11/29/2009 | Майдан-ІНФОРМ

У XX столітті український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії - голодомор. Україна, яка завжди годувала хлібом весь світ, зазнала масового голоду.

Про це йдеться у зверненні Блаженнішого Митрополита ВОЛОДИМИРА до Дня пам’яті жертв голодомору та політичних репресій, оприлюдненому на офіційному сайті Української Православної Церкви.

У документі зазначається, що “Голодомор призвів до значних жертв, приніс багато горя. У нього були об`єктивні й суб`єктивні витоки і наслідки. Штучний голод 1932-1933 рр. було сплановано більшовиками з метою прискорення примусової колективізації, ліквідації "куркульства" як класу, знищення "ворожих елементів". При цьому Митрополит ВОЛОДИМИР зауважив, що “існує фактор, який об`єднує цей соціальний катаклізм і решту репресивних акцій тоталітарного радянського режиму”. “Це кардинальна революція світогляду - відречення від Боголюдини Христа і християнської моралі та обрання нової віри - в людинубога, в антихриста. Адепти цієї віри зажадали побудувати рай на землі, домогтися світлого майбуття для людства. Але майбуття без Бога. Їхнє світло на справді було темрявою. Їхній світогляд базувався на засадах вічної пітьми, бо тільки Бог з джерелом світла. Їхня ідеологія замість блага несла зло, бо тільки Бог є Творцем усякого блага. Де без Бога будують рай, там з`являється пекло. Замість обіцяного райського життя опутаний радянською ідеологією народ прийняв пекельні муки”, - зазначив глава УПЦ.

Глава Церкви нагадує , що “історія нашої Батьківщини знала багато важких часів”. При цьому він зазначає, що “в 1930-ті роки Україна вперше пережила штучний голод, масове вбивство мільйонів своїх громадян, цинічне, цілеспрямоване, безжальне. Лише в богоненависницькому і людиноненависницькому середовищі міг статися подібний злочин. На щедрому українському чорнозем`ї вмирали у страшних муках мільйони людей. Цей геноцид був намаганням знищити саму душу народу, привести її до повного духовного рабства. Він став знаряддям диявольської помсти за неспроможність викорінити зі свідомості нашого мудрого, сповненого високих чеснот народу синівську пам`ять про Бога, любов до Бога, вірність і віру в Бога. Цю віру можна було знищити лише через фізичну ліквідацію її носія. Тому богоборча влада, створивши духовний голод прирекла націю і на голод фізичний”.

“У людей відібрали хліб, як перед цим намагалися відібрати насущний хліб духовності. родюча нива тоді, як і завжди, дала достатньо хліба сумлінним трударям. Але весь зрошений потом селянства хліб було вилучено. Забирали все, чим можна було підтримувати життя, - до останньої зернини. Тих, хто збирав колоски на полях розстрілювали. Агонія голоду була воістину пекельною. Мерців не встигали ховати. Багатьох закопували у спільні "могильники" ще живими. Особливо страждали діти”, - зазначив Митрополит ВОЛОДИМИР і додав: “Україна втратила тоді мільйони своїх дітей. Усі вони зазнали тяжких мук і жахливої смерті. А ті, хто вижив, назавжди запам`ятали, що таке "рай на землі", коли він без Бога”.

“Від Голодомору постраждала і наша сім`я. Пам`ятаю, як часто мама з гіркими сльозами згадувала 1932-1933 рр. Тоді народився один з моїх братів. Немовля теж стало об`єктом жертовності. На якісь старовинні срібні ложки мама виміняла склянку пшона. Це було єдине, чим вона сподівалася прогодувати дитину впродовж кількох днів. Остання можливість врятувати її від голодної смерті. Та ось до хати вдерлися з обшуком три червоноармійці. Нічого не знайшовши, крім злиднів, вони схопили немовля за ногу, викинули його з колиски і забрали пшоно, яке мама сховала під дитиною. Цей вчинок не назвеш людським”, - згадує Митрополит ВОЛОДИМИР.

Він зазначає, що “Українська Православна Церква у глибокій скорботі молитовно згадує жертв голодоморів та інших репресій радянського тоталітаризму. Постраждалих - десятки мільйонів: розстріляних, закатованих у в`язницях, страчених через різні душевні й фізичні тортури, загиблих від мук голоду. Такої кількості жертв не було навіть на війні”.

При цьому він наголошує, що “Церква сурово засуджує чинники, які призвели до цієї трагедії. Виправдання їм немає. Сама історія винесла вирок. Ніякі репресії не змогли врятувати державно-політичну систему, яка за базис обрала гріх та богоборство, знехтувала грунтовні моральні принципи людства - віру, надію і любов”.

“Церква застерігає від глибокої хибної та антигуманної ідеології, що зробила подібну трагедію, і закликає до покаяння тих, хто ще не прозрів і не зрікся богоборства в усіх цього формах, - говориться у зверненні глави УПЦ. - Церква закликає до відмови від екстремізму, нетерпимості, помсти, братоненависництва, розділення на своїх і чужих”.

Предстоятель УПЦ наголосив, що у Бога чужих немає. “Настав нарешті час духовного єднання народу України, повернення до споконвічних духовних цінностей. Історія виразно показала, до чого призводить зречення від християнських засад. Лише свята віра, тверда надія та всеперемагаюча любов допоможуть побудувати гідне майбутнє та застережуть від помилок минулого”, - підкреслив Митрополит ВОЛОДИМИР.

http://www.unian.net/ukr/news/news-349337.html

^sean