Антизабужко (з повагою)
02/01/2010 | Hanna1
Вирішивши голосувати «проти всіх», ніяк не можу здобути бажаного спокою і душевної гармонії. Милі мені гасла «роби, що повинен і хай буде, що буде» і «ніяка найпрекрасніша мета не виправдовує ганебних засобів» чомусь перестали забезпечувати внутрішню легітимність цього вибору. Тобто розумом все ще за нього чіпляюсь і нагадую собі все, що я маю проти БЮТу загалом і ТЮлі особисто. Але якийсь внутрішній запобіжник вже впав і в те, що це правильний вибір, я вже не вірю. Я би сказала: ще знаю, але вже не вірю.
Мій чоловік ще недавно твердо вважав, що требі голосувати за ТЮлю, я йому не заважала. Зараз він вирішив ВЗАГАЛІ НЕ ЙТИ НА ВИБОРИ. Оскільки він ще недавно кидався в бій з кожним російським «імперіалістом», якого зустрічав, і взагалі відсутність громадянської позиції для нього зовсім не характерна, то таке рішення було для мене дуже несподіваним. На мої запитання він сказав приблизно таке: я зрозумів, що мені з цим народом не по дорозі. Хочуть собі вибирати його чи її, Бог в поміч, я в цьому участі взагалі брати не хочу.
Тобто зміни позицій далі йдуть у різних людей і в різні сторони.
І тому я хочу спробувати вербалізувати свої сумніви, може в процесі якось ці терези кудись таки схиляться.
Отже, більшість виборців цієї країни згідно з процедурою (SIC!) вибрали двох кандидатів до другого туру. Я до цієї більшості не належу. Я стою на позиції, що гідного кандидата в списку взагалі не було. А який кандидат був би для мене гідним? Як мінімум такий, який гідно представлятиме мою державу на міжнародному рівні, має для цього відповідну репутацію, знання та здібності, готовий і здатний утверджувати українську незалежність та будувати демократичну державу, яка поважала б права та свободи громадянина. Ну згрубша – шось таке.
Де ж ходить цей мій кандидат і чому його немає в списку? Відповідь: бо в силу своїх характеристик він об’єктивно не міг опинитися серед тих, хто має шанс на перемогу. В силу бажаних для мене моральних якостей та розумових здібностей він/вона в принципі не могли пертися в цю політику - їм там нічого було робити, не кажучи вже про шанси накопичити в умовах сучасної України потрібні ресурси. (Не даремно ж Каськів у політиці, а практично всі «поважні» майданівці досі на форумі.) Ті люди, які, як я, хочуть гідного кандидата, не становлять не лише більшості серед населення, але й не становлять із себе бодай якоїсь сили, на яку він\вона могли б спертися. А політик має на когось спиратися. І ця потреба приводить до обмеженого переліку конфігурацій в сучасному українському суспільстві. Олігарх, бандит або бандит-олігарх. Тому мої очікування знайти його там просто з розряду утопій.
Іншими словами, щоб з’явився він спочатку маємо з’явитися ми. З’явитися у сенсі якоїсь свідомої і організованої сили, на яку можна спертися. Сили, за якою стоїть певний ресурс. Надії, що це станеться в найближчі роки в мене немає. З того, що я спостерігаю навколо, видно тільки патологічну нездатність об’єднуватися. Зокрема, об’єднуватися, щоб давати, а не щоб брати. Я себе в даному випадку теж до цих нездатних зараховую.
Тепер таке: незалежно від того, скільки нас проголосує «проти всіх», хтось із цих двох стане президентом. І якщо нас буде більше, скоріш за все, це буде Янукович. Якщо нас буде менше, то, можливо, Тимошенко. В принципі, обидві ці ситуації певною мірою мають підштовхнути створення цього ми, яке має висунути кандидата, більш відповідного нашим очікуванням.
Всі намагання зазирнути в майбутнє і прикинути, при кому буде більше свобод і можливостей дозріти цим процесам, нмд, не мають сенсу. Тобто багато чого робить цих кандидатів однаковими.
І лише в одному вони різняться – в тому відчутті приниження, яке я особисто ( і я думаю, багато людей близьких мені, тих, з ким потенційно я могла б стати поруч) переживу в момент інавгурації одного з них. З огляду на постколоніальність нашої нації і надзвичайно сильний травматичний (чи то посттравматичний) больовий шок таке відчуття приниження на національному підсвідомому не може не позначитися найнебажанішим чином. Це значить знову нанести нашому народу таку тяжку психологічну травму, що відкине його в розвитку на десятиліття назад.
Не можна нам допускати цього психологічного гвалтування, цього опускання нижче плінтуса, цього приниження перед відвертими бандюками клюєвими, колєсніковими, льовочкіними, тадеєвими, лук’яновими, януковичами української гідності, яка й так надзвичайно вразлива
Витягувати того, в кого апріорі менша підтримка і хто все-таки хоч на рівні слів відстоює незалежність і українську державу це все-таки боротись. В межах можливого за даних обставин.
І все-таки ТЮля в день інавгурації це не гвалтування моєї свідомості з особливою жорстокістю і цинізмом.
Проти всіх – добра і правильна позиція, якби не призводила до того, що символи (дуже небезпечно недооцінювати значення символів) української держави потраплять до рук насильника й грабіжника. А це символи нашої держави, а не мотлох.
Мій чоловік ще недавно твердо вважав, що требі голосувати за ТЮлю, я йому не заважала. Зараз він вирішив ВЗАГАЛІ НЕ ЙТИ НА ВИБОРИ. Оскільки він ще недавно кидався в бій з кожним російським «імперіалістом», якого зустрічав, і взагалі відсутність громадянської позиції для нього зовсім не характерна, то таке рішення було для мене дуже несподіваним. На мої запитання він сказав приблизно таке: я зрозумів, що мені з цим народом не по дорозі. Хочуть собі вибирати його чи її, Бог в поміч, я в цьому участі взагалі брати не хочу.
Тобто зміни позицій далі йдуть у різних людей і в різні сторони.
І тому я хочу спробувати вербалізувати свої сумніви, може в процесі якось ці терези кудись таки схиляться.
Отже, більшість виборців цієї країни згідно з процедурою (SIC!) вибрали двох кандидатів до другого туру. Я до цієї більшості не належу. Я стою на позиції, що гідного кандидата в списку взагалі не було. А який кандидат був би для мене гідним? Як мінімум такий, який гідно представлятиме мою державу на міжнародному рівні, має для цього відповідну репутацію, знання та здібності, готовий і здатний утверджувати українську незалежність та будувати демократичну державу, яка поважала б права та свободи громадянина. Ну згрубша – шось таке.
Де ж ходить цей мій кандидат і чому його немає в списку? Відповідь: бо в силу своїх характеристик він об’єктивно не міг опинитися серед тих, хто має шанс на перемогу. В силу бажаних для мене моральних якостей та розумових здібностей він/вона в принципі не могли пертися в цю політику - їм там нічого було робити, не кажучи вже про шанси накопичити в умовах сучасної України потрібні ресурси. (Не даремно ж Каськів у політиці, а практично всі «поважні» майданівці досі на форумі.) Ті люди, які, як я, хочуть гідного кандидата, не становлять не лише більшості серед населення, але й не становлять із себе бодай якоїсь сили, на яку він\вона могли б спертися. А політик має на когось спиратися. І ця потреба приводить до обмеженого переліку конфігурацій в сучасному українському суспільстві. Олігарх, бандит або бандит-олігарх. Тому мої очікування знайти його там просто з розряду утопій.
Іншими словами, щоб з’явився він спочатку маємо з’явитися ми. З’явитися у сенсі якоїсь свідомої і організованої сили, на яку можна спертися. Сили, за якою стоїть певний ресурс. Надії, що це станеться в найближчі роки в мене немає. З того, що я спостерігаю навколо, видно тільки патологічну нездатність об’єднуватися. Зокрема, об’єднуватися, щоб давати, а не щоб брати. Я себе в даному випадку теж до цих нездатних зараховую.
Тепер таке: незалежно від того, скільки нас проголосує «проти всіх», хтось із цих двох стане президентом. І якщо нас буде більше, скоріш за все, це буде Янукович. Якщо нас буде менше, то, можливо, Тимошенко. В принципі, обидві ці ситуації певною мірою мають підштовхнути створення цього ми, яке має висунути кандидата, більш відповідного нашим очікуванням.
Всі намагання зазирнути в майбутнє і прикинути, при кому буде більше свобод і можливостей дозріти цим процесам, нмд, не мають сенсу. Тобто багато чого робить цих кандидатів однаковими.
І лише в одному вони різняться – в тому відчутті приниження, яке я особисто ( і я думаю, багато людей близьких мені, тих, з ким потенційно я могла б стати поруч) переживу в момент інавгурації одного з них. З огляду на постколоніальність нашої нації і надзвичайно сильний травматичний (чи то посттравматичний) больовий шок таке відчуття приниження на національному підсвідомому не може не позначитися найнебажанішим чином. Це значить знову нанести нашому народу таку тяжку психологічну травму, що відкине його в розвитку на десятиліття назад.
Не можна нам допускати цього психологічного гвалтування, цього опускання нижче плінтуса, цього приниження перед відвертими бандюками клюєвими, колєсніковими, льовочкіними, тадеєвими, лук’яновими, януковичами української гідності, яка й так надзвичайно вразлива
Витягувати того, в кого апріорі менша підтримка і хто все-таки хоч на рівні слів відстоює незалежність і українську державу це все-таки боротись. В межах можливого за даних обставин.
І все-таки ТЮля в день інавгурації це не гвалтування моєї свідомості з особливою жорстокістю і цинізмом.
Проти всіх – добра і правильна позиція, якби не призводила до того, що символи (дуже небезпечно недооцінювати значення символів) української держави потраплять до рук насильника й грабіжника. А це символи нашої держави, а не мотлох.
Відповіді
2010.02.01 | Уляна
Всі "рівні", але деякі трішечки рівніші
Отаке-от "антизабужко" у вас вийшло в сухому залишку.А ви до речі, теж філософ? Ще якісь силогізми умієте так майстерно вибудовувати, як оцей?
Добре пам'ятаю, як ви колись "ложкою по мисці грюкали" щодо міністра охорони здоров'я Поліщука. У мене десь навіть є роздрукована наша з вами полеміка. Дійсно "грюкання ложкою по мисці" дуже сприяє здатності об'эднуватися.
Щиро (з повагою) вам бажаю уникнути відчуття приниження. На жаль, я відчуття ганьби і сорому не змогла уникнути. І добре знаю, хто цього найбільше для мене добивався. Хі-хі.
Hanna1 пише:
> Вирішивши голосувати «проти всіх», ніяк не можу здобути бажаного спокою і душевної гармонії. Милі мені гасла «роби, що повинен і хай буде, що буде» і «ніяка найпрекрасніша мета не виправдовує ганебних засобів» чомусь перестали забезпечувати внутрішню легітимність цього вибору. Тобто розумом все ще за нього чіпляюсь і нагадую собі все, що я маю проти БЮТу загалом і ТЮлі особисто. Але якийсь внутрішній запобіжник вже впав і в те, що це правильний вибір, я вже не вірю. Я би сказала: ще знаю, але вже не вірю.
> Мій чоловік ще недавно твердо вважав, що требі голосувати за ТЮлю, я йому не заважала. Зараз він вирішив ВЗАГАЛІ НЕ ЙТИ НА ВИБОРИ. Оскільки він ще недавно кидався в бій з кожним російським «імперіалістом», якого зустрічав, і взагалі відсутність громадянської позиції для нього зовсім не характерна, то таке рішення було для мене дуже несподіваним. На мої запитання він сказав приблизно таке: я зрозумів, що мені з цим народом не по дорозі. Хочуть собі вибирати його чи її, Бог в поміч, я в цьому участі взагалі брати не хочу.
> Тобто зміни позицій далі йдуть у різних людей і в різні сторони.
> І тому я хочу спробувати вербалізувати свої сумніви, може в процесі якось ці терези кудись таки схиляться.
> Отже, більшість виборців цієї країни згідно з процедурою (SIC!) вибрали двох кандидатів до другого туру. Я до цієї більшості не належу. Я стою на позиції, що гідного кандидата в списку взагалі не було. А який кандидат був би для мене гідним? Як мінімум такий, який гідно представлятиме мою державу на міжнародному рівні, має для цього відповідну репутацію, знання та здібності, готовий і здатний утверджувати українську незалежність та будувати демократичну державу, яка поважала б права та свободи громадянина. Ну згрубша – шось таке.
> Де ж ходить цей мій кандидат і чому його немає в списку? Відповідь: бо в силу своїх характеристик він об’єктивно не міг опинитися серед тих, хто має шанс на перемогу. В силу бажаних для мене моральних якостей та розумових здібностей він/вона в принципі не могли пертися в цю політику - їм там нічого було робити, не кажучи вже про шанси накопичити в умовах сучасної України потрібні ресурси. (Не даремно ж Каськів у політиці, а практично всі «поважні» майданівці досі на форумі.) Ті люди, які, як я, хочуть гідного кандидата, не становлять не лише більшості серед населення, але й не становлять із себе бодай якоїсь сили, на яку він\вона могли б спертися. А політик має на когось спиратися. І ця потреба приводить до обмеженого переліку конфігурацій в сучасному українському суспільстві. Олігарх, бандит або бандит-олігарх. Тому мої очікування знайти його там просто з розряду утопій.
> Іншими словами, щоб з’явився він спочатку маємо з’явитися ми. З’явитися у сенсі якоїсь свідомої і організованої сили, на яку можна спертися. Сили, за якою стоїть певний ресурс. Надії, що це станеться в найближчі роки в мене немає. З того, що я спостерігаю навколо, видно тільки патологічну нездатність об’єднуватися. Зокрема, об’єднуватися, щоб давати, а не щоб брати. Я себе в даному випадку теж до цих нездатних зараховую.
> Тепер таке: незалежно від того, скільки нас проголосує «проти всіх», хтось із цих двох стане президентом. І якщо нас буде більше, скоріш за все, це буде Янукович. Якщо нас буде менше, то, можливо, Тимошенко. В принципі, обидві ці ситуації певною мірою мають підштовхнути створення цього ми, яке має висунути кандидата, більш відповідного нашим очікуванням.
> Всі намагання зазирнути в майбутнє і прикинути, при кому буде більше свобод і можливостей дозріти цим процесам, нмд, не мають сенсу. Тобто багато чого робить цих кандидатів однаковими.
> І лише в одному вони різняться – в тому відчутті приниження, яке я особисто ( і я думаю, багато людей близьких мені, тих, з ким потенційно я могла б стати поруч) переживу в момент інавгурації одного з них. З огляду на постколоніальність нашої нації і надзвичайно сильний травматичний (чи то посттравматичний) больовий шок таке відчуття приниження на національному підсвідомому не може не позначитися найнебажанішим чином. Це значить знову нанести нашому народу таку тяжку психологічну травму, що відкине його в розвитку на десятиліття назад.
> Не можна нам допускати цього психологічного гвалтування, цього опускання нижче плінтуса, цього приниження перед відвертими бандюками клюєвими, колєсніковими, льовочкіними, тадеєвими, лук’яновими, януковичами української гідності, яка й так надзвичайно вразлива
> Витягувати того, в кого апріорі менша підтримка і хто все-таки хоч на рівні слів відстоює незалежність і українську державу це все-таки боротись. В межах можливого за даних обставин.
> І все-таки ТЮля в день інавгурації це не гвалтування моєї свідомості з особливою жорстокістю і цинізмом.
> Проти всіх – добра і правильна позиція, якби не призводила до того, що символи (дуже небезпечно недооцінювати значення символів) української держави потраплять до рук насильника й грабіжника. А це символи нашої держави, а не мотлох.
2010.02.01 | Hanna1
Re: Всі "рівні", але деякі трішечки рівніші
Щиро шкодую, якщо колись образила.Досі вважаю Поліщука нефаховим міністром. Але очевидно з цього приводу не мала Вас ображати і тим більше принижувати. Можливо, Ви щось сприйняли на свою адресу помилково. Як би там не було, прошу вибачити.
Я там вже казала, що невміння об"єднуватия відношу на свою адресу також. Здається, по цій родимій плямі можна було б українців повсюди впізнавати...
2010.02.01 | Уляна
Re: Всі "рівні", але деякі трішечки рівніші
Даремно пишете про "об'єднання" саме тоді, коли немає навколо чого об'єднуватися. Викликало роздратування. Вибачайте.Hanna1 пише:
> Щиро шкодую, якщо колись образила.
>
> Досі вважаю Поліщука нефаховим міністром. Але очевидно з цього приводу не мала Вас ображати і тим більше принижувати. Можливо, Ви щось сприйняли на свою адресу помилково. Як би там не було, прошу вибачити.
>
> Я там вже казала, що невміння об"єднуватия відношу на свою адресу також. Здається, по цій родимій плямі можна було б українців повсюди впізнавати...
2010.02.01 | Анатоль
Дуже Вас розумію, бо те саме почуваю, але
для зменшення відчуття приниження виберу інший спосів (як і Ваш чоловік) - не буду цьому сприяти особисто.Хоча, відчути сором і приниження - це деколи краще, ніж славу і задоволення.
Це мобілізує.
2010.02.01 | Hanna1
Re: Дуже Вас розумію, бо те саме почуваю, але
Не голосуючи особисто, Ви можете суб"єктивно зменшити відчуття власного приниження, хоча для мене це сумнівно. Але Ви ніяк не зможете зменшити національне приниження, яке невідворотно станеться, починаючи з моменту, коли один з кандидатів стане уособленням вищої влади в державі.2010.02.01 | Анатоль
Re: Дуже Вас розумію, бо те саме почуваю, але
>Ви можете суб"єктивно зменшити відчуття власного приниження,Саме субєктивно і власного.
>Але Ви ніяк не зможете зменшити національне приниження
Ну, нація навпаки, торжествуватиме.
Вибрала що хотіла.
2010.02.01 | sama
А до чого, власне, мене закликають?
Hanna1 пише:Але Ви ніяк не зможете зменшити національне приниження, яке невідворотно станеться, починаючи з моменту, коли один з кандидатів стане уособленням вищої влади в державі.
>Отож..Власне і національне приниження нам забезпечені. Хтось з них стане Президентом. Балансу 1:1 не вийде.Заклик проголосувати обов"язково за одного з них-це бажання, щоб ми всі знову були однаково причетні. Голосувати треба тільки за того, кого ти дійсно підтримуєш. Якщо жодного з них - так і скажи (перший крок до нормального суспільства- це перестати брехати, бодай собі самому), та збирай однодумців для того, щоб принаймні на наступних за порядком виборах ти мав з кого вибирати.
2010.02.01 | Володимир
Re: Антизабужко (з повагою)
Ну нарешті здоровий глузд таки переміг в межах окремо взятої людини. Вітаю! Побажаймо того ж і більшості виборців 7 лютого!2010.02.01 | 123
мої міркування з цього приводу
після хитань, подібних до Ваших, але без філософії, бо вона тут лише ускладнює, на мою думку, і без неї зрозумілі речі.1. Юля загалом виглядає менш смердючим лайном ніж Вітя, віповідно за рівних інших умовя б проголосував за Юлю.
2. Але умови не рівні, бо Юля сьогодні контролює уряд. Тож альтернатива - або поділити владу між більш смердючим Вітєю та менш смердючею Юлей, або віддати всю владу Юлє. З нездатним до суспільнокорисної опозиційної діяльності Януковичем і повнотою влади в Юлі, яка схильна до швидких ідіотських вчинків (які нема кому буде зупинити).
нмд п. 2 дає Януковичу таку кількість плюсів, що вони десь врівноважують його мінуси за п. 1. точно їх зважити я не можу, тому просто голосую проти обох.
3. Щоб мій протиобох не награвав Януковичу (про що Ви пишете), я зроблю отак: http://www2.maidan.org.ua/n/free/1264974843
2010.02.01 | Hanna1
Re: мої міркування з цього приводу
Голосування по Луценку показує, що в разі перемоги Януковича баланс сил протримається рівно до першої сесії ВР. Не тіште себе ідюзіями про розподіл влади.Якщо вже приймати Ваш рецепт, то треба переконати не одного, а двох.
Тоді ваш противсіх буде врівноважений.
2010.02.01 | Shooter
Re: мої міркування з цього приводу
Hanna1 пише:> Голосування по Луценку показує, що в разі перемоги Януковича баланс сил протримається рівно до першої сесії ВР.
Є баланс сил і є баланс сил.
Наприклад, є баланс сил між Юлею та Яником, який вже майже був склався восени минулого року, і за яким країну просто тупо і цинічно ділили на двох років на 20.
А є, наприклад, уряд Тігіпка/Яценюка/whoever з ПРУ+Литвин+вменяємиє помаранчеві, який має шанс і економіку трохи розгребти, і не дати Україну повністю в Хахляндію перетворити.
І який з цих баласів є кращим - в мене особисто сумнівів немає.
А взагалі найгіршим є відсутність будь-якого балансу сил.
2010.02.01 | 123
Re: мої міркування з цього приводу
Hanna1 пише:> Голосування по Луценку показує, що в разі перемоги Януковича баланс сил протримається рівно до першої сесії ВР. Не тіште себе ідюзіями про розподіл влади.
Ви не враховуєте, що арифметичної більшості голосів для зміни уряду Януковичу, відповідно до Конституції, не вистачить. Для того щоб викурити Юлю з уряду, в Януковича є лише два варіанти: або створити нову коаліцію з НУНС, або провести перевибори до Ради (в останньому варіанті не ясно, в кого за результатами складеться більшість).
Це дуже істотний аспект.
> Якщо вже приймати Ваш рецепт, то треба переконати не одного, а двох.
> Тоді ваш противсіх буде врівноважений.
Двох - це не чесно. Одного - чесно і достатньо, це арифметика другого класу. Варіант "Ви за Юлю, я за Януковича" тотожній "ми обоє проти усіх".
2010.02.01 | Hanna1
Re: мої міркування з цього приводу
> Ви не враховуєте, що арифметичної більшості голосів для зміни уряду Януковичу, відповідно до Конституції, не вистачить. Для того щоб викурити Юлю з уряду, в Януковича є лише два варіанти: або створити нову коаліцію з НУНС,
То це і є практично склад нової коаліції. Щоб її юридично оформити вистачить кілька днів. Основа ї коммі та Литвин, якому ні в якому разі не можна допускати нових виборів та інших загроз своїй посаді голови ВР.
>
> > Якщо вже приймати Ваш рецепт, то треба переконати не одного, а двох.
> > Тоді ваш противсіх буде врівноважений.
>
> Двох - це не чесно. Одного - чесно і достатньо, це арифметика другого класу. Варіант "Ви за Юлю, я за Януковича" тотожній "ми обоє проти усіх".
Нє-а Напроти - це чесно. Бо сьогодняшній розрив у 10% треба ж якось долати. Щоб вони вийшли 30%-30% і 30% проти всіх.)))
2010.02.01 | 123
Re: мої міркування з цього приводу
Hanna1 пише:>
> > Ви не враховуєте, що арифметичної більшості голосів для зміни уряду Януковичу, відповідно до Конституції, не вистачить. Для того щоб викурити Юлю з уряду, в Януковича є лише два варіанти: або створити нову коаліцію з НУНС,
>
> То це і є практично склад нової коаліції. Щоб її юридично оформити вистачить кілька днів. Основа ї коммі та Литвин, якому ні в якому разі не можна допускати нових виборів та інших загроз своїй посаді голови ВР.
щоб створити нову коаліцію, треба щоб її сформували фракції, в яких в сумі є 226 голосів. У КПУ+БЛ+ПР нема 226 голосів, в тому й справа. Коаліція за участі ПР можлива або за участі БЮТ, або за участі НУНС, або взагалі неможлива.
> > > Якщо вже приймати Ваш рецепт, то треба переконати не одного, а двох.
> > > Тоді ваш противсіх буде врівноважений.
> >
> > Двох - це не чесно. Одного - чесно і достатньо, це арифметика другого класу. Варіант "Ви за Юлю, я за Януковича" тотожній "ми обоє проти усіх".
>
> Нє-а Напроти - це чесно. Бо сьогодняшній розрив у 10% треба ж якось долати. Щоб вони вийшли 30%-30% і 30% проти всіх.)))
Я Вам просто пропоную варіант, за якого Ви чините як Вам здається правильно (не голосуєте за Юлю), але при цьому арифметично це виглядає так, як начебто Ви проголосували проти Януковича-за Юлю
2010.02.01 | Hanna1
Re: мої міркування з цього приводу
> > Нє-а Напроти - це чесно. Бо сьогодняшній розрив у 10% треба ж якось долати. Щоб вони вийшли 30%-30% і 30% проти всіх.)))
>
> Я Вам просто пропоную варіант, за якого Ви чините як Вам здається правильно (не голосуєте за Юлю), але при цьому арифметично це виглядає так, як начебто Ви проголосували проти Януковича-за Юлю
Щось мені ця арихметика не здається достатньою.
Карочє: требі десь шукати двох виборців Януковича, переагітовувати їх на противсіх і тоді з чистою совістю йти голосувати противсіх.
Непроста задачка, але мені подобається.
А ще мені здається, що цій виборчій кампанії не вистачає громадянської кампанії типу "Не продавай свій голос" і/або "Не дозволяй тиснути на тебе. Твій вибір має бути твоїм". Ну це так, не зовсім точно. але в тому напрямку.
Я от думаю, що крім гамлетовського питання Яник чи Юля є ще більш важлива тема. Люди мають якось вчитися відмовлятися , коли їм пропонують продати голос або сфальсифікувати протокол.
Це ж не Юля або Яник робить Це сотні тисяч різних всяких людей
2010.02.01 | rais
Обрання Януковича згвалтує не лише символи, буде згвалтолвана
вся Україна. Нова генерація отримає негативний приклад покорі злочинцям. Україна знов опиниться в стані пролангованого спротиву, а українці на межі соціального вибуху.2010.02.01 | Hanna1
Re: Обрання Януковича згвалтує не лише символи, буде згвалтолвана
Пролонгований спротив і соціальний вибух не так негатив, як позитив. Це можливо і навіть анпевне станеться і за ТЮлі.Але от новий факт упокорення нації бандюками є, нмд, глибоко травматичним і краще його не допускати
2010.02.01 | Soft
Re: Зараз він вирішив ВЗАГАЛІ НЕ ЙТИ НА ВИБОРИ.
Предложите ему вариант.1. Сейчас пойти и проголосовать против всех. Именно пойти и проголосовать!
2. После оглашения подсчета голосов выйти на Майдан и огласить гражданское недоверие новоизбранному Президенту и отказ подчинятся его указам и решениям.
Это будет более правильно.
2010.02.01 | Анатоль
Re: Зараз він вирішив ВЗАГАЛІ НЕ ЙТИ НА ВИБОРИ.
>После оглашения подсчета голосов выйти на Майдан и огласить гражданское недоверие новоизбранному Президенту и отказ подчинятся его указам и решениям.>Это будет более правильно.
Це буде неправильно.
Це буде анархія і розвал, а не демократія.
2010.02.02 | Людмила
дитячий садок, чесслово
особливо доставляє оце:
Hanna1 пише:
> Я стою на позиції, що гідного кандидата в списку взагалі не було. А який кандидат був би для мене гідним? Як мінімум такий, який гідно представлятиме мою державу на міжнародному рівні, має для цього відповідну репутацію, знання та здібності, готовий і здатний утверджувати українську незалежність та будувати демократичну державу, яка поважала б права та свободи громадянина.
> Де ж ходить цей мій кандидат і чому його немає в списку? Відповідь: бо в силу своїх характеристик він об’єктивно не міг опинитися серед тих, хто має шанс на перемогу. В силу бажаних для мене моральних якостей та розумових здібностей він/вона в принципі не могли пертися в цю політику - їм там нічого було робити, не кажучи вже про шанси накопичити в умовах сучасної України потрібні ресурси.
політики в усьому світі - суцільне лайно. (ну, в розумінні нас, усіх в білому, звісно).
аби в цьому пересвідчитися достатньо лишень придивитися до політичних лідерів "цивілізованого світу".
пруфлінків, мабуть, не треба?
і всьому світу доводиться обирати між сортами лайна, як і нам.
різниця лише в тому, що привівши то лайно до влади, справжні громадяни не лають владу на кухні, а моніторять, контролюють, критикують, скубають щодня та щохвилини.
від того теє лайно змушене триматися в якихось межах.
нас мало? так, нас мало.
відтого маємо бути "настоящими буйньіми", аби мати вплив.
чхали вони на нас? та не зовсім.
так, поступ повільний.
але ж ми не у казці.
так, є величезна небезпека придушення всіх проявів громадянського суспільства.
от це - реальна проблема.
при чому - незалежно від того, хто "переможе".
от цим й варто перейматися. аби не дати їм жодного шансу перемогти в цій площині.