Чи мають право українці на інстикт самозбереження?
Йосиф Сірка
Чи мають право українці на інстикт самозбереження?
„Постгеноцидна нація українців, обезглавлена,
сплюндрована і розтерзана різними окупантами, намагається стати на ноги. Шлях з ярма важкий, подолати його під силу не кожному. Шиї деяких українців уже звикли до ярма.” ( Андрій Левус: 17 січня – дати бій совковим
Тимошенко і Януковичу. Майдан, 30.12.09 http://maidan.org.ua/static/mai/1262161447.html)
Коли б усі громадяни України усвідомили згадану п. Левусом істину, то не було б суперечок про територіяльну цілісність, про справжню історію України, про Голодомор, про героїв і т.п.. Коли б на це звертав увагу і пан Зісельс, то його щирий єврейський патріотизм був би також сприйнятий щиро, а так залишається жаль, що людина, яка народилася в Україні, виросла й здобула освіту таки не стала патріотом України.
Особу Йосифа Зісельса я знаю ще з часів, коли він був дисидентом і сидів за свої переконання. Знаю не особисто, але з того, що він писав, за що боровся і знаю, що боровся він за справедливість разом зі своїми однодумцями-українцями. В той час було ясно, що євреїв і українців гнобила „імперія зла”, яка не дозволяла не те, що вільного розвитку етнічних груп, але й аґресивно проводила створення „нової історичної спільноти – совєтського народу” – а поза ним не було місця ні євреям, ні українцям ні десяткам інших національностей!
Після розпаду імперії між єврейською спільнотою та українцями не дійшло до тої співпраці, яку вони проявляли у совєтських в”язницях та виправних таборах, психіятріях. З невідомих причин єврейська спільнота раптово стала в Україні матеріяльно найзаможнішою, а українська нація найбіднішою. В незалежній українській державі раптом розцвіло єврейське життя – школи, університети, синаґоґи. Українці ж змушені боротися за державну мову, за героїв своєї історії, за визнання Голодомору. Мені подобається оцінка п. Зісельсом історіії єврейської спільности і зокрема їхнє право на помилки й успіхи: „Проживаючи дві тисячі років в діаспорі, наш народ керувався, насамперед, інстинктом самозбереження, і було б лицемірством засуджувати його за це. Цей інстинкт спонукає наш народ за будь-яких умов орієнтуватися передовсім на сильну центральну владу держави.” (Тут і далі цитую зі статті, опублікованої 28.12.09 на Майдані: Йосиф Зісельс: Примирення не починається зі списків взаємних звинувачень ttp://maidan.org.ua/static/mai/1261910236.html).
Я вже писав, в статтях на Майдані, не одного разу, що українцям слід вчитися саме у євреєїв, як боротися за своє, зокрема, як будувати й розбудовувати свою державу. Я вже раніше звертав увагу на подібність долі наших народів, а саме переслідування (за віру, національність), Голокост/Голодомор, заборона і втрата мови, держави та й релігії, оскільки, як і сам п. Зісельс зазначає, дехто і з-поміж євреїв не тільки поміняв віру, але й асимілювався. І це не дивно, бо за 2000 років поневірянь по світі можна багато чому навчитись, але й багато чого втратити. Терпіння українців не тривали 2000 років, зате були інтенсивнішими. 300 років царського гніту та закріпачення, знищення решток козаччини, заборона мови, ліквідація української церкви, деградація до малоросійства й незаперечний Ґеноцид голодом – були саме тим, що повинно б зближувати ці дві нації. Зрештою, поміж країнами Ізраїль та Україна нема великих непорозумінь, але їх можна знайти поміж українцями і українськими громадянами єврейської спільноти у спільній країні – Україні, про що й натякає Йосиф Зісельс.
Пан Зісельс зазначає, що: „Із нашої, єврейської, точки зору, Шухевичеві роль Героя України не личить”. Але ж для арабів Менахім Беґін (колишній прем”єр-міністр та лауреат Нобелівської премії) був терористом, араби й досі його не вважають героєм. Шухевич боровся за Україну, в якій сьогодні так вільно себе почувають єврейські співгромадяни. Крім того, серед борців Беґіна за Ізраїльську державу арабів не було, а в Українській Повстанській Армії боролись і євреї, то яких євреїв „точка” тут згадується!?
Можливо, тут перемагає якась невидима „єврейська точка зору”, яка не може змиритися з тим, що українських героїв визнають самі українці, а початки ота „точка” бере від імперського підходу до історії України.
Єврейська спільнота в Україні є складовою частиною української держави, це було задеклароване ще за Української Народної Республіки ( 1917-1920, пригадайте українські гроші, на яких було написане і івритом), тобто, єврейська спільнота є рівноправною частиною країни Україна з державною українською мовою. І саме тут могла б єврейська спільнота допомогти розбудувати незалежну українську державу не чужою для українців мовою, а саме державною, бо ж імперія розпалася і саме тут євреї могли б задокументувати, що вони не змушені „орієнтуватися передовсім на сильну центральну владу держави”, але добровільно видавати журнали, газети та передавати по радіо й телебаченню державною мовою, а не мовою колись сильної центральної імперської держави. Гадаю, що жодному ізраїльтянинові і на думку б не спало запроваджувати в Ізраїлі другу державну арабську, лише тому, що все оточення країни арабомовне (і значна частина власного населення)!
Українці своє ставлення до євреїв показали під час другої світової війни, коли врятовували життя своїм друзям, знайомим (ризикуючи власним життям), яким загрожували вивезенням у концтабори смерти. Ми знаємо, що серед євреїв є рабіновичі, які українське не признають, але є й Мойсей Фішбейн, який довів Україні й світові, що можна бути євреєм і українським патріотом.
То чи не тут нам починати з того, що українці і „єврейська спільнота” в Україні є громадянами тої самої країни, а патріотами є не обов”язково лише націоналісти! Патріотами повинні бути всі громадяни країни, в якій живуть – тоді буде і держава сильна і спільнота здорова.
Йосиф Зісельс є надзвичайною людиною, яка пережила комуністичну в”язницю і стала символом борця за своє, але, часом складається враження, що він забуває, що вільна „єврейська спільнота” можлива лише у вільній Україні.
Злочинцями проти людяности були не тільки ті, що мали уніформи і вбивали мирне населення – їх світ засудив і засуджує (правда, часто вже після їхньої смерти), злочинцями повинні бути визнані і ті, що з партійними квитками забирали від хліборобів останній хліб і залишали їм голодну смерть, це не повинно підлягати терміну давности!
Можна повністю погодитись зі словами пана Зісельса: „Ми не можемо не ставити перед собою завдання українсько-єврейського порозуміння, якщо хочемо, щоб майбутня демократична і європейська Україна мала в своєму складі таку ж гідну і шановану єврейську общину, як у Великій Британії, Франції, Бельгії або Італії.” Але саме тут пан Зісельс кривдить українців. Ні Велика Британія, ні Франція, ні Бельгія, чи Італія не можуть „похвалитися” такою кількістю депутатів-євреїв у своїх парламентах, як цьому є у ВР України, жодна інша країна у світі не має у своїй владній структурі стільки євреїв, як цьому є в Україні – погляньте на владу всіх рівнів, мерів міст, ґубернаторів, оліґархів, банкірів, голів партій та навіть кандидатів у президенти. Цього б ніколи не було, коли б українці не розглядали українських євреїв як своїх громадян, яким довіряють владу! Отже, не українці ділять громадян на українців і неукраїнців, а дехто з єврейської „общини” шукає конфронтації. Українці не вказують ізраїльтянам, кого ті мають вважати своїми героями, незважаючи на те, що українських громадян в Ізраїлі живе (згідно з ізраїльською статистикою) більше ніж „єврейської общини” в Україні. Єврейська „община” повинна поставити собі питання, чи вона ставиться так до України, як це роблять євреї у згаданих паном Зісельсом країнах, де вони є громадянами.
Отож, спільна історія відіграє ролю тоді, коли її спільно добре не тільки знають, але й поважають, а українсько-єврейське порозуміння існувало завжди, а служіння загарбникові обох приносило завжди непорозуміння і страждання.
Сьогодні, коли існують держави Ізраїль та Україна , слід шукати можливості поглибленої співпраці замість того, щоб займатися питанням, кого мають вважати героєм в Ізраїлі, чи Україні – історія і без того це встановить.
Якщо ж говорити про „інстинкт-самозбереження”, то українці мають також на нього право, бо щоденні зазіхання на українську територію, на історію, мову й культуру безпречно саме цей інстикт викликають, який у євреїв зберігся сильніше.
Голокост сьогодні зміцнює почуття єдиної родини у євреїв по цілому світі, але Голодомор, який зломив хребет українцям, досі заперечують навіть деякі члени єврейської спільноти в Україні. Саме тут слід би було очікувати від єврейської спільноти більше допомоги й порозуміння, щоб і в Україні могли всі громадяни користуватися інформацією про ґеноцид українців. Єврейська спільнота у світі довела, що вона здатна не тільки зберегтися, але й побудувати могутню державу в оточенні, яке не назвеш дружнім. Українці мають чому повчитися у євреїв, і саме в цьому розумінні слід шукати порозуміння, а не визначати, кого повинні в Україні вважати героєм. Герої не народжуються, але героями вмирають . Якщо людина віддала своє життя в боротьбі за краще життя інших, коли людина жила й творила для блага інших, ото і є геройство.
В Україні досі ще повно пам”ятників та назв міст і сіл, заводів, вулиць, які носять назви жорстоких і кривавих „героїв” минулої диктатури, яка завдала Україні більше втрат ніж монгольські навали. Коли б єврейська спільнота в Україні з такою запопадливістю взялася за зняття цих монстерів минулого з майданів і міст України, як це роблять деякі її члени щодо героїв та історії України, то це сприяло б у дуже великій мірі порозумінню між усіма етнічними групами в Україні. Зло, яке творили „ідоли” в бронзі, ще не в достатній мірі засуджене. Злочинці минулого (злочини проти людяности забуттю не підлягають) ще живі і займають місця у ВР України і саме в боротьбі з ними порозуміння між громадянами усіх етнічних груп в Україні може стати тим містком порозуміння, який не завалиться під жодним тягарем.
Тому можна повністю підтримати пана Зісельса, що коли хочемо порозумітися з сусідом, то слід приглянутись до себе. Німці з французами, чи французи з англійцями ніколи б не порозумілись, якщо б не зрозуміли, що у спільних трагедіях поділялися усі сторони.
Конституція України забезпечує рівні права усіх громадян, а як громадяни ці права використовують, то вже залежить від них самих. Як то кажуть у народі: Як собі постелиш, так будеш спати!
Сподіваймось, що інстикт самозбереження українців допоможе їм на виборах президента, так як цей інстикт допомагав євреям протягом 2000 років вижити і перемогти.
Торонто, 31.12.2009 р.
Відповіді
2009.12.31 | Адвокат ...
Мають. І кому, як не пану Зісєльсу, про те не знати!
Власне, заперечення героїзації Головного командира УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича,-- це те єдине, з чим і я не згідний у техсті,-- прекрасному, мудрому, доброму техсті,-- пана Зісєльса. Хтів би сподівати сь, що така мудра людина зможе,-- зрештою,-- визнати та прийняти героїзм Романа Шухевича. І Степана Бандери,-- те ж!2010.01.01 | Сахаров
Це, мабуть, не провина, а біда
"совєцьких" євреїв. Бо, заклопотані власним виживанням, навіть не помітили як ГБ-шна пропаганда налаштувала їх проти українців. То був диявольський план, який вдалося здійснити - не дати об'єднатися націоналістам українським і єврейским проти комуністичного монстра, запобігти утворенню вибухової суміші, яка геть би рознесла совок на скалки. На жаль, вдалося.2010.01.01 | Адвокат ...
Так. Про теє казав гебрям Жаботинський.
Він закликав їх не ставати на бік гнобителя. А вони,-- за "інстинктом Зісєлься",-- якодин,-- ставали. І не дуже й розбирали сь,-- хто був тей гнобитель... Царат, чи совок... аби вижити. Але в цім сенсі,-- вижити було,-- за рахунок знищення инших. Нормально, як для біольоґічьнеґо виду.Але зара не тей час. Нє? Є Ізраїль. Є Україна. Які вони не є недосконалі, але вони є! І чи не є,-- саме зара,-- тей час, аби осмислити заповіт Жаботинського та стати петлюрівцями? А краще,-- жидо-бандерівцями! Тоді,-- нас не подолати!
2010.01.01 | Сахаров
Re: Так. Про теє казав гебреям Жаботинський.
У цьому сенсі - повість ізраїльського письменника Станіслава Бражника "Червоно-чорний? ..Бандерівець!". Надрукована у "Всесвіті" число 3-4 2008. Про єврея, котрий був одним з провідників ОУН на Волині.2010.01.01 | Адвокат ...
Гебреям в Україні вже давненько,-- ПОРА!..
... рішти: чи вони хцуть бути "поважним етносом в мульти-культуральній країні", чи будуть й надалі,-- "штурмен-бриґадами нео-совоцької РоSSії". З відповідною перспективою бути цапами-відбувайлами за першої ліпшої Коліївщини.2010.01.01 | Сергій Вакуленко
Re: Гебреям в Україні вже давненько,-- ПОРА!..
Адвокат ... пише:> ... чи вони хцуть бути "поважним етносом в мульти-культуральній країні"
Боюся, "поважного" етносу з них не вийде. Вони вже на 99,9% позабували власну мову, а отже й ізольовані від власної культурної традиції. Історична пам'ять у них не сягає далі від 1917 р. Звідси й уся їхня "говосовєтикуватість".
2010.01.01 | один_козак
О! (+картінко)
Запозичено у Храмі Святої Фофудьї.2010.01.03 | Адвокат ...
Картінко,-- наша, правилна, жидобандерівська!
2010.01.03 | yes
п. Зісельс, котрий, справа? Бо зліва - як Сєня Re:О! (+картінко)
2010.01.17 | Олекса
Re: Це, мабуть, не провина, а біда
До: Це, мабуть, не провина, а біда...Це, дійсно, так. Євреї стали на службу московських імперіалістів. Утворилася новая історічєская общность людєй, імєнуємая - москид. Боже, прости мене.
Але ніде правди діти - багато хто з українців стали провідниками московського імперіалізму. А як же ж - у нас одна релігія - християнська. Маємо перед московськими попами падати на коліна і слухати їхні настанови. Читайте великого провидця і історика - Гоголя. "...Ні на кого б не зважили козаки... Але вийшло русскоє духовенство в ясно-золотих ризах, з образами й хрестами... Всі козаки повставали навколішки і поскидали шапки..." і нашим прийшов кінець. Ось де ще зараза сидить, читайте "Тараса Бульбу"
2010.01.01 | rais
На інстинкт? Вони мають природне право чинити опір комунобанді !
2010.01.01 | rais
Вони мають право повстати проти злиднів і гноблення...
2010.01.01 | Олекса
Re: Вони мають право повстати проти злиднів і гноблення...
Боюся, що вони на службі у москвина. Утворилася "новая історічєская общность людєй, імєнуємая - совєтскій народ", у даному випадку - "москид". Як не сумно...2010.01.03 | Bayan
Шухевичеві роль Героя України не личить
> Але ж для арабів Менахім Беґін (колишній прем”єр-міністр та лауреат Нобелівської премії) був терористом, араби й досі його не вважають героєм. Шухевич боровся за Україну, в якій сьогодні так вільно себе почувають єврейські співгромадяни.Аргументик бронебійний!
З розряду анекдоту про порівняння свободи слова в США - де можна вийти площу перед Білим домом і крикнути: Барак Обама - ідіот!, і в Москві, де можна вийти на Червону площу і також заволати: Президент Обама - ідіот!
Та ж в Україні більше (значно більше) 50% власне українців не вважають Шухевича героєм. Як вам не набридне вже вживати подвійні стандарти, коли ходить про демократію в Україні і десь інде. Не існує демократії з українським душком, вона або є, або її нема. І якщо вона таки - є, то думка народу, його більшості - це закон.
Герой, призначений указом президента, та ще й такого, що підтримується 6 відсотками народу, - не легитимний.
2010.01.03 | Адвокат ...
Ґєта праФФільна: Мацькава нє вєлєла,- значь нє ґерой!
А атмазкі Ви пачьті всє і назвалі.2010.01.03 | Cтас
Re: Шухевичеві роль Героя України не личить !?
"Герой, призначений указом президента, та ще й такого, що підтримується 6 відсотками народу, - не легитимний."Мотайте на вус, українці, що буде у випадку програшу на виборах чинного проукраїнського (ПРОУКРАЇНСЬКИЙ, -а, -е. Який діє в інтересах України, українців.) президента. Раз проукраїнського підтримують 6% а проросійського - більшість, то і буде вам "єдіная і нєдєлімая". А українського у ній буде ну хіба що на 6%.
2010.01.03 | rais
Re: Шухевичеві роль Героя України не личить !?
Да нажаль агресивності Росії, де 25 відсотків насенлення підтримує політику Жериновського, нам протиставити можна лише вулики толерантних бджіл.2010.01.05 | Олекса
Re: Шухевичеві роль Героя України не личить !?
Сумно про це, звісно, говорити... Але, як мовив один молодий луганець, стоячи у центрі Майдану у групі своїх земляків, - ви не зважайте на те, що ми говоримо по-російському... Хай вони на нас тільки полізуть. Так дамо, що "мало нє покажеться". Про кого була мова здогадуєтесь, не про "американських імперіалістах".А Шухевич та Бандера - вони і так Герої України, дійсні Герої. Їм личить не звання героя в одному ряду з якимось "героєм", ім"я якого навіть соромно називати. Їм личить інше. Їхніми іменами мають називатися нагороди України дійсним її героям та патріотам, та кшталт - Орден Бандери, Золота Зірка Шухевича тощо.
2010.01.17 | Олекса
Re: Шухевичеві роль Героя України не личить
До - президента, та ще й такого, що підтримується 6 відсотками народу, - не легитимний.Так, тільки з одного боку. Питанням є - А хто то є той народ? Окупант та його потомок. Ото вони собі й обирають свого Хама, якому ручку цілують і чекають його дулі або удару по пиці...
А українці дивляться на цей демократичний цирк і все не хочуть мати віри в те, де вони знаходяться і що їм треба робити.
2010.01.11 | pianist
Re: Чи мають право українці на інстикт самозбереження?
Порозуміння з русифікаторами України бути не може. А от роль єврейства в період голодомору потрібно вивчити.2010.01.17 | Олекса
Re: Чи мають право українці на інстикт самозбереження?
Завданням Українців є згуртування і використання країни "Україна" на свою користь і її подальшу розбудову. Постійно все тримати під контролем. Не мати віри до говорунів типу Драча тощо. Бач, він вже й Мороза вважає за поважного... Козачок, організатор української інтелігенції...