ua/default/static/view/d1/122009.11.03 | DADDY
Re: Загалом підтримую, АЛЕ:
Михайло Свистович пише:> DADDY пише:
> > Я б хотів аби моє голосування в ІІ турі "не підтримую жодного кандидата", якщо воно виявиться типовим для 50%+1 голос взявших участь у виборах, стало підствою для проголошення виборів президента України такими, що не відбулися і призначення позачергових виборів, в яких не зможуть взяти участь кандидати, що не отримали народної підтримки.
>
> А краще, щоб не 50%+1 голос, а якщо проти всіх проголосує більше, ніж за того, хто набрав серед двох кандидатів найбільше голосів.
Можна і так
2009.11.03 | karpo
Re: Загалом підтримую, АЛЕ:
DADDY пише:> Михайло Свистович пише:
> > DADDY пише:
> > > Я б хотів аби моє голосування в ІІ турі "не підтримую жодного кандидата", якщо воно виявиться типовим для 50%+1 голос взявших участь у виборах, стало підствою для проголошення виборів президента України такими, що не відбулися і призначення позачергових виборів, в яких не зможуть взяти участь кандидати, що не отримали народної підтримки.
> >
> > А краще, щоб не 50%+1 голос, а якщо проти всіх проголосує більше, ніж за того, хто набрав серед двох кандидатів найбільше голосів.
>
> Можна і так
Я, звичайно, вибачаюсь, але може хто закон почитає, чи будемо далі фантазувати. "Якби я був полтавським соцьким..."
Я чого тут про УНП розпинаюсь. Щоб щось поміняти - треба якусь притомну політичну силу до влади привести.
2009.11.03 | DADDY
Re: Загалом підтримую, АЛЕ:
karpo пише:> DADDY пише:
> > Михайло Свистович пише:
> > > DADDY пише:
> > > > Я б хотів аби моє голосування в ІІ турі "не підтримую жодного кандидата", якщо воно виявиться типовим для 50%+1 голос взявших участь у виборах, стало підствою для проголошення виборів президента України такими, що не відбулися і призначення позачергових виборів, в яких не зможуть взяти участь кандидати, що не отримали народної підтримки.
> > >
> > > А краще, щоб не 50%+1 голос, а якщо проти всіх проголосує більше, ніж за того, хто набрав серед двох кандидатів найбільше голосів.
> >
> > Можна і так
>
> Я, звичайно, вибачаюсь, але може хто закон почитає, чи будемо далі фантазувати. "Якби я був полтавським соцьким..."
> Я чого тут про УНП розпинаюсь. Щоб щось поміняти - треба якусь притомну політичну силу до влади привести.
Да будь ласка, нехай приходить УНП, але перед тим може стане більш притомною, адже найкращі її представники ака Богдан Соколовський інколи таке морозить на міжнародному рівні, що ніц це "зморожене" не має спільного з іміджем та авторитетом Держави. Я вже не кажу про "послідовність" керівництва та тимчасові підтримки кААліції Джоджиком енд Ко.
2009.11.03 | karpo
Re: Загалом підтримую, АЛЕ:
DADDY пише:> Да будь ласка, нехай приходить УНП, але перед тим може стане більш притомною, адже найкращі її представники ака Богдан Соколовський інколи таке морозить на міжнародному рівні, що ніц це "зморожене" не має спільного з іміджем та авторитетом Держави. Я вже не кажу про "послідовність" керівництва та тимчасові підтримки кААліції Джоджиком енд Ко.
А конкретніше про Соколовського можна. Може я проґавив щось. То я спитаю в нього, при нагоді.
В чім "послідовність"?
Про кААліцію сто раз писали і казали, можу тільки додати - аби Ви бачили, як те рішення приймалось - Ви б може так не казали.
Мені також багато чого хотілось би виправити вже "вчора", і в УНП і в Україні в цілому. Та я прекрасно розумію - так не буває.
2009.11.03 | DADDY
Re: Загалом підтримую, АЛЕ:
karpo пише:>
> А конкретніше про Соколовського можна. Може я проґавив щось. То я спитаю в нього, при нагоді.
При всій повазі до пана Богдана, я не сприймаю його "гучних" заяв про наявність заборгованості та труднощів з її погашення Нафтогазом. В даному випадку я (особисто) вважаю, що заяви пана Богдана лунають в унісон з заявами Куприянова, Медведєва (Газпром), Міллера та ліліПутіна.
> В чім "послідовність"?
Ну, Ви забагато від мене хочете після трудового дня по дослідництву інформаційного калу.
> Про кААліцію сто раз писали і казали, можу тільки додати - аби Ви бачили, як те рішення приймалось - Ви б може так не казали.
Йой, такі слова нагадують мені виправдовування Фоми з Мандр щодо туру для ЮВ: один раз не підорас.(Вибачайте, але дуже підходить до ситуації з муками прийняття рішення)
> Мені також багато чого хотілось би виправити вже "вчора", і в УНП і в Україні в цілому. Та я прекрасно розумію - так не буває.
Якщо займатися постійними компромісами, то втрачаєш членство і кожного разу все більше хочеться виправити "вчора"
2009.11.03 | karpo
Re: Загалом підтримую, АЛЕ:
Я Вам про кругле - Ви мені про м'яке. Мабуть, важкий день був. Іншим разом поспілкуємось.2009.11.04 | Sean
угу (с) і, відповідно, нові вибори
2009.11.03 | OLexandra
До речі про маски та нагнітання-
Оскільки в контексті статті ви згадали й про маски, - то я помітила, що "в телевізорі" в масках, переважним чином, представники БЮТ. Таким чином, вони підтримували істерію.А стаття гарна. Підтримую.
2009.11.03 | 2
Маски они надевали для безопасного распространения заразы
С этой же целью они прививались сами и при этом оплачивали антипрививочную кампанию.2009.11.04 | Sean
Re: До речі про маски та нагнітання-
OLexandra пише:> Оскільки в контексті статті ви згадали й про маски, - то я помітила, що "в телевізорі" в масках, переважним чином, представники БЮТ. Таким чином, вони підтримували істерію.
і це теж. А ще, кажучи по-донецьки - понти. Головний істерик має виглядати головним борцем.
> А стаття гарна. Підтримую.
дяк!
2009.11.03 | Lexa62
Re: Помилка, гірша за злочин
Олександр Северин пише:> Є думка, що усяка випадковість є, власне, не випадковістю, а неусвідомленою закономірністю, недоступною розумінню невтаємничених.
>
> Є також інша думка – що ціла низка подій і відповідного інформаційного шумовіння навколо них взагалі не є випадковістю.
>
> Перша думка побутує серед деяких філософів, друга, останнім часом – серед деяких українців (теж подекуди, епізодично, не позбавлених певної філософічности), до котрих себе зараховую і я.
>
"Земля була багата але порядку не було ніякого" - (десь так приблизно
Якщо зробити припущення, що згадана закономірність не є предметом конпспірології, а має родові ознаки, то й підходи до вирішення проблеми мають бути адекватними.
2009.11.03 | Lexa62
якщо після вибрів легітимність не відновиться?
То який може бути допустимий період безвладдя? І чим все це закінчиться.2009.11.04 | Sean
Re: якщо після вибрів легітимність не відновиться?
Lexa62 пише:> То який може бути допустимий період безвладдя?
не думаю, що довгий. Саме тому, що природа не терпить порожнечі. Питання - хто і як.
> І чим все це закінчиться.
Все буде або дуже погано або дуже добре, думаю що не пізніше 2015 будемо знати напевно. Нмд то (а можливо раніше якщо карта ляже) буде вирішальний момент, що визначить принаймні середньострокову перспективу.
І щоб було дуже добре, емоційний вибух штибу 2004 вже не прокатить (хоча може і таке буде), треба системну працю і холодний розум.
Я радий шо тут все більше людей кажуть, що після цих виборів життя не закінчується, а радше багато чого має початися.
2009.11.04 | Lexa62
надто багато чого може статися після виборів.