Vasyl Barka, Der gelbe Fürst, Verlag “Jaroslawiw Wal”, Kyjiw 2009).

Німецько-мовне населення Европи зможе ознайомитись з Голодомором через художній твір Василя Барки Жовтий князь (Der gelbe Fürst). Переклад зробила Марія Остгайм-Дзерович (Maria Ostheim-Dzerowycz, Wien, Öserreich)

Обкладинка та художнє оформлення - праця Ніни Томченко. На першій сторінці, яка нагадує ґраніт або сухе листя, між прізвищем автора та назвою книги вирізана мапа України, яка виринає на чорному фоні. Тут вміщені два речення: „Цей роман змальовує безприкладну в історії людства голодну смерть (Голодомор). Мільйони невинних українців замордовано голодом.” Нижче текста, на першій сторінці книжки, горить свічка, яка на останній сторінці обкладинки на чорному фоні згасла, а два речення про Голодомор з першої сторінки повторені.

У вступі „Від автора” (Vom Autor) Василь Барка зазначає, що матеріял для романа він збирав 25 років і головна частина роману складається „переважно із особистих вражень”. Працю над романом, який він звав повістю, письменник закінчив 1958 р., а друком вона вийшла 1963 р..

Василь Барка (псевдоніми: Іван Вершина, Василь Очерет) відомий в діяспорі – зокрема у США, як поет, прозаїк, літературний критик, перекладач. Належить він до того українського покоління, якому прийшлося пережити хвилю надії на відновлення української мови й культури (часи так зв. українізації), трагедію Голодомору, другу світову війну, примусову працю в Німеччині, переїзд за Океан, тяжку працю і досягнення мети – здійснити творчі задуми. Дожив В.Барка до поважного віку понад 94 роки, але ніколи ані на хвилину не забував, що він походить з козацького українського роду!

Народився Василь Барка 16 липня 1908 р. в с. Солониця на Лубенщині і гордився тим, що з Лубенщини походив і Григорій Сковорода. Після закінчення Педагогічного Технікуму працював вчителем математики та фізики в селі Нижнє. 1928 р. переїхав на Кавказ, де поступив на філологічний факультет, оскільки хотів вивчати укр. мову й літературу і, як сам стверджував, вірив у відродження української мови на Кубані.

1930 р. виходить друком його перша збірка поезії „Шляхи”, яка зазнала „нищівної” критики, як „спроби відновити релігійний пережиток капіталізму” – зазначав у своїй біографії Барка. Письменницька управа надала йому можливість „виправитися”, щоб міг скласти „виробничі”, „трудові” поезії. З цією метою молодий поет часто відвідує завод „Красноліт”, та деякий час тут і працює, внаслідок чого появилася друга збірка поезій „Цехи”(1932), яку критика сприйняла позитивно. Поет далі так писати не міг, то й припинив писати за вимогами і поступив в аспірантуру з дисертацією на тему: Про співвідношення реалістичности і фантастики в стилі «Божественної комедії» Данте., дисертацію успішно захистив у Москві.

Василь Барка пережив українізацію на Кубані, куди приїздив і Скрипник, а пізніше ліквідацію всього українського та Голодомор на Кубані, де він жив з дружиною. Саме в рік закінчення Голодомору народився його син Юрко.

Друга світова війна завдала Барці не тільки важкі поранення в рядах Червоної Армії, але й розлуку з родиною. Його вивезли на працю до Німеччини, а після закінчення війни він пройшов тернисту дорогу втікача спочатку до американської зони Німеччини, а пізніше життя в таборах втікачів, поки виїхав у США 1949 р..

Василь Барка зазнав долю гнаних і голодних, але зберіг своє поетичне слово, яке його супроводило усе життя. Перебуваючи в Ауґзбурзі, в американському таборі „Ді-Пі” для втікачів, він пише вірші, есеї та прозу. 1946 року світ побачила збірка –Апостоли, а рік пізніше Білий світ.

Після переїзду у США деякий час заробляє на всяких працях на прожиття, але водночас активно творить. Вже 1953 р. появилося його оповідання Рай, яке почав писати ще в Німеччині. 1957 р. побачив світ Троянський роман та 1958 р. Псалом голубиного поля.

Довгорічні збирання документів та свідченнь свідків про Голодомор знайшли нарешті своє відображення в романі Жовтий князь (1963, 1968), який було перекладено на французьку мову. Під назвою Le prince jaune появився роман в Парижі 1981 р., але спостережливі совєтські аґенти змогли скупити майже увесь наклад, бо ж Голодомор не визнавали не те, що колишні і сьогоднішні комуністи, але й не визнають його зараз наслідники комуністичної імперії в Кремлі.

Велику працю вклав В.Барка у чотиритомник епічної новели у віршах Свідок для сонця шестикрилих (1981), які охоплюють понад 2 000 сторінок у чотирьох томах. Його статті зібрані у зб. Хліборобський орфей або клярнетизм та Правда Кобзаря (1961). З перекладів увагу заслуговують Король Лір (1969) Шекспіра та Апокаліпсис.

Помер Василь Барка 11 квітня 2003 р. в місті Liberty (Свобода), стейт Нью Йорк.

Після звернення Від автора (Vom Autor), вміщено у книзі Der gelbe Fürst Передмову (Vorwort) мітрата д-р Олександра Остгайм-Дзеровича, який на 10 та 11 сторінках звертає увагу на наслідки Голодомору: „Мораль, традиції, талант великого народу; його майбутнє, його надії, його віра були знищені на ґенерації” (стор. 10, перекл. йс).

У короткому огляді творчого шляху В.Барки „Замість втупного слова: Василь Барка – поет, містик, візіонер” (Statt einer Vorrede: Vasyl Barka - Dichter, Mystiker, Visionär, стор. 12-16) проф. Леонід Рудницький (La Salle University) надзвичайно стисло і високо оцінює творчість поета й письменника. Він зазначає, що Барка, як ніхто інший здатний передати страждання українського народу в 20 столітті, бо він глибоковіруючий, для якого світ і людське життя, наперекір усім жорстоким трагедіям, які важко збагнути людським розумом, мають свій сенс. „Це стосується зокрема історичного роману Жовтий князь, який зображує неймовірний злочин сталінської ери, наслідком якого шість міліонів (деякі оцінки твердять, що навіть 10 мільйонів) українців стали жертвами” (стор. 12).

Л. Рудницький зазначає, що перший переклад творів Барки на німецьку мову був ще 1956 р. у місті Мангаймі (Trojanden Roman, Кеssler Verlag).

Він наводить слова проф. Ріхарда Бруннена, який зазначає, що: „Оповідь Барки опрацьовує свідчення подій, акцій та терпіння у трьох дімензіонах.” Бруннен має на увазі реалістичне змалювання подій, психологічні скици та метафізичну величину, тобто духовне пережиття. Саме впливові Голодомору на психіку тих, що пережили Голодомор, присвячений другий том романа, який Барка не зумів повністю викінчити через хворобу і смерть.

Проф. ґерманістики Л.Рудницький стверджує, що в архівах Української Академії Наук в Нью Йорку знаходиться і другий том роману Василя Барки Жовтий князь та переклад англійською мовою першого тому і вони чекають на спонзора, щоб побачити світ.

Свідків-очевидців та тих, що пережили Голодомор, з кожним роком меншає, тому художнє спрацювання цієї теми, яке базується на достовірних фактах української історії, набуває особливого значення. Сподіваймось, що до наступної річниці Голодомору побачить світ і англомовний переклад роману В.Барки Жовтий князь, який міг би стати і темою для українського кіно, чи телебачення.

Стиль писання Василя Барки не найкраще годиться для перекладів, але Марія Остгайм-Дзерович справилася з цією нелегкою справою і подала німецькому читачеві чудовий переклад. Німецькомовний читач зможе повністю відчути дух доби і зрозуміти українську трагедію Голодомору. Після прочитання книжки можна й порозуміти сучасну ситуацію в Україні, коли численні політики вболівають за те, як догодити ненаситному сусідові, замість дбати про свій народ, про свою країну!

Дуже шкода, що книжка появилася малим накладом (1000 примірників) та що не появилася в котромусь із австрійських, чи німецьких видавництв. Треба сподіватися, що вона появиться новим накладом і буде сприяти кращому розумінню України і українців німецькомовними співгромадянами Европи!

Йосиф Сірка

Відповіді

• 2009.12.20 | S.D.

  Re: Жовтий князь

  > Сподіваймось, що до наступної річниці Голодомору побачить світі англомовний переклад роману В.Барки Жовтий князь, який міг би стати і темою для українського кіно, чи телебачення.
  
  Першу частину роману вже було екранізовано на початку 90-х ("Голод-33").

• 2009.12.20 | Боббі

  а на Вікіпедії статті нема!

  шановні, може хто ліпше обізнаний, хоча б розпочніть створення статті "Жовтий князь" на українській Вікіпедії. Дякую