МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Вдячність Майдану.

11/22/2009 | Володимир Мартинюк
Як відомо невдячність є одним із найсуворіше караних богом гріхів. Але чи не головним важелем і бойовим „гаслом” повзучої анти майданної контрреволюції яка почалася у 2005 році і триває по сьогоднішній день, є нав’язування принаймні частині народу тези про те що вони не отримали від Майдану чогось такого, за що ці люди там нібито стояли. Скажу чесно, що я майже ніколи не чую таких скарг від людей, які дійсно стояли на Майдані, щось активно робили для цього , жертвували часом чимось дуже дорогим і необхідним. Однак дуже охоче цю пісню підтримують ті, які з самого початку, з найрізноманітніших причин, найчастіше внаслідок підсвідомої неприязні до демократії, ставилися до Майдану з осторогою і недовірою. Так, вони врешті решті піддавалися на вплив позитивної аури Майдану, по вихідних приходили на короткі екскурсії на Площу Незалежності , і можливо навіть у себе на роботі, раз чи два допомагали готувати бутерброди чи чай для учасників наметового містечка.
Одна моя знайома була на Майдані лише один однісінький раз – тоді коли за недолугої ініціативи Томенка ніби то мали видавати „посвідчення учасника помаранчевої революції”. Посвідчення звісно не отримала, за те натовп добряче нам’яв боки і моїй знайомій і багатьом інших, охочих отримати черговий варіант „чорнобильської довідки”.
З того часу у моєї знайомої і появилася тема що на Майдані „народ обдурили”. Цікаво що з кожним місяцем , який минав , її „революційно-майданна активність” про яку вона всім охоче розповідає, все збільшувалася і збільшувалася , досягнувши сьогодні сакрального стану „ми мерзли на майдані”. При цьому сперечатися нема сенсу - новоспечений „герой майдану” сам свято вірить в те що розповідає. Людина є переконаними виборцем Тимошенко, що в тім не заважає їй твердити що краще тоді було голосувати за Януковича, ну і звісно до самозабуття лає Ющенка, всіма тими словами і зворотами , які її щедро пропонує телевізор і російськомовна бульварна преса. На жаль багато інших людей які це слухають не можуть нічого відповісти чи з небажання вести таку розмову, чи просто з розгубленості . Сидячи в ново-придбаних квартирах, за заставленими багатим наїдками столами , вони мовчки слухають довжелезні тиради про те, як важко стало жити народу при помаранчевих, відриваючись хіба що на те, аби подивитися через вікно , чи часом не вкрали кредитну іномарку, придбану в період з 2005 по 2008 ріку.

Соціологи у всьому світі відмічають рідкісну невдячність середнього обивателя будь якої країни і будь якої національності – він миттєво забуває все хороше що недавно появилося , і починає вважати що так було завжди, і більше того - так і повинно бути завжди. Однак добре зауважує щонайменші погіршення та образи, і готовий підтримати тих хто на тих погіршеннях та образах спекулює. З одного боку така невдячність перешкоджає обивателю об’єктивно бачити світ і коли не будь піднятися до якого вищого суспільного статусу, тобто перестати бути посереднім обивателем. Чомусь мало хто признається про те що в нього з 2005 року виросли заплати і пенсії, піднялися соціальні виплати , ніхто не згадує хоча виплати допомоги при народженню дитини, яку отримували і отримують або вони самі , або їхні близькі родичі чи просто знайомі. підняття матеріального рівня. Українцям вдалося вирватися із найгіршого капкану кучмізму - штучного обмеження рівня споживання і знецінення вартості робочої . Україні на якийсь час вдалося долучитися до всесвітніх фінансових потоків - і на щастя українці брали гроші не лише на купівлю нових телевізорів і авто. Побудовано безліч нових бізнес-закладів - малих і великих, кафе, майстерень, маленьких і великих заводиків, збудовано багато нового житла та нових промислових, офісних споруд. І все це відображене у конкретних цифрах росту національного валового продукту, особистого споживання громадян, росту мережі і обороту торгових і розважальних центрів . підняття матеріального рівня. Українцям вдалося вирватися із найгіршого капкану кучмізму - штучного обмеження рівня споживання і знецінення вартості робочої . Україні на якийсь час вдалося долучитися до всесвітніх фінансових потоків - і нащастя українці брали гроші не лише на купівлю нових телевізорів і авто. Побудовано багато нових бізнес-закладів - малих і великих, збудовано багато нового житла та нових промислових, офісних споруд.
Бум почався не з кредитів, а із зарплат Саме виторги, картки, депозити посилили банківську систему, яка почала кредитувати бізнес , іпотеку і потім споживання.. На жаль Україна не змогла перетравити кредитний дощ із зарубіжжя, можливо тому що простих споживачів не було досвіду, а конституційна війна Тимошенко , Мороза і Янковича з Ющенком не дозволяла виробляти якусь загальнонаціональну фінасову політику.
Все це шановні скиглії про погане життя – створювало, , і навіть зараз попри „всевітньо-тимошенківську” економічну кризу створює нові робочі місця (наприклад будівельники), і ще більше створюватиме їх у майбутньому.
Бог не любить невдячно-тупих - якщо комусь влом полічити свої доходи до 2004 і після цього, купивши авто, отримавши нову роботу із такою заплатою в баксах як у 2001 у гривнях, людина далі скиглить, як їй погано, і шукає „нового пророка” у Тимошенко, Януковичу, Тігіпкові чи Яценюку, то ця людина обов’язково отримає те про що вона "молиться" - біду і злидні.

На жаль буквально через лічені тижні після завершення Майдану розпочалося відновлення і утвердження влади „посткучмівської”, а насправді пострадянської політичної верхівки. Фактично її всесилля помаранчева революції лише трохи похитнула, поставила під сумнів її мниму вічність і непорушність, та продемонструвала це всьому світу і в першу чергу самим представникам цієї влади. Тому зрозумілий азарт і намагання „колишніх есересерівських” довести що все не так, принизити помаранчеву революцію, Майдан та його учасників.

Першим неприємним дзвінком стали так звані „самогубства” Кирпи і Кравченка. Система цинічно і нахабно усунула небажаного свідка свої злочинів в особі Кравченка , і вже не тільки свідка , але й потенційного конструктивного і впливово державного діяча, в особі Кирпи. Подальша пошло-цинічна реакція на це новоспечених голови СБУ Турчинова, міліцейського міністра Луценка та ново відреставрованого ген прокурора Піскуна для мене особисто означали лише одне – все починається знову. Нажаль це враження швидко забулося , я особисто поринув у справи і можливості які відкрилися через послаблення корупційно-адміністративного контролю, покращення бізнесового клімату , на жаль тимчасове. Так само повелися і багато інших активістів і учасників Помаранчевої революції . Ми подумали = ось є Президент, карти йому в руки , нехай тепер і вирішує всі проблеми сам, а ми займемося своїми приватним, цивільним справами.

Але це була велика помилка - Демократичний президент не може бути сильним без простих громадян Якщо ми хочемо аби свою силу і твердість Президент отримував не від нас громадян, то мусимо погодитися з існуванням в Україні авторитарного і недемократичного устрою.Що врешті-решт багато з нас робили і робить, зараз, лаючи Ющенка, не вникаючи особливо в подробиці і деталі процесу керування державою, і сприяючи таким чином Януковичу і Тимошенко.

Я не вважаю помаранчевими, а тим більше не вважаю „демократами” ні Тимошенко, ні її теперішніх послідовників у Верховній Раді . Врешті вона ще у 2005 цілком чесно поміняла свої політичні кольори з помаранчевих на біло-червоні. На мій погляд – Тимошенко , які багато з її адептів були просто або тимчасовими союзниками, або й звичайнісінькими „засланими козачками” кучмізму в таборі помаранчевої революції.
І чи не найголовнішою „засланою козачкою” виявилася наша відома пані Юля Тимошенко.
Хто сумнівається щодо справжньої суті і ролі Тимошенко в Помаранчевій революції, окрім звісно маячіння на трибуні Майдану і екранах телевізора нехай просто порівняє результати голосувань у тих областях, виборчі штаби в які були віддані під контроль Тимошенко та її партії згідно коаліційної угоди липня 2004 року з рейтингом Ющенка, який він мав у цих регіонах до липня. Врешті я не вірю що Тимошенко не знала що ховається за публічним натяками Медведчука що Ющенка як президента „не стане”, не вірю що вона абсолютно випадково в часі Майдану зустрічалася з координатором антипомарнчевого російсько-українського штабу , реґіоналом Клюєвим. Але віра це звісно проблема особистого вибору. Тому я не збираюся нікому цю мою віру-невіру нав’язувати. Але й прошу інших не намагатися переконувати мене у протилежному.

Володимир Мартинюк

Відповіді

  • 2009.11.23 | Хвізик

    текст хороший, але потребує редагування

    багато помилок, описок, є повтори речень і т.п.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.11.23 | Мартинюк

      Дякую, врахував, виправив - на першій сторінці (л)

      http://maidan.org.ua/static/mai/1258904009.html
      Врешті більшість виправленнь була зроблена ще вчора, можливо через певну інерційність першої сторінки ці виправлення появилися із запізненням.
  • 2009.11.23 | Альберт

    Re: Вдячність Майдану.

    Kulish пише:

    >>> Але ТІ ЛЮДИ разом з Ющенко стояли НА ТРИБУНІ. А ми стояли НА МАЙДАНІ. В ціому й уся відмінність...

    Ось.. Добре. Назва статті дуже хороша. Я б іще додав - що вдячен саме всім хто там був - і тим, хто діяв. Вони на трибуну не перлися - часу не було!!! 8)))))))))))))
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.11.23 | Мартинюк

      До речі ті хто стовбичив на трибуні дійсно мерзли

      Бо там високо і піддувало , на відміну від низу де люди , намети, вогнища, чай від прихильників, та палкі і щирі емоції створювали атмосферу теплоти і комфорту.
      А публіка яка просто вистоювала на трибуні , "бо так надо" і "аби хтось інший місце не зайняв" дійсно мерзла, бо гадаю половина з них тоді користувалася вже тоді відомим з "прослушок" Юльчиним прізьвиськом для Ющенка - "Прищавий", емоції мала аж ніяк не позивні а негативні - захланність , задрість, страх що не встигне в чергу за посадами.

      Ну і чай пити на трибуні було не з руки - картинка в телевізорі може вийти негарна. От і мерзли, а потім п"ять років скиглили на всю країну - "За що ми мерзли на Майдані?" . А насправді мерзли на трибуні...
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.11.23 | vkhanas

        Re: До речі ті хто стовбичив на трибуні дійсно мерзли


        > Ну і чай пити на трибуні було не з руки - картинка в телевізорі може вийти негарна. От і мерзли, а потім п"ять років скиглили на всю країну - "За що ми мерзли на Майдані?" . А насправді мерзли на трибуні...

        Та й продовжують скигління...
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.11.23 | Мартинюк

          А оскільки це скигління гучніше ретранслюється в медія

          То багато простих людей ( як правило тих які на Майдані не були) мимовільно починають це повторювати.Бо в простих людей беруть інтервю хіба що раз в рік на річницю Майдану. А "трибунні змерзлюхи" про це триндять цілий рік, особливо коли міняють хазяїна-годувальника, переходячи з одної фракції до іншої.
  • 2009.11.23 | АБВГ

    Ловлю і себе на міфологічності свідомості: так хочеться "раз - і

    готово!"
    Виявляється, що і Помаранчева революція - це процес, а не миттєвий результат.
    Все як в житті.
    А я чомусь надіявся, буде як в казці. :)
  • 2009.11.23 | Мартинюк

    Простим людям втуляють про "матеріальне"

    якого вони нібито не отримали. А це кричуща неправда, про що я написав. Проідеальні і духовні цінності Майдану я вже писав і напевно ще не раз напишу. Наприклад у статті "Вдячність Майдану 2"

    Якщо Ви змогли помітити я ніде не згадував у статті про Ющенка , то ви його сюди впихаєте не надто по темі.

    А про "верховного отамана банди мажорних вбивць Андрія Ющенка" це ви дуже круто ввернули, бажано ще б фактаж - кого і скільки "вбив" сам Андрій.

    Звісно ви авто не ставили посеред вулиці у свої 20 років, але можливо лише тому що в цьому юному віці Вам Бродський його не дарував. "Верту" також не носили бо Жванія також його Вам не дарував. І напевно це добре, бо ви самі бачите до чого ці дари данайців привели.

    А якщо станете президентом, а у Вас є майже дорослий син від дружини з якою Ви розлучилися 15 років тому, то чекайте точнісінько таких самих дарів вашій дитині, і наступних проплат газетних скандалів тими ж самим "доброзичливцями"
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.11.23 | Мартинюк

      Це не цитата, а іронічне формулювання

      А врешті дійсно, Ви маєте рацію - не варто на ту тему ламати списи.
    • 2009.11.24 | Сергій Кабуд

      Проблема в тому що загал не розуміє як працює система

      і погано вчили істoрію

      тому не бачать що НЕП і хрущовська оттєпєль

      були відволікаючими маневрами шаг назад два вперед

      НЕП закінчився мілітарізацією і другою світовою вміло розвязаною сталіним

      а відлига дала можливість досягти переваги в ядерній зброї

      те що ми звикли називати перестройкой і роспадом СССР

      теж є частиною геостратегічного плану

      це той самий крок назад

      але потім мащть бути два кроки вперед:

      перший вже зроблений:

      Росія стала підстилкою гебешній банді, влада повністтю сконцентрована мілітарістичними структурами, нафтогазова зброя- ПРАЦЮЄ

      Приклад агресії проти Грузії - демонстрація сили, після якої Україну ставлять на коліна газовим шантажом

      все чітко і ефективно.

      Чи здатні ми протидіяти якщо ми не розуміємо гри?
  • 2009.11.23 | yes

    Пане Мартинюк, у нас ЗМІ найбільш скиглять, а не народ.

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.11.23 | Мартинюк

      Спілкуюся з різним народом

      Охоче,в різних компаніях і ситуаціях, і з жалем мушу константувати властива більшості людей інтелектуальна лінь спонукає дуже багатьох використовувати "відшліфовані" фрази та "аргументи" істеричних ЗМІ. Особливо тим людям , які колись на емоціях проголосували за більш "революційну" Тимошенко, чи за гроші і гречку проголосували за "доброго, веселого і нешкідливого" Черновецького.

      Більше того з великою неприємністю зауважив факт появи агресивних совків які повторюють аргументи Бузини і "найновішого Діми Табачника", готові довго теревенити про гидких, неукраїнських і несловянських галичан, мало що напівжидів, так ще й при цьому фашистів антисемітів ... Нагадую такі люди як явище не спостерігалися у Києві ще з 1989 року.

      На жаль краплі з газет , яких Ви не читаєте , радіо, яких Ви не слухаєте , сайтів , які ви не відвідуєте, все таки методично довбуть камінь української народної свідомості...

      З огляду на це рекомендую Вам, як безперчно розумній людині , погляди якої я у більшості випадків поділяю, почитати феноменальну статтю Липинського "Дон Кіхот і Санчо Панса". Особливо те місце де написано " Російський дон Кіхот , коли йому потрібно повести за собою українців, вміє дуже добре прикидатися українським Санчо Пансою"
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.11.23 | АБВГ

        Сто відсотків так. Саме тому дуже важливо формувати національну

        еліту. Основна риса еліти - незалежне патріотичне мислення.
        Більшість народу в усіх країнах є обивателями.
        І розбиратися детально в чомусь, бо це важко, на це немає часу тощо не здатні. Тому вони залежні від авторитетів.
        Доля ідей в епоху масових комунікацій така: вчора в масмеліях - сьогодні в голові - завтра на смітнику.
        А те, що антиукраїнці чи нейтрали в Україні заговорили трохи інакше за останні роки, пояснюється змінами в російській імперській пропаганді, що саме на створення такого ефекту і спрямована.
  • 2009.11.23 | Slavix

    Re: Вдячність Майдану.

    Володимр Мартинюк пише:
    > Як відомо невдячність є одним із найсуворіше караних богом гріхів.

    Питання іншим боком, а за те що народ пропхав лінивих бездарів до влади треба бути вдячним, чи достатньо плюнути людям у вічі та обізвати пересічними обивтелями, несвідомим бидлом, маленькими пересіченими українцями, запроданцями кгб-фсб-кремля, за те, що вони бачать очевидне та вважають свій вибір помилковим?

    > Але чи не головним важелем і бойовим „гаслом” повзучої анти майданної контрреволюції яка почалася у 2005 році і триває по сьогоднішній день, є нав’язування принаймні частині народу тези про те що вони не отримали від Майдану чогось такого, за що ці люди там нібито стояли.

    Ніби-то стояли за бандитам тюрми, зека на нари, 5 млн. робочих місць, Криворіжсталь в державну власність (а не від дяді до дяді з незрозумілим витрачанням виручених коштів), проти фальсифікації результатів виборів (а не за фальсифікації в "потрібний бік"), за розкриття справи Гонгадзе...
    Якщо брати до уваги особистості, то стояли не за Ющенка, як це не прикро усвідомити декому, не за Юлю чи будь-кого, а ПРОТИ Януковича, який в дитинстві цинічно згвалтував шапку, чого так і не змогли довести і цнотливо замовкли.

    > Скажу чесно, що я майже ніколи не чую таких скарг від людей, які дійсно стояли на Майдані, щось активно робили для цього , жертвували часом чимось дуже дорогим і необхідним.

    Вже писав чесно на перші "роковини" Майдану свої враження від тієї події, про холодні збайдужілі погляди людей на майдані, про політиканчиків, які колись хоч і випхались разом на сцену Майдану, скупкувалися під різнокольоровим ганчір"ям партійних прапорів;
    про підприємців, які в 2004 на Хаммерах та Лексусах привозили на майдан харчі, картки поповнення мобільних рахунків, теплі шкарпетки та розраховували не на преференції для своїх конкретних фірм, а на рівні умови ведення бізнесу та здорову добросовісну конкуренцію, адже допомагали простим людям, а не лізли під за..упу (тобто під дах) чиновникам, а на "роковинах" підняли помаранчові стяги з рекламою своїх торгових марок, а не гаслами майдану(ну дійсно, нащо піарити чужу ВІДОМО ЧИЮ марку, якщо є свої);
    про масове розпиття коньяку і горілки з пластикових стаканчиків, чого не було на майдані 2004 як явища;
    про виступаючих зі сцени, які наприкінці виступу ховалися за вигук "Слава Україні", щоб не засвистали, але все ж повиходили на сцену пропіарити свої пики...

    > Однак дуже охоче цю пісню підтримують ті, які з самого початку, з найрізноманітніших причин, найчастіше внаслідок підсвідомої неприязні до демократії, ставилися до Майдану з осторогою і недовірою. Так, вони врешті решті піддавалися на вплив позитивної аури Майдану, по вихідних приходили на короткі екскурсії на Площу Незалежності , і можливо навіть у себе на роботі, раз чи два допомагали готувати бутерброди чи чай для учасників наметового містечка.

    Можливо в цих словах йде розрахунок на т.зв. комплекс лоха: краще 100 разів лоханутися, ніж 1 раз визнати, що лоханувся, типу "я вклав стільки сил, невже мене тупо і примітивно кинули і виставили дурнем, хай так вважають інші хто нічого не вклав..." щось схоже на "ви партнёр низшего уровня, потому что купили у нас биододавок только на 10 тисячь в етом месяце, вот именно из-за таких как Ви... А вот кто купил много тот заработал на квартиру"?

    > Одна моя знайома була на Майдані лише один однісінький раз – тоді коли за недолугої ініціативи Томенка ніби то мали видавати „посвідчення учасника помаранчевої революції”. Посвідчення звісно не отримала, за те натовп добряче нам’яв боки і моїй знайомій і багатьом інших, охочих отримати черговий варіант „чорнобильської довідки”.
    > З того часу у моєї знайомої і появилася тема що на Майдані „народ обдурили”. Цікаво що з кожним місяцем , який минав , її „революційно-майданна активність” про яку вона всім охоче розповідає, все збільшувалася і збільшувалася , досягнувши сьогодні сакрального стану „ми мерзли на майдані”. При цьому сперечатися нема сенсу - новоспечений „герой майдану” сам свято вірить в те що розповідає.

    Всяке буває. Не узагальнюйте так грубо. Я відвідував Майдан з моменту монтажа сцени (навіть не початку офіційних заходів!), коли оголошували результати екзитполу, бував на Майдані мало не щодня, робив посильні пожертви та в мене вдома квартирували по черзі гості з Прикарпаття (приїхали однією групою, приїздили в гості ночувати помитися-погрітися по 2-3 чоловіки) і так до моменту оголошення результатів. Ті хто залишився стояти "до інавгурації" з плакатами, з перекресленою етикеткою цигарок "прилуки" та написом "Потрібні цигарки. Ми курим тільки Мальборо" та майже місяць заважали проїзду по Хрещатику крім роздратування та зневаги нічого не викликали.

    > Людина є переконаними виборцем Тимошенко, що в тім не заважає їй твердити що краще тоді було голосувати за Януковича, ну і звісно до самозабуття лає Ющенка, всіма тими словами і зворотами , які її щедро пропонує телевізор і російськомовна бульварна преса. На жаль багато інших людей які це слухають не можуть нічого відповісти чи з небажання вести таку розмову, чи просто з розгубленості .

    Спробую припустити, що це жіночка середнього віку, яка має проблеми з роботою або в неї не склалося особисте життя і основна її мотивація: "Юлічька дєвочька і її всі обіжають, як мене свого часу життя несправедливе".

    > Сидячи в ново-придбаних квартирах, за заставленими багатим наїдками столами , вони мовчки слухають довжелезні тиради про те, як важко стало жити народу при помаранчевих, відриваючись хіба що на те, аби подивитися через вікно , чи часом не вкрали кредитну іномарку, придбану в період з 2005 по 2008 ріку.

    Скоріше обдзвонюють знайомих на тему позичити грошей розрахуватись за кабальні кредити, сайти оголошень щоб продати іномарку, банки з мольбами про кредитні канікули або фіксацію курсу на більш-менш прийнятному рівні або юрфірми на тему як відкосити від кредиту або забрати депозит...
    >
    > Соціологи у всьому світі відмічають рідкісну невдячність середнього обивателя будь якої країни і будь якої національності – він миттєво забуває все хороше що недавно появилося , і починає вважати що так було завжди, і більше того - так і повинно бути завжди.

    Погоджуюсь, у владі зараз рідкісно невдячні середні обивателі, які забули хто їх привів до влади, яким вистачає нахабства звинувачувати народ у всіх смертних гріхах за те що він вже не вірить брехунам, чиї обіцянки виявилися порожніми, а вапіющі факти тупою нашвидкоруч вигаданою під вибори брехнею.

    > З одного боку така невдячність перешкоджає обивателю об’єктивно бачити світ і коли не будь піднятися до якого вищого суспільного статусу, тобто перестати бути посереднім обивателем.

    Золоті слова. Посередній обиватель навіть з булавою посередній обиватель.

    > Чомусь мало хто признається про те що в нього з 2005 року виросли заплати і пенсії, піднялися соціальні виплати , ніхто не згадує хоча виплати допомоги при народженню дитини, яку отримували і отримують або вони самі , або їхні близькі родичі чи просто знайомі. підняття матеріального рівня.

    Чому ж, згадують. Дехто навіть читаючи ЗАКОНИ Верховної зРади та ПОСТАНОВИ триклятого Кабміну, а дехто порівнюючи рівень життя в Україні з іншими країнами колишнього СРСР, де тенденції схожі.

    > Українцям вдалося вирватися із найгіршого капкану кучмізму - штучного обмеження рівня споживання

    Скоріше вдертися до капкану стимулювання неплатоспроможного попиту в борг, влазячи в непідйомну кабалу.

    > Україні на якийсь час вдалося долучитися до всесвітніх фінансових потоків - і на щастя українці брали гроші не лише на купівлю нових телевізорів і авто. Побудовано безліч нових бізнес-закладів - малих і великих, кафе, майстерень, маленьких і великих заводиків, збудовано багато нового житла та нових промислових, офісних споруд. І все це відображене у конкретних цифрах росту національного валового продукту, особистого споживання громадян, росту мережі і обороту торгових і розважальних центрів . підняття матеріального рівня.

    Звичайно, що "не лише". Але споживання значно перевищувало інвестування, тобто в основному брали гроші в борг і тупо просирали.

    > Бум почався не з кредитів, а із зарплат Саме виторги, картки, депозити посилили банківську систему, яка почала кредитувати бізнес , іпотеку і потім споживання.

    Скоріше в зворотному напрямку.

    > На жаль Україна не змогла перетравити кредитний дощ із зарубіжжя, можливо тому що простих споживачів не було досвіду,

    100 %. Виграли, здебільшого, кредитні шахраї, чиї косяки списали на пересічних лохів.

    > а конституційна війна Тимошенко , Мороза і Янковича з Ющенком не дозволяла виробляти якусь загальнонаціональну фінасову політику.

    Плахому танцору власні Прем"єри заважають.

    > На жаль буквально через лічені тижні після завершення Майдану розпочалося відновлення і утвердження влади „посткучмівської”, а насправді пострадянської політичної верхівки. Фактично її всесилля помаранчева революції лише трохи похитнула, поставила під сумнів її мниму вічність і непорушність, та продемонструвала це всьому світу і в першу чергу самим представникам цієї влади. Тому зрозумілий азарт і намагання „колишніх есересерівських” довести що все не так, принизити помаранчеву революцію, Майдан та його учасників.

    Ага, винуватий проклятий совок, а не власна бездарність та лінощі. Прийшли такі ж самі рагулі як і за Кучми, тільки з помаранчовими стрічками. Так само лушпайками махали, аж вітер дув та розпальцовки гнули. Зрадники? Агентура? Можливо. Але питання стоїть хто їх набрав у команду? І чого було пертись в Президенти без програми (як такої) і команди?
    >
    > Першим неприємним дзвінком стали так звані „самогубства” Кирпи і Кравченка. Система цинічно і нахабно усунула небажаного свідка свої злочинів в особі Кравченка , і вже не тільки свідка , але й потенційного конструктивного і впливово державного діяча, в особі Кирпи. Подальша пошло-цинічна реакція на це новоспечених голови СБУ Турчинова, міліцейського міністра Луценка та ново відреставрованого ген прокурора Піскуна для мене особисто означали лише одне – все починається знову.

    А хто наприклад зараз заважає Медведьку або Наливайченку? Жодна з гучних резонансних справ не розкрита. А заважає абсолютна безвідповідальність, яка є основною ознакою нинішньої влади. Варто завважити, що при Кучмі була хоча б вибіркова, але відповідальність.
    >
    > Але це була велика помилка - Демократичний президент не може бути сильним без простих громадян

    1. Що по вашому означає "демократичний президент"?
    2. Що він хоче від простих громадян? Вони зробили свій вибір, надали йому владу, працюють на економіку держави, створюють сім"ї, споживають, інвестують, творять.

    > Якщо ми хочемо аби свою силу і твердість Президент отримував не від нас громадян, то мусимо погодитися з існуванням в Україні авторитарного і недемократичного устрою.

    Президент отримав від громадян силу і твердість у вигляді обрання на посаду та повноважень. Що ще потрібно? Щоб повірили, що бездарно просрані 5 років не закономірність, а прикра видадковість? Не повірять, бо не сліпі та не глухі, не повірять, бо люди в нас доволі освічені і дядька в пижняку, який намагається невпопад вставляючи незрозумілі для "пересічених" на його думку слова типу рефінансування, інвестиції, парадигма справляти враження вумної людини глибоко помиляється, адже та меншість на яку вони розраховані (напівграмотні бабці з забитого села) сприймають їх як чергову хитрожопість аби заморочити їм голову, а та більшість, яка їх розуміє бачить, що ця глибокоосмислена промова є суцільною нісенітницею, набором слів. От і вся пєтрушка.

    > Що врешті-решт багато з нас робили і робить, зараз, лаючи Ющенка, не вникаючи особливо в подробиці і деталі процесу керування державою,

    Кілька разів демонстративно "вникав" наводячи помісячний аналіз правових актів Президента (переважно роздача брязкалець) та для порівняння Кабміну (переважно рутинні робочі питання). Щось до дискусії особливо ніхто не пристав.
    >
    > Хто сумнівається щодо справжньої суті і ролі Тимошенко в Помаранчевій революції, окрім звісно маячіння на трибуні Майдану і екранах телевізора

    Не прихильник Тимошенко та вважаю її перемогу чи не найгіршим сценарієм, але під час революції вона зробила немало: закликала зі сцени бойкотувати рішення органів влади, страйкувати, блокувати комунікації, поки дехто мало не щодня повторював зі сцени завчену ще у вересні промову дух трипілля та глибокі витоки історичної демократії; лізла через КрАЗи з піском на Банковій з закликом штурмувати Адміністрацію Кучми, поки дехто відсижувався в американському посольстві, запізнюючись більш як на годину на зустріч з виборцями, які стояли живим лагнцюгом та чекали, не зважаючи на те, що метро ось-ось зачиниться і їм цілу ніч доведеться вештатися містом... У випадку поразки Майдану Тимошенко отримала б з трійко кримінальних статей, тим і ризикувала, на відміну від декого.

    > нехай просто порівняє результати голосувань у тих областях, виборчі штаби в які були віддані під контроль Тимошенко та її партії згідно коаліційної угоди липня 2004 року з рейтингом Ющенка, який він мав у цих регіонах до липня.

    Кого з громадян чешуть підкилимні кулуарні домовленості та штабна гризня, що надуваючи щоки шифрували від "пересічного" бидла (тобто виборців) поки вони були актуальні, а зараз до них апелюють?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.11.23 | Мартинюк

      Лише в одному я з Вами згоден

      Стояли не за Ющенка а за себе. І це розуміння тоді було дуже гострим масовим. І таки себе відстояли.

      І мені дуже дивно коли пишуть і кажуть що стояли за Ющенка, за компашку на трибуні, за Юлю. Коли таке чую, то розумію що людина котра таке пише чи каже, насправді на Майдані не була, чи бачила його лишще по телевізору.

      А проблеми в принципі з того й почалися - із формули "стояли за Ющенка", яку швидко і вправно переробили "стояли за Юлю". Але і Ющенко, і нардепи на трибуні , і Юля стояли точнісінько так само як і більшість людей на Майдані - ЗА СЕБЕ ОСОБиСТО. І гадаю що то було цілком правильним. Всі столи за себе, і гасло "Разом нас багато, нас не подолати" лише є тому підтвердженням.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.11.24 | Slavix

        Re: Лише в одному я з Вами згоден

        Мартинюк пише:
        > Стояли не за Ющенка а за себе. І це розуміння тоді було дуже гострим масовим. І таки себе відстояли.
        >
        > І мені дуже дивно коли пишуть і кажуть що стояли за Ющенка, за компашку на трибуні, за Юлю. Коли таке чую, то розумію що людина котра таке пише чи каже, насправді на Майдані не була, чи бачила його лишще по телевізору.
        >
        > А проблеми в принципі з того й почалися - із формули "стояли за Ющенка", яку швидко і вправно переробили "стояли за Юлю". Але і Ющенко, і нардепи на трибуні , і Юля стояли точнісінько так само як і більшість людей на Майдані - ЗА СЕБЕ ОСОБиСТО. І гадаю що то було цілком правильним. Всі столи за себе, і гасло "Разом нас багато, нас не подолати" лише є тому підтвердженням.

        Скоріше стояли "проти", ніж "за". Проти явищ, які узагальнено сукупно називалися кучмізм, а підтримали б будь-кого, хто підрядився б їх подолати. Ющенко підрядився, але результат непомітний: той самий кучмізм, тільки без чітко персоніфікованої відповідальності якогось політика, а підкотнрольний анонімним абонентським скринькам в Нікосії з мільярдними рахунками. Я власне так бачу наслідки Майдану.
    • 2009.11.23 | selu

      Re: Вдячність Майдану.

      Slavix пише:
      > лізла через КрАЗи з піском на Банковій з закликом штурмувати Адміністрацію Кучми, поки дехто відсижувався в американському посольстві, запізнюючись більш як на годину на зустріч з виборцями, які стояли живим лагнцюгом та чекали, не зважаючи на те, що метро ось-ось зачиниться і їм цілу ніч доведеться вештатися містом...

      Отож одна шукала крові, інший миру через домовленість, чи не так?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.11.24 | Slavix

        Re: Вдячність Майдану.

        selu пише:
        > Slavix пише:
        > > лізла через КрАЗи з піском на Банковій з закликом штурмувати Адміністрацію Кучми, поки дехто відсижувався в американському посольстві, запізнюючись більш як на годину на зустріч з виборцями, які стояли живим лагнцюгом та чекали, не зважаючи на те, що метро ось-ось зачиниться і їм цілу ніч доведеться вештатися містом...
        >
        > Отож одна шукала крові,

        Частково погоджуюсь. Але навіть якби ніхто не відгукнувся на її заклики за сам факт таких закликів її можна було б рочків на 10 впекти до буцегарні.

        > інший миру

        скоріше посаду

        > через домовленість,

        З кучмістами, яких обіцяв на майдані долати в перервах між домовляннями?

        > чи не так?

        ТАК-ТАК-ТАК сказав кулемет ;)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.11.24 | Cвітлана

          Re: Вдячність Майдану.

          Я пишаюсь тим, що була на Майдані з ночі 22 листопада і до самої інавгурації Президента.Майдан стояв проти системи, яку на той час створили кучма, медведчук, іуда-табачник та їм подібні. Майдан стояв з надією на демократичні зміни і вони відбулись. Хай кинуть в мене каменем, якщо це не так. І саме цей факт додав людям не тільки бажання жити і жити добре, а й натхнення працювати заради цього. Хто їздить по Україні, той бачить, як саме за цей час змінилось обличчя країни. Які будуються будинки !: красиві, багаті, охайні. У глухих селах майже всі з мобільними телефонами і супутниковими антенами.З глухих закарпатських сіл люди їздять відпочивати у Єгипет, Турцію, Крим врешті-решт. Красиво одіваються, мають машини. Ні, Майдан - то велика історична подія, а Ющенко - її уособлення. Кожного разу, коли мені щось хочеться закинути Ющенкові, я намагаюсь поставити себе на його місце : а як би я поступила? І майже завжди виходить так само як і у Ющенко. Ні я ні моя родина не розчаровані в Ющенкові. Навпаки, ми більше розчаровані в собі самих. А Ющенкові ми і сьогодні говоримо ТАК!
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.11.25 | Альберт

            Ви кажете так. А я вже кажу не так. Хоча - кажіть собі!



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".