Музи не мовчать! Іван Левченко "Завтра України"
02/03/2010 | MV
Завтра України
Ти не схиб, перо, в руці –
Про насущне мова:
Знову в герці два бійці –
Юля й Янукович!
Як довіри взяти мур
Чоловіку й жінці
Й повести на другий тур
Любих українців?
На бігбордах, де не йду,
Ті ж обличчя знову:
За Вкраїну бій ведуть
Юля й Янукович!
Кажуть, Вікторів знов час:
Він і лідер нині.
Значить, "Всьо тепер Донбас"
Буде в Україні!
Та і Юля ж не свята!
Що нам з нею буде?
Вже купилися на "Так!"
На Майдані люди.
Е, братове, не кажіть!
Забувати рано:
Ми б погрузли всі у лжі
Без свого Майдану!
Їй, тій Юлі, як собі,
Довіряли всі ми.
... Так, судилось в боротьбі
Стать їй зі своїми:
З тими, хто усі п’ять літ
Заважав роботі.
Хто, їй заздрячи, змілів
Й чинить досі спротив!
Голлівудський жах довкіл:
Кожної хвилинки,
Як вовки, чоловіки
Шкіряться на жінку.
Обіклали звідусіль
Гиді прапірцями.
А вона – відкрита ціль –
Йде пряма, бо з нами!
Йде незламна, як Дніпро,
З думами своїми.
Певен: буде за народ –
Він її й підтрима!
Шлях новий благословить,
Збочить не дозволить!
Доленосна справді мить –
Чесний вияв волі.
Бо народ – це ми і є,
Разом, воєдино.
І святиться хай твоє
Завтра, Україно!
Іван Левченко, першодрук, 3 лютого 2010 року
Ти не схиб, перо, в руці –
Про насущне мова:
Знову в герці два бійці –
Юля й Янукович!
Як довіри взяти мур
Чоловіку й жінці
Й повести на другий тур
Любих українців?
На бігбордах, де не йду,
Ті ж обличчя знову:
За Вкраїну бій ведуть
Юля й Янукович!
Кажуть, Вікторів знов час:
Він і лідер нині.
Значить, "Всьо тепер Донбас"
Буде в Україні!
Та і Юля ж не свята!
Що нам з нею буде?
Вже купилися на "Так!"
На Майдані люди.
Е, братове, не кажіть!
Забувати рано:
Ми б погрузли всі у лжі
Без свого Майдану!
Їй, тій Юлі, як собі,
Довіряли всі ми.
... Так, судилось в боротьбі
Стать їй зі своїми:
З тими, хто усі п’ять літ
Заважав роботі.
Хто, їй заздрячи, змілів
Й чинить досі спротив!
Голлівудський жах довкіл:
Кожної хвилинки,
Як вовки, чоловіки
Шкіряться на жінку.
Обіклали звідусіль
Гиді прапірцями.
А вона – відкрита ціль –
Йде пряма, бо з нами!
Йде незламна, як Дніпро,
З думами своїми.
Певен: буде за народ –
Він її й підтрима!
Шлях новий благословить,
Збочить не дозволить!
Доленосна справді мить –
Чесний вияв волі.
Бо народ – це ми і є,
Разом, воєдино.
І святиться хай твоє
Завтра, Україно!
Іван Левченко, першодрук, 3 лютого 2010 року
Відповіді
2010.02.03 | Koala
Музи не мовчать! Музи тихенько плачуть...
2010.02.04 | MV
Музи ЧЕСНО відчувають ситуацію.
Так було завжди.Так само завжди були і запроданці. Як вчора в ВЗУ. Друге слово в цій абревіатурі розшифровується "зрада".
На жаль. ці зради можуть сьогодні-завтра продовжитись на найвищому рівні.
2010.02.03 | omela
Re: "З тими, хто усі п’ять літ. Заважав роботі".
Усьо їй заважають. Шкідники, спекулянти. Саботаж... Нескінченні істерики. Навіть і в останній день. Отак і допровадила до Руїни.2010.02.04 | ziggy_freud
соцреалізм юліанської доби. Покласти на музику
Штогаренка та співати білосердечним хором. Наступним номером після "Нас Партія веде".канєшна, Штогаренко вже помер. Та учнів його повно, аранжацію є кому зробити.
але що з цими людьми буде якийсь "український прорив", я дуже сумніваюсь.
2010.02.04 | Д. А.
"Піснею про Сталіна починаймо день!
Кращих ми не знаємо на Землі пісень"2010.02.05 | MV
Тихий оккупант
Тихий оккупант1
Пригадай УНР… навіть вірить не хочеться,
Що історія знов повторилась сповна:
Зупинись, озирнись – Україною котиться
Вісімнадцятилітня громадянська війна.
Не дирчить кулемет, і ворожої лави ти
Не побачиш тепер ні з близька, ні з даля…
Як же владная покруч зуміла прогавити –
Вже расистом покрита вкраїнська земля!
Все тут скуплено ними. Час прийде – й почуємо:
– Чё те надо, хахол? Дык хозяин здесь – я!
Документи в порядку. Й давай поміркуємо,
чи далеко від правди ця зухвала і підла «радня»?
– Независьмось хотел? Я т-те дам независимость!
Ишь, чего захотел?! И полей! и морей!..
Олігархи мої, щоб же ви всі були перевішались –
Так державу віддать: без гармат, без ракет, батарей.
Шовініст-комуніст і проява, що виріс на нарах,
Не квартали скупляють: міста уже цілі скупили!
В Межигір’ї ракети стоять, а сім’я на Канарах –
Ось такі ворогів-окупантів сюди напустили.
2
Солодкі й відверто лукаві,
Вже сунуть на нас воріженьки…
Не зможуть в двобої кривавім,
То в лестощі вплутають неньку.
І все це з таким «політесом»,
Що ніби вони – й дійсно «старші»,
А ми – все якісь неотеси,
Що втрапили в лапи монарші.
Не треба народи неволить
В обійми свої розпростерті!
Пробачте, та ми вже ні-ко-ли
Не вибачем вам тридцять третій…
2.2.10
Тамара Бойко
м. Мелітополь
2010.02.05 | Д. А.
Re: Тихий оккупант
MV пише:> Пробачте, та ми вже ні-ко-ли
> Не вибачем вам тридцять третій…
>
> 2.2.10
> Тамара Бойко
> м. Мелітополь
Пробачте, а за що, власне, "пробачте"? І кому - "вам"?
Запитань багато, але питати, видно, нема в кого.
А якщо чесно - графоманія. І недолуга.
2010.02.05 | Nig
Re: Тихий оккупант
Не слухайте нікого, віршик нормальний.Помилок трохи є, це з віком пройде.
Наприклад: окупація не 18 років, а більше ніж 300.
2010.02.05 | ukr_girl
В полi трактор дид-дир-дир
Ми за працю та за мир!(Вибачаюсь, вiрш не мiй, а Великого Поета)
2010.02.06 | MV
Re: В полi трактор дид-дир-дир
Не вибачайтесь...