12/03/2009 | ak1001

Гуцульський кілометр
Володимир Йадороб // 01.12.2009
Гуцульський кілометр
Огляд новин за 1.12

Ви знаєте, що таке гуцульський кілометр? Це коли ти в Карпатах у вуйка питаєш дорогу, а він тобі каже: отам через два кілометри буде село. І ти тулиш у вказаному напрямку добру годину, проходиш кілометрів з п’ять і – о чудо! Село! Не обдурив дядько:)

Тобто гуцульський кілометр – це шось таке, як би його сказати, приблизне і дуже відносне. І я не знаю, чи бувала Юля Володимирівна в Карпатах і чи бачила того ж вуйка, що і я – але щонайменше на підсвідомому рівні про гуцульський кілометр вона знає напевно. У цьому конкретному випадку можна навіть казати, що вона ним професійно ВОЛОДІЄ.

Бо якщо газ коштував 228 доларів за тисячу кубометрів, називати нову ціну 337 доларів «майже такою самою» може тікі Юля, і тільки за принципом гуцульського кілометра. Сподіваюся, ні в кого не залишилося питань, чого це Путін так легко погодився списати Україні борги за недобір газу у 2009 році і як він планує відбити збитки у 2010 році?

А зате Ющ нарешті роздуплився, що Юля сотоваріщі дерибанять держзакупівлі на повну котушку. І не тільки ліків. Правда, Ющем керує не стільки мотив дотримання законності, скільки вимушена екзина від хлібних і щедрих фінансових ресурсів держбюджету.

Його дружаня Фірташ нині, як не крути, відійшов від справ. Але баблішка таки встиг добряче зрубати наостанок. Сьогодні нарешті став відомий список найбільших боржників «Родовід-банку», який належав колись Фірташу, та був викуплений державою через борги. Ні для кого не секрет, що Фірташ наостанок просто вивів з банку гроші в оффшори, прокинувши десятки тисяч вкладників. Держава, зрозуміло, це діло благополучно провтикала, і не виключено, що не бєзвозмєздно.

У списку – компанії, власниками яких були підконтрольні Фірташу фірми, деякі навіть мають однакову юридичну адресу. По суті, Фірташ позичив гроші сам собі, потім вивіз їх за кордон, а борги продав державі. Це настільки вигідний і прибутковий бізнес, що сумніватися у причетності до справи крутого високопосадового «даху» було б, м’яко кажучи, нерозумно…

Насамкінець – пару слів про дядю Толю Гриценка, який останнім часом вийшов із якогось тужливого оціпеніння і, підхоплений загальним потоком передвиборчої підсвідомості, взявся шмаляти напалмом направо і наліво. Перво-наперво він відзнявся у якійсь ацтойній передачці про шашлики звйозд політікі і балєта на фоні дачного будиночка вартістю в стотищпіццот його річних зарплат. Нє, ну це таке, діло хазяйське. Кожному, хто ухитрився безкарно спи.дити хоч трохи бабла на держслужбі, неминуче хочеться, щоб про це дізналися інші і позаздрили.

А сьогодні він ващє поверг мене, перепрошую, в акуєніє своєю заявою про те, що класти він хотів на усі закони, з пробором. Типу це він нам пропонує проголосувати за себе, бо йому закон не писаний? Дякуємо, ми вже за одного такого голосували…

Володимир Йадороб