01/08/2010 | Olexa

http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/013414/

Упродовж виборчої кампанії у націоналістичному русі розгорілася активна дискусія про необхідність повторної підтримки В. Ющенка на президентський пост. Головним аргументом на користь підтримки ще чинного Президента є те, що він "найбільш український", "націоналіст". Хотілося б проаналізувати діяльність В. Ющенка на відповідність положенням націоналізму. Адже якщо націоналісти будуть називати націоналістом будь-кого, хто говорить і діє, імітуючи націоналізм, то ми не станемо ніколи свідками великої України.

У 2004 році В. Ющенка підтримували близько 50% українців, теперечки ж не ледь 5%. Масова розчарованість суспільства його невпевненим президентством, що також він сам визнав, підказує нам, що не тільки його справи, до яких треба докладати зусиль, а й навіть його слова, які він так легко завжди промовляв, не відповідають націоналізму. Бо інакше ми б сьогодні бачили Україну кращою, не такою корумпованою і далекою від народу, без олігархічної сваволі і масової бідності, незахищеності прав простого українця. Не було б і зради ідеалів Майдану, втілити які так щиро обіцяв нам В. Ющенко. Але якщо навіть ми колись і відчували, що Ющенко націоналіст, то слова його були половинчасті, а справи – позірні. І це не націоналізм!

Основи українського світогляду

Український націоналізм є знання та світоглядна основа українців про свою мету і призначення, їх культурний феномен історичного масштабу. Його вартість підтверджена минулим, а перспективність – сучасними викликами перед Україною як світовою ідеєю справедливості і свободи народів. Український націоналізм виростає з природи нашого народу, відповідає його потребам і докладає всіх зусиль для відродження, розвитку всіх сил українців у власній державі та поза нею, де б не були наші брати і сестри. Він змагає до поширення могутності, багатства і простору України за допомогою підпорядкованих меті засобів - волюнтаризму, самопожертви та організованості українця. Через повновладдя українців на своїй, Богом даній землі, український світогляд втілює у життя національну, соціальну та історичну справедливість для забезпечення свободи нашої нації. Нація є кровно-духовною єдністю, а не єдністю за паспортом України, як про це говорить сьогодні більшість націонал-демократів.

Український націоналіст половинчасто не говорить і позірно не діє. Його слова чіткі, думки ясні, дія точна і доцільна.

Політична воля, самопожертва і організованість націоналіста

Воля – здатність тримати себе у руках і рішучість у досягненні своєї мети. Політика без волі – хаос і сваволя. У такому разі власне політики нема. Ініціативи Ющенка, його укази, дії характеризуються хаотичністю, емоційністю і незрозумілістю навіть для найближчого оточення. Влітку 2005 року він розігнав одним розчерком пера Державтоінспекцію, де працювали 22 тисячі людей, а потім поспіхом під тиском дійсності – потреби управляти дорожнім рухом – поспіхом відмінив своє рішення.

Самопожертва дозволяє поставити на перше місце інтереси нації, відтіснивши особисті вигоди геть. Найближче оточення В. Ющенка хизується своїми матеріальними перевагами над народом. У 2006 році В. Ющенко оголосив заборону на придбання нових автомобілів для чиновників. Його не довго слухали. Весною 2006 р. Голова "Нафтогазу України", голова Конгресу українських націоналістів, Олексій Івченко за державні кошти купив Мерседес вартістю в мільйон гривень. Голова Секретаріату Президента Віра Ульянченко у грудні 2008 року приїхала на з’їзд партії Ющенка на найновішому Мерседесі "S" класу приблизно такої ж вартості. Керівник ДУС Ігор Тарасюк їздить на машині "Астон Мартін" ще більшої вартості. Можна сказати, що Ющенко про це не знав. Але не знати про квартиру свого брата, яку він отримав на халяву, він не міг. Скандал навколо власності брата Ющенка почав набирати обертів саме перед Новим 2010 роком. Нещодавно про самого В. Ющенка написала "Українська правда" буквально таке: "За п'ять років свого президентства Віктор Ющенко перетворився на латифундиста.

Якщо на Банкову в 2004 році він заходив з 6,3 гектарами землі, то закінчує термін з 13 гектарами у власності".

Організованість дозволяє спільно, поділяючи працю і відповідальність за неї, вирішувати всі необхідні завдання. Ієрархія, підпорядкованість та відповідальність проводу організації позитивно впливає на ефективність роботи, мобілізацію ресурсів, впорядкуванню світогляду роботи кожного її члена спільній меті. У В. Ющенка все навпаки. Він не може бути впевненим у людях зі свого оточення, які тільки і чекають, як би відбити вкладені гроші у "Помаранчеву революцію". У 2005 р. через внутрішню корупцію іде зі скандалом Олександр Зінченко. Постійні скандали з Юлією Тимошенко дуже сильно підірвали керованість державою. Зняття 2009 року Миколи Мартиненка чітко вказали на строкатість НУ-НС, а прямий конфлікт з Юрієм Луценко - на її безперспективність. Про підтримку Тимошенко заявили більшість лідерів партій, що входять до блоку НУ-НС: Стретович ("Християнсько-демократичний союз"), Катеренчук ("Європейська партія"), Кармазін ("Партія захисників вітчизни") і навіть близький до Ющенка Тарасюк ("Народний Рух України"). Що й казати, вірним В. Ющенкові не залишилося нікого. Навіть Кириленко, який і заявив свою підтримку Ющенка, створив свою партію "За Україну".

Національна справедливість

Націоналісти, які не дуже уважно цікавилися діяльністю В. Ющенка, напевно не пам’ятають, як він на зустрічі у вересні 2005 р. із представниками жидівських організацій США сказав слова, які я знайшов на офіційній інтернет-сторінці Президента: "Ми виступаємо проти будь-яких проявів націоналізму і національної нетерпимості – в Україні існує повага до усіх нацменшин". Ющенко сам зізнався, що він АНТИнаціоналіст, що для нього український націоналізм, що вже століття не припиняє боротьби за силу українців, є "національною нетерпимістю"! Це образа, яку не варто забувати Ющенкові та всім націонал-демократам, які не виступили проти цієї заяви. ВО "Свобода" свого часу заявила: "Вважаємо недопустиме висловлювання цієї думки перед чужинцями, яким байдужі як український націоналізм, так і українські національні інтереси". Проти також тоді виступили ряд громадських організацій, які зокрема називаються ОУН, але які нещодавно підтримали Ющенка.

Президент України В. Ющенко як переконаний ліберал не говорить про націю українців та громадян інших націй. Він вважає всіх, хто живе в Україні і має паспорт України є членами української нації. Ющенко за політичну націю. Націоналісти проти такого розуміння нації. Вони звичайно ставляться з повагою до інших націй. Але націоналісти ніколи не говорять, що українофоб, житель України, та колишній житель Африки, що за хабар отримав наше громадянство, є частиною нашої нації. Інакше постає питання: якщо вони також українці, як говорить Ющенко і його ідейні послідовники лібералізму з НУ-НС, то хто тоді ви, читачі цієї статті, і я, її автор? Ким тоді були українські повстанці, священики, інтелігенція, що стали в обороні України проти російських комуністів та німецьких нацистів?

Соціальна справедливість

Український націоналізм відкидає панування невеликої групки людей над всіма українцями. Він бореться проти багатства меншості за рахунок зубожіння більшості, як це є у нас нині. Україна ж знаходиться сьогодні під окупацією олігархів: всіх цих ахметових, коломойських, тимошенків, порошенків… Вони вкрали у нас економіку, державу і тримають нас в покорі за допомогою бідності, безкарної міліції та брехливих засобів масової інформації. Український націоналізм виступає за націоналізацію вкраденого та всіх великих підприємств, банків, землі. Бореться проти експлуатації праці заради наживи олігархів та нечесних ділків, маніпуляції з фінансами та банками для остаточного пограбування людей.

В. Ющенко нещодавно, 14 грудня 2009 р., сказав чітко і ясно: "ні про яку реприватизацію, ні про яку націоналізацію не може бути й мови". Його антинаціоналістична позиція вражає. Інакше він сказав, що він проти соціальної справедливості, проти знищення олігархів, проти соціального визволення українців. Але нічого дивного у цьому і немає! Власне при ньому система олігархічного режиму встановилася остаточно. У часи "Помаранчевої революції" були сподівання, що олігархи не правитимуть Україною, не керуватимуть депутатами, урядом. Однак ці сподівання були марними: Ющенко не посадив жодного з них, хоча варто було, не повернув незаконно вкрадені підприємства, хоча це життєво необхідно. А головне ще й правим себе вважає. Інакше, як він сказав, "не може бути й мови".

Економічна незалежність

Як Україна може бути економічно незалежна, якщо вся її власність знаходиться у руках олігархів? Довго не треба думати – ніяк: вона може бути тільки залежною. В. Ющенко на засіданні Ради національної безпеки і оборони заявив, що у державній власності залишилося менше 15% економіки України. Все інше знаходиться у руках невеликої купки людей. Але й навіть державну власність олігархи контролюють через своїх людей у владі. В. Ющенко сам навів приклад. "Ринок державних закупівель лікарських засобів фактично монополізовано. Посилаючись на інформацію Служби безпеки України, Ющенко вказує на те, що майже 90% державних закупівель лікарських засобів за програмами "Онкологія", "Туберкульоз", "СНІД", "Розсіяний склероз" контролюють дві фінансові групи", - передає новину сайт Українського бізнес ресурсу за 1.12.2009 р. Ющенко нічого ніколи не робив проти олігархів. Він продовжив справу свого "батька" Л. Кучми, який дбайливо їх пестив.

Відомо, що ми енергетично залежимо від Росії. За час президентства Ющенка ціни на газ та нафту з Росії тільки збільшилася. Голова КУНу Івченко, який очолював свого часу "Нафтогаз", уклад невигідну для України угоду з Москвою в кінці 2005 р., згідно якої ціна газу для нас збільшилася дуже сильно. Поступки Росії продовжилися і далі. І Ющенко цей процес тільки кволо коментував. Між коментарями і рішенням глави держави, погодьтеся, є велика різниця.

Історична справедливість

В. Ющенко, кажуть, найбільше зробив для відновлення національної справедливості. Підняв тему Голодомору, сталінських репресій тощо. Це правда. Однак чи була ця діяльність системна, принципова?

2009 рік – рік Бандери. На численні вимоги націоналістів надати С. Бандері звання героя України В. Ющенко ніяк не відреагував. 14 жовтня в День Покрови і УПА він поїхав з Києва. Указу Президента про надання статусу борців за волю України, учасників Другої світової війни, воякам Української повстанської армії так ніхто і не дочекався. Натомість він нагородив "Орденом за заслуги" III ступеня олігарха Дмитра Фірташа, "Орденом за заслуги" II ступеня сепаратистів голову Донецької обласної ради Анатолія Близнюка та Б. Колесникова.

На чолі створеного Інституту національної пам’яті В. Ющенко поставив фізика І. Юхновського. Ця людина за старістю років та відсутністю фахової освіти в принципі не могла виконувати роль керівника такого нині необхідного державного органу.

Право на Батьківщину

Із початку 2010 року вступає в силу Угода з ЄС про реадмісію. Згідно цієї угоди Україну захлине хвиля нелегалів, що намагаються потрапити до ЄС через нашу територію. Таким чином ЄС за допомогою України позбавиться проблем імігрантів з Арики та Азії. На заході України вже готуються пам’ятки архітектури під відстійники для нелегалів, як, наприклад, у палаці Бадені, що у Буську на Львівщині. Небезпека цієї угоди очевидна: збільшення кількості нелегалів спричинить радикальне підвищення етнічної злочинності, нав’язування іноземцями своїх порядків, витіснення українців з їх робочих місць. Прикладом є нещодавнє рішення Харківського суду про те, що в’єтнамська діаспора має право на землю, де розташоване конструкторське бюро "Гідромодуль". Така ситуація не поодинока в Україні.

Цей документ стосується зовнішньої політики України, якою керую В. Ющенко згідно Конституції. Тому відповідальність за те, що нелегали забиратимуть в українців під прикриттям антиукраїнської лжееліти право на Батьківщину, лежить повністю на В. Ющенкові.

Як можна підтримувати Ющенка, якщо його політика – по суті нагла українофобія? Хто може після цих фактів сказати, що він націоналіст, патріот і підтримує Ющенка?

Стомлені патріоти і совєтська показуха

Таки є ті, хто називає себе націоналістом і підтримує Ющенка. 19 грудня представники провели так званий Форум українських націоналістів. Мені казали, що не варто називати людей, які його підтримують, бо це поширює тільки непорозуміння серед націоналістів. Але якщо не сказати, хто відкрито виступив на підтримку Ющенка, та вимагає через пресу від О. Тягнибока зняти свою кандидатуру на його користь, то для чого ми говоримо про відвертість у політиці і необхідність називати речі своїми іменами? Цей список такий: Організація Українських Націоналістів та Микола Плав’юк, Організація Українських Націоналістів (Б) та Степан Романів, Конгрес Українських Націоналістів та Олексій Івченко, Всеукраїнське Братство ОУН-УПА та Михайло Зеленчук, Українська Національна Асамблея та Юрій Шухевич, Всеукраїнське товариство політв’язнів і репресованих та Євген Пронюк, Спілка офіцерів України та В’ячеслав Білоус, Всеукраїнська ліга українських жінок та Марія Петрова, Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги та Лариса Ляхоцька, Об'єднання студіюючої молоді "Зарево" та Віктор Генералюк, Фундація ім. О. Ольжича та Сергій Кот.

Чому ці дрібненькі організації та їх лідери підтримують збанкрутілого Ющенка? Агітують за НЕнаціоналіста, підтримуючи всю його провальну політику і беручи на свою совість відповідальність? Я особисто думаю, що всіх під одну гребінку не можна зачесати. Частина підтримують Ющенка як найбільш відомого політика з іміджем "патріота". Частина збанкрутілих організацій як КУН на чолі з корупціонером і марнотратником Івченко хочуть собі отримати якісь привілеї, якщо Ющенко залишиться в політиці. Інші дезорієнтовані і досі знаходяться у 2004 році.

Проте у них таки є одна спільна риса: втома від боротьби з повітряними вітряками інформаційного суспільства, коли представники цих організацій носили прапори на акції, а не брали участь у реальних соціально-політичних процесах, просили щось у держави, а не вимагали у неї, відмежовувались від патріотичних дій молоді, а не підтримували її, ненавиділи один одного тощо.

Стомлені патріоти, проводячи форум, вже навіть не мали сил, щоб вимагати у Ющенка яких обіцянок, розробки спільних рішень. Як стверджує присутня на заході журналістка Олена Білозерська, зібрання цих людей зовсім не нагадувало форуму. Воно було більше подібне на старі совєтські масові "одобрямси" лінії КПСС. Ющенко не дискутував. Виступив він, пару керівників згаданих організацій, які залилися показовою підтримкою, зал проголосував те, що й треба було політтехнологам Ющенка – показати, що націоналісти його підтримують.

Син Ющенка

Кажуть сім’ю не варто чіпати. Загалом справедливо. Однак коли йдеться про те, що людина себе подає ледь не "батька нації", а виховати свою ж дитину не може. Не раз у ЗМІ писалося про мажорський стиль життя сина Президента Андрія Ющенка, який говорить завжди російською. Навіть не соромиться батька.


Спритний політикан Ющенко

Ющенко та його оточення розуміє, що виграти вибори після такого провального президенства не вийде. Вони хочуть піти не як політичні банкроти, а як жертви обставин, коли хорошому Ющенко перешкоджали, як танцюристу … так, різні перешкоди.

На патріотичних виборців розраховують різні кандидати. І Ющенко розуміє, що вони мають більше підтримки. Саме тому він і його поплічники влаштовують малопомітні, але такі, що заспокоюють свого боса, інформаційні провокації. Всюди, де тільки можна, лунають заклики до конкурентів зняти свої кандидатури на користь Ющенка. І це робиться без жодних переговорів, домовленостей тощо. Така поведінка спрямована тільки на обман виборців. Однак їх вплив надзвичайно малий, бо політичний крах Ющенка вже дуже скоро.

Тягнибок як націоналіст ніколи не зніме свою кандидатуру на користь НЕнаціоналіста Ющенка. Про це можуть мріяти тільки слабкі невдахи, як і сам Віктор Андрійович.

Як бачимо, націоналізм не має нічого спільного зі словами і діями чинного Президента В. Ющенка. Останні 5 років – роки втрачених сподівань, погіршення ситуації у державі. Половинчаті слова і позірна діяльність ніколи ні до чого не призводили, тим більше у політиці, тим більше в Україні. Тому підтримувати Ющенка націоналісти, патріоти та й взагалі нормальні люди не можуть.

Юрій Ноєвий