02/06/2010 | ak1001

http://blogs.pravda.com.ua/authors/montyan/4b6da584f0c2d/

6.02.2010 19:23 _ Тетяна Монтян

ВІН + ВОНА = ВОНИ = МИ. Кандидати-підари як дзеркала їхніх виборців

Мене безмежно уміляє всєлєнський вопль українців стосовно того, що кандидати на посаду Президента України – всі лайно, як на підбір, (з ними дядько Кучманоїд), а тому голосувати доводиться за "менше зло" (в залежності від того, хто ввижається конкретній людини таким "меншим злом"), стиснувши зуби та затиснувши носа. Уміляє – тому, що в силу своєї професії я прекрасно знаю "наших людей" та можу зі значним ступенем достовірності екстраполювати їхню поведінку в побутових ситуаціях на поведінку, яку б вони демонстрували, якщо б примхою долі їх занесло на вершини влади та/або фінансового успіху.
Категорично стверджую, що срачі, які влаштовують при розлученні/поділі майна/визначенні місця проживання дітей селяни, все майно яких полягає в хаті на клапті землі та кількох тваринках (ціна всьому разом – пара тисяч баксів в дуже базарний день) – нічим не відрізняються від срачів, які влаштовують топ-політики, чиновники та поп-зірки, які ділять мільйонні статки. Тільки жінка Пєті Симоненка для того, аби облити лайном "колишнього", дзвонить по телеканалах та в таблоїди, а проста кинута жінка пише листи на роботу щасливій суперниці та пліткує по спільних знайомих на тему "любіла я, страдала я, а он, падлєц, сгубіл мєня".

Коли Тимошенко бере кредити від МВФ, які благополучно дерибанять через тендери її "унікальні хлопці та дівчата", та залазить в бабло наступних періодів аж до 3-го кварталу включно, позбиравши податки ка зна на скільки вперед, аби заткнути горлянки лохторату соціальними виплатами перед виборами, і при цьому бреше як навіжена, що "світова криза омине Україну", а "бюджет виконується та перевиконується" – її поведінка нічим не відрізняється від поведінки середньостатистичної української потрєбляді, яка заробила максимум на "вухастий" "Запорожець", але їздить на кредитному "Міцубісі Паджеро", взятому під нульовий внесок по "лівій" довідці про доходи, чи замість того, аби орендувати кімнату в комуналці, живе у "власній" квартирі, за яку тепер "висить" банку вдвічі більше, ніж її продажна ціна, і при всьому при тому понтується та "тримає марку" перед родичами та сусідами, ніби не є жалюгідним лузером та банкротом, а є "великим цабе, яке вміє жити".

Коли Янукович оформлює на себе "Межигір'я" по фіктивних угодах та інспірує "для відмазки" через кишенькову Генпрокуратуру так звані "технічні позови" в судах, його поведінка є абсолютно аналогічною поведінці неймовірної кількості простих українців, які заради квартири чи шматка землі, якщо "є маза" їх нєвозбранно зкоммуніздити, готові на все – навіть на те, аби посваритись навіки з найближчими родичами, давати брехливі свідчення в судах та фальшувати докази; а вже ЯК пишаються вони тим, що запросто бухають з якимись своїми провінційними ментами, прокурорами та суддями!...

Таких аналогій я, як неважко здогадатись, можу навести скільки завгодно. Суть же зводиться до одного, найважливішого фактору – (безблагодатності) необ'єктивності. "Своїм – все, ворогам – закон!" Коли я якось заявила, що ми з чоловіком ніколи не "відмазуватимемо" наших синів, якщо вони вчинять якесь неподобство, а поставимося до їхнього вчинку так, як нібито вони – не наші_діти, а – просто_абстрактні_діти, мене запинали ногами, обізвали "матєрью-єхідною" та іншими благозвучними прізвиськами, та запевнили, що "заради своїх кровіночок" підуть "буквально на все" – шантаж, залякування потерпілих, підкуп, будь-яку брехню! І це були ті самі люди, які з піною у рота обурюються тим, як спритно відмазуються за допомогою впливових батьків всілякі там калиновські та петросяни!

Так, це ті самі люди, які бідкаються, що всі "хлібні" посади в країні займають абсолютно профнепридатні "блатні", але самі готові за будь-яке бабло купити для своїх власних, "ріднесеньких" ледачих придурків результати тестів та пропхати їх за хабар в пристойний універ-інститут "на бюджет", позбавивши шансу в житті талановиту, працьовиту, але бідну дитину, у батьків якої зв'язків немає, а згодом – влаштувати свого недоука на якусь роботу, "де добре платять, а робити майже нічого не треба"...

Коли я обурювалася тим, що Кролєг дозволив "пропхати" Бюджет-2008 "багатостаночним" голосуванням, мене звинувачували в тому, що я "чіпляюсь до дрібниць", ненавиджу Кролєга з особистих спонукань, але зате – "країна з бюджетом"! І це були ті самі люди, які вистрибують зараз з трусєлів, обурюючись тим, як спритно ПР сотоваріщі "продавила" останні зміни до Закону "Про вибори Президента"!

Люди, які глумляться з того, що базарна торговка парнушкою облажалася з "поетом Есхілом", а гопнєг з Пивнівки плутає Ахматову з Ахмєтовим тощо – самі є анітрохи не меншими невігласами, але в інших сферах життя (і те – не завжди, бо щось я не спостерігаю навколо масового захоплення поезією "Срібного Віку" чи літературою античності). Якщо б такі критикани замислилися над власним невіглаством, вони б зрозуміли, що "не шарити", наприклад, в азах питань власності є значно більш шкідливим і для них самих, і для країни в цілому, ніж "плавати" в творчості Антоші Чехонте чи не знати знамениту промову Кеннеді на смерть Мартіна Лютера Кінга. Але "наші люди" так само мало соромляться власного невівгластва, як і обсміювані ними "кондєдати"...

Коментуючи невдалу "ширку" між БЮТ та ПР, українці не бажають визнати, що більшість з них нездатна домовитись не те що з сусідами по багатоквартирному будинку про створення ОСББ чи хоча б про спільний "наїзд" на ЖЕК, а навіть з власними родичами про поділ спадщини тощо! І що причини цієї нездатності домовитись в усіх випадках – це банальне небажання вчинити по справедливості – так, аби, як казав нєзабвєнний дон Корлеоне, "інша сторона теж мала свою вигоду". Середньостатистичному українцю хочеться "всього і відразу", з одночасним тотальним знищенням суперника, з "контрольним добиванням", аби ніколи вже не встав – то чи варто обурюватись, що доблесні представники "іліт" демонструють таку саму модель поведінки? Чи слід дивуватись, що той, кому загрожує поразка та втрата абсолютно всього, готовий на будь-що, навіть на залиття країни кров'ю, аби цього не сталося?

Українці в ролі гастарбайтерів, які поїхали "в пошуках кращої долі" кудись в більш цивілізовану країну, ридають по рідній неньці, скаржаться на те, що їх вважають (гівном) людьми другого-третього сорту, обурюються тим, що їх там кидають та недоплачують – "вдома" демонструють зверхність, оголтілий расизм, ксенофобію та нетерпимість до всіляких "понаєхавших" негрів, азіатів чи просто селян, вся провина яких полягає лише в тому, що вони народилися в якійсь зі ще більших "дуп світу", але наполегливо прагнуть жити краще! І такий когнітивний дисонанс анітрохи їх не турбує, і вони готові аплодувати расистським висловлюванням навіть такої наволочі, як Югочка Луценко, чи жартам "про молдаван" Ющенка!

Заходяни називають східняків бандитами, а східняки заходян – рагулями; ніхто не бажає визнати, що ніхто_не_зміниться, і кожен залишиться "при своєму" – мові, культурі та стереотипах. То невже треба об'єднуватись лише тоді, коли смажений півень клює у дупу, замість того, аби шукати спільне, залишивши на власний розсуд кожного речі, які іншого насправді абсолютно не стосуються? І чи варто дивуватись-обурюватись тому, що кожен з політиканів штовхає екстремістські заяви, зокрема про мову, НАТО, Бандеру тощо – виключно через бажання сподобатись своєму електорату? "Вони" кажуть саме те, що "ми" – більшість з "нас" – підсвідомо готові від них почути!

Але апофеозом "українського менталітету" є ось ця записка, написана якоюсь родичкою провінційному хабарнику:




Ось такі веселі пацани масово засідають у нас зараз в радах всіх рівнів та на чиновницьких посадах! А ви кажете – "Гаїті, культ вуду"... То чи варто дивуватись, що Янукович цілується в десна з попами Московського Патріархату, а Тимошенко – зібрала цілу тусівку церковників різноманітних конфесій? "Діва Маріє, ти зачала без – тож допоможи мені зігрішити без зачаття!" В світській Україні розвелося стільки (релігійних лицемірів) фанатично набожних, що атеїсту скоро ніде буде прихилити голову! Тому що коли вони женуть на атеїстів та погрожують їм геєнною вогняною та іншим брєдом – це благочєстіво, а коли атеїсти стібуться над тим, що в 21 сторіччні можна (на повному серйозі вірити в якийсь з наборів релігійного маразму) бути воцерквльонним якоїсь конфесії, то це ж блюзнірство!

Той, кому написано цю записку, взяв задокументований хабар розміром в 450 000!!! баксів від "ментівської підстави" – лже-бізнесюка, бо жадібність настільки засліпила йому очі, що він навіть не спромігся поворушити мозком – "а за що, власне, мені дають таке апупєнне бабліщє?!" Бо реальна вартість належної територіальній громаді землі, відчуження якої планувалося провести за цей хабар, є навряд чи більшою за 300 000 гривень...

Середньостатистичний українець не дає собі замислитись на своєю реальною "вартістю" – він всерйоз вважає, що якщо саме йому пощастило "вибитися в люди", ставши "шісткою" того, хто "вибився в люди" таким самим шляхом ще раніше, то це виключно його особиста заслуга, а не сліпа примха долі на кшталт народження в Хоружівці чи вчасного потрапляння на очі космонавту Береговому/Павлу Лазаренку, тощо. І тому кожне нічтожество, як пробилося наверх по головах ближніх своїх, з усією пролетарською ненавистю природженого раба та бидла по життю – дуплить своїх колишніх "рівних по рангу" співвітчизників, а потрапивши врешті-решт "під роздачу" з якихось причин – волає про "всєлєнську несправедливість" та оголошує голодування, як жертва (аборту) "бєспрєдєлу", колядник-засіватель Ігорьоша Зварич...

Тому – облиште, облиште ці плачі про кандидатів-підарів! Вони – це ми, а ми – це вони! Поставте два дзеркала одне навпроти одного і станьте між них. Гляньте в одне – і ви побачите себе-Януковича; гляньте в інше – і побачите себе – Тимошенко! Ви обираєте когось з двох – того, на кого підсвідомо схожі чи бажаєте бути схожими.

То й робіть свій вибір, і не скаржтеся. Або не робіть – але теж потім не скаржтеся.

Ібо нєча на зєркало пєнять!...

ЗІ. Я зовсім далека від того, аби (стверджувати, що всі – гандони, і лише я – повітряна кулька) вирізняти себе з загальної маси свого народу. Я, як і всі, значно більше люблю фтикати в улюблені справи – читати цікаві книжки, займатись сім'єю-дітьми, спортом, іншими хобі та особистими справами, ніж бігати по барикадах в суспільних інтересах чи якимось іншим чином витрачати своє єдине та неповторне життя на марудну та неоплачувану роботу. Мені значно простіше послати людину нах, ніж шукати з нею порозуміння. Я категорично не бажаю йти в політику, хоча і визнаю, що в моєму випадку це не чеснота, а слабкість. Тому вини і з себе за те, що Україні доводиться вибирати (серед вишуканих сортів лайна та популістичного абсурду) між Януковичем та Тимошенко замість того, аби обирати серед достойних кандидатів та їхніх дискусійних, але незмінно конструктивних програм розвитку країни – я анітрохи не знімаю;)

ЗІІ. Ознайомитись з моїм баченням української проблематики та шляхів реформування країни можна тут, а подискутувати – тут або по милу t34m16@gmail.com