11/12/2009 | Роман Соломонюк

Спостереження за кандидатами у президенти наштовхує на думку, що українські політики, на жаль, чи то повністю пропускали уроки політології, чи просто взагалі у їх комсомольському минулому таких уроків не було. Принаймні такі висновки можна зробити, якщо прослідкувати за виступами А.Гриценка, А.Яценюка, С.Тігіпка, та серйозно прочитати програму кандидата від ВО "Свобода" О.Тягнибока.

Молодий менеджер з радянським присмаком

Саме такі слова спадають на думку, коли переглядаєш опуси головного "фронтовика" Арсенія. Куди б ще не йшли різні ідеї про створення союзу від Атлантики до Тихого океану, але, коли починаєш читати порівняння Арсенія Петровича ЄС та СРСР, і, при цьому, СРСР виявляється кращим за об'єднану Європу, то серйозно замислюєшся над тим, чи може така людина бути президентом. Якби Арсеній Петрович все своє свідоме життя прожив у Донбасі, можна було б ще пробачити такі неадекватні оцінки. Але ж він народився і прожив значну частину свого свідомого життя у Чернівцях, де поруч кордон. Та й світом подорожував Яценюк неодноразово і, очевидно, бачив, що собою представляє Європа.

Важко уявити, щоб у Європі настільки тринькали ресурси, як це робили у СРСР, важко уявити і обмеження прав такі, які були у радянській імперії. Тоді чому ж "молодий західний менеджер" раптом став мислити, як старий радянський пенсіонер? Напевно з порад своїх же політтехнологів, виписаних з Росії. Але де ж менеджерський хист оцінювати адекватно навіть ідеї політтехнологів? Адже можна було спочатку перевірити, наскільки українці сприймають зараз те, що, можливо, пішло б десь у сибірській тайзі, серед ведмедів, "на ура". Не перевірили. Тому і пішла хвиля розчарування, яка вже виявилася у масовому виході з "фронту" навіть довірених осіб.

"Український де Голь" без ідеології
Наступним згадаємо пана Тігіпка. Теж молодий і перспективний. Але теж з ідеологічною кашею у голові. Точніше з безідеологічною. Коли взявся читати книжку-проект, сподівався почути щось нове і логічне. Все ж таки економіст писав. Спочатку було дійсно цікаво - логічні роздуми, рецепти. Все, як має бути у кандидата у президенти. Але ж ось знайшовся цілий розділ про те, як "забавилися" в ідеологію, якої не потрібно. Виявляється - українському електорату потрібна тільки економічна програма, Україна перебуває просто в тепличних зовнішніх умовах і їй ніхто не загрожує. Просто клас! Тільки працювати.

Може я б і повірив у це, якщо б регулярно не читав повідомлень про погрозливі вислови з боку керівників російського Генштабу. То обіцяють ракетами шарахнути, то погрожують "навести порядок", то вимагають "не вступати в НАТО". Про інформаційну війну, що ведеться вже кілька років, можна не згадувати. Її не бачить хіба що, людина вирвана з інформаційного середовища. То може все ж таки загроза є? А якщо є, то слабо уявляється, як український солдат з автоматом в руках і криком: "За кредит, депозит!" - кидається в атаку. Та хай. Кожен кандидат має право сходити з розуму по своєму. Якось би і не звертав уваги, якщо б не побачив на телебаченні фільм-рекламу, де Сергій Леонідович порівнює себе з французьким президентом Шарлем де Голлем. Уявити де Голя без ідеології - це все одно, що сказати про Францію без французів. Ну і останньою краплиною стала заява про формування кандидатом у майбутньому "правоцентристської" партії. Все б нічого, але... розбудовувати цю партію хочуть із залученням Трудової партії України, з назви якої випливає, що вона соціалістична. Це те ж саме, що британські консерватори б заявили про лейбористів, як найбільших поборників консервативної ідеї. У зв'язку з цим у мене виникає питання, чи може така людина бути президентом, якщо вона не розрізняє де ліві, а де праві?

"Правий" соціал-націоналіст

Перейдемо до кандидата від ВО "Свобода". Ніби нема про що говорити. Хлопці дійсно реальні праві. Але якось, блукаючи інтернетом, забрів на сайт найбільш вільної партії України і перечитав програму з правками від 2004 року. Найбільше зацікавив економічний блок, бо він виявився не просто лівим, а махрово-комуністичним. Чого тільки вартують зауваги про "заборону продажу землі", про "гарантування права робітників бути власниками підприємства". Чи не більшовицьке - фабрики робочим? Але найбільше захоплювало те, як партія та її лідер боротимуться з високими цінами. Вони просто введуть податок на розкіш. Чим не ідея комунізму з її "всі по можливості і кожному за потребою"? Тільки ідея - утопічна. Не можуть бути всі рівними та однаковими. Більше того, по секрету можу сказати панові Тягнибоку, з цінами потрібно боротися наповненням ринку товарами і створенням природної конкуренції. А податку з розкоші не вистачить на всіх, бо частка багатіїв відносно решти населення - дуже незначна.

Як він з державою боровся
Ну і найбільше мені сподобалися перли технологів Гриценка. Чесно кажучи, такого вже зовсім не чекав. Одним з головних гасел президента є боротьба з державою. Ну чим не новоспечений Нестор Махно. Тільки слід пам'ятати, що анархія - не завжди "мати порядку". Чесно кажучи добре, що він все таки "перший непрохідний", бо жити в країні з президентом, який прагне боротися з державою, що, зрештою, зараз роблять всі, і парламент, і уряд, і навіть, інколи, президент, було б страшнувато.

А який висновок?

Треба читати програми кандидатів. Дивитися наскільки реально виконати те, що там написано, наскільки це співпадає з Вашими поглядами, та чи не заховалися там якісь повні нісенітниці. Тільки таким методом можна гарантувати проходження хоча б якогось тесту на брехню. Хоча, я б в обов'язковому порядку заставив кандидатів читати хоча б мінімальний підручник з політології, щоб було розуміння - ідеологія - це не тільки мова, культура, УПА, НАТО. Ідеологія - це методи та інструментарій для управління державною системою. А перелічені прояви - це лише незначна частина того, що називається ідеологією.