Внєшняя як втручання у внутрєннюю з допомогою органов
12/05/2009 | igorg
http://www.nlvp.ru/reports/66.html
Освещение общей истории России и народов постсоветских стран в школьных учебниках истории новых независимых государств
1 декабря 2009, пресс-конференция в ИТАР ТАСС
Не можу втриматися від коментарів
При поддержке НЛВП впервые в России проведено масштабное исследование - переведены и изучены 187 школьных учебников истории и учебных пособий 12 стран бывшего Советского Союза, проведены 5 конференций с суммарным участием более 150 ученых-историков, обществоведов и политологов стран бывшего СССР. Одновременно в странах были проведены массовые опросы, позволяющие оценить, какие образы прошлого существуют в общественном сознании каждой из стран.
1 декабря в ИТАР ТАСС прошла презентация подготовленного на базе этих исследований доклада "Освещение общей истории России и народов постсоветских стран в школьных учебниках истории новых независимых государств". Доклад написан по результатам исследовательской работы, проведенной в рамках грантов Фонда "Государственный клуб" некоммерческому партнерству "Центр общественных технологий" и международному исследовательскому агентству "Евразийский монитор".
Авторы доклада с сожалением констатируют, что за исключением Белоруссии и (в меньшей степени) Армении, все остальные страны пошли по пути преподавания подрастающему поколению националистической (треба читати національної) трактовки истории, основанной на мифах о древности своего народа, о высокой культурной миссии предков и о "заклятом враге". Общей чертой школьных учебников новых национальных государств является стремление представить контакты с русскими и Россией как источник бедствий. (насправді то є вигоди отримані в рамках возєднання (треба читати агресії)
Выгоды, получаемые народами в рамках присоединения тех или иных территорий к России и Российской империи, замалчиваются, акцент делается на утрате самостоятельности.(треба так розуміти що для Росії втрата її самостійності була б така дрібничка на яку й увагу не варто звертати)
Школьная история оказывает значимое воздействие на формирование общественного мнения. Так, благодаря усилиям властей украинская молодежь заметно терпимее старших поколений относится к ОУН-УПА. Вытеснение советской версии истории выражается в забвении. Когда 39% молодых жителей Эстонии или 46% молодых граждан Грузии отвечают, что никогда не слышали о маршале Г.Жукове (и еще больше о Ф.Дзержинском), очевидно, что предать забвению определенные исторические фигуры является одной из задач национальной школы. От із цим я не можу таки погодитися бо ці фігури забувати таки не варто може обернутися новими вигодами від прісоєдінєнія
___________________________________________________________________
Повністю насолодитися творінням Национальной (русской) лаборатории внешней политики можна закачавши документ звідси
http://www.nlvp.ru/reports/doclad_hist_02_light.pdf
Особисто я отримав масу задоволення. Не можу не порадуватися за сокамерників з тюрми народів. Хоч не обійшлося й без стукачиків
.
http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1260006912
Освещение общей истории России и народов постсоветских стран в школьных учебниках истории новых независимых государств
1 декабря 2009, пресс-конференция в ИТАР ТАСС
Не можу втриматися від коментарів
При поддержке НЛВП впервые в России проведено масштабное исследование - переведены и изучены 187 школьных учебников истории и учебных пособий 12 стран бывшего Советского Союза, проведены 5 конференций с суммарным участием более 150 ученых-историков, обществоведов и политологов стран бывшего СССР. Одновременно в странах были проведены массовые опросы, позволяющие оценить, какие образы прошлого существуют в общественном сознании каждой из стран.
1 декабря в ИТАР ТАСС прошла презентация подготовленного на базе этих исследований доклада "Освещение общей истории России и народов постсоветских стран в школьных учебниках истории новых независимых государств". Доклад написан по результатам исследовательской работы, проведенной в рамках грантов Фонда "Государственный клуб" некоммерческому партнерству "Центр общественных технологий" и международному исследовательскому агентству "Евразийский монитор".
Авторы доклада с сожалением констатируют, что за исключением Белоруссии и (в меньшей степени) Армении, все остальные страны пошли по пути преподавания подрастающему поколению националистической (треба читати національної) трактовки истории, основанной на мифах о древности своего народа, о высокой культурной миссии предков и о "заклятом враге". Общей чертой школьных учебников новых национальных государств является стремление представить контакты с русскими и Россией как источник бедствий. (насправді то є вигоди отримані в рамках возєднання (треба читати агресії)
Выгоды, получаемые народами в рамках присоединения тех или иных территорий к России и Российской империи, замалчиваются, акцент делается на утрате самостоятельности.(треба так розуміти що для Росії втрата її самостійності була б така дрібничка на яку й увагу не варто звертати)
Школьная история оказывает значимое воздействие на формирование общественного мнения. Так, благодаря усилиям властей украинская молодежь заметно терпимее старших поколений относится к ОУН-УПА. Вытеснение советской версии истории выражается в забвении. Когда 39% молодых жителей Эстонии или 46% молодых граждан Грузии отвечают, что никогда не слышали о маршале Г.Жукове (и еще больше о Ф.Дзержинском), очевидно, что предать забвению определенные исторические фигуры является одной из задач национальной школы. От із цим я не можу таки погодитися бо ці фігури забувати таки не варто може обернутися новими вигодами від прісоєдінєнія
___________________________________________________________________
Повністю насолодитися творінням Национальной (русской) лаборатории внешней политики можна закачавши документ звідси
http://www.nlvp.ru/reports/doclad_hist_02_light.pdf
Особисто я отримав масу задоволення. Не можу не порадуватися за сокамерників з тюрми народів. Хоч не обійшлося й без стукачиків
.http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1260006912
Відповіді
2009.12.06 | Isoлято
Ще пара уточнень...
> Общей чертой школьных учебников новых национальных государств является стремление представить контакты с русскими и Россией как источник бедствий.Насправді російська історіоґрафія в цьому напрямку робить деякий поступ: "контакты с монголами и Ордой" у працях певних істориків представлені як не такі вже й погані, і навіть робиться спроба відшукати позитиви перебування Московії у складі Орди.
> Выгоды, получаемые народами в рамках присоединения тех или иных территорий к России и Российской империи, замалчиваются, акцент делается на утрате самостоятельности.
Там же ж робиться інша підстава: часто-густо мається на увазі, що без цього "присоединения" жодних "выгод" не було б. Ну тіпо не окупували б у 40-му році Прибалтику - ніяких заводів би там не збудували, і ващє...
> Школьная история оказывает значимое воздействие на формирование общественного мнения. Так, благодаря усилиям властей украинская молодежь заметно терпимее старших поколений относится к ОУН-УПА.
А роssийская молодёжь - "благодаря усилиям властей" - стала заметно терпимее относиться к фигуре, скажем, Николая №2. За чьто деды в гражданскую воевали, я вас спрашываю???
> Вытеснение советской версии истории выражается в забвении. Когда 39% молодых жителей Эстонии или 46% молодых граждан Грузии отвечают, что никогда не слышали о маршале Г.Жукове (и еще больше о Ф.Дзержинском), очевидно, что предать забвению определенные исторические фигуры является одной из задач национальной школы.
Тут взагалі-то цікава ситуація з Іваном Сірком. Не пам'ятаю згадок про нього в жодному совєцькому підручнику з історії. Тільки в художніх книжках. Може, то була така цілеспрямована політика - поступово перетворити рояльний історичний персонаж у казковий?
2009.12.06 | igorg
Ага, Івана Сірка було бажано не згадувати
Фактично він був останнім кошовим Січі що ще проводив незалежну політику й мав контакти зі світом поза Москвою.Він був проти Переяславської Ради, за спробу стати гетьманом був виселений у Сибір й завдавав чималих клопотів Імперії непрогнозованою поведінкою в інтересах голоти.
Могилу Сірка ледве не накрило Каховське море (рятував його сільський вчитель Леонід Бурда). Пам'ятник йому робити на МТС. Село Грушів де він жив останні роки перейменовано у Ленінське (й понині так!), а зупинка електричок біля меморіалу Сірка (такий таки створили в останні роки бодай формально) так і називається 86 кілометр. Там і зараз постійно точиться боротьба за це місце й за нашу пам'ять. Адже це місце значно славетніше ніж острів Хортиця. Саме там було три Січі (в т.ч. найбільша) й саме там відбувалися найпомітніші історичні події.
2009.12.06 | Isoлято
Дякую за додаткову інформацію... і за карцінко :)
2009.12.07 | igorg
До речі, коли про Марію Капніст на одному з каналів
розповідали (вони завжди там усе перебріхують страх як, здається навмисно, а особливо коли мова йде про українські постаті ) то зовсім забули що вона Капніст-Сірко, з роді Івана Сірка, здається 5-те коліно. Згодом і частина прізвища Сірко відпало. Проте Сірко вона була ще після повернення з таборів Караганди. Саме за цим Сірко-Капніст її й знайшов Леонід Бурда. Вона часто приїздила в Капулівку й знала свій рід. От цікаво хто ту частину Сірко прибрав? На щастя ми маємо продовження цього славного роду. Й продовження цілком українське й риси Івана Сірка збереглися - характерний ніс.А от про Марію Капніст те що вона з роду Івана Сірка ніхто не пише. Навіть у Могилянці того нема. Дивно це.
Є ще й інші потомки Івана Сірка. І це майже унікально коли гени такої потужної української постаті не розчинилися в часі й не були знищені. А от ніхто того не досліджує й не цінує й не береже.
2009.12.07 | igorg
Ось тут є дещо про Марієтту Капніст-Сірко
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0#.D0.94.D0.B8.D0.B2.D0.B8.D1.81.D1.8C_.D1.82.D0.B0.D0.BA.D0.BE.D0.B6Я дещо доповнив
2009.12.07 | один_козак
Вєщ! ;)