Pro publico bono
12/03/2009 | Олександр Северин
Віктор Ющенко може зробити хорошу справу. Ба навіть 2 (дві). Не пишу ні "ще одну" ні "нарешті", щоби не породжувати зайвих тут сутностей у вигляді суперечок про те, скільки він їх зробив дотепер і чи вправді хороших. Але може зробити. Тут і зараз. Легко і невимушено. Навіть "елегантно" – як полюбляв він казати у ті часи, коли ще не пов'яли нафіг помаранчі.
Для цього йому треба зробити лише 2 (дві) нескладні, як для Президента України, гаранта Конституції et cetera (див. частину другу ст.102 Конституції України), дії:
а) дати відповідним службам 1 (одну) вказівку,
б) поставити свій підпис
І все.
26 листопада 2009 року Конституційний Суд України прийняв рішення N 30-рп/2009, в якому вчергове (за моїми спостереженнями вже принаймні вшосте1) "на пальцях" пояснив Україні, а, зокрема, особливо просунутим особам зі статусом народного депутата України, що "Регламент [Верховної Ради України], який, зокрема, унормовує організацію і порядок діяльності Верховної Ради України, має прийматися виключно як закон України за встановленою статтями 84, 93, 94 Конституції України (254к/96-ВР) процедурою його розгляду, ухвалення і набрання ним чинности". Тим самим рішенням було також визнано неконституційним і одіозний Закон України "Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України" від 4 вересня 2008 року N 374-VI ( 374-17 ), котрий не містив власне Регламенту, а лише відсилав до підзаконного "регламенту", на власну волю і руку наквецяного Верхорадою, і, крім того, визнано неконституційним сам той псевдорегламент від 19.09.08. Повний текст рішення Суду – у доданому файлі.
Це рішення КСУ було оприлюднено 27.11.09. Не зайве буде нагадати те, що і так відомо адекватним¨і хоч трохи обізнаним людям: "Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина третя ст.150 Конституції України).
Проте вже 01.12.09 народні депутати України (скорочено – "нардепуки"), нічтоже сумняшеся і не переймаючись позицією Конституційного Суду, оперативно прийняли, подолавши вето Президента, Закон "Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України", котрий виглядає так:
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України
Цей Закон відповідно до Конституції України визначає правові засади організації і порядку діяльності Верховної Ради України.
Стаття 1. Організація і порядок діяльності Верховної Ради України встановлюються Конституцією України, законами України про статус народних депутатів України, про комітети Верховної Ради України, про тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України, іншими законами України та Регламентом Верховної Ради України.
Стаття 2. Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. Верховна Рада України відповідно до Конституції України приймає Регламент Верховної Ради України спеціальний акт, яким встановлюються парламентські правила та процедури здійснення Верховною Радою України конституційних повноважень на виконання відповідно законодавчої, установчої, контрольної чи іншої функції.
Стаття 3. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 12, ст. 147).
Хто і як голосував, видно тут: http://gska2.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_frack_list_n?ident=9121&krit=66. Тим 58-ми депутатам, що проголосували проти чи принаймні не голосували – повага, а іншим – Бог суддя, позаяк безвідповідальна, як цвірінькання політиків, цьоця Феміда наразі самоусунулася2.
Але менше з тим. Прийнявши те що прийняли і породивши у такий спосіб чергову позаправову фекальку, не будучи на те уповноваженими народом-сувереном в Основному Законі, мандатоносці вчергове начхали на Конституцію, зігнорували кожне окремо і всі укупі дотичні рішення КСУ і показали, для кого в Україні не писано закона (у т.ч. і у прямому розумінні).
Так, деякі навіжені судяться 3 з Верхорадою, судяться, маючи твердий намір пройти за необхідности всі судові інстанції, проте я був би надто вже великим оптимістом чи то навіть романтиком, якби намагався когось і себе самого переконати у наявности на перемогу шансів, вагоміших від чотирьох паспортів громадян України на шальці терезів, де на другій шальці – триста з гаком депутатських мандатів, карток, значків, "владного ресурсу" та іншого депутатського причандалля. Це при тому, що ці терези – у руці тієї самої нашої не дуже доброї знайомиці цьоці Фемиді, що, схоже, рішуче зняла не лише пов'язку з позичених у Сірка оченят, як аксесуар зайвий, немодний і неактуальний.
Мабуть Президент Ющенко не підпише новоприйняту антиконституційну капость і, слід думати, знову відправить цього, з дозволу сказати, закона до Конституційного Суду України. Проте це мабуть, а дещо можна сказати напевно: коли КСУ вчергове назве біле білим, а чорне чорним і визнає того закона неконституційним, Верхорада хутесенко, з блаженним виглядом (а в особливо клінічних випадках – ще і з нотками праведного обурення підступами Президента і КСУ) породить те ж саме, "тільки в профіль". І така музика буде не те, щоб вічно, але принаймні до моменту, коли станеться одна з подій:
а) прілєтіт вдруг волшебнік в голубом вєртольотє і бєсплатно (це важливо у випадку коли маєш справу зі жлобами) дасть їм трохи як не правосвідомости, то совісти,
б) до всіх цих світочів парламентаризму та віртуозів кнопконатискання, до "коаліції" і "опозиції" разом узятих завітає український громадянський лісник і розжене їх як не рушницею, то драпатою мітлою без огляду на мімікрію і камуфляж партійних кольорів,
в) Президент України зробить те нескладне, з чого я почав. Доручить відповідним службам підготувати, а потім підпише подання до Конституційного Суду України не з черговим питанням про конституційність/неконституційність чергового регламентного вибрику ВРУ, а про тлумачення відповідних статей Конституції України на предмет того, чи взагалі має ВРУ повноваження на такі вибрики – тобто врегульовувати свою організацію і діяльність якимось іншим актом, окрім Регламенту безпосередньо у формі Закону України. А також, можливо, щодо того, які наслідки має системний вихід законодавчого органу за межі правового поля і чи не є це узурпацією тощо.
Думку про те, що в Секретаріаті Президента нема юристів, здатних написати притомний текст подання чи про те, що там вже всі зайняті питаннями евакуації, жену від себе як надто депресивну.
За частиною першою ст.93 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 10.06.96 підставою для такого подання є "практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України". Навряд чи я помилюся, якщо скажу, що для Конституційний Суд напевно погодиться в існуванні практичної необхідности з'ясувати і роз'яснити, що і Конституцію і його, Суду, власні рішення треба виконувати. Навіть "обраним"
До речі, знаючи схильність Віктора Ющенка до довготривалих рефлексій на тему моралі та пам'ятаючи від самого початку варту повного забуття (як на мій дещо макіавелістський погляд) його постреволюційну обіцянку не домагатися скасування "політреформи": можливо тепер, вже на денці каденції, йому буде простіше зрозуміти, що зрадити народ куди гірше, ніж відступитися від спересердя колись сказаного патологічним брехунам, котрі знищують державу?
Нащо йому все це може бути потрібне? Припускаю, що його все ж такі цікавлять відсотки електоральної підтримки на цих президентських та наступних парламентських виборах. Сподіваюся, що йому теж, з різних міркувань, не до вподоби дикі танці законо-давців на румовищі законности. Тож як не для себе, то pro publico bono4. Або навпаки.
Олександр Северин, к.ю.н.
Примітки:
1 Рішенням №17-рп/98 від 03.12.98 Конституційний Суд України визнав "таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Постанови Верховної Ради України "Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України" від 13 травня 1998 року N 7-XIV" (п.1 резолютивної частини) на тій підставі, що "після набуття чинності Конституцією України (стаття 160 Конституції України) питання щодо організації і порядку діяльності Верховної Ради України, а також статусу народних депутатів України Верховна Рада України повинна вирішувати виключно законами України (пункт 21 частини першої статті 92), зокрема законом про регламент Верховної Ради України" (п.6 мотивувальної частини).
В Ухвалі №2-уп/2000 від 27.06.00 Конституційний Суд України наголосив, що "сформулювати в законі про регламент Верховної Ради України правила внутрішнього розпорядку, права парламентських фракцій та депутатських груп, принципи законотворчої етики зобов'язана за Конституцією України саме Верховна Рада України" (пункт 6 мотивувальної частини).
В Ухвалі №22-у/2007 від 11.05.07 Конституційний Суд України також зазначив, що: "після набуття чинності Конституцією України (стаття 160 Конституції України) питання щодо організації і порядку діяльності Верховної Ради України, а також статусу народних депутатів України Верховна Рада України повинна вирішувати виключно законами України (пункт 21 частини першої статті 92 Конституції України), зокрема законом про регламент Верховної Ради України" (пункт 3 мотивувальної частини).
Рішенням №4-рп/2008 від 01.04.08 Конституційний Суд України визнав "такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), Постанову Верховної Ради України "Про Регламент Верховної Ради України" від 16 березня 2006 року N 3547-IV" (п.1 резолютивної частини), зазначивши, що:
- "У частині першій статті 92 Основного Закону України закріплений принцип пріоритету (верховенства) закону в системі інших нормативно-правових актів, за допомогою якого здійснюється правове регулювання найважливіших суспільних відносин. Перелік питань, що мають регулюватися виключно законами України, передбачений цією нормою, має імперативний характер, а це означає, що всі рішення щодо них повинні прийматися у формі закону. До них належать, зокрема, організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України (пункт 21)…" (п.4.2. мотивувальної частини);
- "Регламент, який унормовує організацію і діяльність Верховної Ради України, має прийматися виключно як закон України і за встановленою статтями 84, 93, 94 Конституції України процедурою його розгляду, ухвалення і набрання чинності" (п.4.3.мотивувальної частини).
- "лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати організацію і порядок діяльності органів законодавчої, виконавчої, судової влади та статус їх посадових осіб" (п.4.2. мотивувальної частини).
Рішенням №16-рп/2008 від 17.09.08 Конституційний Суд України визнав "Тимчасовий регламент Верховної Ради України, затверджений Постановою Верховної Ради України "Про деякі питання нормативно-правового забезпечення порядку роботи Верховної Ради України від 8 квітня 2008 року N 247-VI, таким, що не відповідає Конституції України" (п.3 резолютивної частини), вказавши, зокрема, що:
- "положення Тимчасового регламенту не можуть бути взяті до уваги, оскільки він у цілому не відповідає Конституції України у зв'язку із затвердженням його постановою Верховної Ради України, а не законом" (п.3.1. мотивувальної частини);
- "Регламент, який унормовує організацію і діяльність Верховної Ради України, має прийматися виключно як закон України і за встановленою статтями 84, 93, 94 Конституції України процедурою його розгляду, ухвалення і набрання чинності"(п.3.1. мотивувальної частини).
2"Cуддя Келеберда захистив ВРУ від громадян"
http://maidanua.org/static/news/2009/1244178850.html, "Верховна Рада не може бути відповідачем…" http://maidanua.org/static/news/2009/1256552007.html
3Див.за приміткою 1, а також "ВРУ знову наплювала на Конституцію"
http://maidanua.org/static/news/2009/1259658615.html, "Конституційний лад повалено. Відновимо його!" http://maidanua.org/static/mai/1233751576.html
4"Для суспільного блага" - лат.
Для цього йому треба зробити лише 2 (дві) нескладні, як для Президента України, гаранта Конституції et cetera (див. частину другу ст.102 Конституції України), дії:
а) дати відповідним службам 1 (одну) вказівку,
б) поставити свій підпис
І все.
26 листопада 2009 року Конституційний Суд України прийняв рішення N 30-рп/2009, в якому вчергове (за моїми спостереженнями вже принаймні вшосте1) "на пальцях" пояснив Україні, а, зокрема, особливо просунутим особам зі статусом народного депутата України, що "Регламент [Верховної Ради України], який, зокрема, унормовує організацію і порядок діяльності Верховної Ради України, має прийматися виключно як закон України за встановленою статтями 84, 93, 94 Конституції України (254к/96-ВР) процедурою його розгляду, ухвалення і набрання ним чинности". Тим самим рішенням було також визнано неконституційним і одіозний Закон України "Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України" від 4 вересня 2008 року N 374-VI ( 374-17 ), котрий не містив власне Регламенту, а лише відсилав до підзаконного "регламенту", на власну волю і руку наквецяного Верхорадою, і, крім того, визнано неконституційним сам той псевдорегламент від 19.09.08. Повний текст рішення Суду – у доданому файлі.
Це рішення КСУ було оприлюднено 27.11.09. Не зайве буде нагадати те, що і так відомо адекватним¨і хоч трохи обізнаним людям: "Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина третя ст.150 Конституції України).
Проте вже 01.12.09 народні депутати України (скорочено – "нардепуки"), нічтоже сумняшеся і не переймаючись позицією Конституційного Суду, оперативно прийняли, подолавши вето Президента, Закон "Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України", котрий виглядає так:
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України
Цей Закон відповідно до Конституції України визначає правові засади організації і порядку діяльності Верховної Ради України.
Стаття 1. Організація і порядок діяльності Верховної Ради України встановлюються Конституцією України, законами України про статус народних депутатів України, про комітети Верховної Ради України, про тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України, іншими законами України та Регламентом Верховної Ради України.
Стаття 2. Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. Верховна Рада України відповідно до Конституції України приймає Регламент Верховної Ради України спеціальний акт, яким встановлюються парламентські правила та процедури здійснення Верховною Радою України конституційних повноважень на виконання відповідно законодавчої, установчої, контрольної чи іншої функції.
Стаття 3. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України" (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 12, ст. 147).
Хто і як голосував, видно тут: http://gska2.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_frack_list_n?ident=9121&krit=66. Тим 58-ми депутатам, що проголосували проти чи принаймні не голосували – повага, а іншим – Бог суддя, позаяк безвідповідальна, як цвірінькання політиків, цьоця Феміда наразі самоусунулася2.
Але менше з тим. Прийнявши те що прийняли і породивши у такий спосіб чергову позаправову фекальку, не будучи на те уповноваженими народом-сувереном в Основному Законі, мандатоносці вчергове начхали на Конституцію, зігнорували кожне окремо і всі укупі дотичні рішення КСУ і показали, для кого в Україні не писано закона (у т.ч. і у прямому розумінні).
Так, деякі навіжені судяться 3 з Верхорадою, судяться, маючи твердий намір пройти за необхідности всі судові інстанції, проте я був би надто вже великим оптимістом чи то навіть романтиком, якби намагався когось і себе самого переконати у наявности на перемогу шансів, вагоміших від чотирьох паспортів громадян України на шальці терезів, де на другій шальці – триста з гаком депутатських мандатів, карток, значків, "владного ресурсу" та іншого депутатського причандалля. Це при тому, що ці терези – у руці тієї самої нашої не дуже доброї знайомиці цьоці Фемиді, що, схоже, рішуче зняла не лише пов'язку з позичених у Сірка оченят, як аксесуар зайвий, немодний і неактуальний.
Мабуть Президент Ющенко не підпише новоприйняту антиконституційну капость і, слід думати, знову відправить цього, з дозволу сказати, закона до Конституційного Суду України. Проте це мабуть, а дещо можна сказати напевно: коли КСУ вчергове назве біле білим, а чорне чорним і визнає того закона неконституційним, Верхорада хутесенко, з блаженним виглядом (а в особливо клінічних випадках – ще і з нотками праведного обурення підступами Президента і КСУ) породить те ж саме, "тільки в профіль". І така музика буде не те, щоб вічно, але принаймні до моменту, коли станеться одна з подій:
а) прілєтіт вдруг волшебнік в голубом вєртольотє і бєсплатно (це важливо у випадку коли маєш справу зі жлобами) дасть їм трохи як не правосвідомости, то совісти,
б) до всіх цих світочів парламентаризму та віртуозів кнопконатискання, до "коаліції" і "опозиції" разом узятих завітає український громадянський лісник і розжене їх як не рушницею, то драпатою мітлою без огляду на мімікрію і камуфляж партійних кольорів,
в) Президент України зробить те нескладне, з чого я почав. Доручить відповідним службам підготувати, а потім підпише подання до Конституційного Суду України не з черговим питанням про конституційність/неконституційність чергового регламентного вибрику ВРУ, а про тлумачення відповідних статей Конституції України на предмет того, чи взагалі має ВРУ повноваження на такі вибрики – тобто врегульовувати свою організацію і діяльність якимось іншим актом, окрім Регламенту безпосередньо у формі Закону України. А також, можливо, щодо того, які наслідки має системний вихід законодавчого органу за межі правового поля і чи не є це узурпацією тощо.
Думку про те, що в Секретаріаті Президента нема юристів, здатних написати притомний текст подання чи про те, що там вже всі зайняті питаннями евакуації, жену від себе як надто депресивну.
За частиною першою ст.93 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 10.06.96 підставою для такого подання є "практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України". Навряд чи я помилюся, якщо скажу, що для Конституційний Суд напевно погодиться в існуванні практичної необхідности з'ясувати і роз'яснити, що і Конституцію і його, Суду, власні рішення треба виконувати. Навіть "обраним"
До речі, знаючи схильність Віктора Ющенка до довготривалих рефлексій на тему моралі та пам'ятаючи від самого початку варту повного забуття (як на мій дещо макіавелістський погляд) його постреволюційну обіцянку не домагатися скасування "політреформи": можливо тепер, вже на денці каденції, йому буде простіше зрозуміти, що зрадити народ куди гірше, ніж відступитися від спересердя колись сказаного патологічним брехунам, котрі знищують державу?
Нащо йому все це може бути потрібне? Припускаю, що його все ж такі цікавлять відсотки електоральної підтримки на цих президентських та наступних парламентських виборах. Сподіваюся, що йому теж, з різних міркувань, не до вподоби дикі танці законо-давців на румовищі законности. Тож як не для себе, то pro publico bono4. Або навпаки.
Олександр Северин, к.ю.н.
Примітки:
1 Рішенням №17-рп/98 від 03.12.98 Конституційний Суд України визнав "таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Постанови Верховної Ради України "Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України" від 13 травня 1998 року N 7-XIV" (п.1 резолютивної частини) на тій підставі, що "після набуття чинності Конституцією України (стаття 160 Конституції України) питання щодо організації і порядку діяльності Верховної Ради України, а також статусу народних депутатів України Верховна Рада України повинна вирішувати виключно законами України (пункт 21 частини першої статті 92), зокрема законом про регламент Верховної Ради України" (п.6 мотивувальної частини).
В Ухвалі №2-уп/2000 від 27.06.00 Конституційний Суд України наголосив, що "сформулювати в законі про регламент Верховної Ради України правила внутрішнього розпорядку, права парламентських фракцій та депутатських груп, принципи законотворчої етики зобов'язана за Конституцією України саме Верховна Рада України" (пункт 6 мотивувальної частини).
В Ухвалі №22-у/2007 від 11.05.07 Конституційний Суд України також зазначив, що: "після набуття чинності Конституцією України (стаття 160 Конституції України) питання щодо організації і порядку діяльності Верховної Ради України, а також статусу народних депутатів України Верховна Рада України повинна вирішувати виключно законами України (пункт 21 частини першої статті 92 Конституції України), зокрема законом про регламент Верховної Ради України" (пункт 3 мотивувальної частини).
Рішенням №4-рп/2008 від 01.04.08 Конституційний Суд України визнав "такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), Постанову Верховної Ради України "Про Регламент Верховної Ради України" від 16 березня 2006 року N 3547-IV" (п.1 резолютивної частини), зазначивши, що:
- "У частині першій статті 92 Основного Закону України закріплений принцип пріоритету (верховенства) закону в системі інших нормативно-правових актів, за допомогою якого здійснюється правове регулювання найважливіших суспільних відносин. Перелік питань, що мають регулюватися виключно законами України, передбачений цією нормою, має імперативний характер, а це означає, що всі рішення щодо них повинні прийматися у формі закону. До них належать, зокрема, організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України (пункт 21)…" (п.4.2. мотивувальної частини);
- "Регламент, який унормовує організацію і діяльність Верховної Ради України, має прийматися виключно як закон України і за встановленою статтями 84, 93, 94 Конституції України процедурою його розгляду, ухвалення і набрання чинності" (п.4.3.мотивувальної частини).
- "лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати організацію і порядок діяльності органів законодавчої, виконавчої, судової влади та статус їх посадових осіб" (п.4.2. мотивувальної частини).
Рішенням №16-рп/2008 від 17.09.08 Конституційний Суд України визнав "Тимчасовий регламент Верховної Ради України, затверджений Постановою Верховної Ради України "Про деякі питання нормативно-правового забезпечення порядку роботи Верховної Ради України від 8 квітня 2008 року N 247-VI, таким, що не відповідає Конституції України" (п.3 резолютивної частини), вказавши, зокрема, що:
- "положення Тимчасового регламенту не можуть бути взяті до уваги, оскільки він у цілому не відповідає Конституції України у зв'язку із затвердженням його постановою Верховної Ради України, а не законом" (п.3.1. мотивувальної частини);
- "Регламент, який унормовує організацію і діяльність Верховної Ради України, має прийматися виключно як закон України і за встановленою статтями 84, 93, 94 Конституції України процедурою його розгляду, ухвалення і набрання чинності"(п.3.1. мотивувальної частини).
2"Cуддя Келеберда захистив ВРУ від громадян"
http://maidanua.org/static/news/2009/1244178850.html, "Верховна Рада не може бути відповідачем…" http://maidanua.org/static/news/2009/1256552007.html
3Див.за приміткою 1, а також "ВРУ знову наплювала на Конституцію"
http://maidanua.org/static/news/2009/1259658615.html, "Конституційний лад повалено. Відновимо його!" http://maidanua.org/static/mai/1233751576.html
4"Для суспільного блага" - лат.
Відповіді
2009.12.05 | Pianist
Re: Pro publico bono
Можна простіше - перекрити двері зали засідать і дустом...2009.12.06 | Lexa62
Re: Pro publico bono
якби десь ще знайти пояснення деяких депутатів чому вони так голосували.Особливо цікаво ознайомитись з мотивами Гриценка, Зайця, Костенка.
2009.12.06 | OLexandra
Re: Pro publico bono
Я теж подумала про Костенка, Зайця, Гриценка