12/10/2009 | Петро Жук

З теперішніх кандидатів на конструктивно-патріотичному полі діють В.Ющенко, Ю.Костенко, О.Тягнибок. Значною мірою на це поле впливають А. Гриценко і А.Яценюк. Певною мірою - С.Тігіпко. Активно діє на цьому полі й Ю.Тимошенко. Проте її позиція та особливості діяльності не дають підстав для достатньо свідомих конструктивно-патріотичних виборців навіть розглядати питання про її підтримку. Разом з тим на декларування нею патріотичних цінностей, можуть зреагувати частина соціально-популістського електорального поля, яка значною мірою прихильна до патріотичних цінностей та, розуміючи їхню перевагу, намагається виправдати свою позицію. Тим більше, Ю.Тимошенко є основним кандидатом, на своєму, соціально-популістському полі, тому ті соціальні групи конструктивно-патріотичного поля, які найбільше впливають на формування його позиції не можуть прийняти цього роздвоєння, котре б означало розмивання їхньої позиції і втрату ними соціально-політичної ідентичності.

Ю.Костенко та О.Тягнибок - ідеологічні кандидати, які, виходячи з попереднього електорального досвіду та наявних ресурсів, не мають шансів стати основними на наступних президентських виборах. А. Яценюк вже був основним кандидатом на цьому полі, але зрадив його позиції та його ідеали. Тому повернення Яценюка, як основного, на цьому полі і на цих виборах є неможливим. Позиція А.Гриценка, не є надто виразною. Вона значною мірою є популістською. Він впливає на патріотично-конструктивне поле не стільки через ідеї, що відображають настрої на цьому полі, скільки через своє походження з цього поля. Крім того, навіть прихильники Гриценка, слабо уявляють його діяльність на посаді президента. Завдяки конструктивним пропозиціям і компетентному аналізі у сфері економіки, на лідерство в цьому полі міг би претендувати С.Тігіпко. Цьому сприяли й його заяви про перехід на правоцентристську позицію. Проте ця позиція має не лише економічну складову, але й національну складову, значення якої С.Тігіпко не зовсім усвідомив. Внаслідок цього і з'явилася його заява про прихильне ставлення до представників крайніх проросійських шовіністичних сил. Після заяви про позитивну оцінку підтримки одеської "Родини", що стала широко відомою, про значну підтримку С.Тігіпка на конструктивно-патріотичну полі говорити не доводиться. Таким чином, єдиним основним кандидатом на цьому полі залишається В.Ющенко. Перед президентськими виборами є велика потреба консолідації електоральних полів навколо свого основного лідера. Крім Ющенка, на конструктивно-патріотичному електоральному полі, іншого такого лідера просто немає.

Конструктивно-патріотичне поле має вагомі причини, як підтримувати, так і не підтримувати В.Ющенка. Якби вагомих причин непідтримки не було, то він вже на початку кампанії став би безперечним фаворитом конструктивно-патріотичного поля і здобув би підтримку більшої частини цього поля. Такого нині нема. Отже причини непідтримки Ющенка є досить вагомими. Проте, наскільки вони є критичними в теперішній ситуації?

Перша причина непідтримки: "Не виправдав покладених надій, не виконав своїх обіцянок". Проте, наскільки об'єктивними були ці надії, і наскільки обґрунтованими були обіцянки? Прихильники В.Ющенка в 2004 році придумали собі певні ілюзії, багато в чому прийняли бажане за дійсне, не враховуючи реально ані політичної, ані економічної, ані соціальної ситуації, поставили перед своїм президентом нереальні завдання. В тодішній ситуації В.Ющенкові не залишалося нічого іншого, як сказати своїм виборцям те, що від нього хотіли почути, незалежно від того, наскільки він розумів чи не розумів реалістичність виконання даних обіцянок. Звичайно, він міг не так однозначно, і не так безповоротно обіцяти зробити можливим неможливе, проте особисті риси, політичний досвід чи ще якісь причини не дали змоги цього зробити. Крім того, на той час основною ілюзією, яка виявилась найнебезпечнішою, було те, що потрібно перемогти, а що робити після того, не так важливо. Отже, перша причина непідтримки Ющенка конструктивними патріотами більше зв'язана не з самим Ющенком, а з ілюзіями щодо нього конструктивних патріотів. Дедалі більша частина з них починає виразно це усвідомлювати.

Друга причина - розділеність, роздробленість і дискредитація в очах населення політики національно-демократичного спрямування, а разом з ним, значною мірою, й самих демократичних ідей, передовсім через егоїстичні, нефахові, деструктивні дії великої частини оточення президента. Протягом 4 років це оточення змінювалося, проте негативні особливості діяльності цього оточення залишилися майже незмінними. Звичайно, кадрова політика одне з найслабших місць в діяльності Президента. Разом з тим, він не має достатніх можливостей самостійно формувати своє оточення. Ющенко змушений був платити різним групам й окремим особам за значну допомогу у приведенні його до влади. Ця "відплата" у значній мірі відбувалася саме у сфері кадрів. Та й ті, хто істотно сприяли приходу В.Ющенка на президентську посаду не могли не зберегти за собою важелів впливу. Та й вплив В.Ющенка, передовсім в кадрових питаннях явно перебільшується. Тим не менше, В.Ющенко не мирився з цією ситуацією. Приклад цього - кадрові ротації, які відбулися в його команді. Хоча попередні ротації не дали істотних позитивних змін (були позитиви лише на окремих напрямках). Проте є підстави сподіватися, що з ростом політичного досвіду, зміцненням, як незалежної політичної фігури, що мало б статися у випадку перемоги В.Ющенка на виборах, наступні ротації в його команді були б значно ефективнішими.

Таким чином, основні причини непідтримки В.Ющенка конструктивно-патріотичним електоратом не є критичними. Які ж основні причини підтримки?

Перша причина - відповідність В.Ющенка основному завданню президента: Задати правильну стратегію розвитку країни. Він задав цю стратегію, твердо й неухильно підтримував цю стратегію, і з погляду конструктивно-патріотичного електорату ця стратегія є безперечно правильною. Зміцнення й розвиток національно-патріотичних цінностей, європейська орієнтація, утвердження демократії і свободи слова, як принцип суспільної діяльності, глибше усвідомлення українцями своєї національної ідентичності і самоусвідомлення, - це безперечні досягнення В.Ющенка. За це протягом сотень років загинули сотні тисяч українців. Такий бастіон просто так не здається.

Друга цілком об'єктивна причина голосування за В.Ющенка полягає в тому, що саме завдяки його діяльності, зокрема в підконтрольних йому сферах зовнішньої політики, національної безпеки, а також рішучому й ефективному використанні свого права вето Ющенко перешкодив багатьом деструктивним діям спрямованим проти інтересів країни, що були вигідні лише окремим групам, а то й чужим країнам. ЗМІ, що належать переважно тим, кому перешкодив В.Ющенко безперечно подавали це у негативному світлі. Яскравим прикладом є трактування недавно накладеного президентом вето на мільярд грн., який нібито мали витрачатися на боротьбу з епідемією грипу, що вже закінчилася, а фактично мав перейти з державного бюджету до комерційних структур близьких до уряду. Проте, незважаючи на інтерпретацію ЗМІ національно-патріотичний електорат має достатньо інформації для об'єктивної оцінки спротиву Президента деструктивним діям. І ця оцінка для В.Ющенка є переважно позитивною.

Третьою причиною є те, що, незважаючи невиконання всіх обіцянок, деякі обіцянки В.Ющенко все ж виконав. А чи виконають хоча б що не будь зі своїх популістських обіцянок конкуренти Ющенка - дуже сумнівно. Якщо популізм та безвідповідальність, що активно використовується переважною більшістю кандидатів у президенти, є основним інструментом завоювання прихильності виборців, то на реалізацію цих обіцянок зараз немає жодної надії. Адже не вказується, навіть приблизно. механізм виконання цих обіцянок. Якщо Ющенко дещо вже виконав, значить в майбутньому він зможе виконати ще більше. Позитивні результати В.Ющенка нема сенсу зараз перераховувати - більшість з них можна побачити на рекламних щитах у підтримку Ющенка.

Четверта проте дуже істотна причина підтримки В.Ющенка конструктивним електоратом - В,Ющенко глибоко розуміє економічні процеси і вказує реальні механізми піднесення економіки. Передовсім - це максимальна підтримка середнього і малого національного виробника, малого і середнього бізнесу. Стимулювання ділової активності і підприємницької ініціативи населення - основний рецепт виходу з кризи. В.Ющенко достатньо компетентний у сфері економіки для того, щоб знати, як використати цей рецепт у конкретній ситуації. Чому цього не робив раніше? Тому що раніше економічна політика в країні здійснювалася під диктатом великого олігархічного капіталу. Основним інструментом цього капіталу є чинний парламент. Економічна криза показала неможливість дальшого продовження цієї ситуації. Раніше чи пізніше влада великого олігархічного капіталу припиниться і тоді дуже потрібною й дуже ефективною може стати співпраця влади з "середнім класом" і справді національним бізнесом. Елементи такої співпраці були у діяльності уряду Ющенка під час президентства Кучми й уряду Єханурова під час президентства Ющенка, що дало явні позитивні результати. Це добре відчув малий і середній бізнес.

Отже, у випадку об'єктивного підходу до аналізу ситуації, й усвідомлення своїх інтересів, конструктивно-патріотичне електоральне поле мало б консолідуватися саме навколо В.Ющенка. Для цього треба відкинути ілюзії, образи і самообман.

Петро Жук
Директор Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України
Львів, вул. Джохара Дудаєва 15, к.32
тел./факс: +38 (032) 2611887