чому я не йду голосувати
02/05/2010 | catko
але спочатку трошки історичної філософії.
в 91 році основним аргументом підтримки незалежності для правлячого комуністичного клану був головний мотив - взяти контроль над системою дерибану спадщини ссср а не просто задовольнятись обїдками з панського столу. враховуючи що в цей же час з достатніми силами і з такими ж намірами в гру вступив криміналітет - ми одержали буремні 90-ті (і голосувати тоді теж я не ходив). нажаль чи нащастя - наступив момент балансу сил коли обидві воюючі сторони (держава і кримінал) визнали за краще співпрацювати а не воювати. в результаті ми одержали кучмізм. попри всі недоліки кучмізм свою роль виконував непогано - в країніі правила одна сила (внутрішньо не одна але для зовнішнього споживача - одна). але таке правління заздалегідь було тупіковим варіантом розвитку в сторону жорстко-азійської системи що для українського менталітету абсолютно неприйнятно. що і вилилось в помаранчеву революцію - система єдиновладдя була зламана. нажаль кучмізм передбачив події і запустив запобіжні механізми щоб ліквідувати наслідки і не допустити подібного в майбутньому. але на щастя помаранчева революція дала поштовх до розколу міцно спаяного механізму і в процесі взяття влади в країні появився елемент змагальності між дочірніми механізмами. іншими словами пост-помаранчевий захисний механізм кучмізму виконавши прекрасно свою роль ліквідації протистояння "влада-народ" не зміг запобігти появі протистояння "влада-влада" (або навпаки - це був елемент захисту). таким чином на сьогоднішній день в країні за владу борються (саме примітивно борються силовими методами, жодних виборів на сьогоднішній день нема) дві системи (клани, банди - як завгодно називайте) які з народом нічого спільного не мають але різняться за системою управління. нехай це будуть дві банди - тільки одна побудована на кримінальному (мафіозному) принципі а друга на сектантському (релігійному). якщо образно - борються за владу дві піраміди - одна пофарбована в вертикальну полосочку (аналогія з системою намісників бога і з одним верховним богом з абсолютною владою який бачить і чує все і вирішує все) а друга в горизонтальну (аналогія з системою гільдій або лож де ключові питання вирішує невидима "десятка" і хоч силова влада делегується на нижчі і ще нижчі рівні але непокора вищестоячому рівню карається смертю).
але суть в тому що не має абсолютно жодного значення яка система управління переможе (обидві є ворожими для народу і тупіковими) - суть в тому що назавжди розвалена монополія на владу (жодна з цих двох сил не погодиться на перемогу іншої) і тільки питання часу коли ці тупікові сили знекровлять одна одну і в гру вступить критична кількість рівноцінних альтернативних сил щоб вирішальним чинником для перемоги будь-якої стала безпосередня участь в грі народу як субєкта а не обєкта (таке може статись і при двох силах але малоймовірно що це буде ефективно при рівновазі 50:50). і от коли наступить такий момент(точніше повториться, таке вже було у 2004 році) - тоді я піду голосувати. а до цього часу я в жорсткій опозиції до будь-якої системи що може перемогти сьогодні - який зміст мені приймати участь в болісному перехідному процесі крім як прискорювати його перебіг?
в 91 році основним аргументом підтримки незалежності для правлячого комуністичного клану був головний мотив - взяти контроль над системою дерибану спадщини ссср а не просто задовольнятись обїдками з панського столу. враховуючи що в цей же час з достатніми силами і з такими ж намірами в гру вступив криміналітет - ми одержали буремні 90-ті (і голосувати тоді теж я не ходив). нажаль чи нащастя - наступив момент балансу сил коли обидві воюючі сторони (держава і кримінал) визнали за краще співпрацювати а не воювати. в результаті ми одержали кучмізм. попри всі недоліки кучмізм свою роль виконував непогано - в країніі правила одна сила (внутрішньо не одна але для зовнішнього споживача - одна). але таке правління заздалегідь було тупіковим варіантом розвитку в сторону жорстко-азійської системи що для українського менталітету абсолютно неприйнятно. що і вилилось в помаранчеву революцію - система єдиновладдя була зламана. нажаль кучмізм передбачив події і запустив запобіжні механізми щоб ліквідувати наслідки і не допустити подібного в майбутньому. але на щастя помаранчева революція дала поштовх до розколу міцно спаяного механізму і в процесі взяття влади в країні появився елемент змагальності між дочірніми механізмами. іншими словами пост-помаранчевий захисний механізм кучмізму виконавши прекрасно свою роль ліквідації протистояння "влада-народ" не зміг запобігти появі протистояння "влада-влада" (або навпаки - це був елемент захисту). таким чином на сьогоднішній день в країні за владу борються (саме примітивно борються силовими методами, жодних виборів на сьогоднішній день нема) дві системи (клани, банди - як завгодно називайте) які з народом нічого спільного не мають але різняться за системою управління. нехай це будуть дві банди - тільки одна побудована на кримінальному (мафіозному) принципі а друга на сектантському (релігійному). якщо образно - борються за владу дві піраміди - одна пофарбована в вертикальну полосочку (аналогія з системою намісників бога і з одним верховним богом з абсолютною владою який бачить і чує все і вирішує все) а друга в горизонтальну (аналогія з системою гільдій або лож де ключові питання вирішує невидима "десятка" і хоч силова влада делегується на нижчі і ще нижчі рівні але непокора вищестоячому рівню карається смертю).
але суть в тому що не має абсолютно жодного значення яка система управління переможе (обидві є ворожими для народу і тупіковими) - суть в тому що назавжди розвалена монополія на владу (жодна з цих двох сил не погодиться на перемогу іншої) і тільки питання часу коли ці тупікові сили знекровлять одна одну і в гру вступить критична кількість рівноцінних альтернативних сил щоб вирішальним чинником для перемоги будь-якої стала безпосередня участь в грі народу як субєкта а не обєкта (таке може статись і при двох силах але малоймовірно що це буде ефективно при рівновазі 50:50). і от коли наступить такий момент(точніше повториться, таке вже було у 2004 році) - тоді я піду голосувати. а до цього часу я в жорсткій опозиції до будь-якої системи що може перемогти сьогодні - який зміст мені приймати участь в болісному перехідному процесі крім як прискорювати його перебіг?
Відповіді
2010.02.05 | DADDY
Вільна людина в поки що вільній країні вільно приймає рішення
2010.02.05 | catko
в поки що вільній країні
не думаю що одній людині чи одній політсилі чи навіть цілій системі під силу відібрати волю в цієї країни. погано закінчиться для бажаючих.2010.02.05 | DADDY
Re: в поки що вільній країні
catko пише:> не думаю що одній людині чи одній політсилі чи навіть цілій системі під силу відібрати волю в цієї країни. погано закінчиться для бажаючих.
Приклад минулих століть не дуже надихає, бо маємо приклади, коли навіть окремі особистості (ну, наприклад, Кочубей) на багато десятиріч (якщо не сторіч) відбирали своїми діями у народу волю.
Те, що прагнення волі живе - це лише завдяки таким українцям, як твій рід.
Але я б не хотів своєму онукові передавати текст Державного Гімну у рукопису і потай.
Може так статися, що "погано закінчиться для бажаючих", коли я вже піду у Валгалу. А я б хотів ще власноруч вбити осинового кола в совок у моїй країні.
2010.02.05 | catko
мій оптимізм має насправді обгрунтування
на даний момент в україні вже набралась критична маса людей які розуміють і відчули що таке свобода і не віддадуть її. ці люди позбавлені стереотипів не бояться міняти свою думку стосовно своїх лідерів і висловлювати її вголос і діями. судячи з останніх виборів це приблизно 20-30% і це дуже багато насправді. будь-хто хто прийде до влади змушений рахуватись з третиною населення.це смішно але навіть те скільки людей що щиро голосували за ющенка а через деякий час не побоялись передумати побачивши його неефективність - теж свідчення свободи. і те скільки людей відмовились підтримувати фарс під назвою вибори який сьогодні розігрують перед нами як лялькову виставу - теж свідчення свободи. адже думка що свобода це тільки тоді коли всі дружно голосують це просто стереотип - в ссср теж всі дружно голосували. але голосування має зміст коли воно дійсно чесне голосування а не так як сьогодні - проплачена технологія яка дозволяє кожній з двох сторін спокійно накрутити собі 20% і навіть оком не моргнути бо нема незалежних арбітрів.
2010.02.05 | ak1001
є дві прогалини
1 назавжди розвалена монополія на владуніколи не кажи ніколи
і іноді і ваш голос може стати цьому на заваді
2 крім як прискорювати його перебіг?
ну власне у вас є можливість його прискорити своїм голосом
2010.02.05 | catko
нема прогалин.
ak1001 пише:> 1 назавжди розвалена монополія на владу
> ніколи не кажи ніколи
> і іноді і ваш голос може стати цьому на заваді
таки назавжди. можуть виникати різні ситуативні союзи можуть виникати коаліції - але все одно створена система де-факто ніколи вже не стане монолітно-однопартійною або тоталітарно-єдиноосібною. і нащастя (або нажаль) не мій голос стане в допомогу цьому "ніколи" а моя позиція при якій будь-яка система яка спробує одержати монополію змушена оглядатись чи випадково там за спиною не прийшли хлопці ліквідовувати цю монополію старим дідівським методом - з дрючком в руках. а спроба звести прояви громадянської активності виключно до голосування і не дай бог до чогось іншого - це якраз і є перший крок до монополізації влади. голосування працює там де вже налагоджені демократичні механізми і працюють. там де цього нема - голосування не працює.
>
> 2 крім як прискорювати його перебіг?
> ну власне у вас є можливість його прискорити своїм голосом
мій голос допоможе тільки консервації системи вибору без вибору. бо прийнявши ці правила гри я нібито погоджуюсь що тут нічого не поробиш маємо що маємо. а я з таким не погоджуюсь.