Коли буде здатна Україна сама оцінити своє минуле?
11/24/2009 | Йосиф Сірка
11 -13 листопада 2009 р. в приміщеннях Конґресового центра АСАDEMIA у Старій Лесній (Високі Татри, Словаччина) відбулася вже друга міжнародна конференція приурочена темі Української Повстанської Армії. Складається враження, що у Словаччині надають роз”ясненню цієї теми більше уваги, ніж це робить сама Україна!
Історики Словаччини вже з 2005 р. отримали ґрантове завдання VEGA (номер 1/2224/05) і з того часу активно взялись за вивчення історії Української Повстанської Армії. Вперше про УПА на науковій конференції у Словаччині заговорив історик М.Шміґель 14 жовтня 2006 р., яка відбулася в ресторані Барбарон в Братиславі. Через трохи більше ніж півтора року 9 – 10 – го червня 2008 р. відбулася перша Міжнародна конференція у Старій Лесній на тему: Українська Повстанська Армія у післявоєнному розвитку карпатського реґіону : Бандерівці – ідеї, аспекти, особистості. В ній взяло участь також 8 науковців з України та науковці Словаччини, Чеської республіки й Польщі. Ця наукова конференція була багата на різноманітні аспекти щодо дій та мети УПА.
Міжнародна наукова конференція з 11-13 листопада 2009 р. була мовби продовженням вивчення проблематики, пов”язаної з УПА та ОУН. Вона проходила під тою самою темою : Українська Повстанська Армія у післявоєнному розвитку карпатського регіону І І : Бандерівці – ідеї, аспекти, особистості. Метою конференції було аналізувати проблеми таких ділянок: ідейні та політичні аспекти діяльности УПА; УПА в контексті протикомуністичного опору народів середньої та східної Европи; УПА як проблема військова та безпеки; УПА та національне питання; визначні особистості УПА та кампанія проти бандерівського руху на території ЧСР.
Слід нагадати, що в словацьких історичних колах довго панувала накинута Москвою уява про УПА, як про озброєні банди. Каґебівські „теоретики” та „історики”силоміць хотіли звести національно-визвольну боротьбу українців до окремих банд, які були прислужниками нацизму, чи просто вбивцями. Ще не так давно появилися книжки (Хньоупек, Фіала), які не змогли приховати совєтського стереотипу на оцінку УПА.
У листопадовій конференції взяли участь історики-дослідники з Чеської Республіки, з Польщі, Словаччини та Канади, а з України, через свинячий грип, був закритий кордон,то й не приїхав ніхто.
Зачитані доповіді були яскравим доказом того, що в колишніх країнах, де переважала Москвою насаджена думка про націоналістичні банди, починають аналізувати й оцінювати український визвольний рух на основі документів, історичних фактів, а не на основі партійних вказівок з Кремля! Д-р С.Конечни (один зі співорганізаторів конференції був першим доповідачем на тему: Деякі ідейні аспекти в діях ОУН і УПА в повоєнному періоді, а другий співорганізатор д-р М.Шміґель проаналізував Структуру і тактику Чехословацьких відділів безпеки, діючих проти УПА в роках 1945-1946. Пан Шміґель - відомий дослідник архівів Чехо-Словаччини щодо УПА, йому належить також вступна стаття до Літопису УПА т. 48 ( він упорядник і редактор тому), який складається з розсекречених архівних матеріалів колишньої Чехо-Словаччини.
Д-р О.Мушинка виступив з доповіддю Декілька зауважень до менш відомого бандерівського руху на Словаччині – спроба інтерпретаційної моделі. Польський науковець Б.Гальчак говорив про: Таємниця смерти ґенерала Кароля Сьвєчіревського. Одинокий активний учасник УПА, проф. П.Потічний, прилетів на конференцію з Канади. Він звернув увагу на Рейди сотні УПА „Громенка” землями Чехословаччини в 1947 році – очима учасника . Чеський дослідник д-р Я.Кукс прослідкував за пресою: Відгомін акції „Б” в газетах Моравсько-Слезької землі. Молодий науковець Ю.Лепіш насвітлив Статус словацького та лемківського населення в Польщі в роках 1945-1946 та їх втеча до Словаччини. М.Кубуш у доповіді Про деякі аспекти економічної ситуації на Східній Словаччині в 1944 – 1945 рр. звернув увагу на поважні економічні прорблеми в цьому реґіоні . Полонені вояки УПА у світлі протоколів переслухань (1947-48) були темою М.Кметя та П.Мічка, а Правові аспекти кримінального розслідування бандерівців на Словаччині аналізували М.Фіцо та М.Ґайдош..
Дуже шкода, що на конференції не виступили доповідачі з Україги: С.Аржевітін з доповідю Нові погляди на ОУН – УПА в карпатському реґіоні, М.Делеган Нові документи про діяльність ОУН-УПА в архівних фондах та Р.Кабачій Ідеологічна праця ОУН та УПА проти акції переселення українців з Польщі до Української РСР в роках 1944 - 1946.
Вже друга Міжнародна конференція на території Словаччини була яскравим доказом того, що західні сусіди України переоцінюють визвольний рух українців і зокрема дії УПА на їхніх територіях. На електронних засобах інформації Словаччини можна знайти десятки гасел щодо УПА, яку деякі статті оцінюють на 100 000 солдат. Енциклопедія Українознавства говорить про 40 000-не військо. У всякому разі каґебівська пропаґанда про „озброєні банди бандерівців” вже встратила свій вплив, хоч ще час-від-часу вона знаходить відгуки у тзв. „істориків”, що здобули „знання” з Короткого курсу ВКПб – на жаль їх чути частіше в Україні ніж поза її межами (крім північного сусіда).
До кожної доповіді проходили дискусії, які вносили щось нове у певну тему. В дискусії дуже суттєвим було зауваження Проф. Потічного щодо вживання терміну ОУН-УПА, або УПА-ОУН – мов би це було одне і те саме - одна організація. УПА була військовою формацією, до якої входили різні політичні угруповання. Тому не слід вживати ОУН –УПА мовби це була одна й та сама організація. „Силою УПА була також її політична плятформа, яка включала гасло самостійности України та боротьбу за основні громадянські права, за демократію, за рівні права меншостей і співпрацю з іншими поневоленими народами проти нацизму і большевизму” (підк.-йс) (Енциклопедія Українознавства т.9, стор 3377-3378). Петро Потічний, як учасник УПА, звернув увагу на те, що назва „Бандерівці”, „Бандерівський рух” не відповідають історичній правді, коли їх вживають замість справжньої назви – Української Повстанської Армії. Він підкреслив, що в підпіллі було заборонено вживати такі терміни як бандерівец, бурлаківець і т.і.. На документах, які є зараз в розпорядженні науковців, можна прослідкувати за поступовим вживанням „Бандерівці” замість бійці УПА. Москва була зацікавлена в тому, щоб забути про УПА, а український визвольний рух пов”язати з якимось іменем, щоб можна було легше засуджувати як банду мазепинців, петлюрівців, а замість УПА - бандерівців.
Слідкуючи за дослідженнями декотрих словацьких науковців, приходиш до сумного висновку, що країна, в якій живе біля 150-200 тисяч етнічних українців, яких зараз політичні русини поділили на два народи, береться за роз”яснення й переоцінку ще й досі вдома – в Україні, не визнаної сторінки героїчної боротьби українців з двома найжорстокішими ворогами людяности – з нацизмом і большевизмом.
Міжнародна конференція в Словаччині про УПА засвідчила, що Українська Повстанська Армія була могутньою силою, яку вдалося подолати лише завдяки виселенню українців з карпатського реґіону та координованим діям численних дивізій совєтської, польської та чехословацької армій зі залученням повітряних, танкових та моторизованих дивізій. Пропаґандивні рейди УПА на територію Словаччини, в яких брало участь біля 1200 солдатів, проходили без боїв, без жертв. До вбивств дійшло, коли на „допомогу” чехословакам приходили совєтські „помічники”, як цьому було у Східній Словаччині в Улицькій долині 1945 рр., лише з тою різницею, що вбивали не упівці, а совітські „помічники”. (Навіть такий досвідчений майстер пера, як Хньоупек звинуватив бандерівців, хоч сам зазначив, що доказів у нього нема, але він „припускає” це.)
Після Міжнародної конференції в Татрах про УПА зростає враження, що дослідженням славного українського минулого займаються словаки більше ніж українці, тобто правду про Українську Повстанську Армію українці будуть довідуватись від сусідів, які вже зрозуміли велич УПА в боротьбі за свою незалежність.
Отак воно складається, що нашу славну сторінку історії подають нам словаки, героїв та „зрадників” для нас визначають у Москві, ґазом отруюють нас з Кремля, а видачу-позику грошей вирішують у Бруселі!
А коли ж українці навчаться самі оцінювати свою історію, шанувати героїв, які поклали свої життя за незалежну Україну!?
Торонто, 23 листопада 2009 р.
Історики Словаччини вже з 2005 р. отримали ґрантове завдання VEGA (номер 1/2224/05) і з того часу активно взялись за вивчення історії Української Повстанської Армії. Вперше про УПА на науковій конференції у Словаччині заговорив історик М.Шміґель 14 жовтня 2006 р., яка відбулася в ресторані Барбарон в Братиславі. Через трохи більше ніж півтора року 9 – 10 – го червня 2008 р. відбулася перша Міжнародна конференція у Старій Лесній на тему: Українська Повстанська Армія у післявоєнному розвитку карпатського реґіону : Бандерівці – ідеї, аспекти, особистості. В ній взяло участь також 8 науковців з України та науковці Словаччини, Чеської республіки й Польщі. Ця наукова конференція була багата на різноманітні аспекти щодо дій та мети УПА.
Міжнародна наукова конференція з 11-13 листопада 2009 р. була мовби продовженням вивчення проблематики, пов”язаної з УПА та ОУН. Вона проходила під тою самою темою : Українська Повстанська Армія у післявоєнному розвитку карпатського регіону І І : Бандерівці – ідеї, аспекти, особистості. Метою конференції було аналізувати проблеми таких ділянок: ідейні та політичні аспекти діяльности УПА; УПА в контексті протикомуністичного опору народів середньої та східної Европи; УПА як проблема військова та безпеки; УПА та національне питання; визначні особистості УПА та кампанія проти бандерівського руху на території ЧСР.
Слід нагадати, що в словацьких історичних колах довго панувала накинута Москвою уява про УПА, як про озброєні банди. Каґебівські „теоретики” та „історики”силоміць хотіли звести національно-визвольну боротьбу українців до окремих банд, які були прислужниками нацизму, чи просто вбивцями. Ще не так давно появилися книжки (Хньоупек, Фіала), які не змогли приховати совєтського стереотипу на оцінку УПА.
У листопадовій конференції взяли участь історики-дослідники з Чеської Республіки, з Польщі, Словаччини та Канади, а з України, через свинячий грип, був закритий кордон,то й не приїхав ніхто.
Зачитані доповіді були яскравим доказом того, що в колишніх країнах, де переважала Москвою насаджена думка про націоналістичні банди, починають аналізувати й оцінювати український визвольний рух на основі документів, історичних фактів, а не на основі партійних вказівок з Кремля! Д-р С.Конечни (один зі співорганізаторів конференції був першим доповідачем на тему: Деякі ідейні аспекти в діях ОУН і УПА в повоєнному періоді, а другий співорганізатор д-р М.Шміґель проаналізував Структуру і тактику Чехословацьких відділів безпеки, діючих проти УПА в роках 1945-1946. Пан Шміґель - відомий дослідник архівів Чехо-Словаччини щодо УПА, йому належить також вступна стаття до Літопису УПА т. 48 ( він упорядник і редактор тому), який складається з розсекречених архівних матеріалів колишньої Чехо-Словаччини.
Д-р О.Мушинка виступив з доповіддю Декілька зауважень до менш відомого бандерівського руху на Словаччині – спроба інтерпретаційної моделі. Польський науковець Б.Гальчак говорив про: Таємниця смерти ґенерала Кароля Сьвєчіревського. Одинокий активний учасник УПА, проф. П.Потічний, прилетів на конференцію з Канади. Він звернув увагу на Рейди сотні УПА „Громенка” землями Чехословаччини в 1947 році – очима учасника . Чеський дослідник д-р Я.Кукс прослідкував за пресою: Відгомін акції „Б” в газетах Моравсько-Слезької землі. Молодий науковець Ю.Лепіш насвітлив Статус словацького та лемківського населення в Польщі в роках 1945-1946 та їх втеча до Словаччини. М.Кубуш у доповіді Про деякі аспекти економічної ситуації на Східній Словаччині в 1944 – 1945 рр. звернув увагу на поважні економічні прорблеми в цьому реґіоні . Полонені вояки УПА у світлі протоколів переслухань (1947-48) були темою М.Кметя та П.Мічка, а Правові аспекти кримінального розслідування бандерівців на Словаччині аналізували М.Фіцо та М.Ґайдош..
Дуже шкода, що на конференції не виступили доповідачі з Україги: С.Аржевітін з доповідю Нові погляди на ОУН – УПА в карпатському реґіоні, М.Делеган Нові документи про діяльність ОУН-УПА в архівних фондах та Р.Кабачій Ідеологічна праця ОУН та УПА проти акції переселення українців з Польщі до Української РСР в роках 1944 - 1946.
Вже друга Міжнародна конференція на території Словаччини була яскравим доказом того, що західні сусіди України переоцінюють визвольний рух українців і зокрема дії УПА на їхніх територіях. На електронних засобах інформації Словаччини можна знайти десятки гасел щодо УПА, яку деякі статті оцінюють на 100 000 солдат. Енциклопедія Українознавства говорить про 40 000-не військо. У всякому разі каґебівська пропаґанда про „озброєні банди бандерівців” вже встратила свій вплив, хоч ще час-від-часу вона знаходить відгуки у тзв. „істориків”, що здобули „знання” з Короткого курсу ВКПб – на жаль їх чути частіше в Україні ніж поза її межами (крім північного сусіда).
До кожної доповіді проходили дискусії, які вносили щось нове у певну тему. В дискусії дуже суттєвим було зауваження Проф. Потічного щодо вживання терміну ОУН-УПА, або УПА-ОУН – мов би це було одне і те саме - одна організація. УПА була військовою формацією, до якої входили різні політичні угруповання. Тому не слід вживати ОУН –УПА мовби це була одна й та сама організація. „Силою УПА була також її політична плятформа, яка включала гасло самостійности України та боротьбу за основні громадянські права, за демократію, за рівні права меншостей і співпрацю з іншими поневоленими народами проти нацизму і большевизму” (підк.-йс) (Енциклопедія Українознавства т.9, стор 3377-3378). Петро Потічний, як учасник УПА, звернув увагу на те, що назва „Бандерівці”, „Бандерівський рух” не відповідають історичній правді, коли їх вживають замість справжньої назви – Української Повстанської Армії. Він підкреслив, що в підпіллі було заборонено вживати такі терміни як бандерівец, бурлаківець і т.і.. На документах, які є зараз в розпорядженні науковців, можна прослідкувати за поступовим вживанням „Бандерівці” замість бійці УПА. Москва була зацікавлена в тому, щоб забути про УПА, а український визвольний рух пов”язати з якимось іменем, щоб можна було легше засуджувати як банду мазепинців, петлюрівців, а замість УПА - бандерівців.
Слідкуючи за дослідженнями декотрих словацьких науковців, приходиш до сумного висновку, що країна, в якій живе біля 150-200 тисяч етнічних українців, яких зараз політичні русини поділили на два народи, береться за роз”яснення й переоцінку ще й досі вдома – в Україні, не визнаної сторінки героїчної боротьби українців з двома найжорстокішими ворогами людяности – з нацизмом і большевизмом.
Міжнародна конференція в Словаччині про УПА засвідчила, що Українська Повстанська Армія була могутньою силою, яку вдалося подолати лише завдяки виселенню українців з карпатського реґіону та координованим діям численних дивізій совєтської, польської та чехословацької армій зі залученням повітряних, танкових та моторизованих дивізій. Пропаґандивні рейди УПА на територію Словаччини, в яких брало участь біля 1200 солдатів, проходили без боїв, без жертв. До вбивств дійшло, коли на „допомогу” чехословакам приходили совєтські „помічники”, як цьому було у Східній Словаччині в Улицькій долині 1945 рр., лише з тою різницею, що вбивали не упівці, а совітські „помічники”. (Навіть такий досвідчений майстер пера, як Хньоупек звинуватив бандерівців, хоч сам зазначив, що доказів у нього нема, але він „припускає” це.)
Після Міжнародної конференції в Татрах про УПА зростає враження, що дослідженням славного українського минулого займаються словаки більше ніж українці, тобто правду про Українську Повстанську Армію українці будуть довідуватись від сусідів, які вже зрозуміли велич УПА в боротьбі за свою незалежність.
Отак воно складається, що нашу славну сторінку історії подають нам словаки, героїв та „зрадників” для нас визначають у Москві, ґазом отруюють нас з Кремля, а видачу-позику грошей вирішують у Бруселі!
А коли ж українці навчаться самі оцінювати свою історію, шанувати героїв, які поклали свої життя за незалежну Україну!?
Торонто, 23 листопада 2009 р.