Чому патріоти не повинні голосувати за Тимошенко (л)
12/07/2009 | Ukrpatriot(patriot)
Чому конструктивні патріоти не повинні голосувати за Тимошенко
Юлія Тимошенко ще у першому турі розраховує на підтримку не лише соціально-популістського електорату, але й значної частини виборців з конструктивно-патріотичного поля. Саме задля цього вона виступає з окремими заявами конструктивно-патріотичного спрямування, які залишаються деклараціями. Саме для цього вона тримає у себе кілька десятків депутатів, які в минулому виразно показали себе представниками національно-демократичного табору, проте у розвитку своєї позиції залишилися на рівні 90-х років минулого століття. Наскільки ж об'єктивними є претензії Ю.Тимошенко на голоси виборців з конструктивно-патріотичного поля?
Аналізуючи об'єктивну спрямованість та результати діяльності Ю.Тимошенко можна зробити висновок, що достатньо свідомі виборці конструктивно-патріотичного електорального поля не можуть голосувати за Ю.Тимошенко, як мінімум з чотирьох наступних причин. При цьому кожна з цих причин є достатньою, щоб навіть не розглядати можливість голосувати за Ю.Тимошенко чи ні.
1. У своїй діяльності, що особливо виразно проявляється під час виборчої кампанії, Ю.Тимошенко розраховує на тверду підтримку російського прем'єра В.Путіна й одержує таку підтримку у різних формах:
а) демонстративні поступки саме Ю.Тимошенко в російсько-українських стосунках;
б) кадрова підтримка, зокрема з боку кума В.Путіна - В.Медведчука та його людей, одним з найяскравіших яких є перший президент України Л.Кравчук;
в) використання Ю.Тимошенко дуже великого фінансового ресурсу на ведення президентської кампанії. При цьому цей ресурс настільки великий, що його практично неможливо зібрати в Україні, а, як показує досвід виборчих кампаній, всі високобюджетні виборчі кампанії в Україні фінансуються з грошей, насамперед "газових", які або безпосередньо виділяються, або контролюються з Росії.
Крім того дії Ю.Тимошенко на посаді прем'єр-міністра (згадати хоча б "газовий зашморг" накладений на Україну) вигідні Росії. А її дії, які можуть суперечити інтересам Росії, є маловажними або чисто декларативними. Таким чином, можна стверджувати, що Ю.Тимошенко прив'язана до Росії більш ніж, хтось з інших кандидатів. Враховуючи стратегічні розбіжності між інтересами України та інтересами теперішнього керівництва Росії, ті, хто вважають себе українськими патріотами, не можуть голосувати за кандидата, який веде проросійську діяльність.
2. Реальні результати економічної діяльності прем'єр-міністра Ю.Тимошенко, відповідно до об'єктивних економічних показників, є різко негативною. Економічна система перебуває на грані розвалу. Відбувається жорсткий тиск на національних виробників і лобіювання інтересів імпортерів, а надмірні зовнішні запозичення ставлять країну на грань дефолту, або, в кращому випадку, садять її на десяток років у боргову яму. Навіть теперішній державний бюджет, який не йде ані на розвиток економіки, ані на забезпечення обороноздатності, ані на достатній рівень соціальної забезпеченості, не виконується. Пропонований Ю.Тимошенко бюджет наступного року -- ще гірший. А шанси на його виконання є ще більш примарними, відповідно до реальної економічної ситуації в країні. Дії уряду Ю.Тимошенко спрямовані проти середнього і малого бізнесу, який мав би бути основним двигуном для піднесення економіки.
Конструктивні патріоти, що реально оцінюють ситуацію, не можуть голосувати за кандидата у президенти, котрий знищує економіку країни, передовсім національного виробника.
3. Ю.Тимошенко, більш ніж будь-кому іншому кандидатів у президенти, притаманний авторитарний стиль управління (в дусі її теперішнього союзника В.Медведчука). Використання жорстких авторитарних методів є цілком логічними відповідно до результатів діяльності й економічною політикою теперішнього уряду. За таких методів діяльності, демократичними механізмами в управлінні й ринковими механізмами в економіці, вивести Україну з кризи практично неможливо. Залишається варіант повернення до "бандитських методів" регулювання, які проявлялися в середині 90-х років. Для таких методів має бути політичний дах у вигляді авторитарного режиму. Тобто Ю.Тимошенко пропонує Україні шлях розвитку характерний для олігархічних диктатур Латинської Америки минулого століття. Люди, які бачать Україну в Європі і сповідують демократичні цінності, погодитися з цим категорично не можуть.
4.Основним методом публічної діяльності Ю.Тимошенко є яскраве подання неправдивої інформації. Тобто не просто популізм, а популістська неправда, яка стосується не лише обіцянок у майбутньому, але й теперішньої ситуації та діяльності у минулому. Якщо положення, з якими виступає кандидат в президенти, є завідомо неправдивими, то абсолютно непрогнозованою є його наступна діяльність та її результат.
Можна заявляти про свій твердий патріотизм, прихильність до національних ідей, демократичних цінностей, а насправді робити цілком протилежні речі. Ніхто про це не спитає, бо всі бачать це, всі звикли до цього, і ті, хто збирається голосувати за Ю.Тимошенко, погоджуються з цим. Для будь-яких відповідальних виборців, які хочуть позитивного розвитку країни - це абсолютно неприпустимо.
Таким чином, ця четверта причина неголосування за Ю.Тимошенко є найважливішою й у найбільшій мірі висвітлює проблему особистої відповідальності кожного свідомого чи "купленого" прихильника Ю.Тимошенко перед своїми близькими, своїми співгромадянами, своїми нащадками, своєю країною.
Враховуючи вищевикладене, виборці конструктивно-патріотичного електорального поля мають усі підстави не голосувати за Ю.Тимошенко не тільки у першому, але й у другому турі президентських виборів, оскільки за непрогнозованістю майбутньої діяльності й негативністю теперішньої, Ю.Тимошенко перевершує майже всіх своїх конкурентів.
Петро Жук
Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України
http://ciptnews.blogspot.com/2009/12/blog-post.html
Юлія Тимошенко ще у першому турі розраховує на підтримку не лише соціально-популістського електорату, але й значної частини виборців з конструктивно-патріотичного поля. Саме задля цього вона виступає з окремими заявами конструктивно-патріотичного спрямування, які залишаються деклараціями. Саме для цього вона тримає у себе кілька десятків депутатів, які в минулому виразно показали себе представниками національно-демократичного табору, проте у розвитку своєї позиції залишилися на рівні 90-х років минулого століття. Наскільки ж об'єктивними є претензії Ю.Тимошенко на голоси виборців з конструктивно-патріотичного поля?
Аналізуючи об'єктивну спрямованість та результати діяльності Ю.Тимошенко можна зробити висновок, що достатньо свідомі виборці конструктивно-патріотичного електорального поля не можуть голосувати за Ю.Тимошенко, як мінімум з чотирьох наступних причин. При цьому кожна з цих причин є достатньою, щоб навіть не розглядати можливість голосувати за Ю.Тимошенко чи ні.
1. У своїй діяльності, що особливо виразно проявляється під час виборчої кампанії, Ю.Тимошенко розраховує на тверду підтримку російського прем'єра В.Путіна й одержує таку підтримку у різних формах:
а) демонстративні поступки саме Ю.Тимошенко в російсько-українських стосунках;
б) кадрова підтримка, зокрема з боку кума В.Путіна - В.Медведчука та його людей, одним з найяскравіших яких є перший президент України Л.Кравчук;
в) використання Ю.Тимошенко дуже великого фінансового ресурсу на ведення президентської кампанії. При цьому цей ресурс настільки великий, що його практично неможливо зібрати в Україні, а, як показує досвід виборчих кампаній, всі високобюджетні виборчі кампанії в Україні фінансуються з грошей, насамперед "газових", які або безпосередньо виділяються, або контролюються з Росії.
Крім того дії Ю.Тимошенко на посаді прем'єр-міністра (згадати хоча б "газовий зашморг" накладений на Україну) вигідні Росії. А її дії, які можуть суперечити інтересам Росії, є маловажними або чисто декларативними. Таким чином, можна стверджувати, що Ю.Тимошенко прив'язана до Росії більш ніж, хтось з інших кандидатів. Враховуючи стратегічні розбіжності між інтересами України та інтересами теперішнього керівництва Росії, ті, хто вважають себе українськими патріотами, не можуть голосувати за кандидата, який веде проросійську діяльність.
2. Реальні результати економічної діяльності прем'єр-міністра Ю.Тимошенко, відповідно до об'єктивних економічних показників, є різко негативною. Економічна система перебуває на грані розвалу. Відбувається жорсткий тиск на національних виробників і лобіювання інтересів імпортерів, а надмірні зовнішні запозичення ставлять країну на грань дефолту, або, в кращому випадку, садять її на десяток років у боргову яму. Навіть теперішній державний бюджет, який не йде ані на розвиток економіки, ані на забезпечення обороноздатності, ані на достатній рівень соціальної забезпеченості, не виконується. Пропонований Ю.Тимошенко бюджет наступного року -- ще гірший. А шанси на його виконання є ще більш примарними, відповідно до реальної економічної ситуації в країні. Дії уряду Ю.Тимошенко спрямовані проти середнього і малого бізнесу, який мав би бути основним двигуном для піднесення економіки.
Конструктивні патріоти, що реально оцінюють ситуацію, не можуть голосувати за кандидата у президенти, котрий знищує економіку країни, передовсім національного виробника.
3. Ю.Тимошенко, більш ніж будь-кому іншому кандидатів у президенти, притаманний авторитарний стиль управління (в дусі її теперішнього союзника В.Медведчука). Використання жорстких авторитарних методів є цілком логічними відповідно до результатів діяльності й економічною політикою теперішнього уряду. За таких методів діяльності, демократичними механізмами в управлінні й ринковими механізмами в економіці, вивести Україну з кризи практично неможливо. Залишається варіант повернення до "бандитських методів" регулювання, які проявлялися в середині 90-х років. Для таких методів має бути політичний дах у вигляді авторитарного режиму. Тобто Ю.Тимошенко пропонує Україні шлях розвитку характерний для олігархічних диктатур Латинської Америки минулого століття. Люди, які бачать Україну в Європі і сповідують демократичні цінності, погодитися з цим категорично не можуть.
4.Основним методом публічної діяльності Ю.Тимошенко є яскраве подання неправдивої інформації. Тобто не просто популізм, а популістська неправда, яка стосується не лише обіцянок у майбутньому, але й теперішньої ситуації та діяльності у минулому. Якщо положення, з якими виступає кандидат в президенти, є завідомо неправдивими, то абсолютно непрогнозованою є його наступна діяльність та її результат.
Можна заявляти про свій твердий патріотизм, прихильність до національних ідей, демократичних цінностей, а насправді робити цілком протилежні речі. Ніхто про це не спитає, бо всі бачать це, всі звикли до цього, і ті, хто збирається голосувати за Ю.Тимошенко, погоджуються з цим. Для будь-яких відповідальних виборців, які хочуть позитивного розвитку країни - це абсолютно неприпустимо.
Таким чином, ця четверта причина неголосування за Ю.Тимошенко є найважливішою й у найбільшій мірі висвітлює проблему особистої відповідальності кожного свідомого чи "купленого" прихильника Ю.Тимошенко перед своїми близькими, своїми співгромадянами, своїми нащадками, своєю країною.
Враховуючи вищевикладене, виборці конструктивно-патріотичного електорального поля мають усі підстави не голосувати за Ю.Тимошенко не тільки у першому, але й у другому турі президентських виборів, оскільки за непрогнозованістю майбутньої діяльності й негативністю теперішньої, Ю.Тимошенко перевершує майже всіх своїх конкурентів.
Петро Жук
Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України
http://ciptnews.blogspot.com/2009/12/blog-post.html