А нам все одно.
02/08/2010 | Boroda__
Восьмого лютого вся Україна – в очікуванні. Політики загрузли в азарт передвиборних перегонів і змусили нас повірити в те, що і нам це важливо. Як говорили в радянські часи – заразили ентузіазмом. Хоча для нашого з Вами майбутнього сам голий факт вибору, хто відповідатиме за безпеку країни і зовнішні стосунки (конституційні функції Президента), як то не так важливо. Насправді ж – нинішній поки Президент Ющенко – сильно він міг впливати на наше з Вами життя? Тому залишимо інтригу закінчення президентських виборів самим учасникам і замислимось – а що ж робити нам самим? Які виводи потрібно зробити з минулого шоу?
І, чесно кажучи, виводи не просто невтішні. Виводи просто жахливі.
Нешановна мною журналисто-юрист Т.Монтян через півтори години після закінчення виборів видала:
«...і ось тепер почнеться нііпічєскій! економічний П И З Д Е Ц Ь, відкладений на рік завдяки "доброму" МВФ та бісноватій тЮльці.
Цей П И З Д Е Ц Ь, швидше за все, поховає Яника.
Не забудьте перевести все бабло в бакси-євро та налаштуватись на режим суворої економії.»
А вже у кого є нюх на неприємності – так це у неї.
Цікаво, що такий вивід можна було б зробити при будь-якому результаті виборів.
Чому так? Чому настільки песимістично, по-чорному? І чи не є це перебільшенням?
Ні в якому разі!!!
Сам по собі результат виборів Президента України ніяк на наше життя вплинути не може. Це підсвідомо зрозуміло велике число виборців, які проголосували «Проті всіх».
До речі: Вийти в недільний день з дому в мороз, поштовхатися на виборчій ділянці, виявити свою політичну волю у вигляді заяви «Та пішли ви обидва.». Якби один такий, а то – сотні тисяч з паспортом в одній кишені і з дулею в іншому.
Що ж важливо?
Володимир Ланової, доктор економічних наук, одна з небагатьох людей в Україні, чиєму слову ще можна вірити, видав за два дні до другого туру виборів статтю з конкретикою по стану економіки країни: «Україна: перспектива банкрутства і гіперінфляції». http://www.epravda.com.ua/publications/4b6c368a9aaaa/
Це те, що ми підсвідомо розуміли, але не мали конкретної інформації. Це те, що знали чудово наші політичні лідери, що рвуться до президентської влади. Це є конкретика на крик душі Т.Монтян – «П І З Д Е Ц Ь».
Люблю ставити собі питання. Питання номер 1 по важливості: «Якщо наші політичні лідери знали про настання економічного «колапсу» (не хочу повторюватися і знову цитувати Монтяншу), то яку мету вони переслідували в своєму прагненні посісти посаду Президента? Якщо нічого вже не можна виправити, то навіщо людині ставати лідером суспільства, яке стрімко розвалюється і загниває? Невже вони політичні самовбивці?»
Я дуже сумніваюся у відсутності у них здорового глузду і не вірю в особові мотиви типу «створити собі недоторканність» або «просте прагнення до влади». Але, тоді, НАВІЩО..? А також НАВІЩО це тим фінансовим олігархам, які є істинно мотивами і двигунами кандидатів в президентських перегонах?
Відповідь може бути тільки одна: Для забезпечення подальшого розграбування і без того стрімко убожіючого народу і країни, що розвалюється. Мародерство в чистому вигляді. Іншого пояснення таких устремлінь бути не може.
Що означає це для нас? Нічого хорошого.
Повертаючись до статті В.Ланового спробуємо уявити собі як розвиватимуться події надалі. А для того, щоб було зрозуміліше – представимо країну у вигляді невеликої поміщицької садиби, в якій відбуваються всі ці негоразди. Конкретно:
У селян відібрали всі їх запаси і позбавили роботи. В результаті систематичного вилучення вирощеного вже давно нема на що було купувати устаткування, інвентар і тому сіяти і орати нічим. Роздута адміністрація від поміщика не тільки не знижує своїх апетитів, а ще і роздуває їх. Велика частина селян (найбільш тямущих) подалася в біги – до сусідів. Запаси власних багатств закінчилися і продавати більше нічого (закінчення приватизації). Сусіди більше у борг не дають. Для забезпечення свого розкішного існування господарі і челядь віднімає у селян все – навіть посівний матеріал і домашній інвентар. І так далі.
Результатом може бути тільки одне – революція.
У народі при такій ситуації виникає непереборне бажання зламати ситуацію і люди шукають сильного лідера, який поведе їх за собою. До речі, саме в бажанні мати сильного і рішучого лідера лежить корінь феномена Тігипко на цих виборах. Той, хто зробить своїм девізом два слова: «Розжареним залізом» - той і стане на чолі народу.
Що робити?
Будь-яка людина повинна зрозуміти просту безперечну істину: «Так далі жити не можна!»
А далі – є два виходи.
Перший – злиняти за кордон. І чим швидше – тим краще.
Другий – починати боротися з мародерами. І першим кроком повинне бути об'єднання по самих різних принципах – по територіальному, по національному, по професійному. По будь-якому.
Думайте, робіть виводи і надихайтесь. Якщо не хочете просто здохнути. Мости нам спалили.
І, чесно кажучи, виводи не просто невтішні. Виводи просто жахливі.
Нешановна мною журналисто-юрист Т.Монтян через півтори години після закінчення виборів видала:
«...і ось тепер почнеться нііпічєскій! економічний П И З Д Е Ц Ь, відкладений на рік завдяки "доброму" МВФ та бісноватій тЮльці.
Цей П И З Д Е Ц Ь, швидше за все, поховає Яника.
Не забудьте перевести все бабло в бакси-євро та налаштуватись на режим суворої економії.»
А вже у кого є нюх на неприємності – так це у неї.
Цікаво, що такий вивід можна було б зробити при будь-якому результаті виборів.
Чому так? Чому настільки песимістично, по-чорному? І чи не є це перебільшенням?
Ні в якому разі!!!
Сам по собі результат виборів Президента України ніяк на наше життя вплинути не може. Це підсвідомо зрозуміло велике число виборців, які проголосували «Проті всіх».
До речі: Вийти в недільний день з дому в мороз, поштовхатися на виборчій ділянці, виявити свою політичну волю у вигляді заяви «Та пішли ви обидва.». Якби один такий, а то – сотні тисяч з паспортом в одній кишені і з дулею в іншому.
Що ж важливо?
Володимир Ланової, доктор економічних наук, одна з небагатьох людей в Україні, чиєму слову ще можна вірити, видав за два дні до другого туру виборів статтю з конкретикою по стану економіки країни: «Україна: перспектива банкрутства і гіперінфляції». http://www.epravda.com.ua/publications/4b6c368a9aaaa/
Це те, що ми підсвідомо розуміли, але не мали конкретної інформації. Це те, що знали чудово наші політичні лідери, що рвуться до президентської влади. Це є конкретика на крик душі Т.Монтян – «П І З Д Е Ц Ь».
Люблю ставити собі питання. Питання номер 1 по важливості: «Якщо наші політичні лідери знали про настання економічного «колапсу» (не хочу повторюватися і знову цитувати Монтяншу), то яку мету вони переслідували в своєму прагненні посісти посаду Президента? Якщо нічого вже не можна виправити, то навіщо людині ставати лідером суспільства, яке стрімко розвалюється і загниває? Невже вони політичні самовбивці?»
Я дуже сумніваюся у відсутності у них здорового глузду і не вірю в особові мотиви типу «створити собі недоторканність» або «просте прагнення до влади». Але, тоді, НАВІЩО..? А також НАВІЩО це тим фінансовим олігархам, які є істинно мотивами і двигунами кандидатів в президентських перегонах?
Відповідь може бути тільки одна: Для забезпечення подальшого розграбування і без того стрімко убожіючого народу і країни, що розвалюється. Мародерство в чистому вигляді. Іншого пояснення таких устремлінь бути не може.
Що означає це для нас? Нічого хорошого.
Повертаючись до статті В.Ланового спробуємо уявити собі як розвиватимуться події надалі. А для того, щоб було зрозуміліше – представимо країну у вигляді невеликої поміщицької садиби, в якій відбуваються всі ці негоразди. Конкретно:
У селян відібрали всі їх запаси і позбавили роботи. В результаті систематичного вилучення вирощеного вже давно нема на що було купувати устаткування, інвентар і тому сіяти і орати нічим. Роздута адміністрація від поміщика не тільки не знижує своїх апетитів, а ще і роздуває їх. Велика частина селян (найбільш тямущих) подалася в біги – до сусідів. Запаси власних багатств закінчилися і продавати більше нічого (закінчення приватизації). Сусіди більше у борг не дають. Для забезпечення свого розкішного існування господарі і челядь віднімає у селян все – навіть посівний матеріал і домашній інвентар. І так далі.
Результатом може бути тільки одне – революція.
У народі при такій ситуації виникає непереборне бажання зламати ситуацію і люди шукають сильного лідера, який поведе їх за собою. До речі, саме в бажанні мати сильного і рішучого лідера лежить корінь феномена Тігипко на цих виборах. Той, хто зробить своїм девізом два слова: «Розжареним залізом» - той і стане на чолі народу.
Що робити?
Будь-яка людина повинна зрозуміти просту безперечну істину: «Так далі жити не можна!»
А далі – є два виходи.
Перший – злиняти за кордон. І чим швидше – тим краще.
Другий – починати боротися з мародерами. І першим кроком повинне бути об'єднання по самих різних принципах – по територіальному, по національному, по професійному. По будь-якому.
Думайте, робіть виводи і надихайтесь. Якщо не хочете просто здохнути. Мости нам спалили.