Непогана стаття й ідея Петра Каменя (л).
02/02/2010 | Pavlo Z.
Зроби щось власноруч разом із сусідами у своєму дворі - тим більше, що скоро весна!:)
Я хочу йти у напрямку, протилежному від агітаційно-виборчої колії для зомбованих
Останні роки, місяці, дні - повна окупація преси, інтернет-видань та телебачення передвиборчими гаслами, прогнозами та аналізами. "Вітя, Юля, Тигіпко,Яценюк, Ющенко, Тягнибок - лізуть в моє життя в двері, вікна, підвал , стелю, автобус, на мою вулицю, вокзал, кінотеатр та душу.
Я ховаюсь, втікаю, закриваю очі та вуха , однак успіху в ізоляції та уникнення психологічного напруження - не маю.
Тільки з кожним днем стирається межа між відмінностями кандидатів в президенти, я втрачаю здатність відрізняти їх за результатами реальної праці а не за рівнем загрози на моє фізичне знищення "політиками", які прийдуть за спинами "спасителів нації " , які не сходять з біг-бордів та телеекранів.А я хочу йти в іншу сторону. В сторону світлу , добру та позитивну для всіх.
Мені, патріотові України хочеться піти з славними нашими людьми в бік будівництва своїми руками дитячих майданчиків для дітей. Будувати їх не для людей а з людьми. В чому різниця, скажете ? Різниця - величезна : якщо вдворі хтось побудував майданчик - для людей воно мало цінним являється. Якщо ж здала людина 20 гривень на матеріал та спільно з дітьми встановила гойдалку - нікому не дозволено буде руйнувати.Хотів би піти в бік встановлення в дитсадках ліжечок з натурального дерева замість ще радянських , кріплених грубими болтами ліжок та столиків - розвалюх з ДСП. Виробляю ліжечка, які просто світяться життєвим сонячним теплом, однак чомусь не цікавить все це більшість людей.
Як не вірю, що за 70 років радянської і за 19 років незалежної української влади ми не спромоглися застелити всі ігрові зали деревяною підлогою замість бетону і лінолеуму.Я не вірю що пиво і низький рівень освіти - це наш шлях у майбутнє. Я не вірю, що пошити штанці чи сіяти льон - ми не годні так, як наші діди. Що сало і масло почесно закупати за кордоном.Що цукор з Бразилії корисніший від вінницького. Що екологічно чисті харчі потрібні тільки німцям і англійцям. Що ми не варті кращої поваги і самоповаги.
Наше життя проходить в толоці води в ступі, з великими спорами - хто швидше і під чиїм керівництвом краще це буде здійснено. А якщо не здійсниться - вже готові пояснення - чому так не сталося. З величезним збільшенням статків тих, хто не справився з обовязками і пішов "політично відповідати ".
Мені 49-ть. Однак я не хочу жити в такій колії роки, що мені відведено на цьому світі. Як і не раджу молодшим іти цим шляхом : цей шлях веде нас в нікуди. Веде туди, де не знайдемо розумних і щасливих. Це шлях до розчарувань та зневіри. Це шлях - в нікуди. Я хочу вирватись з цієї колії. І пропоную нам спільно цю колію почати засипати.
http://politiko.com.ua/blogpost20279
Я хочу йти у напрямку, протилежному від агітаційно-виборчої колії для зомбованих
Останні роки, місяці, дні - повна окупація преси, інтернет-видань та телебачення передвиборчими гаслами, прогнозами та аналізами. "Вітя, Юля, Тигіпко,Яценюк, Ющенко, Тягнибок - лізуть в моє життя в двері, вікна, підвал , стелю, автобус, на мою вулицю, вокзал, кінотеатр та душу.
Я ховаюсь, втікаю, закриваю очі та вуха , однак успіху в ізоляції та уникнення психологічного напруження - не маю.
Тільки з кожним днем стирається межа між відмінностями кандидатів в президенти, я втрачаю здатність відрізняти їх за результатами реальної праці а не за рівнем загрози на моє фізичне знищення "політиками", які прийдуть за спинами "спасителів нації " , які не сходять з біг-бордів та телеекранів.А я хочу йти в іншу сторону. В сторону світлу , добру та позитивну для всіх.
Мені, патріотові України хочеться піти з славними нашими людьми в бік будівництва своїми руками дитячих майданчиків для дітей. Будувати їх не для людей а з людьми. В чому різниця, скажете ? Різниця - величезна : якщо вдворі хтось побудував майданчик - для людей воно мало цінним являється. Якщо ж здала людина 20 гривень на матеріал та спільно з дітьми встановила гойдалку - нікому не дозволено буде руйнувати.Хотів би піти в бік встановлення в дитсадках ліжечок з натурального дерева замість ще радянських , кріплених грубими болтами ліжок та столиків - розвалюх з ДСП. Виробляю ліжечка, які просто світяться життєвим сонячним теплом, однак чомусь не цікавить все це більшість людей.
Як не вірю, що за 70 років радянської і за 19 років незалежної української влади ми не спромоглися застелити всі ігрові зали деревяною підлогою замість бетону і лінолеуму.Я не вірю що пиво і низький рівень освіти - це наш шлях у майбутнє. Я не вірю, що пошити штанці чи сіяти льон - ми не годні так, як наші діди. Що сало і масло почесно закупати за кордоном.Що цукор з Бразилії корисніший від вінницького. Що екологічно чисті харчі потрібні тільки німцям і англійцям. Що ми не варті кращої поваги і самоповаги.
Наше життя проходить в толоці води в ступі, з великими спорами - хто швидше і під чиїм керівництвом краще це буде здійснено. А якщо не здійсниться - вже готові пояснення - чому так не сталося. З величезним збільшенням статків тих, хто не справився з обовязками і пішов "політично відповідати ".
Мені 49-ть. Однак я не хочу жити в такій колії роки, що мені відведено на цьому світі. Як і не раджу молодшим іти цим шляхом : цей шлях веде нас в нікуди. Веде туди, де не знайдемо розумних і щасливих. Це шлях до розчарувань та зневіри. Це шлях - в нікуди. Я хочу вирватись з цієї колії. І пропоную нам спільно цю колію почати засипати.
http://politiko.com.ua/blogpost20279