Смолоскип, що допамагає любити й гордитися
12/24/2009 | Йосиф Сірка
Канадський уряд призначив для проведення Олімпійського смолоскипу Олімпійських та Паралімпійських Зимових Ігор у Ванкувері 2010 року понад 24 мільйони доларів. Олімпійські та Паралімпійські Зимові Ігри відбудуться у Ванкувері ( провінція Британська Колюмбія) у лютому та березні 2010 року.
Згідно з олімпійськими традиціями олімпійський вогонь запалюють за 100 днів до початку ігор, але канадські представники Олімпійського Комітету попросили на шість днів більше, беручи до уваги великі простори країни. Запалення й передача Олімпійського вогню до країни, де проходять Олімпійські ігри, запровадили з 1928 року на Олімпіяду в Амстердамі.
Згідно з традицією Олімпійський вогонь було запалено у грецькому місті Олімпі 22 жовтня. Запалення смолоскипу бере свій початок з античних часів, коли Прометей украв від грецького бога Зевся вогонь. Смолоскип було пронесено спортсменами до грецької столиці, звідки його військовим літаком завезли до канадського міста Вікторія, яке розташоване на осторві Вікторія провінції Британської Колюмбії.
Саме звідси розпочалася естафета Олімпійського смолоскипу по всій Канаді і має вона тривати 106 днів. Запалений олімпійський вогонь пройде 1300 населених пунктів, його пронесуть спортсмени понад 45 000 км бігом, на лодках, кораблях, автах, на санях, які тягнуть пси, на літаках. В естафеті братиме участь понад 45 000 людей, а бачитимуть його мільйони канадців.
Якщо вийдете на інтернетну сторінку з гаслом Olympic Torch, то компютер вам покаже, що під цим гаслом є 3.020 000 символів. Канада зараз проживає олімпійську гарячку, оскільки щодня повідомляють про рух Олімпійського смолоскипу, який несуть через малі й великі міста канади.
До естафети смолоскипа залучені активно і тзв. представники Першої нації – індіянці, ескімоси та інші. Олімпійський смолоскип був занесений у такі віддалені поселення різних племен, як Інувік (Inuvik), Куґлу Ктук (Kuglu Ktuk), Єлов Найф (Yellow Knife), Квасуітук (Qasuittuq), Іґалуіт (Iqaluit), Кууджак (Kuujjuanq) та навіть найбільш на північ віддалену військову базу CFS/SFC Alert – які віддалені на тисячі кілометрів від олімпійського міста Ванкувер. Може запитаєте, а кому воно потрібне?
Якщо послухати учасників естафети та тих, хто просто хоче побачити Олімпійський смолоскип, то зрозумієте, що люди в цьому символі бачать історичний момент для кожного, хто має можливість слідкувати за маршрутом смолоскипа. Він є символом визнання світом країни, якій довірили провести Зимові олімпійські ігри – тобто Канади, а десятки тисяч канадських прапорців зміцнюють патріотичні почуття канадців, як одної цілісної країни та підсилюють гордіть за свою країну.
Щодня канадські телевізійні канали приносять репортажі з різних ділянок зимового спорту, інтерв”ю з тими, що репрезентуватимуть Канаду. Канадці вміють також тішитися успіхом своїх учасників на будь-яких міжнародних спортивних іграх – в газетах пишуть так, мовби це був успіх, чи невдача, будь-якого канадця. Саме переживання за свою країну і мав на увазі канадський уряд, коли виділив понад 24 мільйони на естафету Олімпійського смолоскипа.
Олімпійський смолоскип до Зимових олімпійських ігор став об”єднавчим символом для всіх провінцій та територій, він став уроком не до поділу, а до любові до великої країни Канади, яка є чи не найкращим зразком для світу, як можна бути єдиною країною, маючи сотки племен та національностей, десятки релігійних груп, які поважають себе взаємно. Тут кожна нацональна меншина, чи плем”я, має можливість вживати рідну мову, але ніхто не сумнівається, що слід знати державну мову. Правда, саме в Україні часто плутають поняття і факти, коли висувають вимоги на визнання другої державної, іменуючи Канаду. Так, в Канаді існують дві державні мови, які увійшли в закон на основі конфедераційної угоди між англомовними і франкомовними представниками 1867 р.. Таким чином більшість англомовних провінцій вивчає в школах французьку, а в провінції Квебек вивчають англійську. В англомовних провінціях не може бути на державній службі ніхто, хто не володіє англійською, а в Квебеку не може бути урядовцем, чи державним службовцем, якщо не знає французької. Обидві мови змушені знати представники Федерального уряду. Тут не може трапитись таке, щоб федеральний міністр не знав французької, чи анлійської! Представник політичної партії, який не володіє вільно обома мовами не може навіть подаватись у кандидати на прем”єрміністра, бо не здатний взяти участь у передвиборчих дебатах на франкомовному телебаченні. Цілковита протилежність українській практиці, де на президента висуваються люди, які одинокої державної (згідно з Конституцією) мови не знають! Не зрозуміло, чи це плювок на Конституцію, чи на народ, який цю мову визнає державною!?
Канадський уряд надає велику фінансову допомогу, щоб зберегти мови племен тзв. Першої нації, оскільки вони є нечисленними.Поділено їх на 12 груп з 50-ма мовами, а кількість всіх становить 698.025 осіб.
Національні меншини мають можливість вивчати свої мови у суботніх школах, що й роблять представники різних нацональностей щосуботи. Якщо є велика зацікавленість учнів певної школи у вивченні певної мови, то уряд платить вчителя. В Канаді існують в шкільній системі так звані Школи спадщини (Heritage schools), в яких вивчають додатково мову й історію певної країни. Українських отаких шкіл у м. Торонто є три, італійських є 33, португальських 11, іспанських 8 та багато інших. До шкіл возять дітей автобуси, які обходяться провінції на мільйони доларів. Саме завдяки системі цих шкіл мови різних національностей змогли затриматися і в п”ятих поколіннях! Це не система царпату: Не бьІло, нет и не будет!
Любов до країни потрібно не тільки декларувати, але й показати її . Любов можна також „виховувати”, бо коли залізеш у „свої” чотири стіни, то забуваєш про оточення, про країну, в якій живеш, не бачиш її краси й багатства, яке не міряється рахунком у банку, і не знаєш її минулого, її традицій.
Естафета Олімпійського смолоскипа, що проходить канадськими містами та поселеннями, є яскравим прикладом, як можна плекати любов до країни і підкреслювати те, що її об”єднує, а не шукати причини до роз”єднання!
Мільйони людей, що зустрічають з канадськими прапорцями в руках Олімпійський смолоскип є доказом того, що вогонь може не тільки спалювати, знищувати, але й запалювати любов до своєї країни!
Торонто, 23.12.2009 р.
Згідно з олімпійськими традиціями олімпійський вогонь запалюють за 100 днів до початку ігор, але канадські представники Олімпійського Комітету попросили на шість днів більше, беручи до уваги великі простори країни. Запалення й передача Олімпійського вогню до країни, де проходять Олімпійські ігри, запровадили з 1928 року на Олімпіяду в Амстердамі.
Згідно з традицією Олімпійський вогонь було запалено у грецькому місті Олімпі 22 жовтня. Запалення смолоскипу бере свій початок з античних часів, коли Прометей украв від грецького бога Зевся вогонь. Смолоскип було пронесено спортсменами до грецької столиці, звідки його військовим літаком завезли до канадського міста Вікторія, яке розташоване на осторві Вікторія провінції Британської Колюмбії.
Саме звідси розпочалася естафета Олімпійського смолоскипу по всій Канаді і має вона тривати 106 днів. Запалений олімпійський вогонь пройде 1300 населених пунктів, його пронесуть спортсмени понад 45 000 км бігом, на лодках, кораблях, автах, на санях, які тягнуть пси, на літаках. В естафеті братиме участь понад 45 000 людей, а бачитимуть його мільйони канадців.
Якщо вийдете на інтернетну сторінку з гаслом Olympic Torch, то компютер вам покаже, що під цим гаслом є 3.020 000 символів. Канада зараз проживає олімпійську гарячку, оскільки щодня повідомляють про рух Олімпійського смолоскипу, який несуть через малі й великі міста канади.
До естафети смолоскипа залучені активно і тзв. представники Першої нації – індіянці, ескімоси та інші. Олімпійський смолоскип був занесений у такі віддалені поселення різних племен, як Інувік (Inuvik), Куґлу Ктук (Kuglu Ktuk), Єлов Найф (Yellow Knife), Квасуітук (Qasuittuq), Іґалуіт (Iqaluit), Кууджак (Kuujjuanq) та навіть найбільш на північ віддалену військову базу CFS/SFC Alert – які віддалені на тисячі кілометрів від олімпійського міста Ванкувер. Може запитаєте, а кому воно потрібне?
Якщо послухати учасників естафети та тих, хто просто хоче побачити Олімпійський смолоскип, то зрозумієте, що люди в цьому символі бачать історичний момент для кожного, хто має можливість слідкувати за маршрутом смолоскипа. Він є символом визнання світом країни, якій довірили провести Зимові олімпійські ігри – тобто Канади, а десятки тисяч канадських прапорців зміцнюють патріотичні почуття канадців, як одної цілісної країни та підсилюють гордіть за свою країну.
Щодня канадські телевізійні канали приносять репортажі з різних ділянок зимового спорту, інтерв”ю з тими, що репрезентуватимуть Канаду. Канадці вміють також тішитися успіхом своїх учасників на будь-яких міжнародних спортивних іграх – в газетах пишуть так, мовби це був успіх, чи невдача, будь-якого канадця. Саме переживання за свою країну і мав на увазі канадський уряд, коли виділив понад 24 мільйони на естафету Олімпійського смолоскипа.
Олімпійський смолоскип до Зимових олімпійських ігор став об”єднавчим символом для всіх провінцій та територій, він став уроком не до поділу, а до любові до великої країни Канади, яка є чи не найкращим зразком для світу, як можна бути єдиною країною, маючи сотки племен та національностей, десятки релігійних груп, які поважають себе взаємно. Тут кожна нацональна меншина, чи плем”я, має можливість вживати рідну мову, але ніхто не сумнівається, що слід знати державну мову. Правда, саме в Україні часто плутають поняття і факти, коли висувають вимоги на визнання другої державної, іменуючи Канаду. Так, в Канаді існують дві державні мови, які увійшли в закон на основі конфедераційної угоди між англомовними і франкомовними представниками 1867 р.. Таким чином більшість англомовних провінцій вивчає в школах французьку, а в провінції Квебек вивчають англійську. В англомовних провінціях не може бути на державній службі ніхто, хто не володіє англійською, а в Квебеку не може бути урядовцем, чи державним службовцем, якщо не знає французької. Обидві мови змушені знати представники Федерального уряду. Тут не може трапитись таке, щоб федеральний міністр не знав французької, чи анлійської! Представник політичної партії, який не володіє вільно обома мовами не може навіть подаватись у кандидати на прем”єрміністра, бо не здатний взяти участь у передвиборчих дебатах на франкомовному телебаченні. Цілковита протилежність українській практиці, де на президента висуваються люди, які одинокої державної (згідно з Конституцією) мови не знають! Не зрозуміло, чи це плювок на Конституцію, чи на народ, який цю мову визнає державною!?
Канадський уряд надає велику фінансову допомогу, щоб зберегти мови племен тзв. Першої нації, оскільки вони є нечисленними.Поділено їх на 12 груп з 50-ма мовами, а кількість всіх становить 698.025 осіб.
Національні меншини мають можливість вивчати свої мови у суботніх школах, що й роблять представники різних нацональностей щосуботи. Якщо є велика зацікавленість учнів певної школи у вивченні певної мови, то уряд платить вчителя. В Канаді існують в шкільній системі так звані Школи спадщини (Heritage schools), в яких вивчають додатково мову й історію певної країни. Українських отаких шкіл у м. Торонто є три, італійських є 33, португальських 11, іспанських 8 та багато інших. До шкіл возять дітей автобуси, які обходяться провінції на мільйони доларів. Саме завдяки системі цих шкіл мови різних національностей змогли затриматися і в п”ятих поколіннях! Це не система царпату: Не бьІло, нет и не будет!
Любов до країни потрібно не тільки декларувати, але й показати її . Любов можна також „виховувати”, бо коли залізеш у „свої” чотири стіни, то забуваєш про оточення, про країну, в якій живеш, не бачиш її краси й багатства, яке не міряється рахунком у банку, і не знаєш її минулого, її традицій.
Естафета Олімпійського смолоскипа, що проходить канадськими містами та поселеннями, є яскравим прикладом, як можна плекати любов до країни і підкреслювати те, що її об”єднує, а не шукати причини до роз”єднання!
Мільйони людей, що зустрічають з канадськими прапорцями в руках Олімпійський смолоскип є доказом того, що вогонь може не тільки спалювати, знищувати, але й запалювати любов до своєї країни!
Торонто, 23.12.2009 р.