01/19/2010 | Bogun

В чому ж причина поразки національних сил, в особі чільного Президента, на виборах Президента 2010 року. На мою думку, як звичайно є суб'єктивні так і об'єктивні причини.
Почнемо з об'єктивних. Хочу описати свою версію подій, яка в більшості своїй будується на гепотезах і спостереженнях. В 2004 році після провальних виборів і приниження, яке зазнав тогочасний Президент РФ Путін, після своїх бескінечних поздоровлень, які він надсилав Януковичу, і вбачаючи в новому Президентові України, загрозу своєму домінуванню в Україні, він надає наказ спецслужбам провести багатоступеневу операцію по дискридетації Президента Ющенка, як проти свого особистого ворога. Створюється відділ, в компетенцію якого входила виключно діяльність проти України і її Президента. До речі, саме співробітників цього відділу пізніше нагороджував, за «досягнуті результати» Президент Мєдвєдєв. Робота велася по кількох напрямках - компромат через ЗМІ та Інтернет, знаходження союзників серед тих сил, що підтримали Ющенка і робота з близьким оточенням. З роботою зі ЗМІ все зрозуміло, замовні статті та передачі на ТБ, купівля журналістів українських та закордонних видань (темники журналістам розроблялися в московському центрі), при чому, ця компанія проводилося настільки грубо і брутально, що це було зрозуміло навіть пересічним громадянам. В 2007 році, я відвідував своїх родичів у Німеччині, брат моєї дружини, який вже років 10 не був в Україні, якось сказав мені: «Ви, що не бачите, вашого Президента просто знищують». По масштабам охоплення і вливання коштів, цю кампанію важко з чимось порівняти, хіба що з подібною кампанією проти Грузії і її Президенти. Хоча, звичайно, кошти і ресурси, що були тут задіяні проти України були на голову вищі від аналогічних в грузинському питанні. Головні удари наносились по ініціативам Президента, його особистості і загалом по національним силам, які його підтримували з намаганням їх роздробити і дискредитувати (пригадаймо історію з лялькою Гітлера). Сюди ж до речі входять і газові війни, сценарій яких розроблявся і узгоджувався з українськими «друзьямі». Те, як мляво цьому протидіяла наша СБУ, можна запідозрити, що її верхівка до цих пір була в тісному контакті і виконувала волю кремлівських босів. До речі, однією з ланок цієї компанії був телеканал «Інтер», який зайняв чи не найбільш антиукраїнську і антиющенківську позицію, практично дублюючи новини російських ЗМІ. Головою спостережної АТЗТ "Українська незалежна ТВ-корпорація" в яку входить телеканал «Інтер», до речі являється 1-й заступник Голови СБУ Хорошковський Валерій Іванович. При бажані, можна було б пройтися по матеріалам ЗМІ і провести цікаві логічні ланцюжки в діяльності і подачі матеріалів деяких з них. Але я це не ставлю за мету. Щодо кампанії в Інтернеті, я думаю писати не варто, кожен з нас хто останні 5 років працював з мережею, спостерігав ці технології і кампанії, і вже зробив відповідні висновки. Краще за мене це описав Олександр ХАРЧЕНКО з УНІАН в своєму матеріалі «Мочить хохлів в Інтернеті - єсть така робота».
Другим кроком спецслужб «братньої» держави став пошук спільників серед союзників Президента. Робота велась по двом напрямкам – СПУ та БЮТ. З СПУ працювали через ПРУ і через своїх людей в керівництві партії. З БЮТ працювали напряму з лідеркою і можливо через Медведчука. Після того, як Президент свідомо, чи не свідомо вивів з гри СПУ, через дострокові вибори до ВРУ, вся робота була сконцентрована на БЮТі. Дивним чином вирішилися за один день (вихідний) всі притензії прокуратури РФ до пані Тимошенко. В 2005 році на засідані політбюро партії пані Тимошенко видає наказ по усім напрямкам «мачіть» Ющенко. «Мачілі» через підконтрольні ЗМІ і ТБ, дискредитація родини Ющенка – дружина, діти, внесення розколу в оточення Ющенко (саме з подачі Тимошенко почала розкручуватися теми «любих друзів», «оточення Ющенко», «куми Ющенко»). Апогеєм стала таємна нарада на дачі у ЮВТ, до речі, громадськість так і не дізналась про що там йшла мова. І великий правдолюб, пан Гриценко, що брав участь в цій «нараді», соромливо відмовчується. Хоча я намагався ставити йому ці питання на інтернет-конференціях. Після розгону Президентом цього шабашу, боротьба БЮТу набирає публічності. Виливається маса бруду, з подачі ЮВТ, а швидше за все з подачі кремлівських босиків, починає розкручуватися тема «Ющенко – слабка особистість». Постійно, як мантри повторюється: «Україні потрібен сильний Президент, а Ющенко слабка, безхарактерна людина». Підкупом, дискредитацією, шантажем і іншими методами руйнується єдність команди Ющенка. Його люди поступово перетягуються в табір БЮТу і ПРУ, самих стійких дискредитують і усувають від міністерських і владних крісел. Президент позбавлений владних повноваженнь, робить спроби протидіяти цьому, але вже занадто пізно, час втрачено. Перестановки в СП, прихід до керівництва в Секретаріаті Віктора Балоги тільки поглиблюють кризу. Цей «антикризовий» менеджер, став свідомо чи не свідомо, швидше за все перше, ще однією ланкою по дискредитації Ющенко. З 2005 року Ющенко на Банковій опиняється практично в інформаційній ізоляції. Інформація подається викривлено і упереджено, висновок про це можна зробити аналізуючи виступи Президента та його оточення. При Балозі усе це ще більш поглибилось. Підставляли Президента практично на кожному кроці, навіть у дрібницях, на певному етапі це все вже почали смішити, настільки це все робилося тупо і не професійно. Повністю провальна інформаційна робота з ЗМІ, безкінечна і пуста війна з Прем'єркою, яку Балога зробив своїм коньком, остаточно вбила рейтинги чинного Президента. Крім того с СП витіснялися люди, які реально працювали на Президента, вони були дискредитовані, ображені і врешті чи самі пішли з посад чи були звільнені, згадаємо радника Президента, Левка Лук'яненка. Швидше за все Балога з самого початку був «засланим» козачком, а тільки потім його підключили до контактів з БЮТ. Врешті Ющенко усунув від влади людину, яка нанесла його репутації найбільшої поразки. До речі саме в цей час з БЮТу пішли найбільш порядні і патріотичні люди С. Хмара та Г. Омельченко і почали відкрито звинувачувати керівництво блоку в співпраці з кремлівськими керівниками.
Потім спецслужби по своїм каналам і через БЮТ та ПРУ почали працювати з оточенням Ющенко. Одним за одним почали виступати з безглуздими обвинуваченнями на адресу Президента найближчі «соратники» Мартиненко, Третяков, Жванія, Кармазін, Тарасюк та інші. Президент залишився практично наодинці. Перестановки в РНБО та СП ще могли щось змінити. До виборів 2010 року Президент вийшов з оновленною командою, та дію негативних факторів, що були запущені вже було важко зупинити.
Тут почали діяти суб'єктивні фактори, до яких треба дуже уважно придивитися. Розкол в патріотичних силах, який кувався кремлядями 5 років врешті дав про себе знати. 5 - 6 патріотичних претиндентів на пост президента , зациклених на своїх цілях і амбіціях, що досить часто потужно протидіяли один одному, остаточно зневірили патріотично налаштований електорат, який став легкою здобиччю БЮТу і Тігіпка. Українське телебачення, радіо, преса, Інтернет, на 95% контрольовані через свої структури в БЮТ та ПРУ Путіним та його спецслужбами, зробили неможливою будь-яку протидію. До речі саме Путін напередодні виборів 2004 року казав Кучмі: « в ваших руках СМІ значіт ви побєдітє». Тоді український народ показав, що він помиляється. На цей раз до справи підійшли більш скорпульозно. До речі хочеться особливо відмітити проведення агітаційної кампанії штабом Президента. Її просто не було. Якщо ще в Києві вона якось мляво протікала, то люди в регіонах були повністю відрізані від інформації. Починаючи з центрального штабу і закінчуючи регіонами, я впевнений, проводився спланований саботаж. Можу сказати, на прикладі Житомирської області. За весь період передвиборчої агітації, я крім бігбордів з сумнівними посилами не бачив жодного намету, де б роздавалися агітаційні матеріали. І це в той час, як на кожному кутку стояли намети ПРУ, БЮТу, КПУ, Литвина, Яценюка, Свободи. Коли я спілкувався з людьми в регіонах було таке враження, що Президента не існує, а про його діяльність люди взнавали лише через підконтрольні кремлю ЗМІ і агітки ПРУ та БЮТ. І коли Президент виступав і проголошував, що він впевен у своїй перемозі, я за голову брався. Невже він нічого не бачив. Тільки тепер я розумію, що йому створили усі умови для того, щоб він нічого не бачив і не чув. Я можу ще продовжувати, але не бачу в цьому сенса. Для мене зрозуміло одне, що основною причиною поразки Президента Ющенко є не його помилки чи слабості, а насамперед запекла війна, яку проводило і проводить проти України керівництво Московії та їхня 5-та колона в нашій державі. Всі викладені мною думки, звичайно, не істина в останній інстанції, можливо я в чомусь помиляюсь, але я саме так побачив останні 5 років історії України. Саме, спираючись на свої висновки і думки, я вирішив не підтримувати у другому турі виборів жодного з кандидатів. Я занадто люблю Україну, щоб таким чином їй шкодити.