12/29/2009 | Sean

Наше зобов’язання перед Богом — обрати главою держави українця
http://umoloda.kiev.ua/number/1565/180/55141/

Навіть у думках важко допустити, що ми в другому турі можемо обирати Президента з двох кандидатів–неукраїнців, до того ж із кримінальним минулим

Шановний український народе!

Дорогі мої побратими–українці!

Звертаюся до вас словами з вірша поета Віктора Баранова до українців:

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

я питаю в книжок,

роззираюсь на кожній сторінці:

де той рік, де той місяць,

той проклятий тиждень і день,

коли ми, українці, забули, що ми — українці?

І справді, хто ми сьогодні, на 19–му році Незалежності України, — українці, хохли, малороси, «менші брати» чи, не приведи Боже, яничари?

　
«Я до себе кажу і до кожного з вас»

Кожна нація, яка є на планеті Земля, дана Богом, як і людина — представник своєї нації, свого народу.

Кожна людина має свою національність — це етнічне коріння; свою душу — це мова, пісні, культура, історія, традиції, звичаї, релігія; свій дух — це спроможність відстоювати, захищати, боротися, а якщо потрібно, то й віддати життя за свою націю, свій народ. Ця триєдина єдність є сутністю кожної людини. Усвідомивши сказане, відчуєте себе вільним і гордим з того, що ми — українці!

Саме тепер, у період тривожного політичного сьогодення, нам історія знову дає шанс — випробування на статус великої нації. То невже ми не здатні зробити свій гордий, гідний вибір — обрати лідером держави українця–патріота, який за будь–яких світових перетворень і потрясінь здатен вести Україну на рівні своєї душі і духу?

Українська нація (яка становить 70% громадян України) з повагою ставиться до національних меншин, які проживають у нашій країні (їх понад 100, вони представлені в парламенті, уряді, місцевих органах влади). Ми гідні і спроможні без будь–якого втручання ззовні свідомо і вільно обрати Президентом України представника своєї нації — українця–патріота за національністю, душею і духом.

Сьогодні це не тільки наше природне право (як і кожної нації світу), а й наше зобов’язання перед Богом — обрати главою держави українця!

Саме так чинять народи та держави, які поважають себе. Чи є такі серед нинішніх кандидатів у президенти України? Звісно, є. Їх неважко виокремити за вчинками та намірами, рівнем загальної та політичної культури, моралі, за ментальністю, ставленням до українських духовних цінностей, суто національних надбань. Це — Віктор Ющенко, Юрій Костенко, Анатолій Гриценко, Олег Тягнибок.

Європейський досвід свідчить: лише тоді держава є успішною, коли нею керують жертовні патріоти, здатні поступитися власними амбіціями, забути особисті образи та власні інтереси заради добробуту своєї нації.

Звертаюся до вас, дорогі мої побратими–українці, Юрію, Анатолію, Олеже. Ми знаємо один одного багато років і можемо відкрито дивитися один одному в очі. Кожен із вас гідний бути Президентом України. Дбайте не про те, чи переможете ви, думайте, чи переможе Українська нація! Сьогодні заради нашої спільної української перемоги як старший за вас, дід чотирьох онуків, прошу вас об’єднатися з Віктором Ющенком.

Український патріотизм — моральна категорія, що має глибоке історичне коріння: від першої державності, заснованої праукраїнцями трипільської цивілізації, до Київської Русі–України, Козацької держави, УНР, періодів боротьби УПА та протистояння тоталітарній більшовицькій системі «шістдесятників», правозахисників... Без цього святого почуття немає ні народу, ні дер­жави. Нинішній стан Української держави зумовлений тим, що нею тривалий час керували люди, яких не можна назвати патріотами. Життя засвідчило, що патріотизм і професіоналізм — це два крила, без гармонійного поєднання яких марно сподіватися на успішність держави.

Не було в історії і не буде такої сили, яка може придушити в народі почуття патріотизму. Його глибину і силу засвідчує славетна українська історія. Вона залишила нам імена героїв, які своїм життям не раз доводили, що український патріотизм живий і буде жити вічно, поки є українська земля та український народ.
На гачках московського компромату

Водночас на долю багатостраждального українського народу випало багато лихоліть — революції, війни, Голодомор, тоталітаризм, Чорнобильська катастрофа. Всі ці біди пов’язані з режимом, який намагався витравити у нашого народу прагнення державності, відчуття господаря у власному домі, відчуття працелюбності, національної гідності, духовності, моральності, патріотизму. Найстрашнішою сторінкою — «чорною дошкою» в історії України — став Голодомор, організований злочинним сталінським режимом у 1932—1933 роках, геноцид української нації. Парламенти, уряди, громадські організації десятків країн світу визнали Голодомор 1932—1933 років в Україні геноцидом української нації. Протилежну позицію зайняло політичне керівництво Росії (Медведєв, Путін). Російська делегація в ПАРЄ шляхом різноманітних політичних спекуляцій, інсинуацій, фальсифікації історії, приховування архівних документів, тиску та шантажу, а також безпрецедентного втручання у внутрішні справи України добивається невизнання Голодомору в Україні геноцидом української нації, дискредитує українського Президента Віктора Ющенка, інформаційно впливає на свідомість виборців в Україні, щоб не допустити переобрання Ющенка Президентом на другий термін. Усе робиться з метою перетворити незалежну Україну на державу — сателіт Росії, а українську націю — на населення, усе задля збереження своєї військової бази в Севастополі, зміни зовнішньополітичного курсу України, заблокування її вступу до НАТО та Європейського Союзу, обмеження в Україні свободи слова і демократії.

Для досягнення цих цілей Москва робить ставку передов­сім на антиукраїнські та проросійські сили в Україні, а також на шантаж залежних від її енергоносіїв європейських держав (як це було яскраво продемонстровано під час так званої «газової війни» у січні 2009 року).

Так, фракції Комуністичної партії України (лідер Петро Симоненко) і Партії регіонів (лідер Віктор Янукович) підтримали воєнну агресію Росії у Грузії і виступили за визнання Південної Осетії і Абхазії незалежними державами. Вони цинічно заперечують факт Голодомору в Україні і не підтримали в листопаді 2006 року прийняття Закону «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», яким Голодомор визнано геноцидом українського народу.

На догоду політичному керівництву Росії фракція БЮТ (за винятком кількох депутатів–українців) за вказівкою Юлії Тимошенко не підтримала проект заяви фракції Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» про засудження воєнної агресії Російської Федерації проти суверенної Грузії, військової окупації і анексії частини її території, а також відправила у відставку з посади міністра закордонних справ українця В. Огризка, який жорстко захищав національні інтереси України і протистояв агресивній зовнішній політиці Росії та її втручанню у наші внутрішні справи, що дуже не подобалося Кремлю, а отже, і комуністам та «регіоналам». Лідер Народної партії, Голова Верховної Ради Володимир Литвин заявив, що флот Росії перебуватиме в Севастополі і після 2017 року.

З приводу порушення Службою безпеки України кримінальної справи про геноцид і опублікування прізвищ організаторів Голодомору Віктор Янукович і радник Прем’єр–міністра Юлії Тимошенко, народний депутат із фракції БЮТ, віце–президент Міжнародної ради єврейських парламентаріїв із країн СНД і Євроазії, президент «Українського єврейського комітету» Олександр Фельдман виступили з ганебними антиукраїнськими заявами. Тимошенко не відреагувала на ці заяви.

Така проросійська і догодницька позиція Януковича і Тимошенко не дивна. Річ у тім, що Янукович і Тимошенко, їхні батьки не є етнічними українцями. Політичне керівництво Росії підтримує на цих виборах їх обох у надії, що хтось із них стане керованим із Кремля Президентом України. Окрім того, маючи на них кримінальний компромат, Росія використовує їх як агентів впливу у своїх політичних та економічних інтересах.

Такого впливу і компромату на Віктора Ющенка Кремль не має.

У нинішній Верховній Раді фактично створилася прокремлівська більшість, якою керують з Москви Медведєв і Путін. Українці, які ще залишилися у фракції БЮТ (якщо ви ще українці), тепер ви розумієте, кого обслуговуєте і якому Богу молитеся?!
«Я не розчарувався»

Часто доводиться чути, що в Україні немає національної єдності через економічні негаразди. Насправді все навпаки: ми тупцювали на місці, бо бракувало національної єдності і замало було українських патріотів на ключових посадах.

Шановні українці, звертаюся до вас і прошу, як і в 2004 році, підтримати на президентських виборах Віктора Ющенка. Знаю, що є немало тих, хто розчарувався в ньому після Майдану. Так, у Ющенка були і помилки, і прорахунки, і нерішучість. Та коли гостро поставало питання захисту національних інтересів — він був непохитним!

Ющенко набрався мужності і публічно визнав свої помилки.

Я не розчарувався і не відрікся... Стоячи поряд із Ющенком на Майдані, я не думав про те, де буду потім. Я думав про те, що буде з Україною. Тимошенко ж іще до Майдану взяла в Ющенка письмове зобов’язання, що за свою підтримку вона отримає посаду Прем’єр–міністра.

Вікторові Ющенку за короткий час, лише за 5 років, удалося зробити те, що його попередники впродовж 14 років навіть не намагалися робити. Леонід Кравчук констатував, що національна ідея не працює, але нічого для цієї ідеї не робив, роззброїв Україну і знищив Чорноморське пароплавство «Бласко», завдавши державі збитків на сотні мільйонів доларів США. Л. Кучма називав нас «обезьянами, недавно слезшими с деревьев», мовляв, усі українці «немножко с придурью».

До речі, будучи народним депутатом, Леонід Кучма писав у своїй біографії, що він — «русский», а коли балотувався на пост Президента, то вже «українець». Так само і нинішній кандидат у президенти, ставленик Кучми, колишній кримінальний «зек» (не раз судимий за насильницькі і корисливі злочини), «проффесор» Янукович за радянських часів вказував, що він то «белорус», то «русский», а тепер — «українець». Тимошенко до заміжжя, маючи прізвище Григян, стверджувала, що «русская», пішовши у велику політику — стала «українкою».

Сьогодні Кучма підтримує на виборах «зека–проффесора», а Кравчук агітує за хабарницю «тигрЮлю». Прогнила і корумпована Генеральна прокуратура впродовж багатьох років успішно приховує злочинну діяльність цих горе–кандидатів, вичікуючи, чим завершаться чергові президентські вибори.

Досудовим слідством і депутатською слідчою комісією встановлені докази, які вказують, що організаторами і замовниками викрадення і вбивства Гонгадзе є Кучма і Литвин. Проте Генеральний прокурор не порушує проти них кримінальної справи, а очікує на результат президентських виборчих перегонів.

Незворотний процес становлення української нації, збереження демократичних здобутків Помаранчевої революції, свободи слова і розвиток громадянського суспільства можливі лише за умови нашої, дорогі українці, перемоги на цих президентських виборах і обрання Президентом України українця–патріота Віктора Ющенка.

Нас, українців, зомбують, що у Віктора Ющенка, як і в інших кандидатів–українців Костенка, Гриценка, Тягнибока, немає жодних шансів навіть вийти у другий тур виборів. Януковича і Тимошенко вже визначили «фіналістами» наперед, без нашого вибору...
Українці, станьмо народом!

Я навіть у думках не допускаю, що ми, українці, які становлять 70% громадян України, своїми руками у другому турі будемо вибирати Президента з двох кандидатів–неукраїнців, до того ж із кримінальним минулим! Він (Янукович) — не раз судимий за насильницькі і корисливі злочини. Вона (Тимошенко) — визнана правоохоронними і судовими органами Росії винною у неодноразовій дачі хабарів високопосадовим особам Міністерства оборони Росії, але уникла судового покарання у зв’язку із закриттям кримінальної справи за нереабілітуючих обставин, визнавши себе винною у вчиненні цих злочинів.

А колишній Генеральний прокурор Святослав Піскун (нині народний депутат із фракції Партії регіонів) 21 січня 2005 року створив для «тигрЮлі» справді «маленьке диво». За Кучми він звинувачував Тимошенко у неодноразовій дачі хабарів Прем’єр–міністрові Лазаренку на загальну суму майже 90 млн. доларів США і вимагав її арешту, а коли Президентом став В. Ющенко і її було рекомендовано на посаду Прем’єр–міністра, то «тричі Генпрокурор» Піскун власноруч затвердив постанову про закриття кримінальної справи щодо хабарниці «тигрЮлі» за відсутністю складу злочину, вказавши, що хабарі, які Тимошенко давала Лазаренку, — це вже не хабарі, а «розрахунки», які є «загальновизнаним способом здійснення господарської діяльності». Новація в теорії і практиці кримінального права і процесу! Цікаво лише, скільки коштувало це «ноу–хау»?

Тимошенко не раз заявляла, що несе персональну відповідальність за кожного члена своєї фракції. І справді, Вона персонально добирала своє оточення за принципом «подібне притягує подібне»: фельдманів, губських, лозинських, абдулліних, черпіцьких, бабаєвих, терьохіних, уколових, ляшків; убивць і ґвалтівників, злодіїв і шахраїв, педофілів і наркодилерів, судимих, із кримінальним минулим і сьогоденням; осіб, які до обрання народними депутатами перебували на обліку в міліції як члени організованих злочинних угруповань і добре відомі у злочинному світі за кличками: «газовий професор», «феодал–убивця», «генерал–наркобарон», «браток–латифундист», «депутат–рейдер», «несправжній полковник», «чепики» або, як і «газова принцеса», були в розшуку Інтерполу чи змінили прізвище, щоб стати білими і пухнастими, як «біла тигриця». В її оточенні багато «двієчників» і «відмінників». Це Вона так їх називає залежно від того, хто скільки заплатив за прохідне місце у партійному списку — 2 чи 5 млн. доларів.

... Я не був, не є і не буду расистом, шовіністом чи нацистом. Я народився на Полтавщині у простій селянській родині. Був вихований бабусею, батьками, вчителями, односельцями в любові до України, українців, представників інших національностей, які проживали в нашому селі. Я гордий тим, що я — українець і маю честь належати до української нації. І не розумію людей, які соромляться своєї національності й ображаються, коли їм про це кажуть.

Я з повагою ставлюся до людей інших національностей, які проживають в Україні, і дуже хочу, щоб і вони також любили Україну, яка є їм Батьківщиною, громадянами якої вони є, щоб поважали українців і усвідомлювали, що Президентом України має бути українець за національністю, душею і духом! Так само як росіянин — у Російській Федерації, грузин — у Грузії, поляк — у Польщі, єврей — в Ізраїлі, німець — у Німеччині, як в усіх демократичних, правових і національних державах.

Причиною того, що Україна є однією з найбільш корумпованих держав світу, а її економіка перебуває у стані постійної стагнації, є те, що більшості наших політиків, які так і не стали державними діячами, бракує патріотизму, високих моральних принципів і відповідальності. У нас іще немає українського Прем’єр–міністра, українського уряду, українського парламенту. На жаль, сьогодні два найбільші закриті безвідповідальні акціонерні товариства — Партія регіонів і БЮТ, очолювані неукраїнцями Януковичем і Тимошенко, «приватизували» і криміналізували парламент, уряд, місцеві ради, правоохоронні органи й суди. Нині нависла загроза над усіма нашими демократичними завоюваннями, нашою мовою, культурою, історією, нашою європейською перспективою... Під загрозою — наша державність, саме існування Української держави. Тож, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, пам’яттю мільйонів українців, які впродовж тисячоліть вірили, боролися і вмирали за ідеали вільної, незалежної, соборної України, перед нинішніми і прийдешніми поколіннями, ми, українці, маємо вибрати Президентом українця за національністю, душею і духом!

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,
українець, народний депутат України II–VI скликань,
член ПАРЄ, генерал–лейтенант